ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 810/538/17
адміністративне провадження № К/9901/38789/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду (суддя Панченко Н. Д.) від 20 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Кобаль М. І., судді: Епель О. В., Карпушової О. В.) від 04 жовтня 2017 року у справі № 810/538/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшин» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшин» (далі - ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшин») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - Київська митниця ДФС), у якому просило:
- визнати протиправними дії Київської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 03 серпня 2016 року № 125120105/2016/318398;
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19 серпня 2016 року № 125120105/2016/000039/1, прийняте відділом митного оформлення № 5 м/п «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС;
- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 19 серпня 2016 року № 125120105/2016/00338, складену відділом митного оформлення № 5 м/п «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 19 серпня 2016 року № 125120105/2016/000039/1, прийняте відділом митного оформлення № 5 м/п «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 19 серпня 2016 року № 125120105/2016/00338, складену відділом митного оформлення № 5 м/п «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи цей позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару не містять належного обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшен» для підтвердження митного оформлення товару було подано всі документи передбачені нормами ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості, а тому у відповідача не було підстав для коригування митної вартості товарів.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Київська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги Київська митниця ДФС посилається на те, що за івойсом від 26 липня 2016 року № 1004160100001214, який було виявлено разом з товаром під час перетину ним митного кордону України та початком митного контролю, вартість спірної партії товарів складає 41 094,00 євро, що на дату митного оформлення цього товару складало 45 996,51 доларів США, в той час як за івойсом від 27 липня 2016 року № 1066161100027237, який було надано товариством разом з електронною митною декларацією, вартість товару складає лише 28 106,00 доларів США. При цьому, партія товару за своїм обсягом, отримувачем та датою поставки повністю відповідає як івойсу від 26 липня 2016 року № 1004160100001214, так й івойсу від 27 липня 2016 року № 1066161100027237, в той час як різниця у числових значеннях вартостей є суттєвою (17 890,51 доларів США). Поряд з цим, скаржник стверджує, що на вимогу митниці щодо надання документів про сплату за товаром товариством не було виконано, тобто позивачем не надано доказів сплати саме 28 106,00 доларів США.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 жовтня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07 вересня 2020 року цю справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.
Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшен» (Дистриб`ютор) та Корпорацією «Філіп Моріс Продактс С. А.» (Продавець) було укладено договір дистрибуції від 01 серпня 2015 року, за умовами якого Продавець поставляє Дистриб`ютору товар, найменування, ціна, кількість якого визначається у замовленні.
У липні 2016 року позивачем на підставі вказаного договору та замовлення від 27 травня 2016 року № 4500856209 здійснено ввезення на територію України товару, а саме, тютюнових виробів для електричного нагрівання.
03 серпня 2016 року ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшен» до Київської митниці ДФС подану митну декларацію № 12512015/2016/318398, у якій для митного оформлення задекларовано товар, а саме: тютюновий виріб для електричного нагрівання (ТВЕН), не призначений для куріння, нюхання, смоктання чи жування у загальній кількості 65000 штук. Митна вартість товару відповідно до графи 12 митної декларації становить 697 680,18 грн на умовах поставки CPT Київ. Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані такі документи: договір дистрибуції від 01 серпня 2015 року; авіаційні накладні від 26 липня 2016 року № 235-11812953 та BLQ-27551169; інвойс від 27 липня 2016 року № 1066161100027237; пакувальний лист від 27 липня 2016 року; рахунок-проформа від 26 липня 2016 року № RRP PF-236; специфікації від 11 січня 2016 року № 3 та від 12 березня 2016 року № 4; листи від 01 серпня 2016 року № 1446, SD/08/001, від 27 листопада 2015 року № б/н та від 03 грудня 2015 року № б/н.
Розглянувши вказані документи та посилаючись на положення ч. 2 ст. 53 МК України, митний орган направив позивачеві запит, у якому запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: рахунки про здійснення платежів третім особам на корить продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вказаного, ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшен» додатково направив митному органу: прайс-лист від 18 січня 2016 року; замовлення від 27 травня 2016 року № 4500856209; копію митної декларації, за якою позивачем оформлювались аналогічні товари в інший період; листа від 09 серпня 2016 року № 463; звіт за оборотами від 09 серпня 2016 року № SD/08/008; листа від 04 серпня 2016 року; платіжне доручення в іноземній валюті від 05 серпня 2016 року.
19 серпня 2016 року Київською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості № 125120105/2016/000039/1, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 03 серпня 2016 року № 12512015/2016/318398 (28 106,00 дол. США/697 680,18 грн) скоригував до 45 996,51 дол. США. Скоригована відповідачем митна вартість товару базується на інформації про вартість товару, що вказана в інвойсі від 26 липня 2016 року № 1004160100001214.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19 серпня 2016 року № 125120105/2016/00338.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшин» звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 3, 4 ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, слід зазначити про те, що наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Разом з цим, згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 МК України.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Так, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості товарів, Київська митниця ДФС виходила з того, що під час прибуття товару у міжнародний аеропорт «Бориспіль» та його постановлення під митний контроль, вказаний товар супроводжувався івойсом від 26 липня 2016 року № 1004160100001214 (загальна сума товару 41 094,00 євро/45 996,51 доларів США). Водночас, позивачем разом з поданням електронної митної декларації було надано інший івойс від 27 липня 2016 року № 1066161100027237 (загальна сума товару 28 106,00 доларів США).
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що такі твердження митного органу є помилковими, оскільки у специфікації для товарів від 12 березня 2016 року № 4 до договору дистрибуції від 01 серпня 2015 року сторони погодили, що вартість товарів - тютюнових виробів для електричного нагрівання Parliament Blue, Parliament Fresh становить 21,62 доларів США за одиницю. Позивачем було сформоване замовлення від 27 травня 2016 року № 4500856209 на поставку 1300 одиниць товару на загальну суму 28 106,00 доларів США. Продавцем було виставлено позивачу інвойс від 27 липня 2016 року № 1066161100027237, відповідно до якого останній мав сплатити 28 106,00 доларів США за вказаний товар. Відповідно до заяви на проведення валютної операції від 01 вересня 2016 року обслуговуючим банком позивача була придбана валюта у розмірі 28 106,00 доларів США. Таким чином, суди попередніх інстанцій зазначили, що документи, які були подані товариством до митного оформлення товарів, у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару саме у розмірі 28 106,00 доларів США.
З цього приводу колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на таке.
За приписами ч. 4, 5 ст. 58 МК України установлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що івойси від 26 липня 2016 року № 1004160100001214 та від 27 липня 2016 року № 1066161100027237 відносяться до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України, стосуються однієї і тієї ж самої партії товару (в обох зазначено номер замовлення - 4500856209 ), однак містять суттєво різну інформацію про числові значення митної вартості товару. При цьому, на вимогу митниці, ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшин» не було надано належних документів, які б підтверджували оплату товару саме на загальну суму 28 106,00 доларів США.
Однак, ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не було надано достатньої оцінки вказаним доводам митного органу. Крім того, судами не було й вмотивовано відхилено такий доказ у цій справі.
Водночас, судами попередніх інстанцій було зазначено лише те, що листами від 09 та 17 серпня 2016 року Компанія «Philip Morris Products S. A.» нібито підтвердила, що поставка товару згідно авіаційних накладних від 26 липня 2016 року
№ 235-11812953 та BLQ-27551169 здійснювалась на підставі інвойсу від 27 липня 2016 року № 1066161100027237. У той же час інвойс від 26 липня 2016 року № 1004160100001214, який супроводжував авіаційну накладну від 26 липня 2016 року № 235-11812953, не стосується поставки згідно вказаної накладної та був включений до документів помилково.
Однак, колегія суддів вважає, що такі листи не є належними доказами підтвердження реальності здійснення поставки товару саме на підставі івойсу від 27 липня 2016 року № 1066161100027237, а також сплати товариством суми у розмірі 28 106,00 доларів США. Вказана сума не може й бути підтверджена заявою на проведення валютної операції від 05 серпня 2016 року, на яку, в свою чергу, посилається позивач як на факт оплати товару (а. с. 61).
Належним доказом, який підтверджує оплату товару є виключно банківські виписки (платіжні доручення) з відповідною відміткою про здійснення оплати за товар. Проте, у матеріалах справи такі відсутні, а тому неможливо встановити яка саме сума була сплачена ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшин» за договором дистрибуції від 01 серпня 2015 року (28 106,00 доларів США чи 41 094,00 євро/45 996,51 доларів США).
Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19 серпня 2016 року № 125120105/2016/000039/1 та картки відмови від 19 серпня 2016 року № 125120105/2016/00338 є передчасними.
За змістом ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 725/254/16-а.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ч. 1- 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись ч. 2 розд. ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341 344 349 355-356 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна
Л. І. Бившева
В. В. Хохуляк