ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №809/1858/16
адміністративне провадження №К/9901/42653/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (Судді: Затолочний В.С., Каралюс В.М., Матковська З.М.),
у справі № 809/1858/16
за позовом ОСОБА_1
до Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України
про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Головного управління ДФС України (далі - відповідач, Івано-Франківська митниця) з вимогами про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 19.09.2016 року за № 206050001/2016/00500 та рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2016 року за № 206050001/2016/000438/2.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що під час митного оформлення товару позивач надав митниці всі документи, що свідчать про вартість транспортного засобу, проте в рішенні про коригування митної вартості вказано на відсутність відомостей, що підтверджують числові значення, та не вказано, які саме розбіжності є в поданих документах, та які додаткові документи слід надати.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 08.05.2015 року позивачем на підставі договору купівлі-продажу, придбано транспортний засіб - легковий автомобіль марки "SEAT", модель "IBIZA", 2011 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , вартість якого вказана 2450 євро (арк справи 13).
ОСОБА_2 (уповноваженою особою позивача) на підставі митної декларації № 206050001/2016/402627 від 19.06.2016 року ввезено на митну територію України придбаний позивачем транспортний засіб - легковий автомобіль марки "SEAT", модель "IBIZA", який був у експлуатації, тип двигуна - дизель, тип кузова - універсал, номер кузова - НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна - 1598 см. куб., потужність двигуна - 66 KW, рік виготовлення - 2011, загальна кількість місць включаючи водія - 5, та призначений для перевезення пасажирів виключно по дорогах загального користування.
19.06.2016 року представником позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (декларантом) для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію за № 206050001/2016/402627 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 2 450 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 2 450 євро, в графі 45 "коригування" вказано 117 952, 52 гривень, в графі 23 "курс валюти" - 28, 76890800 гривень (арк. справи 11).
До вказаної митної декларації декларантом долучено акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.09.2016 № 209090003/2016/02102; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.03.2011 № 2011BF19047; договір купівлі-продажу від 12.09.2016 (рахунок-фактуру (інвойс); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (арк. справи 12-15).
19.09.2016 року відповідачем, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації № 206050001/2016/402627 від 19.06.2016 та доданих до неї документів відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, що у поданих документах відсутності всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований автомобіль, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів за № 206050001/2016/00500 (арк. справи 10).
19.09.2016 року відповідачем здійснено коригування митної вартості транспортного засобу, про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № 206050001/2016/000438/2, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 4 100 євро. В рішенні вказано, що перший метод не застосований, у зв`язку з відсутністю у документах, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п`ятого. Джерело інформації: каталог SchwakeListe 08/2016 ст.1387, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан (арк. справи 10).
Прийняті відповідачем 19 вересня 2016 року картка відмови та рішення про коригування митної вартості товарів є предметом оскарження у справі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем митному органу документи повністю підтверджують визначену позивачем митну вартість імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, що була сплачена за вказаний автомобіль, що в ході розгляду справи не спростовано відповідачем. Крім цього суд посилався на те, що відповідачем не було витребувано відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, та відмовляючи в задоволенні позову посилався на правомірність прийняття відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості транспортного засобу з огляду на достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; визначено джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, а також зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає вірним висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного Кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Отже з аналізу положень Митного кодексу України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Як встановлено судом, підставою для відмови в прийнятті митної декларації та, як наслідок, коригуванню митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу за першим методом стала відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за вказаний автомобіль. Не застосуванню другого-п`ятого методу визначення митної вартості товарів передувала відсутність інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості транспортного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, та вважає вірними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість прийнятих рішень, оскільки подані позивачем на підтвердження митної вартості транспортного засобу за декларацією № 206050001/2016/402627 документи повністю підтверджують визначену позивачем митну вартість імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, що була сплачена за вказаний автомобіль. Зокрема акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.09.2016 № 209090003/2016/02102; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.03.2011 № НОМЕР_2 ; договір купівлі-продажу від 12.09.2016 (рахунок-фактуру (інвойс); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (арк. справи 12-15). До того ж, представником позивача надано суду першої інстанції розписку від 12.09.2016 року, яка підтверджує факт передачі коштів від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у розмірі 2450 євро за придбаний автомобіль марки "SEAT", модель "IBIZA", 2011 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 (арк. справи 13). Недостовірність поданих документів відповідачем в ході розгляду справи не спростована.
Крім цього, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не було повідомлено декларанта та/або позивача, які саме числові значення складових митної вартості транспортного засобу чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, були відсутні, та не було витребувано ні у позивача, ні у декларанта будь-яких інших документів на підтвердження заявленої у митній декларації за № 206050001/2016/402627 від 19.06.2016 року митної вартості ввезеного ним транспортного засобу за ціною договору.
З огляду на наявність підтверджуючих документів визначеної позивачем митної вартості товару суд не приймає посилання відповідача на каталог SchwakeListe 08/2016 ст.1387.
Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач (через представника) надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни транспортного засобу, визначеній в декларації та вказаній у контракті, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Митниця прийняла рішення та оформила картки відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Тому відповідач під час здійснення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.
Висновки суду апеляційної інстанції, на відміну від висновків суду першої інстанції, не відповідають правильному змісту правового регулювання вищенаведених норм, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених статтею 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року по справі № 809/1858/16 скасувати. Залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді С.С. Пасічник В.П. Юрченко