№ 810/2759/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 810/2759/17

адміністративне провадження № К/9901/66526/18, К/9901/66538/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Чумаченко Т.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Київської митниці ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 (суддя Панова Г. В.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 (головуючий суддя Троян Н. М., судді: Бужак Н. П., Костюк Л. О.) та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 (суддя Панова Г. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 (головуючий суддя Троян Н. М., судді: Бужак Н. П., Костюк Л. О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Торговий Дім ``Світ-Агро`` до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про визначення коду товару,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Торговий Дім ``Світ-Агро`` (далі - позивач, ТОВ"ТД "СВІТ-АГРО", товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати рішення Київської митниці ДФС (далі - відповідач, Київська митниця ДФС, митниця) від 21.07.2017 №КТ-UА 125000-0104-2017 та №КТ-UА 125000-0105-2017 про визначення коду товару.

Позовні вимоги обґрунтовані висновком товариства про те, що при митному оформленні імпортованого ним товару ``борошно соєве знежирене …`` за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) 2304 00 00 00 митниця безпідставно класифікувала зазначений вище товар за кодом УКТ ЗЕД 2309 90 96 90 як сировину для виробництва комбікормів для годiвлi тварин та прийняла спірні рішення.

Доводячи правильність класифікації товару ``борошно соєве знежирене …`` товариство зазначило, що ним були надані всі необхідні документи для здійснення митного оформлення імпортованого товару в товарній підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД 2304 00 00 00. Застосований митницею код товару 2309 90 96 90 для продуктів, що використовуються для годівлі тварин, не відповідає номенклатурі та опису імпортованого товариством товару, який містить тверді залишки, одержані під час вилучення соєвої олії, не містить підсолоджувачів, є монопродуктом, а не сумішшю, та найбільше відповідає товарам, що класифікуються за кодом 2304 00 00 00 ``Макуха та інші твердi відходи i залишки, одержані під час вилучення соєвої олії, мелені або немелені, негранульовані або гранульовані``. Додатково позивач також вказав на те, що поставка соєвого борошна здійснюється регулярно (загальна кількість партій поставки сягає близько 70-ти) у межах одного договору і жодного разу під час митного оформлення зазначеного товару у мийниці не виникало сумнівів щодо правильності його класифікації за кодом УКТ ЗЕД 2304 00 00 00.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 05.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення митниці про визнання коду товару від 21.07.2017 № КТ-UA125000-0104-2017, № КТ-UA125000-0105-2017.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили, зокрема, з того, що товар ``борошно соєве знежирене …``, який позивач ввозив на митну територію України, за описом та характеристиками в повній мірі відповідає товарній позиції згідно з УКТ ЗЕД 2304 00 00 00, тому позивач правомірно вказав саме цей код під час митного оформлення зазначеного товару. Також суди врахували, що митниця не ставила під сумнів правильність класифікації позивачем за вказаним кодом аналогічного товару, що регулярно переміщався через митний кордон України у межах договору, на підставі якого також були ввезені спірні партії.

Додатковим рішенням від 01.08.2018 Київський окружний адміністративний суд стягнув з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань митниці на користь товариства судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16' 000,00 грн.

Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що позивачем підтверджено розмір понесених таких витрат, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.

Митниця подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018, у якій просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалення нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу на вказані судові рішення, відповідач доводить, що суди попередніх інстанцій неповно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також митниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018, у якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У касаційній скарзі відповідач вказує на порушення судами апеляційної інстанції норм процесуального права (норми статті 134 КАС України) при вирішенні питання щодо відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 16' 000,00 грн, оскільки подані документи на підтвердження цих витрат містять розбіжності щодо ціни за послуги, що була фактично сплачена. Також відповідач вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним та не співмірним, зважаючи на незначну складність справи та витрачений адвокатом час на підготовку позову до суду та відповіді на відзив.

ТОВ"ТД "СВІТ-АГРО" у відзивах на касаційні скарги з наведеними в них відповідачем доводами не погоджується, стверджує про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить касаційні скарги залишити без задоволення як безпідставні, а судові рішення - без змін.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційних скаргах доводи відповідача, заперечення проти касаційних скарг позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов наступного висновку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 04.05.2017 товариство подало до митниці електронні митні декларації №UA125030/2017/107571 та №UA125030/2017/107588, у яких імпортований на підставі контракту з компанією „Agrolife GmbH" (Німеччина) від 22.12.2015 №ЕР22/12/15 товар „Борошно соєве знежирене, що залишається після добування олії із сої, ЕР200/1 - 22' 000 кг у вигляді порошку, призначене для приготування кормів для тварин, що містить у своєму складі: <...>. Країна походження - DK, Торгівельна марка - European Protein, Виробник - European Protein AS" класифіковано за кодом УКТ ЗЕД 2304 00 00 00 ``Макуха та інші твердi відходи i залишки, одержані під час вилучення соєвої олії, мелені або немелені, негранульовані або гранульовані``.

Проте, не погодившись із зазначеною товариством класифікацією, контролюючий орган з метою проведення відповідних досліджень 04.05.2017 відібрав зразки товару.

За результатами проведеної експертизи відібраних зразків Департаментом податкових та митних експертиз ДФС складено висновки від 26.05.2017 №142005801-0135 та №142005801-0136, в яких зазначено, що ``…Проба має вигляд суміші дрібнодисперсної речовини, яка складається з неоднорідних за розміром часточок рослинного походження, світло-коричневого кольору, із запахом, характерним для соєвих продуктів. Визначений жирно-кислотний склад проби свідчить про належність продукту до такого, що отриманий із соєвої сировини. Експерементально визначені в пробі фізико-хімічні показники становлять: масова частка вологи та легких речовин - 9,74%, масова частка жиру (в перерахунку на суху речовину) - 1,04%, масова частка сирого протеїну (в перерахунку на суху речовину) - 56,90%, масова частка загальної золи (в перерахунку на суху речовину) - 7,37%, масова частка сирої клітковини (в перерахунку на суху речовину) - 5,28%. Державна нормативно-технічна документація для борошна соєвого кормового на національному або міждержавному рівні в Україні відсутня. Результатами експериментальних досліджень проби з урахуванням інформації у супровідних документах, не протирічать приналежності товару ``ЕР200/1`` до продукту, що залишається після добування олії із сої, як зазначено у графі 31 МД №UA125030/2017/107571 та №UA125030/2017/107588, отже не протирічать належності товару до твердих відходів або залишків, одержаних під час вилучення соєвої олії; продукт не є білковим концентратом (харчовим). В той же час визначені показники, враховуючи фізико-хімічні показники встановлені в національних стандартах України, не дозволяють розрізнити соєве борошно та соєвий шрот. Встановлення сфери застосування продукту (харчовий або кормовий) виходить за межі компетенції фахівців ДПМЕ ДФС…`` (пункт 12 висновків).

За результатами експертних досліджень контролюючий орган класифікував зазначений вище товар в товарній підкатегорії УКТ ЗЕД 2309 90 96 90 ``Інші продукти, що використовуються для годiвлi тварин``, та прийняв рішення про визначення коду товару від 21.07.2017 №КТ-UА 125000-0104-2017 та №КТ-UА 125000-0105-2017.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правильності визначення коду товару за УКТ ЗЕД, заявленого до митного оформлення.

Згідно зі статтею 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Як складний випадок класифікації товару розуміють випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397; далі - Порядок), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з Порядком декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 МК України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема, шляхом перевірки відповідності відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу.

Відповідно до статті 67 МК України в УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів (частина друга статті). Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду (частина третя статті). Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків) (частина четверта статті).

Згідно з Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД, які є додатком до Закону України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 №584-VII, класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Згідно з Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД група 23 ``Залишки і відходи харчової промисловості; готові корми для тварин`` входить до розділу IV ``Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники``.

Приміткою до зазначеної групи встановлено, що до товарної позиції 2309 включаються продукти, що використовуються для годівлі тварин, в іншому місці не зазначені, одержані в результаті переробки рослинної або тваринної сировини до такого ступеня, що вони втратили основні властивості вихідної сировини, крім рослинних відходів, рослинних залишків і побічних продуктів такої переробки.

У Поясненнях до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом ДФС України від 09.06.2015 №401, зазначено, що до товарної позиції 2309 включаються підсолоджені корми та готові кормові продукти, що складаються з суміші декількох поживних речовин, які призначені: (1) для забезпечення тварин раціональним і збалансованим повсякденним раціоном (повноцінний корм); (2) для одержання придатного повсякденного раціону шляхом додання в господарський (тобто зроблений у господарстві) корм органічних чи неорганічних речовин (додаткові корми); або (3) для використання під час приготування повноцінних кормів або додаткових кормів.

До цієї товарної позиції включаються продукти, використовувані для годівлі тварин, одержані в результаті оброблення продуктів рослинного чи тваринного походження та оброблені до такого ступеня, що вони втратили основні властивості вихідного матеріалу, наприклад, у випадку продуктів, одержаних з рослинних матеріалів, характерна клітинна будова вихідної рослинної сировини стала невпізнанною під час розгляду під мікроскопом.

Згідно з Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД (додаток до Закону №584-VII) до товарної підкатегорії 2309 90 96 90 віднесено ``інші продукти, що використовуються для годiвлi тварин``.

Відповідно до цього ж додатку вказаного Закону до товарної підкатегорії 2304 00 00 00 віднесено ``Макуха та iншi твердi відходи і залишки, одержанi пiд час вилучення соєвої олiї, меленi або немеленi, негранульованi або гранульованi``.

У Поясненнях до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом ДФС України від 09.06.2015 №401, зазначено, що до товарної позиції 2304 включаються макуха та інші тверді відходи і залишки, що залишаються після добування олії із сої за допомогою розчинників, олійницького преса або роторного експелера. Ці відходи і залишки є цінним кормом для тварин.

Відходи і залишки, що включаються до цієї товарної позиції, можуть бути у вигляді плиток (брикетів), борошна чи гранул (дивись Загальні положення до цієї групи).

До цієї товарної позиції включається також нетекстуроване знежирене соєве борошно, придатне для споживання людиною.

До цієї товарної позиції не включаються: (а) олійний фуз або жирові залишки (товарна позиція 1522); (b) білкові концентрати, одержувані шляхом видалення деяких компонентів знежиреного соєвого борошна (використовувані як добавки в харчові продукти), та текстуроване соєве борошно (товарна позиція 2106).

Аналіз опису наведених товарних позицій свідчить, що залишки переробки сої віднесені до товарної позиції 2304, яка містить вказівку на рослину, з якої одержано продукт (соя), на технологію переробки продукту (шляхом вилучення соєвої олії), на спосіб подрібнення продукту (мелений або немелений) та на кінцевий вигляд продукту (негранульований або гранульований). Натомість товарна підкатегорія 2309 90 96 90 не містить посилання ні на первинну сировину, з якої одержано кінцевий продукт, ні на технологію обробки сировини, ні на кінцевий вигляд товару.

Отже, залишки переробки сої винесені в окрему товарну позицію 2304, в якій товар описується конкретніше і яка має перевагу порівняно з товарною позицією 2309, де надається більш загальний його опис.

Також на спростування висновку контролюючого органу щодо неналежності спірного товару до коду 2309 90 96 90 УКТ ЗЕД позивач надав до суду листи виробника про те, що товар є побічним продуктом, що залишається після добування олії із сої; процес виробництва передбачає обробку подрібнених соєвих бобів за допомогою екстракційного апарату; крім видалення олії та розчинника, сушіння та розмелювання твердих залишків до порохоподібного стану, продукт не піддавався жодним іншим діям (технологічним операціям); пояснення виробника про те, що продукт ЕР 200/1 містить у своєму складі продукти переробки сої після видалення олії; експертний висновок Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок від 20.04.2018 №1633-Л/06 та №1634-Л/06 стосовно товару ``Борошно соєве знежирене, що залишається після добування олії із сої, ЕР 200/1 у вигляді порошку, партія 655 та 648/650, митні декларації від 04.05.2017 №UA125030/2017/107571 та №UA125030/2017/107588``, згідно з якими: досліджений продукт є однорідною сипкою масою, має колір від блідо-жовтого до світло-коричневого; запах всіх досліджуваних зразків - специфічний для продуктів, отриманих із соєвої сировини без сторонніх включень.

Відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи наведений опис товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД 2309 90 96 90 та 2304 00 00 00, визначальні характеристики товару у наданих позивачем до суду листах та поясненнях виробника, експертні висновки Департаменту податкових та митних експертиз ДФС та Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій товариства при декларуванні товару ``борошно соєве знежирене …`` за кодом УКТ ЗЕД 2304 00 00 00 та відсутність підстав відносити соєве борошно до товарної позиції 2309, оскільки воно цілком очевидно включається до іншої - 2304.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на те, що позивач вже неодноразово імпортував до України ідентичний товар того самого виробника на підставі договору від 22.12.2015 №ЕР22/12/15 без зауважень з боку митного органу щодо коду класифікації такого товару згідно з УКТ ЗЕД 2304 00 00 00.

Підсумовуючи викладене, Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність рішень митного органу про визначення коду товару.

Ухвалені у справі судові рішення (рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018) відповідають приписам статті 242 КАС України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовали норми матеріального права чи порушили норми процесуального права.

У касаційній скарзі відповідач фактично просить здійснити переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 КАС України.

Отже, підстави для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).

Отже, процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина третя статті 143 КАС України).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу передбачені нормою статті 134 КАС України, відповідно до положень якої з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та з метою їх відшкодування учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) та докази, що реально підтверджує заявлений розмір витрат на адвоката.

Процесуальним законодавством також передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (норма частини п`ятої статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Стосовно питання критеріїв Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ці критерії також застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі ``Схід/Захід Альянс Лімітед`` проти України`` (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі ``Лавентс проти Латвії`` зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Такий висновок неодноразово робив Верховний Суд, зокрема, але не виключно, у постановах від 17.09.2019 (справа №810/3806/18), від 23.04.2021 (справа №521/15516/19), від 21.06.2022 (справа № 826/11302/18).

Після розгляду справи судом першої інстанції по суті позивачем була подана заява про стягнення на його користь понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16' 000,00 грн, на підтвердження яких до заяви додано детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 09.07.2018, копії договору про надання правової допомоги від 07.08.2017 №17/024 та кошторису послуг у формі додатку до договору, рахунків на оплату послуг від 07.08.2017 б/н на суму 15' 000,00 грн та від 31.05.2018 б/н на суму 8000,00 грн, актів виконаних робіт (наданих послуг) від 06.09.2017 б/н на суму 8000,00 грн та від 31.05.2018 на суму 8000,00 грн, платіжні доручення від 07.08.2017 №3835 на суму 15' 000,00 грн, від 07.06.2018 №6692 на суму 8000,00 грн.

У детальному описі виконаних робіт обсяг наданої правової допомоги викладено окремими позиціями (складання та подання до суду позовної заяви у справі №810/2759/17; складання та подання до суду відповіді на відзив у цій справі), вартість кожної з яких становить 8000,00 грн, вказано загальний час, витрачений адвокатом на виконання цих робіт, - по 4 години та підсумкову вартість послуг - 16' 000,00 грн.

Умовами договору (пункт 2.1) передбачено, що на виконання доручення клієнта адвокат вчиняє дії, передбачені статтею 20 Закону України ``Про адвокатуру і адвокатську діяльність``.

Пунктом 2.1.5 договору передбачено, що адвокат також забезпечує захист прав та охоронюваних законом інтересів клієнта під час розгляду цивільних, господарських, адміністративних та інших справ у загальних, спеціалізованих, третейських, інших судах України, створених відповідно до законодавства, про що укладаються окремі договори.

Розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої підпунктами 2.1.1-2.1.4, 2.1.6-2.1.9 цього договору встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін та відображений у кошторисі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої пунктом 2.1.5 цього договору узгоджуються сторонами в окремих договорах (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору визначено, що суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням.

Згідно з актами виконаних робіт від 06.09.2017 б/н та від 31.05.2018 б/н адвокат надав послуги з підготовки та подання до суду адміністративного позову у справі №810/2759/17 та відповіді на відзив у цій справі, вартість кожної з яких становила 8000,00 грн (загальна сума 16' 000,00 грн).

ТОВ"ТД "СВІТ-АГРО" сплатило 23' 000,00 грн за надання послуг адвоката ``правнича допомога згідно з договором про надання правової допомоги від 07.08.2017 №17/024`` на суму 15' 000,00 грн та ``правнича допомога згідно з договором від 07.08.2017 №17/024 та актом виконаних робіт від 31.05.2018 у справі №810/2759/17`` на суму 8000,00 грн відповідно до виставлених рахунків від 07.08.2017 б/н на суму 15' 000,00 грн та від 31.05.2018 б/н на суму 8000,00 грн.

Стягуючи на користь товариства за рахунок бюджетних асигнувань митниці витрати на правничу допомогу в заявленій позивачем сумі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі оцінки наданих позивачем документів дійшов висновку про її підтвердження.

Однак, при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд не надав належної оцінки доводам відповідача про розбіжність вартості послуг, указаних в актах виконаних робіт на суму 16' 000,00 грн (по 8000,00 грн кожна), та у фактично виставлених рахунках і платіжних дорученнях про оплату послуг на суму 23' 000,00 грн (15' 000,00 грн + 8000,00 грн). За рахунками від 06.09.2017 б/н, від 31.05.2018 б/н та платіжними дорученнями від 07.08.2017 №3835, від 07.06.2018 №6692 сума послуг становила 23' 000,00 грн, що є більшою, ніж загальна за наданими позивачем актами виконаних робіт від 06.09.2017 б/н та від 31.05.2018 б/н - 16' 000,00 грн. До того ж у виставленому та оплаченому рахунку від 07.08.2017 б/н на суму 15' 000,00 грн не конкретизовано вид наданих адвокатом послуг, справу, у межах якої надавалися послуги, сам рахунок та його оплата датовані раніше (07.08.2017), ніж були надані позивачу власне послуги згідно з актом виконаних робіт від 06.09.2017 б/н. Також платіжне доручення від 07.08.2017 №3835 про сплату 15' 000,00 грн містить загальне посилання на реквізити договору, не містить відомостей про рахунок, на підставі якого було здійснено цей платіж, його вид (авансовий платіж чи післяплата). Своєю чергою умовами договору авансові платежі не передбачено, а навпаки, гонорар адвоката має бути сплачений після узгодження сторонами в актах про надання правової допомоги суми гонорару та обсягу наданої адвокатом допомоги (пункти 4.2-4.5, 5.2 договору).

З огляду на це Суд вважає, що наданими позивачем доказами у справі не підтверджується фактично понесені позивачем витрати на правничу допомогу у цій справі саме у сумі 16' 000,00 грн, які суди попередніх інстанцій визнали встановленими.

Так само суд касаційної інстанції враховує такі критерії, як незначну складність справи, витрачений адвокатом час на підготовку позову та відповіді на відзив (8 годин), їх зміст, та керуючись принципами справедливості та верховенства права, визнає співмірними та документально підтвердженими витрати на оплату наданих послуг у розмірі 8000,00 грн.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 139 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 залишити без змін.

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 задовольнити частково.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 скасувати в частині стягнення та розподілу витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок), в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва Т.А. Чумаченко В.П. Юрченко