ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №812/1243/17
касаційне провадження № К/9901/35914/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 (суддя Кисельова Є.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 (головуючий суддя - Арабей Т.Г., судді - Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2017 №0001031402.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на протиправність і безпідставність прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що відповідачем був пропущений строк для застосування штрафних (фінансових) санкцій як адміністративно-господарських санкцій за порушення суб`єктом господарювання строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 05.12.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.08.2017 №0001031402.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідальність можливо застосувати протягом шести місяців з дня виявлення порушення (тобто з моменту проведення перевірки), але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, водночас у даному випадку пройшло більш ніж 3 роки з моменту виникнення порушення, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач стверджує, що позивачем порушено строк розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, внаслідок чого платника правомірно притягнуто до відповідальності. Скаржник доводить, що нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на підставі положень статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) і підпадає під визначення частини другої статті 250 Господарського кодексу України, відтак, обмеження, визначені частиною першою вказаної статті щодо нарахування зазначеної пені, у даному випадку не розповсюджуються. При цьому, позивачем не задекларовано дебіторську заборгованість у сфері зовнішньоекономічної діяльності з нерезидентом, що є підставою для застосування грошового зобов`язання без дотримання строку давності.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.04.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 10.10.2023 - призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 11.10.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахуванні і сплати податку на додану, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору з 02.08.2014 по 30.09.2016, за наслідками якої складено акт від 18.05.2017 №142/12-32-14-11-31337612 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) в частині порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків по експортному контракту від 05.09.2013 № 081/КО з нерезидентом CLARIANT CORPORATION (США), за експортними вантажними митними деклараціями від 07.10.2013 №702180001/2013/010261 на суму 225607,68 дол. США - на 5 календарних днів; від 08.10.2013 №702180001/2013/010261 на суму 225607,68 дол. США - на 4 календарних дня; від 10.10.2013 №702180001/2013/010314 на суму 248168,45 дол. США - на 2 календарних дня.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 16.08.2017 №0001031402, яким до платника застосовано фінансові санкції у вигляді пені на суму 60590,28 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Обмеження за строками розрахунків при експорті товарів/послуг встановлені статтею 1 Закону №185/94-ВР, згідно з якою виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
За правилами частини четвертої статті 2 Закону №185/94-ВР Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті" від 14.11.2013 № 453 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Фінансова відповідальність за порушення строків встановлена статтею 4 Закону №185/94-ВР, відповідно до якої порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (частина перша). Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів (частина друга).
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів дійшла до висновку, що з набранням чинності Податковим кодексом України положення статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, у тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності не розповсюджується, з урахуванням того, що правовідносини між Товариством та контрагентом-нерезидентом відбулись вже під час дії норм ПК України та на час набрання чинності змін, внесених до Господарського кодексу України.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.2018 у справі №802/1642/17-а, від 25.09.2018 у справі №808/429/16.
Висновки судів попередніх інстанцій, що штрафні санкції, пеня у спірних правовідносинах, за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є адміністративно-господарськими санкціями, які мають застосовуватися з урахуванням строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України є помилковими.
Підсумовуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які були прийняті контролюючим органом у відповідності до норм чинного законодавства, а тому касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 351 КАС України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).
Керуючись статтями 341 344 349 351 355 356 359 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду