ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 810/1283/16
адміністративне провадження № К/9901/40582/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (головуючий суддя - Дудін С.О.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (головуюючий суддя - Сорочко Є.О., судді - Межевич М.В., Земляна Г.В.)
у справі №810/1283/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент»
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортрент» (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ «Фортрент») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Києво-Святошинська ОДПІ), правонаступником якої є Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність коригування Товариством даних податкової звітності шляхом складання розрахунків коригування до податкових накладних.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Сятошинському районі) від 12.11.2015 № 0003572200;
- стягнуто на користь Товариства судовий збір в сумі 5051,15 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ДПІ у Києво-Святошинському районі.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку щодо заниження Товариством податкового зобов`язання з податку на додану вартість за 2012-2014 роки у зв`язку із неправомірним коригуванням суми податку на додану вартість. Натомість наявні у матеріалах справи докази підтверджують правомірність здійснення позивачем відповідного коригування За таких обставин суди дійшли висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивач протиправно зменшував свої податкові зобов`язання шляхом складання розрахунків коригування до податкових накладних без зазначення у цих розрахунках причин здійснення такого коригування.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
27 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017, далі - КАС України).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 14.08.2015 по 25.09.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 09.10.2015 № 338/10-13-22-02-21/32664239 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення Товариством, зокрема, вимог підпунктів 192.1.1, 192.1.2 пункту 191.1 статті 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті на 269394,00 грн, зокрема, за жовтень 2012 року - 24878,00 грн, за листопад 2012 року - 16948,00 грн, за грудень 2012 року - 9160,00 грн, за січень 2013 року - 13169,00 грн, за лютий 2013 року - 9820,00 грн, за березень 2013 року - 1553,00 грн, за липень 2013 року - 31804,00 грн, за серпень 2013 року - 7549,00 грн, за вересень 2013 року - 14303,00 грн, за жовтень 2013 року - 8868,00 грн, за листопад 2013 року - 20203,00 грн, за грудень 2013 року - 4359,00 грн, за лютий 2014 року - 13194,00 грн, за березень 2014 року - 14157,00 грн, за квітень 2014 року - 155,00 грн, за травень 2014 року - 3186,00 грн, за червень 2014 року - 1381,00 грн, за липень 2014 року - 4758,00 грн, за серпень 2014 року - 19108,00 грн, за вересень 2014 року - 10692,00 грн, за жовтень 2014 року - 18772,00 грн, за листопад 2014 року - 9245,00 грн, за грудень 2014 року - 12132,00 грн.
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про протиправність зменшення ТОВ «Фортрент» податкових зобов`язань з податку на додану вартість шляхом складання розрахунків коригування до податкових накладних без зазначення у таких розрахунках причин здійснення коригування.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003572200 від 12.11.2015, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 336743,00 грн, у тому числі за основним платежем - 269394,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 67349,00 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 192.1 статті 192 ПК України встановлено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 затверджено Порядок заповнення податкової накладної (далі - Порядок № 1379).
Абзацом 2 пункту 18 Порядку № 1379 (що був чинний у період з 01.11.2011 по 01.03.2014) визначено, що порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.
Згідно з пунктом 20 вказаного вище Порядку на підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов`язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від`ємним чи позитивним значенням).
На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни (пункт 21 Порядку №1379).
Наказом Міністерства доходів і зборів України № 10 від 14.01.2014 затверджено Порядок заповнення податкової накладної (далі - Порядок № 10).
Абзацом 2 пункту 20 Порядку № 10 (що був чинний у період з 14.01.2014 по 01.12.2014) визначено, що порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що чинним законодавством не встановлено безумовного обов`язку платника податку під час складання розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної здійснювати заповнення графи 2 Розрахунку (Причини коригування), а також не визначено, що незаповнення такої тягне за собою певні правові наслідки.
Верховний Суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. У даному випадку до спірних правовідносин застосуванню підлягає підхід «превалювання суті над формою», а не лише дослідження відповідності розрахунків коригування формальним вимогам, передбаченим законодавством.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників податкових накладних містять інформацію щодо причин здійснення відповідного коригування. Так, зокрема, позивач в якості причин коригування зазначив: повернення коштів; коригування передплати відповідно до листів; зміна об`єму послуг; зміна форм розрахунків.
З огляду на вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова