ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа № 809/1612/17
провадження № К/9901/50013/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, прийняту у складі суддів Главача І. А., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Бруновської Н. В. (головуючий), Кузьмича С. М., Шавеля Р. М.
І. Суть спору
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (надалі також Верховинська РДА, відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження Верховинської РДА від 26 жовтня 2017 року № 346-к «Про звільнення ОСОБА_1»;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу та мистецтв Верховинської РДА;
1.3. стягнути з Верховинської РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2017 року по день поновлення на роботі.
2. Позов обґрунтовано тим, що згідно з оскаржуваним позивача звільнено з посади начальника відділу культури і мистецтв районної державної адміністрації на підставі пункту 3 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу». Підставами для звільнення позивача слугували постанова Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2017 року у справі № 340/428/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 Кодексу про адміністративні правопорушення України (надалі - КУпАП) і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 гривень, а також акт службового розслідування комісії з питань службового розслідування Верховинської РДА.
3. Позивач вважав його звільнення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, на його думку, сам факт набрання зазначеним судовим рішенням у справі № 340/428/17 законної сили не є безумовною підставою для його звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу», оскільки суд, визнаючи його винним, не застосував такої санкції, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності.
4. Відповідач позов не визнав, стверджуючи про правомірність звільнення позивача із займаної посади згідно з оскаржуваним розпорядженням Верховинської РДА.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. Згідно з розпорядженням голови Верховинської районної державної адміністрації від 7 квітня 2016 року № 89-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу культури і мистецтв Верховинської районної державної адміністрації.
6. 20 січня 2017 року розпорядження голови Верховинської РДА № 12-к позивачу присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії «Б».
7. Розпорядженням голови Верховинської РДА від 26 жовтня 2017 року № 346-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу культури і мистецтв Верховинської РДА з 27 жовтня 2017 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу»; підстава: постанова Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року (справа № 340/428/17, провадження № 3/340/196/17), акт службового розслідування комісії з питань службового розслідування районної державної адміністрації від 25 жовтня 2017 року.
8. Не погоджуючись із вказаним розпорядженням, позивач звернувся до суду.
9. В аспекті предмету доказування суди встановили, що 20 березня 2017 року ОСОБА_1 на підставу договору купівлі-продажу № 5616/17/001295 придбав транспортний засіб марки HYNDAI VERACRUZE, 2008 року випуску, вартістю 416700,00 гривень, про що 21 березня 2017 року внесено запис про державну реєстрацію права власності на даний транспортний засіб за позивачем.
10. 28 липня 2017 року оперуповноваженим міжрайонного відділу № 2 (м. Коломия) Управління захисту економіки в Івано-Франківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції Куриндашем М. М. складено протокол за № 64 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-6 «Порушення вимог фінансового контролю» КУпАП (неповідомлення особою, уповноваженого на виконання функцій держави, про суттєві зміни у майновому стані).
11. У вказаному протоколі зафіксовано факт неповідомлення ОСОБА_1 Національного агентства з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані у зв'язку з придбанням ним на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2017 року № 5616/17/001295 транспортного засобу марки HYNDAI VERACRUZE, 2008 року випуску, вартістю 416700,00 гривень, у строки, визначені частиною другою статті 52 Закону України «Про запобігання корупції».
12. Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року у справі № 340/428/17, яка набрала законної сили 4 вересня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 гривень.
13. У вересні 2017 року на адресу Верховинської РДА надійшла копія згаданої постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року у справі № 340/428/17, а також подання Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області від 21 вересня 2017 року № 01-1987/вих17 про проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 з приводу порушення ним статті 52 Закону України «Про запобігання корупції».
14. Розпорядженням голови Верховинської РДА від 26 вересня 2017 року № 308 утворено комісію з питань проведення службового розслідування щодо виявлення причин та умов, що призвели до порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» державним службовцем - начальником відділу культури і мистецтв райдержадміністрації ОСОБА_1
15. Під час проведення службового розслідування комісія з питань проведення службового розслідування встановила факт та дійшла висновку, що ОСОБА_1 підлягає звільненню з посади державної служби у зв'язку з наявністю постанови Верховинського районного суду Івано-Франківської від 22 серпня 2017 року у справі № 340/428/17 про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, що зафіксовано в акті службового розслідування від 25 жовтня 2017 року.
16. За результатами службового розслідування комісією рекомендовано голові Верховинської РДА звільнити ОСОБА_1 з посади начальника відділу культури і мистецтв районної державної адміністрації на підставі пункту 3 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу», що й стало підставою для видання спірного розпорядження Верховинської РДА від 26 жовтня 2017 року № 346-к «Про звільнення ОСОБА_1».
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
17. Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2017 року, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2018 року, в позові відмовив.
18. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» є правомірним з огляду на наявність судового рішення, що набрало законної сили, яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. Позивач, уважаючи судові рішення судів першої й апеляційної інстанції ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу.
20. З-поміж іншого, позивач наполягає на тому, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції», згідно з якою особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
На думку позивача, не накладення на нього такого стягнення, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, не є підставою для втрати права на державну службу та може бути лише підставою для ініціювання дисциплінарного провадження в загальному порядку з дотриманням відповідної передбаченої чинним законодавством процедури.
21. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
22. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Нормативне регулювання (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин)
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
25. За змістом частини другої статті 1 Закону України від 10 грудня 2015 року
№ 889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності 1 травня 2016 року (надалі - Закон України «Про державну службу») державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
26. За приписами пунктів 2, 5, 9 частини першої статті 4 Закону України «Про державну службу» державна служба здійснюється з дотриманням, з-поміж інших, таких принципів:
законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;
прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.
27. Державний службовець зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції (пункти 1, 2, 9 статті 8 Закону України «Про державну службу»).
28. Частиною другою статті 19 цього ж Закону обумовлено, що на державну службу не може вступити особа, яка:
1) досягла шістдесятип'ятирічного віку;
2) в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
3) має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
4) відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;
5) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення - протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
6) має громадянство іншої держави;
7) не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення;
8) підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади».
29. Відповідно до частини другої статті 52 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», який набрав чинності 26 жовтня 2014 року (надалі - Закон України «Про запобігання корупції»), у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
30. Статтею 65 Закон України «Про запобігання корупції» встановлено таке:
1. За вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
У разі вчинення від імені та в інтересах юридичної особи її уповноваженою особою злочину самостійно або у співучасті до юридичної особи у випадках, визначених Кримінальним кодексом України, застосовуються заходи кримінально-правового характеру.
2. Особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
3. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
4. Обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.
5. Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.
Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.
У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.
31. Частина перша статті 176-2 «Порушення вимог фінансового контролю» глави 13-А «Адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією» КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
32. Водночас згідно з пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).
33. Згідно з частиною першою статті 84 Закону України «Про державну службу» Підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є:
1) припинення громадянства України або виїзд на постійне проживання за межі України;
2) набуття громадянства іншої держави;
3) набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення;
4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави;
5) наявність відносин прямої підпорядкованості близьких осіб у випадку, передбаченому статтею 32 цього Закону.
34. Частиною другою зазначеної статті обумовлено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.
VІ. Оцінка Верховного Суду
35. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
36. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
37. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
38. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
39. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить із такого.
40. З огляду на вищенаведене правове регулювання Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій і зазначає, що вчинення позивачем правопорушення, пов'язаного з корупцією, встановлене рішенням суду, яке набрало законної сили та яким його притягнуто до адміністративної відповідальності, є самостійною і достатньою правовою підставою для звільнення державного службовця згідно з пункту 3 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу».
41. Верховний Суд зазначає, що статтею 84 Закону України «Про державну службу» чітко визначено порядок звільнення з посади державного службовця у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, тобто в даному випадку не передбачено проведення службового розслідування щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, в тому числі і відібрання будь-яких пояснень з цього приводу, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду, яким доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, що, згідно із вимогами діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, унеможливлює подальше перебування на державній службі.
42. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 140/1966/18 та постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 813/933/18, відступати від якої підстав не вбачається.
43. Що стосується аргументів позивача щодо необхідності застосування в даному випадку частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» з посиланням на виключення, передбачене частиною другою статті 84 Закону України «Про державну службу» («якщо інше не встановлено законом»), Верховний Суд зауважує на такому.
44. Дійсно, зі змісту частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» висновується, що особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності за наявності однієї з таких умов:
а) судом не застосовано до цієї особи покарання;
б) судом не накладено на цю особу стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності.
45. Водночас приписи статті 84 Закону України «Про державну службу» встановлюють спеціальні, відмінні від звільнення в порядку притягнення дисциплінарної відповідальності (пункт 4 частини першої статті 87 указаного Закону), підстави для припинення державної служби, а також встановлюють імперативний обов'язок суб'єкта призначення звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення ним відповідних фактів.
46. Крім того, Закон України «Про державну службу» (стаття 19) розмежовує як самостійні правові підстави для заборони вступу на державну службу такі:
- особа відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;
- особа піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення - протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили.
47. Аргументи ОСОБА_1 щодо наявності колізії між приписами Законів України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції» Верховний Суд відхиляє та зауважує на необхідності застосування до спірних правовідносин саме Закону України «Про державну службу» з огляду на таке.
48. При розв'язанні неузгодженостей (суперечливостей) між нормами права однакової юридичної сили застосовуються положення нормативно-правового акта, який прийнято пізніше або який є спеціальним тощо. Закон України «Про державну службу» прийнятий Верховною Радою України пізніше та є спеціальним у відношенні до Закону України «Про запобігання корупції» в питаннях проходження і звільнення з державної служби, адже саме перший визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, тоді як останній - правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, а його стаття 65 - загальні засади відповідальності за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
49. Поряд із цим, як уже зазначено, згідно з частиною четвертою статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.
50. Саме таким змістовним продовженням указаної відносно-визначеної бланкетної норми диспозиції частини четвертої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» («якщо інше не передбачено законом») є встановлення законодавцем у Законі України «Про державну службу»:
- обмеження вступу на державну службу (для особи, яка піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення - протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили);
- спеціальної підстави для припинення державної служби - у разі втрати права на державну службу або його обмеження (набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення).
51. Відповідно, в таких випадках-виключеннях положення частини четвертої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» не застосовуються.
52. Отже, позиція судів щодо безпідставності заявлених ОСОБА_1 позовних вимог і відсутності підстав для їх задоволення є правильною.
53. Верховний Суд також зауважує на тому, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
54. Суд касаційної інстанції, своєю чергою, у визначених процесуальним законом межах перевіряє рішення судів першої та/або апеляційної інстанцій на предмет правильності застосування з боку останніх норм матеріального права та дотримання ними норм процесуального права під час ухвалення відповідних судових рішень.
VІІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги
55. За правового регулювання, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, та встановлених судами першої й апеляційної інстанцій фактичних обставин цієї справи Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно застосованих нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, чи допущення яких є обов'язковою підставою для скасування судових рішень.
56. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІІI. Судові витрати
57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2018 року у справі № 809/1612/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич