№ 810/3246/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №810/3246/16

адміністративне провадження №К/9901/51243/18, №К/9901/50567/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді - Шевцової Н.В.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

за участю

секретаря судового засідання Івашка О.Л.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник відповідача Грищенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 810/3246/16

за позовом ОСОБА_2 до Університету державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами ОСОБА_2 та Університету державної фіскальної служби України

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Щавінського В.Р.,

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Земляної Г.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Університету державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Університет ДФС України), з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив суд:

1.1 зобов`язати Університет ДФС України здійснити перерахунок та виплатити на його користь грошове забезпечення за період з 02 березня 2015 року по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 858,57 грн;

1.2 зобов`язати Університет ДФС України нарахувати та виплатити на його користь матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу - 3783,00 грн у зв`язку з виходом у щорічні чергові відпустки за 2014 рік (згідно з наказом від 12 січня 2015 року № 4-в), за 2015 рік (згідно з наказом від 03 березня 2016 року № 32-в) та за 2016 рік (згідно з наказом від 19 травня 2016 року № 50-в) відповідно;

1.3 зобов`язати Університет ДФС України здійснити перерахунок та виплатити на його користь одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, який складає 18 років 04 місяці 26 днів, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 858 грн 57 коп та середньомісячного грошового забезпечення 18459 грн 25 коп;

1.4 зобов`язати Університет ДФС України здійснити перерахунок та виплатити на його користь грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток в органах внутрішніх справ та податковій міліції у загальній кількості 56 календарних днів, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 858 грн 57 коп;

1.5 зобов`язати Університет ДФС України відшкодувати заподіяну йому моральну (немайнову) шкоду за період з 02 березня 2015 року по день фактичного розрахунку у розмірі, встановленому з 01 січня 2017 року, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», мінімальної місячної заробітної плати 3200 грн за кожен повний місяць порушення його прав у сфері трудових відносин.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що у зв`язку зі штатно-організаційними змінами, зокрема скороченням посади заступника начальника факультету з навчальної роботи та введенням нової рівнозначної посади заступника начальника факультету з навчально-методичної та наукової роботи, його, відповідно до наказу НУ ДПС України від 22 грудня 2014 року № 394-к, було призначено з 25 грудня 2014 року в.о. заступника начальника факультету з навчально-методичної та наукової роботи, а також розпочато відповідну процедуру погодження його кандидатури у цій посаді з профільними підрозділами центрального апарату ДФС України.

2.1. Позивач указує, що по закінченню відпустки відповідно до наказу НУ ДПС України від 02 березня 2015 року № 71-к його було протиправно звільнено від виконання обов`язків заступника начальника факультету з навчально-методичної та наукової роботи та зараховано у розпорядження факультету. Упродовж усього періоду перебування у незаконному розпорядженні його грошове забезпечення складалося лише з посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за вислугу років та доплати за науковий ступінь. Тобто він був позбавлений у цей період виплат премій, надбавок за досягнення у праці та інших надбавок, винагород та доплат, які він раніше отримував регулярно. За грудень 2015 року грошове забезпечення йому взагалі не виплачувалось.

2.2. Під час перебування у незаконному розпорядженні факультету ним були використані також щорічні відпустки за 2015 рік та за 2016 рік, однак його знову , на його думку, протиправно було позбавлено матеріальної допомоги на оздоровлення.

2.3. Позивач указує, що наказ НУ ДПС України від 02 березня 2015 року № 71-к «Про звільнення від виконання службових обов`язків» та виведення його у розпорядження факультету ним було оскаржено до суду. Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду (далі - КОАС) від 06 серпня 2015 року у справі № 810/1627/15 зазначений наказ визнано протиправним та скасовано. Указане рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції.

2.4. На виконання вказаного рішення суду від 06 серпня 2015 року в.о. ректора НУ ДПС України Пашком П.В. видано новий наказ від 05 жовтня 2015 року № 576 о/с, яким скасовано попередній наказ НУ ДПС України від 02 березня 2015 року № 71-к про його звільнення та знову звільнено від виконання службових обов`язків за займаною посадою із зарахуванням у розпорядження факультету.

2.5. Позивачем знову було оскаржено вищезазначений наказ до суду та, відповідно до постанови КОАС від 15 січня 2016 року у справі № 810/5307/15, наказ НУ ДПС України від 05 жовтня 2015 року № 576 о/с визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Указане судове рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції.

2.6. 07 липня 2016 року позивачем на ім`я голови Комісії з реорганізації НУ ДПС України Тарангул Л.Л. подано рапорт щодо його поновлення на посаді в.о. заступника начальника факультету з навчально-методичної та наукової роботи та перерахунок і виплату належного грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку з виходом у відпустки за 2014, 2015 та 2016 роки, виплату належного грошового забезпечення за грудень 2015 року, з урахуванням індексації за інфляційні процеси. Однак відповіді керівництва НУ ДПС України на свій рапорт позивач не отримав.

2.7. На виконання розпорядження КМУ від 11 листопада 2015 року № 1184-р «Про утворення Університету ДФС України» було розпочато процедуру реорганізації НУ ДПС України, у зв`язку з чим Університет ДФС України став правонаступником НУ ДПС України.

2.8. 11 лютого 2016 року на підставі наказу НУ ДПС України від 26 січня 2016 року № 35-к «Про попередження працівників про наступне звільнення» ОСОБА_2 було попереджено про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією НУ ДПС України відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України та підпунктом 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та будь-яких пропозицій наступного працевлаштування не надавалось.

2.9. Зважаючи на те, що у штатному розписі новоутвореного Університету ДФС України не було передбачено посади заступника начальника факультету з навчально-методичної та наукової роботи, на якій позивача поновлено на підставі рішення суду, будь-яких інших пропозицій щодо його працевлаштування керівництво нового університету йому не надавало, тому 07 липня 2016 року позивач змушений був погодитись на своє звільнення з 11 липня 2016 року.

2.10 Відповідно до наказу від 07 липня 2016 року № 127-к о/с позивача було звільнено із займаної посади, однак наказ був доведений до його відома лише 11 липня 2016 року під кінець його останнього робочого дня, у зв`язку з чим видано трудову книжку.

2.11. Позивач вважає, що у порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) НУ ДПС України не повідомив його ні усно, ні письмово про нараховані суми, належні при звільненні, не здійснив виплату усіх належних сум у день його звільнення. Виплату частини належних йому коштів при звільненні у сумі 44180 грн 16 коп було здійснено лише 27 липня 2016 року. Значну частину належних коштів відповідач не надав до цього часу, що призвело до недоврахування йому як одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та компенсації за невикористані дні відпустки, так і загального розміру пенсії за вислугу років.

2.12. Позивач вважає, що оскільки він напередодні незаконного звільнення із займаної посади та виведення у розпорядження, починаючи з 13 січня 2015 року, перебував у черговій щорічній відпустці за 2014 рік, обчислення його середньомісячної заробітної плати слід проводити, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, а саме листопад та грудень 2014 року. Згідно з довідкою НУ ДПС України від 11 березня 2015 року № 297 загальна сума отриманих ним доходів у листопаді 2014 року склала 14127 грн 84 коп, а у грудні 2014 року - 18433 грн 29 коп.

2.13. Оскільки чинним законодавством передбачено виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу, який станом на день звільнення з НУ ДПС України 11 липня 2016 року становив, згідно із штатним розписом 3783 грн, то загальний розмір заборгованої виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної чергової відпустки складає 11349 грн 00 коп.

2.14. Також позивач зазначає, що загальний строк служби позивача на день звільнення становив 18 років 04 місяці та 26 днів. Отже, НУ ДПС України зобов`язаний був також виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік календарної служби. Зважаючи на те, що станом на день звільнення позивача середньоденна заробітна плата складала 858,57 грн, а середньомісячне грошове забезпечення 18459 грн 25 коп (із розрахунку у 21,5 робочий день на один місяць), то загальна сума передбаченої законодавством одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 18 календарних років складає 166133 грн 25 коп.

2.15. Разом із зазначеними невикористаними днями щорічних відпусток в органах податкової міліції у загальній кількості 50 календарних днів, не було враховано 6 невикористаних днів (за 2010 рік - 5, за 2011 рік - 1) під час попередньої служби в Одеському державному університеті внутрішніх справ. Отже, виходячи із середньоденної заробітної плати в сумі 858 грн 57 коп, загальна сума заборгованої відповідачем виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток у кількості 56 днів становить 48079 грн 92 коп.

2.16. Крім того, порушення відповідачем трудових прав позивача призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагало додаткових зусиль для організації свого життя. Заподіяну моральну шкоду вищезазначеними протиправними діями відповідача позивач оцінює у розмірі встановленої з 01 січня 2017 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» мінімальної місячної заробітної плати - 3200 грн 00 коп, за кожен повний місяць порушення прав позивача у сфері трудових відносин.

2.17. ОСОБА_2 вважає, що перерахунок належних йому виплат необхідно здійснювати, починаючи з 02 березня 2015 року по день фактичного розрахунку з ним.

3. Представник відповідача позов не визнав, вказав, що при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_2 виходив із середньоденної й середньомісячної заробітної плати, застосовуючи абзацу 3 пункту 5 Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, затверджених наказом ДФС України від 09 рудня 2015 року № 973 «Про порядок організації бухгалтерського обліку та про деякі фінансові питання», та абзацу 3 пункту 5 Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, затверджених наказом ДФС України від 07 вересня 2016 року № 748 «Про затвердження Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції».

3.1. Відповідач у запереченнях також зазначив, що постанова Кабінетів Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - КМУ № 1294) не поширює свою чинність на осіб рядового і начальницького складу податкової міліції, крім курсантів навчальних закладів Державної податкової служби України в частині затвердження схем їх посадових окладів, однак виплата грошового забезпечення здійснюється в порядку, що затверджується Державною податковою службою України. Крім того, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2017 року № 499 не поширює свою чинність на осіб рядового і начальницького складу податкової міліції. Відповідач наголосив, що для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, визначається календарний рік служби в органах внутрішніх справ та податкової міліції, а не календарна вислуга років. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Відповідно до наказу ректора Одеського державного університету внутрішніх справ від 20 квітня 2012 року № 40-о/с, полковника міліції ОСОБА_2 , увільнено з посади начальника кафедри теорії та історії держави і права та відряджено для подальшого проходження служби до Державної податкової служби України (далі - ДПС України).

5. Наказом НУ ДПС України від 23 квітня 2012 року № 108-к ОСОБА_2 призначено на посаду заступника начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції з навчальної роботи.

6. Наказом НУ ДПС України від 22 грудня 2014 року №394-к ОСОБА_2 призначено виконуючим обов`язки заступника начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції з навчально-методичної та наукової роботи.

7. Згідно з наказом НУ ДПС України від 02 березня 2015 року №71-к ОСОБА_2 звільнено від виконання службових обов`язків заступника начальника факультету з навчально-методичної та наукової роботи у зв`язку з закінченням безперервного строку тимчасового виконання обов`язків та зараховано в розпорядження факультету

8. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року в справі № 810/1627/15, яка набрала законної сили, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, визнано протиправним та скасовано наказ НУ ДПС України від 02 березня 2015 року №71-к о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади та виведення у розпорядження, зобов`язано відповідача завершити процедуру погодження кандидатури ОСОБА_2 на посаду заступника начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції з навчально-методичної та наукової роботи НУ ДПС України з профільними структурними підрозділами апарату ДФС України.

9. На виконання вищезазначеного судового рішення наказом НУ ДПС України від 05 жовтня 2015 року № 576-к скасовано наказ НУДПС України від 02 березня 2015 року № 71-к "Про звільнення від виконання службових обов`язків", полковника податкової міліції ОСОБА_2 знову звільнено від виконання службових обов`язків за займаною посадою та зараховано в розпорядження факультету.

10. Постановою Київського окружного адміністративного суду (далі - КОАС) від 15 січня 2016 року в справі № 810/5307/15, яка набрала законної сили, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, визнано протиправним та скасовано наказ НУ ДПС України від 05 жовтня 2015 року № 576-к о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади та виведення у розпорядження, зобов`язано НУ ДПС України завершити процедуру погодження кандидатури ОСОБА_2 на посаду заступника начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції з навчально-методичної та наукової роботи НУ ДПС України з профільними структурними підрозділами апарату ДФС України.

11. У справі № 810/5307/15 встановлено, що оскільки на час розгляду справи посада позивача обіймається іншою особою, правомірність та законність призначення якої не було спростовано ні судовими рішеннями, ні сторонами у справі, суд не мав підстав для поновлення позивача у статусі в.о. такої посади.

12. Грошове забезпечення на час виведення позивача у розпорядження факультету нараховувалось та виплачувалось у зменшеному розмірі, про що свідчить довідка про його доходи, надана відповідачем за період роботи ОСОБА_2 з березня 2015 року по липень 2016 року.

13. Відповідач після скасування судом вищезазначених наказів будь-якого перерахунку грошового забезпечення позивача не здійснював, що не спростовано ним в ході розгляду справи.

14. Наказом Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) від 15 січня 2016 року № 34 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 1184-р утворено Університет ДФС України, реорганізувавши шляхом злиття НУ ДПС України, Державного науково-дослідного інституту митної справи, Науково-дослідного інституту фінансового права.

15. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час прийняття рішення НУ ДРС України знаходиться в стані припинення за рішенням засновників. Правонаступником НУ ДПС України є Національна академія ДПС України.

16. 11 лютого 2016 року на підставі наказу НУ ДПС України від 26 січня 2016 року № 35-к «Про попередження працівників про наступне звільнення» позивача попереджено про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією НУ ДПС України відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП та підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

17. Згідно з наказом НУ ДПС України від 03 березня 2016 року № 32-в позивачу з 09 березня 2016 року по 18 квітня 2016 року було надано основну щорічну відпустку терміном 41 календарний день, з них 40 календарних днів - основної щорічної відпустки за період роботи з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року; 1 календарний день - додаткової оплачуваної відпустки на дорогу.

18. З листа-повідомлення ДФС України від 16 травня 2016 року вбачається, що ДФС не погодило кандидатуру ОСОБА_2 на посаду заступника начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції з навчально-методичної та наукової роботи НУ ДПС України у зв`язку з недостатнім рівнем організаційно-ділових якостей кандидата.

19. Згідно з наказом НУ ДПС України від 19 травня 2016 року № 50-в позивачу з 23 травня 2016 року по 03 липня 2016 року було надано основну щорічну відпустку терміном 41 календарний день, з них 40 календарних днів - основної щорічної відпустки за період роботи з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року; 1 календарний день - додаткову оплачувану відпустку на дорогу.

20. 07 липня 2016 року позивач подав на ім`я Голови Комісії з реорганізації НУ ДПС України Тарангул Л.Л. рапорт, відповідно до якого просив звільнити його з посади в.о. заступника начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції з навчально-методичної та наукової роботи у запас.

21. На підставі рапорту ОСОБА_2 від 07 липня 2016 року, на виконання судових рішень у справах № 810/1627/15 та № 810/5307/15, наказом НУ ДПС України від 07 липня 2016 року № 127-к скасовано наказ НУДПС України від 02 березня 2015 року № 71-к "Про звільнення від виконання службових обов`язків" та наказ НУДПС України від 05 жовтня 2015 року № 576-к «По особовому складу», ОСОБА_2 визнано таким, що не пройшов погодження на посаду та 11 липня 2016 року звільнено з посади та органів податкової міліції у запас за підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

21.1 Зазначеним наказом визначена вислуга років позивача на день звільнення, а саме: календарна - 18 років 04 місяці 26 днів; пільгова - 0; загальний страховий стаж: 26 років 08 місяців 04 днів.

22. Відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ ОСОБА_2 наказано виплатити грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, який складає 16 років 00 місяців 02 дні за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» за рахунок загального фонду в межах кошторисних призначень, а також виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток в органах податкової міліції у загальній кількості 50 календарних днів.

23. 11 липня 2016 року позивач отримав трудову книжку, про що свідчить його особистий підпис.

24. При звільненні позивач отримав грошове забезпечення у розмірі 44180 грн 16 коп. Згідно з платіжним дорученням від 14 липня 2016 року № 970, НУ ДПС України перераховано кошти у розмірі 44180 грн 16 коп на рахунок Управління державної казначейської служби України у м. Ірпені Київської області 15 липня 2016 року.

25. Згідно з платіжним дорученням від 20 липня 2016 року № 28 грошові кошти в сумі 44180 грн 16 кп одержано ПАТ КБ «Приватбанк».

26. Згідно з випискою по банківській картці ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 44180 грн 16 коп на його картковий рахунок надійшли 27 липня 2016 року.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення.

27. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, задоволено адміністративний позов частково.

27.1. Зобов`язано Університет державної фіскальної служби України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 02 березня 2015 року по 11 липня 2016 року, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 686 грн 86 коп, без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

27.2. Зобов`язано Університет державної фіскальної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні з податкових органів - з 12 липня 2016 року по 15 липня 2016 року, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 686 грн 86 коп без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

27.3. Зобов`язано Університет державної фіскальної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу 3783 грн 00 коп у зв`язку з виходом у щорічні чергові відпустки за 2014 рік, за 2015 рік та за 2016 рік.

27.4. Зобов`язано Університет державної фіскальної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби відповідно до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за повних 18 років календарної служби, виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення 14767,56 грн.

27.5. Зобов`язано Університет державної фіскальної служби України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у загальній кількості 56 календарних днів, виходячи із середньомісячної заробітної плати 14767 грн 56 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

28. Задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що враховуючи факт невиплати відповідачем ОСОБА_2 при звільненні всіх належних йому сум, суд дійшов висновку, що, повний та ефективний захист порушених прав позивача також потребує спонукання роботодавця нарахувати та виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки належних йому сум по день фактичного розрахунку.

28.1. Оскільки позивач був протиправно виведений у розпорядження з 02 березня 2015 року, фактичний розрахунок відповідачем у день звільнення не проведено, у ОСОБА_2 виникли всі необхідні та достатні підстави для перерахунку грошового забезпечення за час перебування у протиправному розпорядженні та відшкодування середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 686 грн 86 коп.

28.2. Ураховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу у розмірі 3783 грн у зв`язку з виходом у щорічні чергові відпустки за 2014, 2015, 2016 роки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

28.3. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, відповідача слід зобов`язати перерахувати ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, який складає 18 років, виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення - 14767,56 грн.

28.4. Ураховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують виплату ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані ним 56 календарних днів відпустки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій підлягають частковому задоволенню, відповідача слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у загальній кількості 56 календарних днів, виходячи із середньомісячної заробітної плати - 14767 грн 56 коп.

28.5. Проте позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між його звільненням з посади та виведенням у розпорядження та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).

ІV. Касаційне оскарження

29. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Суді 14 травня 2018 року.

30. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так, відповідач наголошує на тому, що суди, приймаючи рішення в цій справі, помилково застосували норми постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 і Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, оскільки вказані нормативно-правові акти не розповсюджуються на працівників податкової міліції.

30.1. Також заявник касаційної скарги вважає, що позивач не перебував у вимущеному прогулі у період з 02 березня 2015 року по 11 липня 2016 року оскільки він був звільнений від виконання обов`язків та зарахований в розпорядження факультету і отримував посадових оклад.

30.2. Щодо виплати матеріальної допомоги на оздаровлення за 2014-2016 роки заявник касаційної скарги зауважує, що нормами постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів (далі - Постанова № 268) визначено, що виплата матеріальної допомоги на ознаровлення здійснюється, по-перше, лише один раз на рік, а по-друге, є правом, а не обв`язком керівництва щодо вирішення зазначеного питання в межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

30.3. Щодо перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, відповідно до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за повних 18 років календарної служби заявник касаційної скарги зауважує, що до вислуги років податкової міліції при призначенні пенсії додатково зараховується час навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

30.4. Проте, на думку заявника касаційної скарги, час навчання позивача у цивільному навчальному закладі може бути зарахований лише до страхового стажу, а не до вислуги років податкової міліції при призначенні пенсії.

30.5. Також заявник касаційної скарги не згоден із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині компенсації 56 днів невикористаної відпустки, оскільки, на його думку, підлягає компенсації лише дні невикористаної відпустки у році звільнення працівника, а вказані у рішеннях суду дні невикористаної відпустки мали місце за попередні роки служби позивача.

30.6. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

31. Також, не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 21 травня 2018 року.

32. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування до спірних правовідносин норм пункт 10 Порядку №100 (врахування підвищення тарифних ставок і посадового окладу позивачу з грудня 2016 року у розрахунковий період) та змінити частково постанову суду першої інстанції вказавши наступне:

32.1.1. Зобов`язати Університет державної фіскальної служби України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 02 березня 2015 року по 30 листопада 2016 року, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 686 грн 86 коп, без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

32.1.2. Зобов`язати Університет державної фіскальної служби України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 858 грн 57 коп, без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

32.1.3. Зобов`язано Університет державної фіскальної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби відповідно до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за повних 18 років календарної служби, виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення 18459 грн 45 коп.

32.1.4. Зобов`язано Університет державної фіскальної служби України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у загальній кількості 56 календарних днів, виходячи із середньомісячної заробітної плати - 18459 грн 45 коп.

32.1.5. Зобов`язати Університет ДФС України відшкодувати заподіяну йому моральну (немайнову) шкоду за період з 02 березня 2015 року по день фактичного розрахунку у розмірі, встановленому з 01 січня 2017 року, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» мінімальної місячної заробітної плати - 3200 грн 00 коп за кожен повний місяць порушення його прав у сфері трудових відносин, починаючи із березня 2015 року по день фактичного розрахунку.

32.2. На обґрунтування касаційної скарги позивач також, посилається на те, що судами попередніх інстанцій при розрахунку його грошового забезпечення у розрахунковий період не враховано пункт 10 Порядку №100 щодо підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

32.3. Крім цього, позивач уважає, що порушенням судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства призвели до необгрунтованої відмови у стягненні моральної шкоди.

33. 21 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Стрелець Т.Г. відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою відповідача. Витребувано справу № 810/3246/16 із Київського окружного адміністративного суду.

34. До Верховного Суду 27 серпня 2018 року надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якій позивач, спростовуючи її доводи, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

35. 12 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Стрелець Т.Г. відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою позивача. Витребувано справу № 810/3246/16 із Київського окружного адміністративного суду.

36. До Верховного Суду 04 липня 2018 року надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якій відповідач, спростовуючи її доводи, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

37. 12 липня 2018 року справа № 810/3246/16 надійшла до Верховного Суду.

38. 24 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року № 810/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

39. Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Кашпур О.В., Радишевську О.Р.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

40. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

41. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

42. Діяльність податкової міліції регулюється Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

43. Статтею 353 Податкового кодексу України передбачено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

44. Особливості проходження служби окремими категоріями осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначені в розділі VIII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

45. Відповідно до пункту 10 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 02.03.2015 по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, - 858, 57 грн.

46. Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР середній заробіток працівника визначається за правилами, закріпленими у Порядку.

47. Пунктом 4 Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядку № 100), встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються:

47.1 виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

47.1 одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

47.2 компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

47.3 премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

47.4 грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

47.5 пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

47.6 літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

47.7 вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

47.8 дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

47.9 виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

47.10 вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

47.11 заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

47.12 суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

47.13 доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

47.14 компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

48. Відповідно до частини п`ятої пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначені сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

49. Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

49.1 Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

50. Згідно зі статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

51. Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

52. Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України зазначається, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

53. Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

54. Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Щодо вимог позивача про необхідність виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

55. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

56. За правилами статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

57. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

58. Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

59. Пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №44), згідно з яким грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв`язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.

60. Відповідно до пункту 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

61. Згідно із пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

62. Крім того, відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового у зв`язку з виходом у щорічні чергові відпустки за 2014, 2015, 2016 роки.

63. За приписами підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» керівникам органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Щодо зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, який складає 18 років 04 місяці 26 днів.

64. Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

65. Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби.

66. Пункту 2 вищевказаної Постанови № 393 передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Щодо зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток у загальній кількості 56 календарних днів.

67. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504-96/ВР (зі змінами та доповненнями, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

67.2. Частиною третьою статті 24 Закону України "Про відпустки" передбачає, що у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

68. Пункту 52 Положення № 114 встановлено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

69. Абзацом 2 пункту 56 Положення № 114 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

70. Частиною другою статті 81 Кодексу законів про працю України визначено, що якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

71. В абзаці 4 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 Кодексу законів про працю України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації на невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

72. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

73. За правилом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

74. Правові аспекти вирішення питання відшкодування моральної шкоди, а також висвітлені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (далі - ППВСУ № 4).

74.1. Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

74.2. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

75. Згідно з абзацом другим пункту 5 ППВСУ № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

VІ. Позиція Верховного Суду

76. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 02.03.2015 по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 858, 57 грн.

77. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах податкової міліції та перебував у трудових відносинах з НУ ДПС України з 23 квітня 2012 року по 11 липня 2016 року, у зв`язку з чим отримував грошове забезпечення. Остання займана ним посада - в.о. заступника начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції з навчально-методичної та наукової роботи НУ ДПС України.

78. Наказом НУ ДПС України від 07 липня 2016 року № 127к о/с позивач звільнений у запас з 11 липня 2016 року за п. «г» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

79. Із наданих судам попередніх інстанцій відповідачем пояснень встановлено, що при нарахуванні грошового забезпечення позивачу відповідач виходив із середньоденної й середньомісячної заробітної плати, застосовуючи абзац 3 пункту 5 Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, затверджених наказом ДФС України від 09 грудня 2015 року № 973 «Про порядок організації бухгалтерського обліку та про деякі фінансові питання», та абзацу 3 пункту 5 Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, затверджених наказом ДФС України від 07 вересня 2016 року № 748 «Про затвердження Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції».

80. Відповідачем оформлено платіжне доручення від 14 липня 2016 року № 970 про перерахування позивачу грошового забезпечення при звільненні у загальному розмірі 44180 грн 16 коп. При цьому, відповідно до відтиску печатки Головного управління Державної казначейської служби у м. Ірпені Київської області на вказаному платіжному дорученні перерахування коштів в сумі 44180 грн 16 коп фактично було здійснено 15 липня 2016 року.

81. Особливості проходження служби окремими категоріями осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначені в розділі VIII Положення № 114.

82. Розділом VII вказаного Положення врегульовано питання звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу.

83. Проте зазначеним нормативним актом не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби.

84. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

85. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15.

86. Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховного Суду України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14, механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

87. Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

88. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

89. Судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено, що оскільки позивача протиправно переведено у розпорядження у березні 2015 року, у січні-лютому 2015 року він не працював повністю, то, враховуючи положення абзацу 4 пункту 2 Порядку №100, середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два повних місяці роботи - листопад та грудень 2014 року.

90. Також судами попередньої інстанції правильно здійснено розрахунок середньоденної та середньомісячної заробітної плати позивача (при фактичній кількості відпрацьованих робочих днів - 43, заробітній платі за останні 2 місяці - 29535 грн 13 коп, середньоденна заробітна плата складає (14127 грн 84 коп +15407 грн 29 коп)/(20+23)= 686,86 грн/день та середньомісячна заробітна плата (14127 грн 84 коп +15407 грн 29 коп)/2= 14767 грн 56 коп/місяць).

91. Таким чином Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 02 березня 2015 року по 11 липня 2016 року, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати - 686 грн 86 коп, без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (відповідно до норм пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України).

92. Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанцій при розрахунку його грошового забезпечення не враховано пункт 10 Порядку №100, Верховний Суд виходить з такого.

93. За змістом пункту 10 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.

94. Аналізуючи зміст пункту 10 Порядку № 100, слід зазначити, що коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення. Проте вказана норма передбачає коригування підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві як нараховані вже після такого підвищення.

95. Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, зазначивши, що оскільки підвищення посадових окладів відбулось у грудні 2015 року, а відповідно до Постанови № 100 розрахунок середньоденної заробітної плати обчислюється, виходячи з виплат за попередні два повних місяці роботи, у цій справі за листопад-грудень 2014 року, та здійснити розрахунок середньої заробітної плати з грудня 2015 року не вбачається можливим.

96. Щодо зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації позивачу за невикористані дні щорічних відпусток у загальній кількості 56 календарних днів.

97. Приписами статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504-96/ВР (зі змінами та доповненнями, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

98. Абзацом 2 пункту 56 Положення № 114 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

99. В абзаці 4 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 Кодексу законів про працю України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації на невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

100. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу НУ ДПС України від 07 липня 2016 року № 127-к про звільнення позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток в органах податкової міліції у загальній кількості 50 календарних днів.

101. Крім того, під час попередньої служби в Одеському державному університеті внутрішніх справ у позивача за час проходження служби в органах внутрішніх справ у період з 26 січня 2009 року по 22 квітня 2012 року залишились невикористаними 6 календарних днів (за 2010 рік - 5, за 2011 рік - 1), про що видано Довідку від 29 липня 2016 року № 136.

102. Таким чином суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації позивачу за невикористані дні щорічних відпусток у загальній кількості 56 календарних днів, виходячи із середньомісячної заробітної плати - 14767 грн 56 коп.

103. Щодо позовних вимог в частині відшкодування на користь позивача моральної шкоди, Верховний Суд зазначає таке.

104. Аналіз вимоги статті 237-1 Кодексу законів про працю України та положення статті 23 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що для стягнення моральної шкоди повинна бути встановлена одночасна сукупність наступних обставин: 1) наявність вказаних правових підстав; 2) причинно-наслідковий зв`язок між ними та звільненням працівника.

105. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо завдання моральної шкоди позивачу, а ОСОБА_2 не доведено в чому вона полягає, не доведено причинного зв`язку між неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача та настанням будь-яких негативних наслідків для позивача, відстуні підстави для задоволення позову в цій частині.

106. Що стосується вимог позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час затримки виплати при звільненні - з 12 липня 2016 року по день фактичного розрахунку.

107. Судом встановлено, що відповідач у день звільнення 11 липня 2016 року не провів з позивачем всі розрахунки.

108. Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

109. Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

110. Частиною першою статті 117 КЗпП України зазначається, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

111. Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

112. Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

113. Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

114. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

115. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, що встановлено частиною другою статті 117 КЗпП України.

116. Верховний суд України у постанові 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) дійшов висновку, що передбачений частиною пешою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цього визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

117. Як було встановлено судом, згідно з відтиском печатки Головного управління Державної казначейської служби у м. Ірпені Київської області на платіжному дорученні від 14 липня 2016 року №970 кошти в сумі 44180,16 грн. Університет ДФС України перерахував на державний казначейський рахунок 15 липня 2016 року. Отже відповідачем 15 липня 2016 року із позивачем проведено остаточний розрахунок.

118. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що час затримки належних позивачу сум, як звільненому 11 липня 2016 року працівнику, складає період з 12 липня 2016 року по 15 липня 2016 року.

119. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що повний та ефективний захист порушених прав позивача також потребує спонукання роботодавця нарахувати та виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки належних йому сум по день фактичного розрахунку, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

120. Щодо зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, який складає 18 років 04 місяці 26 днів, Верховний Суд зазначає наступне.

121. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскільки нормами пункту 2 Постанови № 393 визначено, що особам офіцерського складу додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців, а позивачу під час навчання в Одеському державному сільськогосподарському інституті 22 квітня 1998 року присвоєно військове звання «старший лейтенант», 15 липня 2000 року - «майор міліції», отже відповідач зобов`язаний був позивачу виплатити разом з іншими виплатами одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік календарної служби, тобто за 18 календарних років, з врахуванням часу навчання у вищевказаному цивільному вищому навчальному закладу, яким позивачу було присвоєно офіцерське звання, із розрахунку - один рік за шість місяців.

122. Верховний Суд не погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

123. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з копією послужного списку, позивачу під час навчання в Одеському державному сільськогосподарському інституті 22 квітня 1998 року присвоєно військове звання «старший лейтенант», 15 липня 2000 року - «майор міліції».

124. Проте норма пункту 2 Постанови № 393 (станом на час звільнення позивача із займаної посади (11 липня 2016 року)) була викладена у наступній редакції: "До вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців."

125. З аналізу вказаного пункту 2 Постанови № 393 вбачається, що при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" додатково до вислуги років особам офіцерського складу (певного переліку визначеного у цьому пункті) зараховується час їхнього навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, та за умови після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців."

126. Пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на час звільнення позивача із займаної посади, тобто 11 липня 2016 року) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

127. У наказі про звільнення від 07 липня 2016 року № 127к о/с визначено, що вислуга позивача у календарному обчисленні складає 18 років 04 місяці 26 днів, а виплату одноразової грошової допомоги проведено за 16 років 00 місяців 02 дні.

128. Верховний Суд звертає увагу, що станом на дату звільнення позивача (11 липня 2016 року) серед переліку осіб та органів які визначені у пунктах 1 і 2 Постанови № 393 відсутні особи рядового і начальницького складу податкової міліції.

129. Крім того позивача на день звільнення не мав необхідної кільності років вислуги визначеної пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

130. За таких обставин Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляцційної інстанцій, що період навчання позивача у вищому навчальному закладі є періодом служби в розумінні пункту 2 Постанови КМУ № 393 та вважає на необхідне відмовити у задоволенні вказаної частини позовних вимог.

131. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із касаційними скаргами) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

132. З огляду на викладене, враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи щодо обставин навчання позивача у вищому навчальному закладі із присвоєнням офіцерське звання, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про зобов`язання Університет державної фіскальної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби відповідно до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за повних 18 років календарної служби, виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення - 14767 грн 56 коп, Верховний Суд вважає, що судові рішення слід скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні вказаної частини позовних вимог.

133. Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового у зв`язку з виходом у щорічні чергові відпустки за 2014, 2015, 2016 роки.

134. Приписами підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» керівникам органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

135. Верховний Суд зауважує, що матеріальна допомога для оздоровлення при наданні щорічної відпустки видається до відпустки або її частини незалежно від того, за який вона період. За своєю суттю матеріальна допомога прив`язана до фонду оплати праці, а не до конкретного періоду відпустки.

136. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу НУ ДПС України від 12 січня 2015 року № 4-в позивачу з 13 січня 2015 року було надано чергову щорічну відпустку за 2014 рік.

137. Згідно з наказом НУ ДПС України № 32-в від 03 березня 2016 року позивачу з 09 березня 2016 року по 18 квітня 2016 року надано основну щорічну відпустку терміном 41 календарний день, з них 40 календарних днів - основну щорічну відпустку за період роботи з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року; 1 календарний день - додаткову оплачувану відпустку на дорогу.

138. Згідно з наказом НУ ДПС України № 50-в від 19 травня 2016 року позивачу з 23 травня 2016 року по 03 липня 2016 року було надано основну щорічну відпустку терміном 41 календарний день, з них 40 календарних днів - основну щорічну відпустку за період роботи з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року; 1 календарний день - додаткову оплачувану відпустку на дорогу.

139. Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу у зв`язку з виходом у щорічні чергові відпустки за 2014, 2015, 2016 роки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при наданні відпусток, незважаючи на мотивований рапорт, позивачу безпідставно відмовлено у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу.

140. Проте судами попередніх інстанцій не було досліджено питання чи було передбачено фондом оплати праці відповідача надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та наявності підстав для виплати у 2016 році позивачу в межах фонду оплати праці таких виплат, як за 2016 рік так і за 2015 рік при наданні щорічної відпустки за ці роки.

141. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

142. Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому є підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

143. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно встановити питання чи було передбачено фондом оплати праці відповідача надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та наявності підстав для виплати у 2016 році позивачу в межах фонду оплати праці таких виплат, як за 2016 рік, так і за 2015 рік при наданні щорічної відпустки за ці роки.

144. Таким чином, постанови суду першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог щодо нарахування та виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу у зв`язку з виходом у щорічні чергові відпустки за 2014, 2015, 2016 роки підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України, а касаційна скарга відповідача у цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_2 та Університету державної фіскальної служби України задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року в справі № 810/3246/16 в частині зобов`язання Університету державної фіскальної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби відповідно до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за повних 18 років календарної служби, виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення 14767 грн 56 коп, скасувати, прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.

3. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року в справі № 810/3246/16 в частині зобов`язання Університету державної фіскальної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу 3783 грн 00 коп у зв`язку з виходом у щорічні чергові відпустки за 2014 рік, за 2015 рік та за 2016 рік скасувати та в цій частині адміністративну справу № 810/3246/16 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

4. В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року в справі № 810/3246/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2020 року.

Головуючий суддя: Н.В. Шевцова

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська