№ 812/1564/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 812/1564/15

адміністративне провадження № К/9901/39709/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року (суддя Ковальова Т.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року (головуючий суддя Сіваченко І.О., судді: Шишов О.О., Арабей Т.Г.) у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ

У жовтні 2015 року Товариство з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (далі - ТДВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Інспекція, відповідач), в якому (з урахуванням заяви від 13 січня 2016 року) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2015 року №0000232201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 527 793,00 грн. та №0007132201 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ на 123 870,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року (з врахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 28 березня 2016 року), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку від 19 жовтня 2015 року №0000232201 та №0007132201.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, прийшли до висновку, що операції між позивачем та TOB «Гатіора», TOB НТЦ «Варіатор», ПП «Декот», TOB ТПП «Спектр», TOB «Лайт-Біз Консалт», TOB БК «Карамбола», ФОП ОСОБА_1 , TOB ПКФ «Восток Трейд», TOB ТД «Укрметторг», TOB КК «Атлас», ФОП ОСОБА_2 , TOB TBK «Астрея», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , TOB «Флоренція Групп» фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкових вигод, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; водночас, будь-яких судових рішень стосовно визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлення їх нікчемності із застосуванням відповідних правових наслідків судам не надано; посилання ж відповідача на порушення відносно посадових осіб контрагента позивача кримінального провадження є необґрунтованими з огляду на неподання вироку суду за наслідками розгляду кримінальної справи, який би підтверджував нереальність спірних господарських операцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень за неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють порядок формування податкових вигод, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентами TOB «Гатіора», TOB НТЦ «Варіатор», ПП «Декот», TOB ТПП «Спектр», TOB «Лайт-Біз Консалт», TOB БК «Карамбола», ФОП ОСОБА_1 , TOB ПКФ «Восток Трейд», TOB ТД «Укрметторг», TOB КК «Атлас», ФОП ОСОБА_2 , TOB TBK «Астрея», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , TOB «Флоренція Групп», на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх товарності належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.

Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Також від Головного управління ДПС у Луганській області до Верховного Суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що відносно позивача відкрито провадження у справі про банкрутство, а тому, враховуючи правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року у справі №905/2030/19 (905/1159/20), ця справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спори за позовами боржника до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підвідомчі господарському суду у справі про банкрутство цього боржника.

Разом з тим, Суд не може вважати такі доводи податкового органу обґрунтованими, з урахуванням наступного.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №905/2030/19, формулюючи правовий висновок, посилалась, зокрема, на те, що спір у ній виник у зв`язку з оскарженням позивачем у червні 2020 року податкового повідомлення рішення від 14 лютого 2020 року, тобто позовні вимоги заявлено після відкриття ухвалою Господарського суду провадження у справі про банкрутство відносно позивача. Відтак, вирішення спору може залежати, серед іншого, від того, на підставі яких господарських операцій (до моменту порушення справи про банкрутство чи після порушення справи про банкрутство) прийнято оспорюване рішення податкового органу, оскільки відповідно до статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) на зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, поширюється зупинення виконання боржником зобов`язань, а вимоги щодо сплати таких податків і зборів (обов`язкових платежів) є конкурсними і підлягають задоволенню лише в порядку і в черговості, визначених КУзПБ, а не шляхом надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, у справі, що розглядається, спірні рішення прийнято податковим органом 19 жовтня 2015 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування 29 жовтня 2015 року, при цьому, податковий орган у клопотанні зазначає, що провадження у справі про банкрутство ТДВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» відкрито ухвалою Господарського суду Луганської області від 26 квітня 2021 року.

Отже, що позовні вимоги у даній справі заявлено за шість років до відкриття провадження у справі про банкрутство, відтак відсутні підстави вважати, що контролюючий орган, обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі, посилається на релевантні висновки Великої Палати Верховного Суду, адже обставини у цих справах є різними, у зв`язку із чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТДВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» зареєстровано як юридична особа та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27 березня 1994 року за №38.

28 липня 2015 року ТДВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» звернулося до відповідача з листом №100, відповідно до якого просило провести позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року та правильності нарахування, обчислення і сплати військового збору за період з 02 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Посадовими особами податкового органу у період з 07 по 25 вересня 2015 року на підставі направлень та наказу №10-п від 02 вересня 2015 року проведено позапланову виїзну перевірку ТДВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання», за результатами якої складено акт №612/22-04643841 від 02 жовтня 2015 року, яким, в свою чергу, встановлено порушення, зокрема, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, у зв`язку із чим занижено ПДВ всього у сумі 351 862,00 грн., у тому числі: за січень 2013 року - у сумі 8 280,00 грн., за лютий 2013 року - у сумі 6 475,00 грн., за червень 2014 року - у сумі 6 992,00 грн., за липень 2014 року - у сумі 169 670,00 грн., за серпень 2014 року - у сумі 42 152,00 грн., за листопад 2014 року - у сумі 118 293,00 грн., завищено суми бюджетного відшкодування за квітень 2013 року - у сумі 2 793,00 грн, за травень 2013 року - у сумі 76 742,00 грн., за червень 2013 року - у сумі 182,00 грн., за вересень 2013 року - у сумі 865,00 грн., за грудень 2013 року - у сумі 184,00 грн., за лютий 2014 року - у сумі 400,00 грн., за квітень 2014 року - у сумі 3 678,00 грн., за травень 2014 року - у сумі 4 181,00 грн., за вересень 2014 року - у сумі 34 845,00 грн. та зменшено від`ємне значення за грудень 2014 року у сумі 345,00 грн.

Відповідач у вищевказаному акті дійшов висновків щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами TOB «Гатіора», TOB НТЦ «Варіатор», ПП «Декот», TOB ТПП «Спектр», TOB «Лайт-Біз Консалт», TOB БК «Карамбола», ФОП ОСОБА_1 , TOB ПКФ «Восток Трейд», TOB ТД «Укрметторг», TOB КК «Атлас», ФОП ОСОБА_2 , TOB TBK «Астрея», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , TOB «Флоренція Групп» з огляду на часткове неподання та дефектність документів, підтверджуючих рух товару; крім того, посилався на акти перевірок та акти неможливості проведення зустрічних звірок інших державних податкових інспекцій щодо вказаних контрагентів.

19 жовтня 2015 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято, зокрема, оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0000232201 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 527 793,00 грн., з яких: 351 862,00 грн. - основний платіж та 175 931,00 грн. - пеня; №0007132201 - про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 123 870,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61 935,00 грн.

При цьому, у податкових повідомленнях-рішеннях №0007132201 та №0000232201 від 19 жовтня 2015 року підставою для нарахування податкового зобов`язання зазначено акт перевірки №612/12-14-22-05/04643841 від 02 жовтня 2015 року, тобто допущено помилку, про що відповідачем направлено на адресу позивача лист.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у виді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної та реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Водночас сама обставина наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між позивачем та TOB «Гатіора», TOB НТЦ «Варіатор», ПП «Декот», TOB ТПП «Спектр», TOB «Лайт-Біз Консалт», TOB БК «Карамбола», ФОП ОСОБА_1 , TOB ПКФ «Восток Трейд», TOB ТД «Укрметторг», TOB КК «Атлас», ФОП ОСОБА_2 , TOB TBK «Астрея», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , TOB «Флоренція Групп» було укладено ряд господарських договорів стосовно постачання товарів та надання послуг.

За висновками судів поставка контрагентами обумовлених договорами товарів підтверджується залученими до матеріалів справи документами:

- реальність господарської операції між позивачем та TOB «Гатіора» (код 38091733) підтверджується квитанціями про перерахунок коштів, випискою, актом надання послуг, заявкою на транспорт, договором про надання транспортно-експедиційних послуг, податковою накладною;

- реальність господарської операції між позивачем та TOB НТЦ «Варіатор» (код 38754652) підтверджується випискою, актом приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними;

- реальність господарської операції між позивачем та ПП «Декот» (код 35842830) підтверджується квитанціями про перерахунок коштів, видатковими накладними, податковими накладними, розрахунком;

- реальність господарської операції між позивачем та TOB ТПП «Спектр» (код 32627197) підтверджується квитанціями про перерахунок коштів, випискою по банківському рахунку, видатковими накладними, податковими накладними;

- реальність господарської операції між позивачем та TOB «Лайт-Біз Консалт» (код ЄДРПОУ 38812661) підтверджується квитанцією про перерахунок коштів;

- реальність господарської операції між позивачем та TOB ВК «Карамбола» (код ЄДРПОУ 39059292) підтверджується квитанціями про перерахунок коштів, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, податковою накладною;

- реальність господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1 підтверджується квитанціями про перерахунок коштів, видатковою накладною;

- реальність господарської операції між позивачем та TOB ПКФ «Восток Трейд» (код ЄДРПОУ 38961066) підтверджується квитанціями про перерахунок коштів, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними;

- реальність господарської операції між позивачем та TOB ТД «Укрметторг» (код ЄДРПОУ 36723769) підтверджується виписками по банківському рахунку про перерахунок коштів, товарно-транспортними накладними;

- реальність господарської операції між позивачем та TOB КК «Атлас» підтверджується квитанціями про перерахунок коштів, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними;

- реальність господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2 підтверджується квитанціями про перерахунок коштів, видатковими накладними, податковими накладними;

- реальність господарської операції між позивачем та TOB TBK «Астрея» (код ЄДРПОУ 39062567) підтверджується квитанцією про перерахунок коштів, видатковою накладною, податковою накладною;

- реальність господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_3 підтверджується квитанціями про перерахунок коштів, актами виконаних робіт, податковими накладними;

- реальність господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_4 підтверджується квитанцією про перерахунок коштів, видатковою накладною, податковою накладною;

- реальність господарської операції між позивачем та TOB «Флоренція Групп» (код ЄДРПОУ код 39079832) підтверджується банківською випискою, видатковими накладними, податковими накладними.

При цьому, на час здійснення господарських операцій контрагентів позивача було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровано як платників податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

Отже, оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суди вказали, що наявні податкові накладні та первинні документи дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшли переконання, що у ході перевірки Товариством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.

Також суди відмітили, що будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановленої судовими рішеннями нікчемності правочинів із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208 250 Господарського кодексу України, статті 203 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок не надано.

Водночас, слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні незначні помилки в оформленні первинних документів або неподання товарно-транспортних накладних за окремими операціями самі по собі не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій як таких за умови їх підтвердження іншими належними доказами. В той же час у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Разом з тим, суди відмітили, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, як і не доведено, що зміст укладених між ними угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, або приховування дійсних об`єктів оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Самі ж по собі посилання податкового органу на стадії апеляційного провадження на внесення до ЄРДР кримінального провадження, відкритого щодо посадових осіб контрагента позивача (TOB «Гатіора»), не є обставиною, яка б свідчила про нереальність як таку спірних господарських операцій.

В той же час, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень та Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» питання нарахування Товариству грошових зобов`язань (зокрема, податку на прибуток) за результатами господарських операцій із контрагентами TOB «Гатіора», TOB НТЦ «Варіатор», ПП «Декот», TOB ТПП «Спектр», TOB «Лайт-Біз Консалт», TOB БК «Карамбола», ФОП ОСОБА_1 , TOB ПКФ «Восток Трейд», TOB ТД «Укрметторг», TOB КК «Атлас», ФОП ОСОБА_2 , TOB TBK «Астрея», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , TOB «Флоренція Групп» та на підставі висновків акту перевірки №612/22-04643841 від 02 жовтня 2015 року вже було предметом судового розгляду.

Так, постановою Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №812/199/16 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (якими, в свою чергу, повністю задоволено позов Товариства, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2015 року №0000222201 на суму 198 676,50 грн.) - без змін.

При цьому, в зазначеному рішенні Верховний Суд погодився з мотивами судів попередніх інстанцій про доведеність поставки контрагентами позивача товарів, продукції виробничо-технічного призначення, надання послуг та виконання робіт, а також подальше використання придбаних товарів у діяльності Товариства, тобто підтвердження руху придбаної позивачем продукції (товарів), робіт, послуг; також у позивача наявні відповідні первинні документи як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; при цьому за встановлення обставин здійснення позивачем господарських операцій та їх реального характеру, суди визначили правомірність формування ним витрат за наслідками придбання товару (продукції), робіт, послуг та спростували висновки податкового органу про податкові правопорушення, покладені в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Луганській області про закриття провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва