№ 810/3573/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 810/3573/18

адміністративне провадження № К/9901/28602/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 810/3573/18

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Л. В. Бєлова, В. О. Аліменко, Н. В. Безименна) від 02 жовтня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо не виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31 жовтня 2017 року по 05 квітня 2018 року в сумі 95502,00 грн.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2017 року по 05 квітня 2018 року відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, встановлено його право на отримання грошової компенсації у розмірі утриманої суми податку на доходи фізичних осіб, а на момент проголошення рішення в справі № 810/4081/17 така виплачена не була. Водночас позивач вказує, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями належить до складу грошового забезпечення цих осіб.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області по не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31 жовтня 2017 року по 05 квітня 2018 року в сумі 95502,00 грн.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 17 жовтня 2019 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року скасувати повністю, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року залишити в силі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; відмовлено у задоволенні заяви про зупинення дії оскаржуваного судового рішення та установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

7. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

8. 21 квітня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на посаді начальника слідчого відділу фінансових розслідувань Броварської ОДПІ ГУДФС у Київській області та мав спеціальне звання - полковник податкової міліції.

10. Відповідно до наказу ГУ ДФС у Київській області № 2225-о від 22 вересня 2017 року, позивача було звільнено з займаної посади та податкової міліції в запас Збройних Сил України за пунктом 64 пп. «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

11. Разом з цим, 25 вересня 2017 року ГУ ДФС у Київській області було прийнято наказ № 636-о, у якому зазначено про необхідність виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки.

12. На виконання наказу № 636-о від 25 вересня 2017 року Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області позивачу було нараховано одноразову допомогу при звільненні у сумі 221084, 05 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у сумі 32040, 83 грн., що підтверджується довідкою № 7102/10/10/06-05-25 від 14 грудня 2017 року.

13. Зі змісту довідки № 7103/10/10/06-05-25 від 14 грудня 2017 року, виданої Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, вбачається, що станом на жовтень 2017 року за підприємством наявний борг який складається з нарахованих ОСОБА_1 сум одноразової допомоги та грошової компенсації невикористаної відпустки у загальному розмірі 201 274, 03 грн. У вказаній довідці також зазначено, що відповідна заборгованість виплачена була позивачу 30 жовтня 2017 року.

14. На підставі наявних у справі доказів, зокрема, довідки про заробітну плату № 6774/10/10-06-05-25 від 17 листопада 2017 року судами встановлено, що з нарахованої ОСОБА_1 суми виплати за січень-жовтень 2017 року було утримано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 61939, 16 грн.

15. В подальшому, оскільки відповідачем вказана сума не була виплачена (компенсована) одночасно із виплатою йому грошового забезпечення позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

16. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 810/4081/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області задоволено в повному обсязі, зокрема:

- визнано протиправною бездіяльність відповідача по не виплаті грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб та розрахунку при звільненні;

- стягнуто з відповідача на користь позивача вказану грошову компенсацію у розмірі утриманої суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 61 939, 16 грн.;

- стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 23 вересня 2017 року по 30 жовтня 2017 року у сумі 21 705, 00 грн..

17. Виплату вказаного виду грошового забезпечення (грошова компенсація у розмірі утриманої суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 61939,16 грн.) відповідач здійснив лише 05 квітня 2018 року, що підтверджується випискою про надходження по картці/рахунку НОМЕР_1 за період 05 квітня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» від 10 липня 2018 року за № 80МDGT6TJEK1LOJV.

18. Вважаючи, що відповідач порушив строк виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач перебуваючи на службі у податковій міліції мав беззаперечне право на отримання рівноцінної та повної компенсації втрат доходів (утриманих сум податку з його грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат), право на які він набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, одночасно з виплатою йому грошового забезпечення, в той же час грошова компенсація утриманих сум податку з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат позивача, право на які він набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби за період з січня по вересень 2017 року не була виплачена відповідачем ОСОБА_1 у день звільнення останнього зі служби у податковій міліції, а тому сума середнього заробітку позивачу має бути виплачена за час затримки розрахунку у період з 31 жовтня 2017 року по 05 квітня 2018 року.

20. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що донарахування позивачу суми грошової компенсації у розмірі утриманої суми податку на доходи фізичних осіб в судовому порядку не тягне за собою обов`язку про нарахування і виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку. А тому, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2017 року по 05 квітня 2018 року в розумінні статті 117 КЗпП України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

22. Скаржник наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, відзиву на апеляційну скаргу, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням.

23. Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційним судом справу розглянуто без участі позивача в порушення статті 310 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд у зв`язку із її розглядом за відсутності будь-якого учасника справи.

24. Крім того, оскаржуваним рішенням було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про закриття апеляційного провадження, поданого 26 вересня 2019 року у встановлений судом строк, з підстав підписання апеляційної скарги особою, яка не мала права її підписувати, та її подання особою, яка не мала адміністративної процесуальної дієздатності. Судове рішення про відмову у закритті провадження не відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 305 КАС України та жодним чином не обґрунтовано, судом не надана оцінка моїм доводам та не наведено мотиви відхилення аргументів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

27. Виходячи із встановлених судами обставин, Верховний Суд зазначає, що під час розгляду цієї справи питання правомірності нарахування та виплати 61939, 16 грн. грошової компенсації у розмірі утриманої суми податку на доходи фізичних осіб не вирішується, оскільки ця грошова компенсація була виплачена у квітні 2018 року за судовим рішенням у іншій адміністративній справі.

28. Тому спір у цій справі стосується лише наявності або відсутності підстав для нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки повного розрахунку 61 939, 16 грн при звільненні з позивачем суми. Ця сума є об`єктом обчислення середнього заробітку.

29. Стягнута рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 810/4081/17 з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 23 вересня 2017 року по 30 жовтня 2017 року у сумі 21 705, 00 грн. є компенсацією за затримку розрахунку та виплати грошового забезпечення при звільнені позивача, яка була виплачена останньому 30 жовтня 2017 року.

30. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

32. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

33. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

34. Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

35. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

36. Суд зазначає, що в Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 810/4081/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області задоволено в повному обсязі, зокрема:

- визнано протиправною бездіяльність відповідача по не виплаті грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб та розрахунку при звільненні;

- стягнуто з відповідача на користь позивача вказану грошову компенсацію у розмірі утриманої суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 61 939, 16 грн.;

- стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 23 вересня 2017 року по 30 жовтня 2017 року у сумі 21705,00 грн.

37. Виплату вказаного виду грошового забезпечення (грошова компенсація у розмірі утриманої суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 61939,16 грн.) відповідач здійснив лише 05 квітня 2018 року, що підтверджується випискою про надходження по картці/рахунку НОМЕР_1 за період 05 квітня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» від 10 липня 2018 року за № 80МDGT6TJEK1LOJV.

38. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні з вини роботодавця та факт проведення з ним остаточного розрахунку. При цьому у випадку вирішення спору на користь працівника, в тому числі в судовому порядку на спірну суму також підлягає нарахування середнього заробітку за час затримки, розмір якої визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

39. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

40. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 810/4081/17, яке набрало законної сили, здійснений відповідачем тільки 05 квітня 2018 року, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим твердження скаржника, який підтриманий судом першої інстанції про те, що період, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум є період з 31 жовтня 2017 року по 05 квітня 2018 року.

41. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про неможливість застосування до вказаних спірних відносин положень статті 117 КЗпП України, оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 810/4081/17 встановлено, що присуджені позивачу за цим рішенням виплати були належні йому при звільненні і не були виплачені йому з вини роботодавця.

42. З урахуванням наведеного, а також обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичної виплати заборгованості, встановленої судовим рішенням.

43. Судом апеляційної інстанції, не надано належної правової оцінки встановленим фактичним обставинам справи, та тим висновкам суду першої інстанції, якими спростовувалися висновки відповідача. Відсутнє належне мотивування відхилення зроблених судом першої інстанції висновків.

44. Отже, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне рішення суду першої інстанції, який правильно застосував норми матеріального права та надав їм правильне тлумачення.

45. Питання правомірності обрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку не є предметом касаційного оскарження, а тому не аналізуються Судом.

46. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

47. Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

48. З огляду на викладене, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року підлягає скасуванню, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року скасувати.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі № 810/3573/18 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов