ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2020 року
м.Київ
справа №810/113/16
адміністративне провадження №К/9901/10569/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року (головуючий суддя Мацедонська В.Е., судді: Бужак Н.П., Грибан І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Київської митниці ДФС, треті особи: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), треті особи: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №125000011/2015/000230/1 від 27 серпня 2015 року, визнання протиправними дій Митниці по перерахуванню фінансової гарантії в сумі 123 291,29 грн. до Державного бюджету України та відшкодування шкоди (у виді інфляційних втрат), завданої протиправним рішенням органу державної влади.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), відповідачем правомірно скориговано останню за другорядним методом.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №125000011/2015/000230/1 від 27 серпня 2015 року; в задоволенні решти позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд прийшов до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого позивачем товару іншого (шостого) методу; крім того щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача по перерахуванню фінансової гарантії у розмірі 123 291,29 грн. до Державного бюджету України, то апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, зазначив про виконання митним органом передбаченого частиною 9 статті 55 МК України обов`язку щодо надання обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів та, як наслідок, наявність підстав для перерахування фінансової гарантії до Державного бюджету України; стосовно ж вимоги про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача інфляційних втрат, що виникли внаслідок втрати купівельної спроможності на суму грошових коштів, сплачених Товариством для забезпечення митних платежів в розмірі 123 291,29 грн., суд вказав, що рішення про надання таких гарантій для випуску експортованого товару у вільний обіг позивачем приймалось самостійно й на власний розсуд.
Не погоджуючись з прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було скориговано у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих Товариством документах, а також непідтвердженням всіх складових заявленої ним митної вартості (щодо транспортування).
При цьому зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем рішення суду попередньої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині воно й підлягає касаційному перегляду.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 18 червня 2012 року між Товариством (як покупцем) та «Mumtaz&CO» (як продавцем) укладено контракт №PK/20120608/UK, за умовами якого (з урахуванням доповнення до вказаного контракту №39 від 18 червня 2015 року) продавець постачає, а покупець - купує тканину бавовняну 100%, набивну, виробництва «Mumtaz&CO» Пакистан у кількості 75827,0 погонних метрів за ціною 0,82 доларів США за 1 п.м, загальна сума по цьому доповненню до контракту становить 62 178,14 доларів США; ціна товару включає вартість товару, пакування та маркування.
Оплата за партію товару буде здійснюватись шляхом передплати або оплати по факту поставки протягом 30 календарних днів на склад покупця (пункт 3.1 доповнення №39 від 18 червня 2015 року).
Товар продається на умовах CFR Іллічівськ (Україна) в червні-липні 2015 року; відправник - M.K.International, Пакистан, або інша особа.
Для митного оформлення імпортованого товару митним брокером позивача подано до оформлення митну декларацію від 17 серпня 2015 року №125130012/2015/463005 із визначенням митної вартості товару за першим методом - ціною договору (контракту), до якої додано наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0002597 від 01 листопада 2012 року; акт митного огляду №500040407/2015/001089 від 27 липня 2015 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №А0732369 від 27 липня 2015 року; коносамент №PK20374452 від 18 червня 2015 року; пакувальний лист №1798/15 від 18 червня 2015 року; прайс-лист від 18 червня 2015 року; калькуляцію від 18 червня 2015 року; інвойс (рахунок-фактуру) №MK/1798/15 від 18 червня 2015 року; специфікацію виробника товару №1798/15 від 18 червня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) №PK/20120608/UK від 18 червня 2012 року; доповнення до контракту №39 від 18 червня 2015 року; договір перевезення №1342/08/02 від 02 липня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 27 липня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №9000 від 27 липня 2015 року; сертифікат походження товару №TDAP (K) GSP0004322/486747 від 11 липня 2015 року; акт зважування від 27 липня 2015 року; екологічну декларацію №8274 від 24 липня 2015 року; ТУ від 15 лютого 2015 року; акт взяття проб №085 від 25 липня 2015 року; копію митної декларації країни відправлення №НМВ1294796 від 18 червня 2015 року.
17 серпня 2015 року відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 МК України, а саме: якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
26 серпня 2015 року позивачем до митного органу надано лист, в якому повідомлено, що страхування товару не здійснювалось, а тому надати документи щодо страхування неможливо, вартість транспортування до митного кордону з Україною включено до вартості товару, а також подано експертний висновок №Ц-802 Київської торгово-промислової палати від 26 серпня 2015 року й платіжні доручення щодо повної оплати товару та бухгалтерську документацію.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2015 року №125000011/2015/000230/1, згідно з яким останню визначено за другорядним (резервним) методом (на підставі даних МД №100270003/2015/277398), та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130012/2015/00036.
В графі 33 вказаного рішення зазначено, що декларантом не подано всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, визначених в частині 2 статті 53 МК України, а саме: документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та розподіл витрат між контрагентами щодо вивантаження товару в порту призначення; крім того у наданих декларантом документах містяться розбіжності (калькуляція не відповідає заявленим умовам поставки: зазначено доставку та страхування товару; різна сума доставки у експортній декларації та калькуляції).
З метою випуску товару у вільний обіг Товариством надано фінансову гарантію в сумі 123 291,29 грн. й після того як Митниця листом від 18 листопада 2015 року відмовила у визнанні заявленої декларантом митної вартості з урахуванням додаткових документів таку фінансову гарантію було перераховано до Державного бюджету України.
Не погоджуючись із здійсненим Митницею коригуванням митної вартості товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані ним документи містять розбіжності, в них наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим апеляційний суд, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару (у тому числі й додатково), прийшов до висновку про недоведеність митницею неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Як вже зазначалось, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2015 року №125000011/2015/000230/1, митний орган виходив з того, що декларантом не подано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та розподіл витрат між контрагентами щодо вивантаження товару в порту призначення.
Однак, суд встановив, що контрактом від 18 червня 2012 року №RK/20120608/UK з урахуванням доповнення від 18 червня 2015 року №39, інвойсом від 18 червня 2015 року №MK/1798/15, специфікацією від 18 червня 2015 року №1798/15, калькуляцією до інвойсу від 18 червня 2015 року №MK/1798/15 та прайс-листом передбачалось здійснення поставки товару за умовами CFR Іллічівськ.
За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін CFR («Вартість та фрахт») означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт, однак ризик втрати чи пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна у порту відвантаження.
Тобто, у випадку поставки товару на зазначених умовах транспортні витрати до митної території України вже є включеними до фактурної вартості товару (ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті), а відтак не потребують окремого документального підтвердження.
До того ж, зазначені митним органом розбіжності у поданих позивачем документах стосуються інформації, наведеної саме у калькуляції, яка, в свою чергу, є розрахунково-вартісною методикою обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції, тобто це обчислення собівартості одиниці продукції за елементами витрат, які є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису; калькуляція не є документом, передбаченим частиною 2 статті 53 МК України і якщо у постачальника відбулось якесь перерозподілення затрат за елементами витрат це жодним чином не стосується покупця, якщо кінцева, узгоджена сторонами ціна товару не змінюється; отже, як вказав апеляційний суд, такі розбіжності не впливали на митну вартість товару й не могли бути використані як підстава для відмови в застосуванні основного методу визначення митної вартості товару, що експортується.
Крім того, як встановив апеляційний суд, наявними у справі копіями платіжних доручень від 03 серпня 2015 року №(MUR)2458 на суму 28178,14 доларів США та від 13 серпня 2015 року №(MUR)2490 на суму 34000,00 доларів США (загалом - 62178,14 доларів США), відповідно до яких отримувачем платежу є MUMTAZ and CO, підтверджується здійснення оплати по контракту №PK/20120608/UK та інвойсу №MK/1798/15 від 18 червня 2015 року, тобто фактична сплата ціни за поставлений товар, на якій базується вартість, використана для митних цілей.
Водночас, як констатовано судом, в оскаржуваному рішенні митним органом не зазначено, які ж саме конкретні недоліки містять основні документи, подані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості за ціною контракту, а лише без конкретизації вказано, що надані ним документи не містять всіх значень для підтвердження її складових.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
При цьому апеляційний суд відмітив й безпідставність використання Митницею під час коригування даних МД №100270003/2015/277398 від 21 травня 2015 року, враховуючи, що товар, який проходив митне оформлення відповідно до цієї митної декларації, та імпортований позивачем є зовсім різними за характеристиками і постачались за різними цінами.
Враховуючи викладене, висновок суду попередньої інстанції у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №125000011/2015/000230/1 від 27 серпня 2015 року ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом попередньої інстанції в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко