ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2020 року
Київ
справа №812/177/16
адміністративне провадження №К/9901/35181/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №812/177/16
за позовом Луганської митниці Державної фіскальної служби України до Управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» - про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Шембелян В.С., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, постановлену в складі: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. У березні 2016 року Луганська митниця Державної фіскальної служби України (далі - позивач, Луганська митниця ДФС України) звернулася до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області (далі - відповідач, УДКСУ у Старобільському районі Луганської області), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (далі - ТОВ «ЛЕО») - із вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог: визнати протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області, що полягає у безпідставній відмові у проведенні платежів за зобов`язаннями Луганської митниці ДФС України; зобов`язати УДКСУ у Старобільському районі Луганської області провести оплату поданих Луганською митницею ДФС України платіжних доручень: від 26.01.2016 №112 на суму 8447,34 грн; від 26.01.2016 №114 на суму 24237,72 грн; від 26.01.2016 №111 на суму 2672,10 грн; від 26.01.2016 №113 на суму 6259,69 грн; від 26.01.2016 №117 на суму 20682,28 грн; від 26.01.2016 №118 на суму 449,71 грн; від 26.01.2016 №119 на суму 28741,30 грн; від 26.01.2016 №116 на суму 5971,27 грн; від 26.01.2016 №115 на суму 11216,21 грн, від 29.02.2016 №321 на суму 2698,80 грн; від 29.02.2016 №323 на суму 17684,30 грн; від 29.02.2016 №322 на суму 2353,58 грн; від 29.02.2016 №320 на суму 2799,89 грн; від 22.03.2016 №510 на суму 4655,68 грн; від 22.03.2016 №511 на суму 2681,64 грн; від 22.03.2016 №512 на суму 17796,83 грн; від 22.03.2016 №513 на суму 1185,98 грн; від 22.03.2016 №514 на суму 6425,63 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача, яка полягла у відмові у проведенні платежів за зобов`язаннями Луганської митниці ДФС України перед ТОВ «ЛЕО» за спожиту електроенергію, що суперечить умовам укладеного між позивачем та УДКСУ у Старобільському районі Луганської області договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування.
3. Позивач наголошує, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII (далі - Закон №1669-VII) і наказ Міністерства юстиції України від 05.11.2014 №1849/5 «Про врегулювання відносин, пов`язаних із державною реєстрацією юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, у межах декількох адміністративно-територіальних одиниць» (далі - Наказ №1849/5) не зобов`язують юридичних осіб, місцезнаходженням яких є територія проведення антитерористичної операції, провести реєстраційні дії щодо зміни їхнього місцезнаходження і перереєстрації на підконтрольну державним органам України територію. Ці нормативні та законодавчі акти встановлюють лише порядок проведення реєстраційних дій і визначають територіальні органи, на які покладено обов`язок перереєстрації таких осіб, у разі їхнього бажання вчинити такі дії.
4. Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що платіжні доручення не виконані ним, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-p затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
5. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань місцем знаходження ТОВ «ЛЕО» (ідентифікаційний код 31443937) є м. Луганськ Луганської області, тобто воно розташоване на території, що не підконтрольна Україні. Будь-які інші відомості щодо місця знаходження, юридичної/фактичної адреси відсутні.
6. Згідно з указом Президента України від 24.09.2014 №744/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності»» (далі - Указ №744/2014) і постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» (далі - Постанова №595) обмежено проведення видатків на територіях не підконтрольних українській владі.
7. Також на виконання пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 06.08.2014 №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» (далі - Постанова №466) Казначейством України призупинено операції з приймання (виплати) переказу коштів з (на) території, які не контролюються українською владою.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
8. 27 січня 2015 року між Луганською митницею ДФС України та УДКСУ у Старобільському районі Луганської області укладено договір №75 про здійснення розрахунково-касового обслуговування (том 1, а.с. 13-15).
9. На підставі підпункту 2.1.12 пункту 2.1 розділу 2 вказаного договору відповідач має право здійснювати платежі позивача з урахуванням чинного законодавства. Також відповідач, згідно з підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 договору, зобов`язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касові операції за дорученням позивача з урахуванням вимог підпункту 2.1.12 пункту 2.1 розділу 2 договору.
10. 24 грудня 2015 року Луганська митниця ДФС України направила УДКСУ у Старобільському районі Луганської області запит про надання інформації за вих. №3633/9/12-70-03 (том 1, а.с. 52).
11. Листом від 06.01.2016 №02-12/10 УДКСУ у Старобільському районі Луганської області повідомило позивача про припинення проведення розрахунків за спожиту електричну енергію на підставі розпорядження Державної казначейської служби України за погодженням із Прем`єр-міністром України (том 1, а.с.53).
12. Суди попередніх інстанцій установили, що 26 січня 2015 року між ТОВ «ЛЕО» Новопсковський РЕМ і позивачем був укладений договір №103 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти. Згідно з умовами договору розрахунковий період становить з 11 по 11 число місяця (том 1, а.с.16-22).
13. 26 січня 2015 року між ТОВ «ЛЕО» Біловодський РЕМ і позивачем був укладений договір №56 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти (том 1, а.с.22-27).
14. 26 січня 2015 року між ТОВ «ЛЕО» Сватівський РЕМ і позивачем був укладений договір №315 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти (том 1, а.с.28-34).
15. 26 січня 2015 року між ТОВ «ЛЕО» Старобільський РЕМ і позивачем був укладений договір №698 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти (том 1, а.с.35-40).
16. Факт виконання ТОВ «ЛЕО» своїх зобов`язань стосовно позивача за цими договорами не оскаржується сторонами та підтверджено такими доказами: актом №103/1/1, 315-ТР/1/1, 698/1/1 прийняття передавання товарної продукції за січень 2016 року (том 1, а.с. 61, 65, 67); рахунком від 11.01.2016 №10/1 за активну електроенергію на суму 8447,37 грн (том 1, а.с. 61), рахунком від 15.01.2016 №56-МР/1/1 на суму 24237,72 грн (том 1, а.с. 63), рахунком №315-ТР/1/1 на суму 2672,10 грн (том 1, а.с. 65), рахунком від 20.01.2016 №698/1/1 на суму 6259,69 грн (том 1, а.с. 67), рахунком від 18.01.2016 №315-ТР/1/5 на суму 130,40 грн (том 1, а.с. 68), рахунком від 20.01.2016 №698/1/5 на суму 230,45 грн (том 1, а.с. 69), рахунком від 12.01.2016 №103/1/5 на суму 452,01 грн (том 1, а.с. 70), рахунком №56-МР/1/5 на суму 637,57 грн (том 1, а.с. 71), рахунком від 11.02.2016 №103/2/5 на суму 1007,75 грн (том 1, а.с. 72), рахунком №56-МР/2/5 на суму 1691,18 грн (том 1 а.с. 73), рахунком від 22.02.2016 №698/2/5 на суму 583,16 грн (том 1, а.с. 74), рахунком від 16.02.2016 №315-ТР/2/5 на суму 289,19 грн (том 1, а.с. 75).
17. 22 грудня 2015 року позивачем до УДКСУ у Старобільському районі Луганської області були надані платіжні доручення та рахунки за спожиту структурними підрозділами митниці у грудні 2015 року електричну енергію:
17.1. по Новопсковському РЕМ - рахунок від 11.12.2015 №103/12/1 платіжне доручення від 17.12.2015 №2553 на суму 20682,28 грн;
17.2. по Біловодському РЕМ - рахунок від 15.12.2015 №56-МР/12/1, платіжне доручення від 22.12.2015 №2597 на суму 28741,30 грн і рахунок від 15.12.2015 №56-МР/12/3, платіжне доручення від 22.12.2015 №2596 на суму 449,71 грн;
17.3. по Сватівському РЕМ - рахунок від 16.12.2015 №315-ТР/12/1, платіжне доручення від 21.12.2015 №2572 на суму 5971,27 грн;
17.4. по Старобільському РЕМ - рахунок від 21.12.2015 №698/12/1, платіжне доручення від 21.12.2015 №2583 на суму 9686,45 грн, платіжне доручення від 21.12.2015 №2584 на суму 1529,76 грн для здійснення платежів з бюджетного рахунку НОМЕР_1 на ім`я позивача на користь ТОВ «ЛЕО» (ідентифікаційний код 31443937, за надані послуги з постачання електричної енергії).
18. 26 січня 2016 року позивачем до УДКСУ у Старобільському районі Луганської області були надані платіжні доручення та рахунки за спожиту структурними підрозділами митниці у січні 2015 року електричну енергію:
18.1. по Новопсковському РЕМ - рахунок від 11.01.2016 №103/1/1 платіжне доручення від 26.01.2016 №112 на суму 8447,34 грн;
18.2. по Біловодському РЕМ - рахунок від 15.01.2016 №56-МР/1/1, платіжне доручення від 26.01.2016 №114 на суму 24237,72 грн;
18.3. по Сватівському РЕМ - рахунок від 18.01.2016 №315-ТР/1/1, платіжне доручення від 26.01.2016 №111 на суму 2672,10 грн;
18.4. по Старобільському РЕМ - рахунок від 20.01.2016 №698/1/1, платіжне доручення від 26.01.2016 №113 на суму 6259,69 грн.
19. Також позивачем до УДКСУ у Старобільському районі Луганської області були повторно надані платіжні доручення для здійснення оплати електроенергії за грудень 2015 року:
19.1. по Новопсковському РЕМ - рахунок від 11.12.2015 №103/12/1 платіжне доручення від 26.01.2016 №117 на суму 20682,28 грн;
19.2. по Біловодському РЕМ - рахунок від 15.12.2015 №56-МР/12/3, платіжне доручення від 26.01.2016 №118 на суму 449,71 грн; рахунок від 15.12.2015 №56-МР/12/1, платіжне доручення від 26.01.2016 №119 на суму 28741,30 грн;
19.3. по Сватівському РЕМ - рахунок від 16.12.2015 №315-ТР/12/1, платіжне доручення від 26.01.2016 №116 на суму 5971,27 грн;
19.4. по Старобільському РЕМ - рахунок від 20.12.2015 №698/12/1, платіжне доручення від 26.01.2016 №115 на суму 11216,21 грн.
20. Згідно із заявою про уточнення позовних вимог (станом на 22.03.2016) Луганською митницею ДФС України до УДКСУ у Старобільському районі Луганської області також було надано листи від 29.02.2016 №121/9/12-70-05 та від 22.03.2016 №168/9/12-70-05 з платіжними дорученнями та рахунками за спожиту структурними підрозділами митниці у лютому та березні 2016 року електричну енергію:
20.1. по Новопсковському РЕМ - рахунок від 11.02.2016 №103/2/1, платіжне доручення від 29.02.2016 №321 на суму 2698,80 грн; рахунок від 11.03.2016 №103/3/1, платіжне доручення від 22.03.2016 №510 на суму 4655,68 грн;
20.2. по Біловодському РЕМ - рахунок від 15.02.2016 №56-МР/2/1, платіжне доручення від 29.02.2016 №323 на суму 17684,30 грн; рахунок від 15.03.2016 №56-МР/1/3, платіжне доручення від 22.03.2016 №512 на суму 17796,83 грн; рахунок №56-МР/3/3, платіжне доручення від 22.03.2016 №513 на суму 1185,98 грн;
20.3. по Сватівському РЕМ - рахунок від 16.02.2016 №315-ТР/2/1, платіжне доручення від 29.02.2016 №322 на суму 2353,58 грн; рахунок від 16.03.2016 №315-ТР/3/1, платіжне доручення від 22.03.2016 №511 на суму 2681,64 грн;
20.4. по Старобільському РЕМ - рахунок від 22.02.2016 №698/2/1, платіжне доручення від 29.02.2016 №320 на суму 2799,89 грн; рахунок від 21.03.2016 №698/3/1, платіжне доручення від 22.03.2016 №514 на суму 6425,63 грн (том 1, а.с.101-123).
21. Сторони не заперечують тих обставин, що станом на час розгляду справи вказані платіжні доручення з відміткою про сплату не поверталися. Однак відповідачем всупереч умовам договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 27.01.2015 №75, який укладено між Луганською митницею ДФС України та УДКСУ у Старобільському районі Луганської області, при наявності фінансування, грошові кошти перераховані на рахунок ТОВ «ЛЕО» не були.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
22. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, адміністративний позов задоволений:
22.1. визнано протиправною бездіяльність УДКСУ у Старобільському районі Луганської області, що полягає у безпідставній відмові у проведенні платежів за зобов`язаннями Луганської митниці ДФС України;
22.2. зобов`язано УДКСУ у Старобільському районі Луганської області провести оплату поданих Луганською митницею ДФС України платіжних доручень: №112 від 26.01.2016 на суму 8447,34 грн; №114 від 26.01.2016 на суму 24237,72 грн; №111 від 26.01.2016 на суму 2672,10 грн; №113 від 26.01.2016 на суму 6259,69 грн; №117 від 26.01.2016 на суму 20682,28 грн; №118 від 26.01.2016 на суму 449,71 грн; №119 від 26.01.2016 на суму 28741,30 грн; №116 від 26.01.2016 на суму 5971,27 грн; №115 від 26.01.2016 на суму 11216,21 грн; №321 від 29.02.2016 на суму 2698,80 грн; №323 від 29.02.2016 на суму 17684,30 грн; №322 від 29.02.2016 на суму 2353,58 грн; №320 від 29.02.2016 на суму 2799,89 грн; №510 від 22.03.2016 на суму 4655,68 грн; №511 від 22.03.2016 на суму 2681,64 грн; №512 від 22.03.2016 на суму 17796,83 грн; №513 від 22.03.2016 на 1185,98 грн; №514 від 22.03.2016 на суму 6425,63 грн.
23. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що відповідач, обґрунтовуючи підстави припинення проведення розрахунків із ТОВ «ЛЕО», у листі від 06.01.2016 №02-14/10 посилається на розпорядження Державної казначейської служби України, що прийняте за погодженням з Прем`єр міністром України, проте жодних реквізитів цього розпорядження не вказує, у письмових запереченнях взагалі його не згадує.
24. Суди попередніх інстанцій зазначили, що Законом №1669-VII не передбачено вимог до підприємств, установ, організацій змінити юридичну адресу свого місцезнаходження. Також цей Закон не містить обмежень у здійсненні розрахунків із підприємствами, які мають юридичну адресу на неконтрольованій території. Відповідно до статті 5 зазначеного Закону ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, строк дії яких закінчився у період її проведення, уважаються такими, що продовжили свою дію на період проведення антитерористичної операції.
25. Також суди попередніх інстанцій наголосили, що будь-яких заборон на здійснення діяльності (ТОВ «ЛЕО») енергетичної компанії на території населених пунктів, що включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, законодавством України не встановлювалось, відповідних рішень повноважними органами не приймалось.
26. Водночас Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 №1407, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 за №130/22662 (далі - Порядок №1407; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 23.08.2012 №938, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.09.2012 за №1569/21881 (далі - Порядок №938; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містять таких підстав для невиконання платіжних доручень як знаходження отримувача бюджетних коштів за юридичною адресою на непідконтрольній частині території України.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
27. У касаційній скарзі УДКСУ у Старобільському районі Луганської області, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
28. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2016 №447 «Питання проведення розрахунків за спожиту електричну енергію з постачальником електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (далі - Постанова №447) УДКСУ у Старобільському районі Луганської області були перераховані ТОВ «ЛЕО» кошти за спожиту Луганською митницею ДФС України активну електричну енергію на загальну суму 165324,26 грн, про несплату яких йшлося у цьому позові. Не сплаченими залишилися два платіжних документи: від 26.01.2016 на суму 449,71 грн і від 22.03.2016 №513 на суму 1185,98 грн за реактивну електроенергію.
29. Скаржник указує, що питання сплати за реактивну енергію вказаною постановою не врегульовано. ТОВ «ЛЕО» знаходиться на непідконтрольній українській владі території, відповідних заходів щодо перереєстрації не вживає.
30. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
31. 05 грудня 2017 року скаржником подано доповнення до касаційної скарги, відповідно до яких 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №664 «Про внесення змін до пункту 1 Кабінету Міністрів України від 06.07.2016 №447» (далі - Постанова № 664), яка набрала чинності 01.09.2017. Указаною постановою вирішено питання щодо проведення розрахунків із ТОВ «ЛЕО» за перетікання реактивної електричної енергії.
32. На думку скаржника, прийняття Кабінетом Міністрів України постанов, які врегульовують питання проведення розрахунків із ТОВ «ЛЕО» за споживчу електроенергію та перетікання реактивної електричної енергії підтверджують правомірність дій УДКСУ у Старобільському районі Луганської області щодо не проведення розрахунків Луганської митниці ДФС України за платіжними дорученнями на користь такого товариства.
33. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
34. 06 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
35. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Хохуляку В.В., суддям Бившевій Л.І., Шипуліній Т.М.
36. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 16.01.2020 №69/0/78-20, у зв`язку з внесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що унеможливлює участь судді-доповідача у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку із змінами, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
37. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2020 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Радишевської О.Р. (судді-доповідача), Кашпур О.В., Уханенка С.А.
38. Позивач та третя особа подали заперечення на касаційну скаргу, у яких наполягають на безпідставності останньої та просять у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
39. Статтею 327 року Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
40. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
41. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
42. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
43. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
44. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
45. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
46. Згідно з абзацом 2 частини шостої та частини сьомої статті 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов. Розпорядники бюджетних коштів, в оперативному управлінні або господарському віданні яких знаходяться об`єкти, щодо яких здійснюється закупівля енергосервісу, мають право брати довгострокові зобов`язання за енергосервісом на підставі істотних умов договору енергосервісу, затверджених Міністерством фінансів України (щодо об`єктів державної власності), Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою (щодо об`єктів комунальної власності).
47. Відповідно до частин першої та другої статті 43 БК України при виконанні Державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
48. Частиною третьоюї статті 51 БК України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.
49. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011 (далі - Положення №460/2011; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.
50. Пунктом 9 Положення №460/2011 визначено, що Казначейство України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства фінансів України та доручень Міністра видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою.
51. Порядок №938 регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), фінансовими органами та/або Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, районними, міськими, районними у містах, сільськими, селищними радами, радами об`єднаних територіальних громад або їх виконавчими органами чи міськими, селищними, сільськими головами, головами об`єднаних територіальних громад (якщо відповідні органи не створені) (далі - місцеві фінансові органи), платниками податків, розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів у процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами Казначейства.
52. Відповідно до пункту 2.2 Порядку №938 у процесі казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів органи Казначейства здійснюють такі функції, зокрема здійснюють операції щодо виконання платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів на підставі підтвердних документів, зареєстрованих бюджетних зобов`язань, відповідно до розпису місцевих бюджетів і кошторисів, планів асигнувань із загального фонду місцевих бюджетів (далі - план асигнувань) розпорядників бюджетних коштів та/або відповідно до планів використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів.
53. Абзацами 3, 4 пункту 10.1 Положення №938 визначено, що органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень (додаток 26 до цього Порядку) розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання у межах залишків бюджетних коштів на рахунках розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків та класифікації кредитування. Підтвердні документи (договори, звіт про результати проведення процедури закупівлі тощо) надаються у разі потреби здійснення авансування, поетапної оплати зареєстрованих бюджетних фінансових зобов`язань тощо.
54. Згідно з пунктом 10.7 Положення №938 платіжне доручення не приймається до виконання у разі: а) неправильного заповнення реквізитів, або незаповнення хоча б одного з реквізитів, та/або недотримання вимог до оформлення платіжного документа; б) відсутності в обліку органів Казначейства відповідних бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань; в) невідповідності платежу зареєстрованим бюджетним зобов`язанням та бюджетним фінансовим зобов`язанням; г) невідповідності зазначеного коду економічної класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету економічній характеристиці платежу; ґ) обмеження здійснення видатків та надання кредитів, що встановлюється нормативно-правовими актами; д) накладення арешту на кошти, що перебувають на відповідному рахунку розпорядника бюджетних коштів; е) зупинення операцій з бюджетними коштами на відповідному рахунку розпорядника бюджетних коштів; є) надходження до органів Казначейства відповідного рішення органу оскарження за результатами розгляду скарги щодо порушення законодавства у сфері державних закупівель та/або копії рішення суду про визнання результатів процедури закупівлі недійсними, яке набрало законної сили; ж) відсутності або недостатності залишків коштів на відповідних рахунках бюджетних установ та організацій; з) перевищення показників, затверджених у кошторисах, планах асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів), планах спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планах надання кредитів із загального фонду бюджету, планах використання бюджетних коштів; и) неподання документів, що підтверджують отримання товарів, робіт/послуг за договорами, згідно з умовами яких було здійснене авансування; і) відсутності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми, крім бюджетних програм, за якими не складаються паспорти бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі). Платіжне доручення, не прийняте до виконання, не пізніше наступного робочого дня повертається без виконання органами Казначейства розпорядникам бюджетних коштів (одержувачам бюджетних коштів), від яких воно надійшло. На зворотному боці платіжного доручення, не прийнятого у зв`язку з причинами, зазначеними у підпунктах "а", "д"-"ж", зазначаються причини повернення без виконання та дата його повернення за підписами керівника структурного підрозділу (заступника керівника структурного підрозділу) і виконавця. У разі коли платіжне доручення не прийняте до виконання у зв`язку з порушенням бюджетного законодавства розпорядниками бюджетних коштів (одержувачами бюджетних коштів), органи Казначейства застосовують заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, визначені БК України, зокрема попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства або інший захід впливу відповідно до частини другої статті 118 БК України на підставі протоколу про порушення бюджетного законодавства.
55. Порядок №1407 регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби (далі - орган Казначейства), розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов`язків і відповідальності між ними в процесі обслуговування державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
56. Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 №575/97-ВР (далі - Закон №575/97-ВР; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов`язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію та на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України.
57. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263 (далі - Постанова №263; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
58. Відповідно до пункту 1 Постанови №263 купівля та продаж з 1 травня 2015 року визначено, що купівля електричної енергії, переміщеної з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - неконтрольована територія), на іншу територію України (далі - контрольована територія) та/або з контрольованої території на неконтрольовану територію (далі - різниця перетоків електричної енергії), здійснюється на контрольованій території оптовим постачальником електричної енергії та на неконтрольованій території суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво електричної енергії на електроустановках, розташованих на неконтрольованій території та визначених Міністерством енергетики та вугільної промисловості (далі - виробники електричної енергії, що провадять діяльність на неконтрольованій території), та/або публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» у Донецькій області і товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» у Луганській області.
59. Електрична енергія, яка виробляється на неконтрольованій території, продається на цій території суб`єктам електроенергетики, які провадять діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом (далі - енергопостачальники, що провадять діяльність на неконтрольованій території), та/або споживачам електричної енергії відповідної області, та/або іншим суб`єктам господарювання, розташованим у відповідній області, згідно з умовами багатостороннього договору, що укладається між суб`єктами електроенергетики, що провадять діяльність на неконтрольованій території (далі - багатосторонній договір) (пункт 2 Постанови №263).
60. Згідно з пунктом 5 Постанови №263 суб`єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.
61. Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначені в Законі №1669-VII.
62. Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, визначено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275.
VI. Позиція Верховного Суду
63. З системного аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини вбачається, що відповідачу не надано повноважень щодо невиконання платіжних доручень на оплату постановленої ТОВ «ЛЕО» електроенергії з підстав знаходження (реєстрації) цього товариства у м. Луганську, на території якого органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
64. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо обов`язку відповідача здійснювати платежі на підставі наданих йому розпорядниками бюджетних коштів платіжних доручень і можливість відмовити у проведенні таких платежів тільки з підстав, передбачених законодавством, є правильними, такими що узгоджуються з нормами Положення №938, яке є нормативно-правовим актом, що регулює відносини щодо проведення розрахунків за електроенергію, поставлену ТОВ «ЛЕО» позивачу.
65. Суд наголошує, що відсутність законодавчого врегулювання питань проведення розрахунків за електроенергію з товариством, яке не було перереєстроване на підконтрольній українській владі території, а також наявність в Казначейській службі доручень і листів будь-яких державних органів, які містять заборону на проведення розрахунків із ТОВ «ЛЕО», не може бути належною підставою для відмови у проведенні розрахунків із цим товариством за поставлену ним електроенергію.
66. Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій Указу №744/2014 та Постанови №595 є необґрунтованими з огляду на таке.
67. Указом №744/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.08.2014 «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності», якою визначено основні стратегічні напрямки реалізації органами виконавчої влади політики у сфері національної безпеки і оборони забезпечення готовності сектору безпеки і оборони, економіки та суспільства до відбиття агресії проти України, визначено пріоритетним національним інтересом України у сфері зовнішньоекономічної діяльності у 2014 року та наступних роках дальший розвиток відносин стратегічного партнерства України з США, ЄС та НАТО, доручено Кабінету Міністрів України, Міністерству закордонних справ України, Міністерству внутрішніх справ разом із Службою безпеки України вжити відповідних заходів, перелік яких наведено у цьому рішенні.
68. Зі змісту Указу №744/2014 вбачається, що будь-яких законодавчих заборон щодо здійснення перерахування коштів за спожиту електроенергію на користь юридичних осіб, які зареєстровані на непідконтрольній українській владі території та які здійснюють постачання електроенергії на такі території для Державної казначейської служби, не встановлено.
69. Так, Постановою №595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів із рахунків, відкритих в органах Казначейства (далі - Тимчасовий порядок).
70. Пунктом 2 Тимчасового порядку визначено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.
71. Водночас постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі №826/18826/14, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку.
72. За результатами касаційного провадження постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року №826/18826/14 залишені без змін.
73. Доводи касаційної скарги про те, що пункт 2 Постанови №466 є підставою для відмови у проведенні платежів за наданими платіжними дорученнями Луганської митниці ДФС України Суд відхиляє, оскільки його дія поширюється на небанківські установи та національних операторів поштового зв`язку, які є платіжними організаціями, однак УДКСУ у Старобільському районі Луганської області є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і не відносить ані до небанківських установ, ані до національних поштових операторів.
74. Доводи касаційної скарги про перерахування на рахунки ТОВ «ЛЕО» оскаржуваних сум коштів на підставі Постанов №447 і №664 не впливають на законність оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій. Суд уважає за необхідне наголосити, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції вказані обставини не існували, а суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення суду першої інстанції, перевіряючи дотримання ним норм матеріального та процесуального права на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції. Тому вказані доводи не можуть слугувати підставою для скасування судових рішень, законність та обґрунтованість яких перевіряється судом касаційної інстанції на момент їхнього ухвалення.
75. Ураховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у цьому випадку бездіяльність відповідача щодо виконання платіжних доручень позивача на користь ТОВ «ЛЕО» є протиправною, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
76. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
77. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
78. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
79. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
80. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
81. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020), касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
82. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
83. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
84. Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області залишити без задоволення.
85. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року залишити без змін.
86. Судові витрати не розподіляються.
87. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко