ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа №810/3724/17
адміністративне провадження №К/9901/59967/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області до Боярського будинку відпочинку Українського товариства сліпих про застосування заходів реагування, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Боярського будинку відпочинку Українського товариства сліпих на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: Губської Л.В. (головуючий), Епель О.В., Федотова І.В.
І. Суть спору та історія справи
1. Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Боярського будинку відпочинку Українського товариства сліпих про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень за адресою м. Боярка Київської області, вул. Лісна, 1,
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за наслідком проведення перевірки Боярського будинку відпочинку Українського товариства сліпих встановлено низку порушень нормативно-правових актів України у сфері пожежної та техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що перебувають у цих приміщеннях. Наявність цих порушень є підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень.
3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом ГУ ДСНС у Київській області від 19.09.2017 №570 затверджений план - графік проведення перевірок, де п.4 до переліку об`єктів перевірок включений Боярський будинок відпочинку Українського товариства сліпих. У встановлений графіком строк, на підставі наказу на проведення перевірки від 19.09.2017 №570, було здійснено плановий контролюючий захід на предмет встановлення дотримання відповідачем норм пожежної безпеки, будівельних норм та правил.
5. 20.10.2017 за результатами перевірки складено акт №184, яким зафіксовані порушення п.1.2 глави 1 розділу V НАПБ А.01.001-2014; п.1.20 глави 1 розділу V НАПБ А.01.001-2014; п.2.5 глави 2 озділу V НАПБ А.01.001-2014; п.1.21 1 розділу V НАПБ А.01.001-2014; п.3.10 глави 3 розділу V; п.1.18 глави 1 розділу IV; п.1.6 глави 1 розділу IV; п.1.18 глави 1 розділу IV; п.1.6 глави 1 розділу IV; п.2.37 глави 2 розділу III; п.2.27 глави 2 розділу III; п.п 2 п.2.2 глави 2 розділу V; п.9 п.п.2 глави 2 розділу V; п.3.9 глави 3 розділу V; п.3.11 глави 3 розділу V; п.п.9 п.2.1 глави 2 розділу V; пп.5 п.2.1 глави 2 розділу V; п.2, 4,5 ст.57 КЦЗУ;ст.40 КЦЗУ; п.1.3, п.2.1 Наказу МНС від 15.08.2007 та припис від 20.10.2017 №183.
6. Крім того, за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки директора закладу було піддано адміністративному стягненню за ст.175 КУпАП.
7. У зв`язку з ненаданням відомостей щодо виконання припису від 20.10.2017, ГУ ДСНС у Київській області звернулось з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 12 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
9. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем усунено переважну більшість порушень, при цьому зазначено, що відсутність блискавкозахисту та автоматичної системи сигналізації не створює критичної загрози життю та здоров`ю відпочиваючих.
10. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 серпня 2018 року скасував постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року та ухвалив нове рішення, яким адміністративний позов задовольнив. Застосував заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень Боярського будинку відпочинку Українського товариства сліпих за адресою: вул. Лісна, 1, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київської області, шляхом зупинення експлуатації вказаного об`єкту до повного усунення порушень зазначених в акті від 20.10.2017 №184.
11. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що згідно пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України та частини п`ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи реагування застосовуються до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, що порушення, що залишилися не усуненими (відсутність автоматичної системи сигналізації та блискавозахисту) не створюють критичної загрози життю та здоров`ю відпочиваючих Боярського будинку відпочинку Українського товариства сліпих, оскільки, на переконання судової колегії, люди з обмеженими фізичними можливостями, потребують більш ретельного захисту від можливих техногенних та пожежних негараздів, ніж здорові.
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
13. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що позивачем було пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Зазначає, що днем складення повного судового рішення є 17 квітня 2018 року, апеляційна скарга датована 16 травня 2018 року. Якщо навіть припустити, що днем вручення повного рішення суду є 16 травня 2018 року, то апеляційна скарга мала б бути подана не пізніше 16 червня 2018 року, хоча датою надходження апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду є 12 липня 2018 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року було відкрито апеляційне провадження і ані слова в ухвалі про пропущений строк подання апеляційної скарги чи про його поновлення, більш того апелянт навіть не просив про поновлення строку на апеляційне оскарження.
13.1. Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до представлених відповідачем (скаржником) документів, станом на день розгляду справи у суді першої інстанції майже всі вимоги контролюючого органу, викладені у приписі N9183 від 20.10.2017 щодо усунення виявлених порушень відповідачем виконані, за виключенням обладнання приміщень спального корпусу пожежною автоматичною сигналізацією та забезпечення будівель системою блискавозахисту. При цьому, скаржник зауважує, що відсутність пожежної автоматичної сигналізації, компенсується наявною мобільною автономною пожежною сигналізацією, яка живиться не від електромережі, а від елементів живлення, а відтак реальної загрози здоров`ю та життю відпочиваючих із-за нібито відсутності систем сповіщання про пожежу не має, як про це намагається стверджувати позивач. Крім того відповідач вказав, що ним вже укладено договір на розробку проекту автоматичної пожежної сигналізації.
13.2. Відповідач зауважив, що суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, що відсутність автоматичної пожежної сигналізації не створює критичної загрози життю та здоров`ю відпочиваючих Боярського будинку відпочинку Українського товариства сліпих, але й жодним чином не обґрунтував в чому полягає критична загроза життю та здоров`ю відпочиваючих з урахуванням наявності пожежної сигналізації з автономним живленням.
13.3. Також скаржник зазначає, що Боярський будинок відпочинку Українського товариства сліпих є унікальним та єдиним закладом такого типу в Україні, де можуть пройти реабілітацію та відпочити люди з інвалідністю по зору з усієї України. Повне зупинення діяльності закладу призведе до порушення їхніх прав на реабілітацію та відпочинок. Крім цього повне зупинення діяльності закладу також призведе до неможливості підтримувати життєдіяльність закладу, що суттєво вплине на утримання приміщень в належному стані та ймовірне погіршення стану приміщень та комунікацій, а також унеможливить монтаж автоматичної пожежної сигналізації за умови відімкнення від електромережі, а значить унеможливить виконання припису.
14. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Нормативне регулювання
15. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
18. Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
19. Частиною 1 статті 3 Закону №877-V державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.
20. Частиною 1 статті 4 Закону №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
21. Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.
22. Відповідно до частини 7 статті 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
23. Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту регулює Кодекс цивільного захисту України.
24. У відповідності до пунктів 2, 3 частини 1 статті 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб`єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.
25. За положеннями Кодексу цивільного захисту України саме загроза життю та/або здоров`ю людей, а не факт порушення законодавства з питань цивільної безпеки, техногенної безпеки, пожежної безпеки тощо, визнана законодавцем у якості підстави для постановлення судом рішення про застосування заходів державного реагування.
26. Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.
27. Статтею 64 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.
28. Згідно зі статтею 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
29. Згідно пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.
30. Частиною 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
31. Пунктом 1 частини 1 статті 69 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови: з питань пожежної безпеки у разі: а) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; б) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; в) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки.
32. Стаття 70 Кодексу цивільного захисту України: підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
32.1. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
VІ. Позиція Верховного Суду
33. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій лише в межах доводів касаційної скарги і виходить з такого.
34. У цій справі предметом позовних вимог є застосування до відповідача заходів реагування у зв`язку з порушенням ним вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
35. Верховний Суд зауважує, що недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення, а забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.
36. Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
37. При цьому, Верховний Суд враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.
38. Крім того, застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки в закладі охорони здоров`я.
39. Також такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.
40. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року № 810/2400/18 та від 05 лютого 2020 року у справі № 160/1739/19.
41. На час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, а ті порушення, які залишались (відсутність автоматичної системи сигналізації та блискавозахисту), продовжували створювати загрозу життю та здоров`ю людей. Наявність зазначених порушень визнається і відповідачем.
42. Верховний Суд погоджується із доводами позивача, що встановлені у цій справі порушення, а саме відсутність автоматичної системи сигналізації та блискавозахисту за об`єктивним критерієм є такими, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, оскільки стосуються, зокрема, протипожежних норм.
43. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 814/2356/17, від 07 серпня 2019 року в справі № 810/1820/18.
44. Відтак вірними є висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
45. Крім того, відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених органом перевірки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до суду першої інстанції з заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи.
46. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 823/589/16 (провадження №К/9901/30861/18), від 05 грудня 2019 року у справі № № 805/1493/17-а (провадження №К/9901/45872/18), від 10 вересня 2020 року у справі № 620/1857/19 (провадження №К/9901/1451/20).
47. Також, суд звертає увагу сторін на те, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівель та приміщень Боярського будинку відпочинку Українського товариства сліпих , є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.
48. При цьому, поняття "загроза життю та/або здоров`ю людини" є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.
49. Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
50. Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.
51. Таким чином, враховуючи що відповідач не усунув усі порушення, виявлені під час перевірки та зафіксовані в акті, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування заходів реагування.
52. Щодо доводів скаржника про те, що Боярський будинок відпочинку Українського товариства сліпих є унікальним та єдиним закладом такого типу в Україні, де можуть пройти реабілітацію та відпочити люди з інвалідністю по зору з усієї України, та повне зупинення діяльності закладу призведе до порушення їхніх прав на реабілітацію та відпочинок, колегія суддів вважає їх необґрунтованими оскільки, дане право є неспіврозмірним із правом на життя та здоров`я яке передбачене статтею 27 Конституції України, статтею 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та загрозою яку створюють виявлені порушення.
53. Щодо доводів скаржника про пропуск позивачем строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року, то вони є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішення суду першої інстанції позивачем отримано 05 травня 2018 року, а з апеляційною скаргою на вказане рішення позивач звернувся 16 травня 2018, тобто в межах тридцятиденного строку, встановленого статтею 295 КАС України. Та обставина, що справу передано з Київського окружного адміністративного суду до Київського апеляційного адміністративного суду лише 12 липня 2018 року, вказаних обставин не спростовує та не є підставою вважати, що позивач пропустив строк апеляційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року.
54. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
55. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
56. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.ain) серія A. 303-A; пункт 29).
57. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
58. Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
59. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
VI. Судові витрати
60. З огляду на результат касаційного розгляду, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Боярського будинку відпочинку Українського товариства сліпих залишити без задоволення.
2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі №810/3724/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О. В. Калашнікова