ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 810/2191/16
адміністративне провадження № К/9901/24881/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 (суддя - Щавінський В.Р.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді: Чаку Є.В., Шелест С.Б.) у справі №810/2191/16.
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ) від 18.06.2015 №6269-17 та від 27.04.2016 №0000821701.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що оскільки рішення міської ради прийнято у січні 2015 року, оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного року, а саме - 2016 року, у зв`язку з чим нарахування такого податку 2015 році є неправомірним. З огляду на протиправність нарахування грошового зобов`язання з транспортного податку, суди вказали про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату такого грошового зобов`язання.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Білоцерківська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог Білоцерківська ОДПІ посилається на те, що оскільки позивач є власником транспортного засобу, який відповідно до положень статті 267 Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування та починаючи з січня 2015 року підлягає сплаті безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. Також зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 №6269-17 з огляду на сплату грошового зобов`язання вважається відкликаним, а тому не може бути оскаржено в судовому порядку.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем 18.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 6269-17, згідно з якими ОСОБА_2 нараховано суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн., оскільки вона є власником транспортного засобу марки LEXUS RX 350, 2012 року випуску з об`ємом циліндрів двигуна 3456 куб. см., дата первинної реєстрації - 30.11.2012, який відповідно до вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є об`єктом оподаткування транспортним податком.
27.10.2015 позивач здійснила оплату зазначеного грошового зобов`язання.
У березні 2016 року посадовою особою Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань по сплаті транспортного податку з фізичних осіб.
За наслідками перевірки складено акт від 30.03.2016 №31/10-02-17-01/2303214368, в якому зазначено про порушення позивачем підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання по сплаті транспортного податку з фізичних осіб.
На підставі висновків акту перевірки Білоцерківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 №0000821701, згідно з яким до позивача за затримку на 18 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання нараховано штраф у розмірі 2500,00 грн.
Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, зокрема, викладено в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України та введено новий транспортний податок.
Так, згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, згідно з яким саме місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно в частині транспортного податку, а також кореспондує положенням пункту 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
Так, з огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» Білоцерківською міською радою Київської області 22.01.2015 прийнято рішення №1395-70-VІ, яким на території міста Біла Церква встановлено транспортний податок та затверджено Положення про транспортний податок.
Разом з тим, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
За правилами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Таким чином, рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в цьому ж 2015 році.
Наведене узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, за змістом якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.
За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов`язання з транспортного податку за 2015 рік згідно податкового повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 6269-17.
Пунктом 57.4 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
З огляду на протиправність податкового повідомлення-рішення, яким платнику визначено суму грошового зобов`язання, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату визначених ним зобов`язань, мають бути скасовані відповідно до підпункту 57.4 статті 57 Податкового кодексу України, що обумовлює й протиправність податкового повідомлення-рішення від 27.04.2016 №0000821701.
Посилання Білоцерківської ОДПІ на відкликання податкового повідомлення-рішення у зв`язку зі сплатою ОСОБА_2 суми грошового зобов`язання в силу підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України та відсутність підстав для його оскарження й скасування також не узгоджуються із приписами податкового законодавства та Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться в залежність від наслідків виконання (реалізації) такого рішення.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 у справі №810/2191/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна