ПОСТАНОВА
Іменем України
01 червня 2022 року
Київ
справа №810/3945/17
адміністративне провадження №К/9901/29865/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Приватного підприємства «Інженерно-Будівельний Центр» «Споруда» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа - Управління Держгеокадастру у м. Ірпені Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Приватного підприємства «Інженерно-Будівельний Центр» «Споруда» на рішення Київського окружного адміністративного суду у складі судді Брагіна О.Є. від 19.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Кузьменка В.В., Костюк Л.О., Степанюка А.Г. від 25.09.2019,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство «Інженерно-Будівельний Центр» «Споруда» (далі також ПП «ІБЦ «Споруда», Підприємство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі також ГУ Держгеокадастру, Державний кадастровий реєстратор відповідно, відповідачі), третя особа - Управління Держгеокадастру у м. Ірпені Київської області, у якому просило:
визнати протиправною бездіяльність відповідачів, що призвела до відсутності кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі та на публічній кадастровій карті земельної ділянки площею 3,000 га, за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Княгині Ольги, 1, належним розпорядником якої є Ірпінська міська рада; необробленні електронних заяв позивача про виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі; неперевірці наявності відомостей про вищевказану земельну ділянку у Державному реєстрі земель; невстановленні причин, з яких відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 не були внесені в автоматичному порядку до Державного земельного кадастру.
зобов`язати відповідачів обробити електронні заяви позивача щодо виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108, яка містить помилки в обліковому номері заяви, кадастровому номері, тощо; перевірити наявність відомостей про земельну ділянку в ДЗК, встановити та усунути причини за яких відомості про земельну ділянку не були перенесені в автоматичному режимі до Державного земельного кадастру; забезпечити наявність кадастрового номеру про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та на Публічній кадастровій карті на сайті у мережі Інтернет за вказаною позивачем адресою.
2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, Підприємство посилалось на те, що воно є користувачем земельної ділянки, площею 3,000 га, яка знаходиться в м. Ірпені Київської області за адресою: вул. Княгині Ольги, 1 та перебуває у комунальній власності територіальної громади Ірпінської міської ради. На підставі договору оренди від 04.06.2008 вказана земельна ділянка передана позивачу у тимчасове платне користування.
3. 23.01.2017 державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зроблено запис 33525954 про реєстрацію речового права, - права оренди землі, індексний номер 33525954 від 23.01.2017, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер витягу 78664691.
4. Позивачем двічі було заповнено в електронній формі повідомлення про технічні помилки, які були виявлені при перевірці інформації про спірну земельну ділянку в ДЗК та на публічній кадастровій карті, а саме: спірна земельна ділянка в Державному земельному кадастрі не знайдена; кадастровий номер відсутній.
5. Однак, як стверджує позивач, відповідач жодних заходів для їх виправлення не вчинив, що й слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2018, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.
7. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що оскільки ПП «Споруда» заявлені вимоги до відповідачів, які не здійснюють адміністрування Державного земельного кадастру (далі також ДЗК), а також, ураховуючи, що вимоги позовної заяви фактично зводяться до вимог про державну реєстрацію права на земельну ділянку з внесенням даних до ДЗК, які заявник визначає як спір з приводу неналежного адміністрування реєстру, суд прийшов висновку про безпідставність заявлених вимог.
8. Обґрунтовуючи таку позицію, у оскаржуваних судових рішеннях наведено мотиви про те, що як убачається з матеріалів справи, 04.06.2008, між Ірпінською міською радою та ПП «ІБЦ «Споруда» було укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0000 га, що розташована за адресою: Київська область, м. Ірпінь, однак право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку на той час зареєстроване не було.
9. Суди звертали увагу на те, що станом на час укладення вищевказаного договору адміністрування Державного земельного кадастру здійснювалось його адміністратором на підставі договорів, укладених з Держгеокадастром на проведення робіт та надання послуг, пов`язаних з адмініструванням Державного земельного кадастру, відповідно до пункту 200 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 №749 (далі також Тимчасовий порядок).
10. У оскаржуваних судових рішеннях також міститься посилання на те, що внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, як було роз`яснено позивачу у відповідь на його звернення, здійснюється відповідно до пунктів 118, 121, 122 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, через Центр надання адміністративних послуг на підставі заяви визначеної форми, оригіналу документації із землеустрою
11. Суди попередніх інстанцій відзначали, що згідно з Законом України «Про Державний земельний кадастр» обробка всіх звернень в електронному вигляді здійснюється Центром Державного земельного кадастру, тобто його адміністратором. У Центрі Державного земельного кадастру, всі звернення обробляються та, за необхідності, вносяться в електронну систему у вигляді уточнень та виправлень.
12. Таким чином, за висновками судів, відсутність відомостей про земельну ділянку в ДЗК не є технічною та/або помилкою у розумінні пункту 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру та згідно із загальним визначенням поняттям «помилка».
13. Встановивши, що позивачем належне йому право оренди не було зареєстроване у встановленому порядку до 2017 року, суди констатували, що встановлення відсутності факту кадастрового номеру у ДЗК на стадії реєстрації речового права користувачем земельної ділянки в межах постанови КМУ від 06.12.2017 №925 «Деякі питання удосконалення механізму захисту речових прав на земельні ділянки, а також уникнення зловживань та непорозумінь у сфері земельних відносин» не відбулось.
14. Як вказано у оскаржуваних судових рішеннях, під час розгляду цієї справи встановити чи підтвердити наявність кадастрового номеру саме спірної земельної ділянки до 2016 представленими у матеріалах справи документами не виявилось можливим.
15. Вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій також врахували, що адміністратором Державного земельного кадастру відповідно до наказу №36 від 28.01.2016 Держгеокадастру є державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», яке належить до сфери управління Держгеокадастру. Це підприємство є відповідальним як за наповнення ДЗК інформацією, так і за здійснення систематичного контролю за станом реєстру, а також проведення адміністрування ДЗК в межах повноважень, встановлених пунктом 1.4 Порядку адміністрування Державного земельного кадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.12.2012 №836, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2013 за № 53/22685.
16. У зв`язку з цим, на переконання судів попередніх інстанцій, у цій справі заявлені вимоги до відповідачів, які не здійснюють адміністрування ДЗК.
17. Також колегією суддів враховано, що наявні в матеріалах справи копії проекту землеустрою відведення ПП «Споруда» земельної ділянки в межах масиву «Стоянка» не містять відомостей про дотримання при присвоєнні кадастрового номеру положень Тимчасового порядку №749 та передачі територіальним органом Держземагентства пакету документів із файлом та відомостями про кадастровий номер цієї земельної ділянки в електронній (цифровій) формі з використанням автоматизованої системи протоколу проведення перевірки документації із землеустрою до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та прив`язки земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 до адреси: м. Ірпінь, вул. Ольги Княгині.
18. Встановлені у цій справі обставини вказують на відсутність доказів присвоєння такої адреси (м. Ірпінь, вул. Ольги Княгині, Крім цього згідно відомостей на сайті Укрпошти за посиланням в мережі Інтернат https://ukrposhta.ua відомості про таку адресу взагалі відсутні.
19. При цьому, як зазначено у оскаржуваних судових рішеннях, відсутність реєстраційних карток та відомостей в базі даних АС ДЗК, позбавляє суд можливості встановити присвоєння саме спірній земельній ділянці зазначеного Підприємством кадастрового номеру.
20. Суди попередніх інстанцій підкреслювали, що відповідно до норм Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України 02.07.2003 №174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за №641/7962 лише реєстраційна картка, яку формував та зберігав структурний підрозділ центру ДЗК є документом, який посвідчував факт реєстрації правовстановлюючого на землю документа, однак матеріалами справи не підтверджено, що земельна ділянка в межах масиву «Стоянка» в м. Ірпені реєструвалась в Державному реєстрі земель.
21. Оскільки вказана процедура заявником дотримана не була, документально ця обставина не підтверджена, то суди зазначили, що поземельна книга не може слугувати доказом реєстрації земельної ділянки, адже у той же час, обов`язок по внесенню відомостей у Поземельну книгу та оформлення відповідних документів на момент реєстрації зазначеного договору покладався на реєстратора державного реєстру земель, у зв`язку з чим, за висновками, викладеними у оскаржуваних судових рішеннях, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання обов`язків реєстратором державного реєстру земель в частині невнесення відповідних відомостей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.06.2008, між Ірпінською міською радою та ПП «ІБЦ «Споруда» було укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0000 га, що розташована за адресою: Київська область, м. Ірпінь, право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку на той час зареєстроване не було.
24. 26.10.2016 ПП «ІБЦ «Споруда» звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою, в якій просило надати ПП «ІБЦ «Споруда» завірені належним чином копії усіх документів, вичерпні відомості та довідкову інформацію, що перебувають у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Управління Держгеокадастру у м. Ірпені Київської області, щодо земельної ділянки площею 3,0000 га, що розташована за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Княгині Ольги, 1, кадастровий номер 3210900000:01:174:0108; прийняти рішення про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 3,0000 га, що розташована за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Княгині Ольги, 1, кадастровий номер 3210900000:01:174:0108.
25. За результатом розгляду поданої Підприємством заяви, ГУ Держгеокадастру у Київській області надало роз`яснення, що відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру вносяться державними кадастровими реєстраторами за місцем її розташування на підставі землевпорядної документації та електронного документа, які розроблені юридичними (фізичними) особами, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою.
26. Крім того, ГУ Держгеокадастру у Київській області доручило управлінню Держгеокадастру у м. Ірпені Київської області розглянути заяву ПП «ІБЦ «Споруда» від 26.10.2016 та надати останньому відповідь на поставлені у зверненні питання, про що також повідомити управління.
27. Листом від 09.11.2016 №99-1017-99.4-698/2-16 управління Держгеокадастру у м. Ірпені Київської області повідомило позивача, що у Державному земельному кадастрі відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 - відсутні.
28. При цьому Управління Держгеокадастру у м. Ірпені Київської області роз`яснило позивачеві, що внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до пунктів 118, 121, 122 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, через Центр надання адміністративних послуг на підставі заяви визначеної форми, оригіналу документації із землеустрою.
29. Позивач у судах попередніх інстанцій стверджував, що державна реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 була проведена у 2008 році відповідно до чинного на той момент законодавства.
30. 30.11.2016, позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із листом, у якому вимагав зобов`язати управління Держгеокадастру у м. Ірпені Київської області повторно розглянути заяву ПП «ІБЦ «Споруда» від 26.10.2016 та зареєструвати право оренди на земельну ділянка площею 3,0000 га, що розташована за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Княгині Ольги, 1, кадастровий номер 3210900000:01:174:0108 відповідно до чинного на той момент законодавства.
31. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2017 у справі №810/272/17 позовні вимоги ПП «Споруда» були частково задоволені, зобов`язано управління Держгеокадастру у м. Ірпені надати позивачу витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:174:0108 та повторно розглянути заяву позивача стосовно копій документів на вищевказану земельну ділянку та внесення відомостей про неї до ДЗК.
32. Станом на 2017 рік відомості про кадастровий номер спірної земельної ділянки 3210900000:01:174:0108 у Державному земельному кадастрі відсутні; електронні заяви від 26.10.2016 позивача про виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі не оброблені та на них не надано відповідь.
33. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.04.2016, вбачається, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 відсутні відомості про реєстрацію права користування та/або права власності на неї.
34. Як вказує сам позивач у позові, таке право він зареєстрував лише 23.01.2017.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
35. У касаційній скарзі Підприємство заперечує висновки судів попередніх інстанцій про те, що право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку станом на 04.06.2008 зареєстроване не було, оскільки відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» та статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції 2008 року) державній реєстрації підлягало не право оренди, а відповідний документ - договір оренди. Одночасно з цим, право оренди виникало після проведення державної реєстрації договору.
36. Скаржник підкреслює, що Державна реєстрація земельних ділянок, як складова частина Державного земельного кадастру, у 2008 році складалася з двох частин відповідно до частини другої статті 202 Земельного кодексу України: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на і право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
37. Позивач звертає увагу й на те, що справа містить, зокрема, й чисельні судові рішення, що містяться у додатках до позову у справі, згідно з якими судами неодноразово встановлено обставини щодо: наявності даних про земельну ділянку позивача у Державному земельному кадастрі; про відкриту Поземельну книгу на неї; про адресу: м. Ірпінь, вул. Княгині Ольги, 1; про кадастровий номер; про належного розпорядника земельної ділянки - Ірпінську міську раду Київської області, про наявність запису у державному реєстрі речових прав про те, що 14.04.2016 о 13:10:38 накладався арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108, належну позивачу, державним реєстратором УДР ГТУЮ у м. Києві Кузьмиком М.В. (номер запису про обтяження: 14162694 (спеціальний розділ) на виконання ухвали від 12.04.2016 №367/3160/16-к Ірпінського міського суду Київської області, та інші.
38. Посилається скаржник і на те, що у додатках до позову надано і письмовий доказ, який не одержав оцінки суду у справі, але безумовно свідчить про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки у 2008 році за чинним на той час земельним законодавством, а саме: Копія витягу з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за 2008 рік, у якій міститься запис за №44 про державну реєстрацію договору оренди землі від 04.06 2008 (зареєстровано в Ірпінському міському відділі №2 Київської РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2008 за №040834000044).
39. Позивач також стверджує, що відповідно до Договору оренди від 04.06.2008 та технічної документації землеустрою, що посвідчують право оренди на спірну земельну ділянку, цільове призначення земельної ділянки зазначено «для будівництва котеджного комплексу та організації зони відпочинку». При цьому, при складанні технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області було надано висновок державної експертизи землевпорядної документації від 18.12.2007, в якому зазначено, що земельна ділянка відноситься до земель комерційного призначення. Проект землеустрою погоджений з Ірпінським міським відділом земельних ресурсів.
40. На спростування висновків судів попередніх інстанцій Підприємство вказує, що як вбачається з викопіювання індексно-кадастрової карти, кадастровий номер м. Ірпеня - 3210900000, а кадастровий номер вищевказаної земельної ділянки 3210900000:01:174:0108, тобто, на переконання скаржника, вказана земельна ділянка знаходиться в межах м. Ірпеня і, до того ж, їй присвоєно поштову адресу в межах міста: м. Ірпінь Княгині Ольги, 1.
41. Усе вищезазначене, згідно з позицією позивача, свідчить про здійснення у встановленому законом порядку станом на 04.06.2008 державної реєстрації договору оренди землі, і відповідно про здійснення станом на 29.04.2014 державної реєстрації Угоди про внесення змін до вказаного Договору, якою пролонговано дію договору до 04.06.2023.
42. У касаційній скарзі акцентується увага на нормах пункту 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель та пункту 4 Порядку ведення поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021, згідно з якими поземельною книгою є документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про договір оренди та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою Автоматизованої системи Державного земельного кадастру (АС ДЗК). Номер поземельної книги відповідає кадастровому номеру.
43. Підприємство наводить у касаційній скарзі аргументи про те, що у спірних правовідносинах вимоги пункту 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель було дотримано, адже оператором (реєстратором) державного реєстру земель - структурним підрозділом Центру ДЗК (Ірпінським міським відділам №2 Київської РФ Центру ДЗК) станом на 04.06.2008 внесено вказаний запис про державну реєстрацію земельної ділянки, належної позивачу, у Книгу реєстрації, а також сформовано Поземельну книгу, здійснено видачу та реєстрацію вищевказаного договору оренди землі, з урахуванням у наявності обмінного файлу - файлу обміну даними результатів землевпорядних робіт в електронному вигляді.
44. Як зазначає скаржник, присвоєний спірній земельній ділянці кадастровий номер у встановленому законом порядку анульовано не було, і відповідні правові підстави для цього не виникли, а за правилами пункту 115-1 Порядку ведення державного земельного кадастру в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, відомості про земельні ділянки, кадастрові номери яких визначені відповідно до Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 749, але не присвоєні, в електронній формі вносяться до Державного земельного кадастру з одного з таких джерел, зокрема, обмінного файлу, на підставі якого визначено кадастровий номер земельної ділянки у період до 1 січня 2013 р., перетвореного в електронний документ.
45. Позивач вважає, що у даному конкретному випадку відсутність відомостей про вищевказану земельну ділянку в ДЗК є технічною помилкою у розумінні пункту 138 Порядку ведення державного земельного кадастру та відповідає загальному визначенню поняття «помилка», у зв`язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про протилежне є помилковими і не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
46. Однак, суди попередніх інстанцій не врахували, що виправлення вищевказаної помилки всупереч закону не було здійснено відповідачами й обґрунтувань такої бездіяльності ними не наведено.
47. Зважаючи на це, позивач стверджує, що саме відповідачі допустили протиправну бездіяльність і є належними відповідачами у цій справі.
48. У відзиві на касаційну скаргу відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області посилається на те, що нормами статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Законом України «Про надання адміністративних послуг», а також прийнятими відповідно до цих законів постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №835 «Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг» і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 №523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг» визначено чіткий механізм надання такої адміністративної послуги, як державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
49. Однак, як вважає відповідач, ні Законом України «Про Державний земельний кадастр» ні Порядком ведення Державного земельного кадастру не врегульовано та не визначено порядок опрацювання електронних заяв про відсутність ділянки або помилки і невідповідності в її відображенні, сформованих через інформаційний портал Публічна кадастрова карта.
50. Відповідач також вказує, що за інформацією Міськрайонного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - Управління), щодо розгляду заяви на виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі поданої 26.10.2016 ЗВ- 000000000052911 Національна кадастрова система Державного земельного кадастру не містить відомостей про закриття вказаної заявки. Заяву на виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі поданої Підприємством 05.07.2017 ЗВ-000000000060591, Міськрайонним управлінням у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені розглянуто та надано відповідь.
51. Зокрема, позивачу було роз`яснено порядок реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
52. ГУ Держгеокадастру вказує на обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про те, що відсутність даних на Публічній кадастровій карті про земельну ділянку не можна вважати технічною помилкою.
53. При цьому, як наголошується у відзиві, матеріалами справи не підтверджується наявність у позивача будь-якого речового права стосовно спірної земельної ділянки, а щодо посилань Підприємства на рішення судів, якими начебто встановлено продовження строку дії договору оренди від 04.06.2023, відповідач зазначає, що судами у відповідних справах не встановлювались обставини на підставі доказів, що були наявними у матеріалах справи, а лише надавалась правова оцінка певним фактам.
54. Звертається увага у відзиві й на те, що згідно до пункту 2.8 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, оператор (реєстратор) при здійсненні реєстрації договорів оренди був зобов`язаний відобразити дані державної реєстрації на всіх примірниках договору оренди землі, а отже доказом реєстрації відповідного документу, який наділяв особу правом власника чи землекористувача згідно вказаного Тимчасового порядку були б дані про реєстрацію на всіх примірниках договору оренди землі та реєстраційна картка з відомостями про державну реєстрацію згідно пункту 3.4 цього Тимчасового порядку.
55. Отже, на думку відповідача, судом першої інстанції повністю досліджено питання стосовно реєстрації договору оренди земельної ділянки, також надано належну оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи, у зв`язку з чим ГУ Держгеокадастру просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
56. У відповіді на відзив Підприємство заперечує аргументи відповідача, з приводу чого зазначає, що на оригіналах вищевказаного Договору оренди землі та Угоди про внесення змін до нього, копії яких наявні у справі, містяться відмітки про державну реєстрацію цього правочину в Ірпінському міському відділі № 2 Київської РФ Центру ДЗК, відповідно 04.06.2008 та 29.04.2014.
57. Вказане, на думку Підприємства, свідчить про виникнення, та отримання у 2008 році позивачем, речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108, оскільки здійснено у встановленому порядку станом на 04.06.2008 державну реєстрацію договору оренди землі укладеного з Ірпінською міською радою, і відповідно - здійснено у встановленому порядку станом на 29.04.2014 державну реєстрацію Угоди про внесення змін до вказаного Договору.
58. Зокрема, ПП «ІБЦ «СПОРУДА» у додатках до позову надано і письмовий доказ, що не одержав оцінки суду у справі, але що безумовно свідчить про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки у 2008 році за чинним на той час земельним законодавством, а саме - про що свідчить Копія витягу з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за 2008 рік, у якій міститься запис за №44 про державну реєстрацію договору оренди землі від 04.06.2008 (зареєстровано в Ірпінському міському відділі №2 Київської РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2008 за №040834000044).
59. Таким чином, позивач вважає, що відповідно до пункту 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до ДЗК в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами, та без стягнення плати за таке перенесення.
60. Вказує Підприємство і на те, що суд першої інстанції, як і відповідач, помилково зачіпають у оскаржуваному судовому рішенні та відзиві на касаційну скаргу питання нової державної реєстрації цієї земельної ділянки, що не є предметом позову у цій справі, а саме - помилково зачіпає помилково питання державної реєстрації її як нової сформованої земельної ділянки.
61. Тож суд першої інстанції, як вважає Підприємство, не вирішив справу на основі наявних у справі доказів, адже відповідачі не надали суду інших доказів, і не можуть пояснити суду чому відсутні відомості про вказану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, і чому не вчинили жодної дії на таке виконання. Апеляційний суд, здійснюючи апеляційний перегляд справ, на думку позивача, допущених судом першої інстанції помилок не виправив і також ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення.
62. У свою чергу, як підкреслюється у відповіді на відзив, заявник (позивач) не зобов`язаний контролювати та здійснювати нагляд за тим, чи той чи інший державний орган виконає чи ні свої функціональні обов`язки, якими його наділила держава згідно із законом.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
63. Так, правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначає Закон України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (тут і далі у тексті цієї постанови у редакції, чинній станом на час виникнення спірних у справі правовідносин), за визначенням термінів, наведених у статті 1 якого:
Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;
державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;
кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
64. Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр», яка визначає загальні засади ведення Державного земельного кадастру, порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.
65. Система органів Державного земельного кадастру регламентована статтею 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр», за правилами частин першої - третьої якої ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.
66. За приписами статті 7 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать, окрім іншого: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні.
67. Правовий статус та повноваження державного кадастрового реєстратора встановлені статтею 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр», за змістом частин першої, четвертої якої внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Державний кадастровий реєстратор здійснює, зокрема, внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні.
68. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема, кадастровий номер (частина перша статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
69. Згідно з частинами першою, другою, шостою - восьмою статті 16 цього ж Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.
Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.
Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
70. Частинами чотирнадцятою, шістнадцятою статті 21 передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з дня отримання відповідних документів, якщо цим Законом не встановлено інший строк для здійснення цих дій.
Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється розробником такої документації, якщо інше не встановлено договором на виконання робіт із землеустрою.
71. Разом з тим, у пунктах 2, 4 розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про Державний земельний кадастр» містяться положення про те, що у разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.
У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.
72. Вказаній правовій нормі Закону України «Про Державний земельний кадастр» кореспондує пункт 115-1 Порядку ведення Державного земельного кадастру, за нормами якого кадастрові номери земельних ділянок, визначені відповідно до Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 №749 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 65, ст. 2263), але не присвоєні, вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа, якщо така документація затверджена в установленому законом порядку до 01.01.2013 року.
Відомості про дану земельну ділянку в електронній формі вносяться до Державного земельного кадастру з одного з таких джерел, зокрема, обмінного файлу, на підставі якого визначено кадастровий номер земельної ділянки у період до 01.01.2013, перетвореного в електронний документ.
При цьому кадастрові номери відповідних земельних ділянок не змінюються.
73. Так, до 01.01.2013 процедуру присвоєння кадастрового номера земельній ділянці та внесення відповідних даних до державного реєстру земель визначав Тимчасовий порядок присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 №749, про що вказано у його пункті 1.
74. У цьому Тимчасовому порядку термін кадастровий номер земельної ділянки вживався у такому значенні: індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки (абзац п`ятий пункту 2).
75. У пункті 4 цього ж Тимчасового порядку було вказано, що кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку кадастровий номер не змінюється.
76. За змістом пунктів 10, 10-1, 11, 12, 14-3 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці здійснюють територіальні органи Держземагентства протягом десяти робочих днів.
Кадастровий номер земельної ділянки визначається за результатами складення документації із землеустрою до її погодження та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) в установленому порядку.
Для визначення кадастрового номера земельної ділянки замовник (уповноважена ним особа) або розробник документації із землеустрою, якщо інше не передбачено договором, подає до територіального органу Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки, зокрема: заяву про визначення кадастрового номера земельної ділянки; копію документа, що посвідчує особу набувача права на земельну ділянку або її власника, а у разі подання заяви уповноваженою ними особою - також копію документа, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб; документацію із землеустрою, яка містить документи, зазначені в підпунктах 4 і 5 пункту 9 цього Тимчасового порядку; файл обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді (далі - обмінний файл), який складається на кожну земельну ділянку та оформлюється відповідно до вимог, установлених Держземагентством.
Територіальний орган Держземагентства протягом трьох робочих днів з дня надходження документів, визначених пунктом 11 цього Тимчасового порядку, перевіряє: документацію із землеустрою на відповідність умовам надання земельної ділянки щодо її цільового призначення, оцінки, кількісних та якісних характеристик згідно із дозволом на розроблення документації із землеустрою; дані обмінного файла - документації із землеустрою; дані про земельну ділянку - черговому кадастровому плану.
За результатами перевірки територіальний орган Держземагентства: у разі відповідності даних, визначених абзацом першим цього пункту, визначає кадастровий номер земельної ділянки з урахуванням пунктів 8 і 9 цього Тимчасового порядку та вносить до обмінного файла відомості про кадастровий номер земельної ділянки.
Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці після погодження документації із землеустрою та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Поземельній книзі в установленому порядку.
Датою присвоєння кадастрового номера є дата відкриття Поземельної книги.
77. За визначенням понять, наведеним у пункті 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, поземельною книгою є документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою АС ДЗК. Реєстраційна картка земельної ділянки (далі також реєстраційна картка) - це документ, який є складовою частиною Поземельної книги і містить відомості, що вносяться до бази даних АС ДЗК.
78. Пунктом 12.2, підпунктами 12.7.1, - 12.7.3 пункту 12.7 та підпунктом 12.8.1 пункту 12.8 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель регламентовано відносини, пов`язані з веденням Поземельної книги, її структурою та формуванням.
79. Вищевказаними правовими нормами передбачено, що поземельна книга (додаток 4) відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку.
Поземельна книга складається з титульного аркуша, аркуша змісту Поземельної книги, реєстраційних карток, кадастрового плану, аркушів відомостей Поземельної книги.
Поземельна книга містить відомості про власника (користувача) земельної ділянки, місцерозташування земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі) та документи, на підставі яких набуто право власності (користування) земельною ділянкою, земельні сервітути, обмеження використання права власності (користування) земельної ділянки.
Номер Поземельної книги збігається з кадастровим номером земельної ділянки.
Поземельна книга відкривається шляхом внесення кадастрового номеру земельної ділянки та дати відкриття Поземельної книги у відповідні поля на титульному аркуші та посвідчується підписом керівника оператора (реєстратора) і печаткою.
80. Про те, що номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної ділянки та зберігається за нею протягом усього часу існування зазначено й у пункті 4 Порядку ведення поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021, яка була чинною до 01.01.2013.
81. Пунктами 8, 9 вищеназваного Порядку було також передбачено, що одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів).
82. Поземельна книга вважається відкритою після зазначення кадастрового номера земельної ділянки і дати її відкриття на титулі Поземельної книги, що завіряється підписом посадової особи, скріпленим печаткою територіального органу Держземагентства.
83. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.
84. Такі положення законодавства, які були чинні до 01.01.2013, перекликаються з норами статті 202 Земельного кодексу України, згідно з якою Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин:
а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;
б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
85. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
86. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
87. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
88. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень та вказаних Підприємством підстав поданого ним позову, суть цього спору зводиться до бездіяльності відповідачів, яка полягала у неперенесенні відомостей про земельну ділянку, яка за твердженнями позивача була зареєстрована у Державному реєстрі земель, до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяви про це її користувачем та без стягнення плати за таке перенесення.
89. Отже, для правильного вирішення цього спору судам попередніх інстанцій належало встановити, чи була вказана позивачем земельна ділянка зареєстрована у Державному реєстрі земель у порядку, встановленому законодавством, що діяло до моменту набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр», тобто до 01.01.2013, і, в залежності від вищезазначеного, визначити, чи виникли у цьому конкретному випадку передбачені пунктом 4 розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ наведеного Закону підстави для перенесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це її користувачем та без стягнення плати за таке перенесення.
90. Колегія суддів звертає увагу, що перевірка правильності застосування судами норм пункту 4 розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про Державний земельний кадастр» здійснювалось Верховним Судом у справі №369/5489/18 (постанова від 19.05.2020).
91. Розглядаючи у касаційному порядку вищевказану справу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків щодо застосування норм права:
« 40. Аналіз наведених норм Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» свідчить про те, що порядок перенесення (внесення) відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру - автоматично або ж на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі за заявою їх власників, залежить від того, коли зареєстровано право власності на земельну ділянку та від наявності або ж відсутності відповідних відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі земель.
41. Тобто, підставою перенесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку є факт реєстрації такої земельної ділянки до набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр», тобто до 01 січня 2013 року, у Державному реєстрі земель.
42. Державна реєстрація земельних ділянок у складі державного реєстру земель була передбачена ч.1 ст.202 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, в редакції чинній до 01.01.2013. Зазначеною статтею передбачалось, що Державний реєстр земель складався з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
…Ведення державного реєстру земель запроваджено одночасно із набранням чинності наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2012 № 408).
45. Положеннями зазначеного Тимчасового порядку визначено порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, як складових частин Державного реєстру земель.
50. Відповідно до абз. 5 та 7 пункту 1.2 Тимчасового порядку ведення земель від 02.07.2003 № 174 Державний реєстр земель складався з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги.
…Отже, земельна ділянка вважається зареєстрованою в Державному реєстрі земель за умови внесення записів до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги.
…внесення записів до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, як складових Державного реєстру земель, розпочалося з липня 2003 року (Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель від 02.07.2003 №174).».
92. Згодом вищезазначені висновки неодноразово застосовувались Верховним Судом під час розгляду у касаційному порядку справ №826/8599/16 (постанова від 11.08.2020) та №420/323/19 (постанова від 02.07.2020), правовідносини у яких є подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається. Підстав для відступу від таких правових позицій Верховного Суду колегія суддів не вбачає.
93. Під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій було встановлено наявність відкритої Поземельної книги на земельну ділянку, яка вказана Підприємством у позовній заяві.
94. Окрім цього, судами попередніх інстанцій були враховані й обставини, встановлені постанові Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2017 у справі №810/272/17, яка набрала законної сили.
95. Зокрема, у зазначеному вище судовому рішенні встановлено, що 04.06.2008 між Ірпінською міською радою та ПП «ІБЦ «Споруда» було укладено договір оренди землі, у порядку та на умовах якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0000 га, що розташована за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Княгині Ольги, 1.
96. Судом також встановлено, що договір оренди від 04.06.2008 зареєстрований у Ірпінському міському відділі №2 Київської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040834000044 (порядковий номер 44 у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за 2008 рік), що підтверджується витягом з вказаної Книги, копія якого наявна у матеріалах справи.
97. Такі обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не були спростовані відповідачами у загальному порядку, а тому, в силу приписів частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягали доказуванню при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.
98. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 і право користування нею не були зареєстровані у встановленому законом порядку, за правилами, які діяли до 01.01.2013.
99. До того ж, відповідно до встановлених у цій справі обставин, відображених у оскаржуваних судових рішеннях, 23.01.2017 державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зроблено запис 33525954 про реєстрацію за Підприємством речового права, - права оренди землі, індексний номер 33525954 від 23.01.2017, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер витягу 78664691.
100. За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
101. Тобто, як підтверджено судовим розглядом цієї справи, Підприємство було користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 як станом на момент набрання чинності з 01.01.2013 Законом України Законом України «Про Державний земельний кадастр», так і на час звернення до суду з цим позовом.
102. За наведеного, колегія суддів констатує, що встановлені у цій справі обставини підтверджують факт реєстрації вищевказаної земельної ділянки у Державному реєстрі земель, оскільки відповідні записи щодо неї були внесені до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та до Поземельної книги.
103. Варто підкреслити і те, що за змістом правових норм, викладених у попередньому розділі цієї постанови Верховного Суду, номер Поземельної книги збігається з кадастровим номером земельної ділянки і йому відповідає, зберігається за нею протягом усього часу існування. Дата присвоєння кадастрового номера є датою відкриття Поземельної книги, а відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.
104. Реєстраційна ж картка являється документом, який є складовою частиною Поземельної книги і містить відомості, що вносяться до бази даних АС ДЗК.
105. Отже, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій, покладений в основу підстав для відмови у задоволення цього позову, про те, що земельна ділянка в межах масиву «Стоянка» в м. Ірпені не реєструвалась в Державному реєстрі земель, оскільки поземельна книга не може слугувати доказом реєстрації земельної ділянки, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
106. У розрізі обставин цієї справи, а також ураховуючи нормативне регулювання спірних правовідносин та наявну правозастосовну практику Верховного Суду, колегія суддів констатує, що у даному конкретному випадку відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 підлягали перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяви про це Підприємством як користувачем та без стягнення плати за таке перенесення на підставі пункту 4 розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про Державний земельний кадастр», оскільки ця земельна ділянка була зареєстрована до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель.
107. При цьому, відповідно до статті 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
108. Станом на день набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» статусом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності наділялося Державне агентство земельних ресурсів України, Положення про яке затверджено Указом Президента України від 08.04.2011 №445 (пункт 1), та відповідно до підпункту 15 пункту 4 якого Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань здійснювало ведення і адміністрування державного земельного кадастру та отримує інформацію про відведення земельних ділянок.
109. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення (абзац третій пункту 1 вказаної постанови).
110. Пунктами 5, 6 цієї постанови установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
Права та обов`язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.
Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.
111. Про те, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України вказано й у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №826/5602/16.
112. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
113. За змістом пунктів 1, 3, 4 та 8 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
Основними завданнями Держгеокадастру є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку.
Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
114. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Київській області.
115. Беручи до уваги положення вищевказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач у цій справі - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як орган, на який покладено обов`язок забезпечувати ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, і який є правонаступником прав та обов`язків Державного агентства земельних ресурсів України, був зобов`язаний діяти відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, перенести відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяви про це Підприємством як користувачем та без стягнення плати за таке перенесення на підставі пункту 4 розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про Державний земельний кадастр», оскільки ця земельна ділянка була зареєстрована до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель.
116. З цих підстав колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області не є належним відповідачем у цій справі та не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень іншими органами, на які до його утворення було покладено обов`язок забезпечити ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.
117. Разом з тим, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, не перенесення до Державного земельного кадастру в автоматичному режимі відомостей про земельні ділянки, які до набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» були зареєстровані у Державному реєстрі земель, свідчить про допущення уповноваженими органами протиправної бездіяльності, а не про наявність помилки.
118. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову ПП «ІБЦ «Споруда» про зобов`язання відповідачів обробити електронні заяви позивача щодо виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108, оскільки виправити помилку у Державному земельному кадастрі можливо лише стосовно тих відомостей, які до нього внесені.
119. Колегія суддів акцентує увагу й на приписах підпункту 3 пункту 2 Порядку ведення Державного земельного кадастру, згідно з якими публічна кадастрова карта - частина програмного забезпечення Державного земельного кадастру, за допомогою якої здійснюється надання доступу до відомостей Державного земельного кадастру та оприлюднення у вигляді відкритих даних визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» відомостей.
120. За змістом же підпункту 12 пункту 196 вищеназваного Порядку з метою інформування заявників про стан та результат розгляду їх звернень на офіційному веб-сайті Держгеокадастру забезпечується безоплатний відкритий доступ до відомостей, що передбачені пунктами 214-218 цього Порядку.
Оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держгеокадастру здійснюється автоматизовано з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.
Відомості Державного земельного кадастру, зазначені в цьому пункті, оприлюднюються Держгеокадастром у вигляді відкритих даних на Публічній кадастровій карті.
121. Отже, оприлюдненню відомостей Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держгеокадастру у вигляді відкритих даних на Публічній кадастровій карті передує внесення таких відомостей до Державного земельного кадастру.
122. Тому, на переконання Верховного Суду, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог позову Підприємства про зобов`язання відповідачів забезпечити наявність кадастрового номеру про земельну ділянку на Публічній кадастровій карті на сайті у мережі Інтернет за вказаною позивачем адресою.
123. Проте, з огляду на викладені у цій постанові Верховного Суду мотиви, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні цього позову в частині вимог про:
визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що призвела до відсутності кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 3,000 га, за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Княгині Ольги, 1, належним розпорядником якої є Ірпінська міська рада; неперевірці наявності відомостей про вищевказану земельну ділянку у Державному реєстрі земель;
зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області забезпечити наявність кадастрового номеру про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
124. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
125. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
126. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що призвела до відсутності кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 3,000 га, за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Княгині Ольги, 1, належним розпорядником якої є Ірпінська міська рада; неперевірці наявності відомостей про вищевказану земельну ділянку у Державному реєстрі земель; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області забезпечити наявність кадастрового номеру про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, й помилково відмовили у задоволенні цієї частини позову.
127. Таким чином, оскаржувані судові рішення у вищенаведеній частині підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
128. Керуючись статтями 340 341 344 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Інженерно-Будівельний Центр» «Споруда» задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що призвела до відсутності кадастрового номеру у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 3,000 га, за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Княгині Ольги, 1, належним розпорядником якої є Ірпінська міська рада; неперевірці наявності відомостей про вищевказану земельну ділянку у Державному реєстрі земель та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області забезпечити наявність кадастрового номеру про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.
У цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позов Приватного підприємства «Інженерно-Будівельний Центр» «Споруда» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа - Управління Держгеокадастру у м. Ірпені Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо неперенесення до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку відомостей про земельну ділянку площею 3,000 га, за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Княгині Ольги, 1 з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108.
Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області перенести до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку відомості про земельну ділянку площею 3,000 га, за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Княгині Ольги, 1 з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108.
В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа