№ 812/692/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 812/692/17

адміністративне провадження № К/9901/32857/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Селянського фермерського господарства «Агротранс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Селянського фермерського господарства «Агротранс» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року (суддя Петросян К.Є.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (судді: Чебанов О.О. (головуючий), Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі № 812/692/17.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Селянське фермерське господарство «Агротранс» (далі - позивач, СФГ «Агротранс») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 03.03.2017 № 0000051400 та № 0000121402.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний товар - дизельне паливо за кодом УКТ ЗЕД 2007 року 2710194110 не є підакцизним товаром в розумінні Податкового кодексу України, а тому при складанні податкових накладних у спірних правовідносинах зазначення такого реквізиту як код товару з УКТ ЗЕД не є обов`язковим. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем неправомірно збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 154 113,00 грн (звітний період березень 2015 року), оскільки підстави для збільшення грошового зобов`язання на вказану суму в акті перевірки не вказані. Також позивач зазначає, що правовідносини СФГ «Агротранс» з ПП «Машсервіс-Локомотив» були урегульовані договором поставки № 10/11/14-1 від 10.11.2014, а фактичне отримання дизельного палива відбувалось двома поставками, що підтверджується рахунками-фактури, платіжними дорученнями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими квитанціями, довіреностями та квитанціями.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 0000051400 та № 0000121402 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем не було підтверджено характер та зміст господарських операцій з контрагентом належними первинними документами, не доведено реальне здійснення господарських операцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СФГ «Агротранс» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги СФГ «Агротранс» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СФГ «Агротранс» зареєстроване в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 31844388, місцезнаходження: Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, пров. Піонерський, буд. 4-а, є платником податку на додану вартість з 18.04.2003.

На підставі повідомлення № 53 від 06.12.2016 про проведення перевірки, наказу №168 від 06.12.2016, наказу № 3 від 12.01.2017 «Про внесення змін до наказу Сватівської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 06.12.2016 № 168», наказу № 9 від 20.01.2017 ГУ ДФС у Луганській області «Про продовження термінів невиїзної планової документальної перевірки», з 26.12.2016 по 07.02.2017 проведено планову невиїзну перевірку СФГ «Агротранс» (код ЄДРПОУ - 31844388) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства з 01.10.2013 по 30.09.2016. Вказані повідомлення № 53 від 06.12.2016 про проведення перевірки, наказ № 168 від 06.12.2016 та наказ № 3 від 12.01.2017 були вручені голові СФГ «Агротранс», що підтверджується підписом останнього.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складно акт від 14.02.2017 №18/12/32/14/01/15/31844388, яким встановлено наступні порушення: п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість (використано не за цільовим призначенням), що залишається в розпорядження платника в сумі 154 213,00 грн, в тому числі за березень 2015 року на 154 213,00 грн; п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 25 160,00 грн, в тому числі за листопад 2014 року на 6 554,00 грн, за грудень 2014 року на 3 179,00 грн, за червень 2015 року на 15 427,00 грн; п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями) - не забезпечено оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства в загальній сумі 1 917,51 грн; п. 2.11, п. 2.12 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, а саме - встановлено перевищення строків використання виданої під звіт готівки, а також видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів в загальній сумі 128 392,85 грн.

Позивач, не погодившись із висновками вказаного акта перевірки 22.02.2017 подав заперечення до акта перевірки від 14.02.2017 № 18/12/32/14/01/15/31844388. Листом ГУ ДФС у Луганській області від 28.02.2017 № 241/10/12-32-14-02-11 «Про розгляд заперечень» позивачу надано відповідь на заперечення.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Луганській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.03.2017: № 0000051400 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 224 901,00 грн, з яких 179 273,00 грн - за податковим зобов`язанням та 44 818,00 грн - за штрафними (фінансовими санкціями); № 0000121402 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 41 685,76 грн.

09.03.2017 за № 45 СФГ «Агротранс» подано до ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Луганській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 28.04.2017 №9269/6/99-99-11-01-01-25 ДФС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 03.03.2017 № 0000051400, № 0000121402.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно до пункту 2 висновків акта перевірки, відповідачем було встановлено порушення СФГ «Агротранс» п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого податковим повідомленням-рішенням від 03.03.2017 № 0000051400 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 179 273,00 грн. Згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення зазначена сума за податковими зобов`язаннями складається з наступного: 6 554,00 грн за листопад 2014 року; 3 179,00 грн за грудень 2014 року; 154 113,00 грн (а в акті перевірки помилково зазначена сума 154 213,00 грн, що не заперечується сторонами) за березень 2015 року - по взаємовідносинам із контрагентом ПП «Машсервіс-Локомотив»; за червень 2015 року в сумі 15 427,00 грн - за взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_1 .

Позивачем порушення щодо заниження податку на додану вартість за червень 2015 року в сумі 15 427,00 грн визнано та сплачено, тому в даній частині податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 0000051400 СФГ «Агротранс» не оскаржується та судом не досліджується. Отже, вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині, а саме - розмірі 204 807,50 грн.

Судами попередніх інстанцій з акта перевірки від 14.02.2017 №18/12/32/14/01/15/31844388 за період з 01.10.2013 по 30.09.2016 СФГ «Агротранс» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість по загальній декларації в сумі 509 643,00 грн та по скороченій декларації - 7 298 225,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по податку на додану вартість по загальній декларації за період з 01.10.2013 по 30.09.2016 встановлено їх завищення всього в сумі 9 733,00 грн, в тому числі за листопад 2014 року на 6 554,00 грн, за грудень 2014 року на 3 179,00 грн; а також по скороченій декларації в сумі 154 113,00 грн, в тому числі за листопад 2014 року на 74 007,00 грн та за грудень 2014 року на 80 106,00 грн по операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів із ПП «Машсервіс-Локомотив».

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ПП «Машсервіс-Локомотив» 10.11.2014 було укладено договір постачання № 10/11/14-1. Відповідно до розділу 1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується сплатити та прийняти паливо у кількості та за ціною, визначених у рахунках та видаткових накладних. Згідно п. 3.1 розділу 3 договору відвантаження товару здійснюється на підставі заявки отримувача та підписаного сторонами договору. На виконання умов договору ПП «Машсервіс-Локомотив» поставило на адресу СФГ «Агротранс» дизельне паливо у листопаді та грудні 2014 року.

10.11.2014 ПП «Машсервіс-Локомотив» виписано рахунок-фактуру № 10112 на суму 483 364,00 грн, у тому числі ПДВ - 80 560,67 грн та податкову накладну № 33 на загальну суму 483 364,00 грн., у тому числі ПДВ - 80 560,67 грн, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, реєстраційний номер - 9066126240. Також 01.12.2014 ПП «Машсервіс-Локомотив» було виписано рахунок-фактуру № 01121 на суму 499 711,50 грн, у тому числі ПДВ - 83 285,25 грн та податкову накладну № 1 на загальну суму 499 711,50 грн, у тому числі ПДВ - 83 285,25 грн, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, реєстраційний номер - 9071490129.

Оплату згідно договору від 10.11.2014 № 10/11/14-1 здійснено СФГ «Агротранс» платіжними дорученнями від 10.11.2014 № 519, № 520, № 521, № 522, № 523, № 524.

Податок на додану вартість, який був сплачений при придбанні палива, СФГ «Агротранс» частково було включено до складу податкового кредиту та відображено в деклараціях з податку на додану вартість (загальних) в сумі 6 553,81 грн за листопад 2014 року та 3 179,05 грн за грудень 2014 року, та в (спеціальних) сумі 74 006,86 грн за листопад 2014 року та в сумі 80 106,20 грн за грудень 2014 року.

На підтвердження транспортування товару позивачем суду першої інстанції було надано товарно-транспортну накладну від 10.11.2014 № 13669 та від 01.12.2014 № 13685. Прийняття палива здійснено за довіреністю від 10.11.2014 № 87 ОСОБА_2 та від 01.12.2014 № 93 ОСОБА_3 . На підтвердження факту використання палива у власній господарській діяльності СФГ «Агротранс» надано плани рахунків, головні книги за 2014-2015 роки, відомості щодо залишків палива, інвентарні картки на резервуари, подорожні листи тощо.

Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що спірним питанням, згідно висновків контролюючого органу, є відсутність реального здійснення господарських операцій ПП «Машсервіс-Локомотив» по реалізації дизельного палива СФГ «Агротранс», які призвели до порушень, викладених в пункті 1 та 2 вказаного акта перевірки від 14.02.2017 № 18/12/32/14/01/15/31844388. З наданих товарно-транспортних накладних на перевезення дизельного палива від 10.11.2014 № 13669 та від 01.12.2014 № 13685 вбачається, що автомобільним перевізником є ПП «Голд-Ойл», ОСОБА_4 ; замовником - СФГ «Агротранс», автомобіль RenaultСК. Пункт навантаження - Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Торосяна. Пункт розвантаження - Луганська область, смт. Троїцьке, пров. Піонерський, буд. 4-а.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Голд-Ойл», код 37113478 (керівник ОСОБА_5 ) зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . За адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано ТОВ «Зліт», код 32278967 (керівник ОСОБА_6 ). При цьому, договір з автоперевізником ПП «Голд-Ойл» щодо надання автопослуг по перевезенню дизельного пального СФГ «Агротранс» не надано, в ході перевірки такі документи позивачем також не надавалися.

Згідно умов договору постачання від 10.11.2014 №10/11/14-1 він містить зазначення щодо міста його складання - м. Луганськ, адреса постачальника ПП «Машсервіс-Локомотив» - м. Луганськ, вул. Ломоносова, 73, кімн. 114А. Як пояснив у судовому засіданні суду першої інстанції голова СФГ «Агротранс», договір йому привіз водій ПП «Машсервіс-Локомотив», після перевірки палива за якістю та сплати товару, він був ним підписаний за місцем знаходження СФГ «Агротранс» в смт. Троїцьке.

Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП «Машсервіс-Локомотив» станом на 04.09.2017 зареєстровано за адресою: Луганська область, Жовтневий район, вул. Ломоносова, буд. 73, кімната 114А. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких віднесено також місто Луганськ. Отже, контрагент позивача ПП «Машсервіс-Локомотив» перебуває у м. Луганськ, яке на теперішній час є тимчасово не підконтрольною українській владі територією.

Порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей здійснюється відповідно до Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей від 12.06.2015 №415ог (далі Порядок), затвердженого Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей). Додатком № 6 даного Порядку передбачені заборонені для переміщення до/та з неконтрольованих територій товари з наступними кодами УКТЗЕД: 271012 - бензини спеціальні, легкі дистиляти; 271020 - інші нафтопродукти; 271019, 271020 - середні дистиляти, гас; 271019 - паливо пічне побутове, паливо рідке (мазут). Таким чином, СФГ «Агротранс» згідно положень даного Порядку не могло фактично отримати від ПП «Машсервіс-Локомотив» дизельне паливо у визначеній кількості для використання у власній господарській діяльності в смт. Троїцьке Луганської області. До того ж, матеріали справи не містять доказів того, яким чином придбане паливо надійшло на територію смт. Біловодськ, вул. Торосяна, де відбувалося навантаження, тоді як ПП «Машсервіс-Локомотив» перебуває на тимчасово не підконтрольній території, і на контрольованій території воно не перереєстроване.

Крім того, з наданих позивачем ТТН від 10.11.2014 № 136669 та від 01.12.2016 № 13685 встановлено, що вони містять підпис ОСОБА_7 , який відповідно до відомостей з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є засновником ПП «Машсервіс-Локомотив» та не містять підпису водія ОСОБА_8 , який зазначений в ТТН, що суперечить вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 №281/171/578/155. Згідно п. 5.4.3 вказаної Інструкції, про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад. Однак, судам першої та апеляційної інстанції відповідний акт приймання нафтопродуктів позивачем також не надано.

Також, СФГ «Агротранс» до перевірки, а також судам попередніх інстанцій не було надано акти приймання продукції за якістю за формою № 14-НК. Крім того, з відомостей по податковому кредиту та податковому зобов`язанню (по номенклатурі товарів) по контрагенту позивача ПП «Машсервіс-Локомотив» стосовно придбаного та реалізованого дизельного палива, протягом 2014 року на адресу ПП «Машсервіс-Локомотив» від його контрагентів було виписано 41 податкову накладну, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, з них лише 4 податкові накладні виписані на дизельне паливо та бензин. Так, протягом 2014 року ПП «Машсервіс-Локомотив» було закуплено дизельного палива 135 988,82 л. В листопаді 2014 року ПП «Машсервіс-Локомотив» на адресу своїх контрагентів-покупців було виписано 77 податкових накладних, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до вказаних податкових накладних ПП «Машсервіс-Локомотив» реалізовано дизельного палива в об`ємі 876 255,5 л.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2016 у справі № 646/2539/16-к за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України встановлено, що « 12.01.2007 ОСОБА_10 у Луганському міському управлінні юстиції здійснено державну реєстрацію ПП «Машсервіс-Локомотив»… У грудні 2014 року, знаходячись у м. Харкові, ОСОБА_11 , шляхом умовлянь та підкупу у вигляді обіцянки грошової винагороди запропонував ОСОБА_10 передати йому установчі документи та печатку ПП «Машсервіс-Локомотив», з метою його подальшого використання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 для прикриття та незаконної діяльності. На початку грудня 2014 року ОСОБА_10 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 передав ОСОБА_11 печатку та екземпляр статуту підприємства з відміткою про державну реєстрацію, після чого ОСОБА_12 надала ОСОБА_11 2000,00 грн для подальшої передачі їх ОСОБА_10 , як грошову винагороду за вчинення вищевказаних дій, які він отримав у повному обсязі. Використання печатки та установчих документів ПП «Машсервіс-Локомотив», отримання необхідних реквізитів, відкриття розрахункових рахунків у банківських установах та казначейській службі, надало можливість ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , використати реквізити цього підприємства та його розрахункові рахунки для здійснення незаконної діяльності».

Крім того, вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.05.2016 у справі № 646/2543/16-к за обвинуваченням ОСОБА_12 встановлено, що « ОСОБА_12 , в порушення вимог ст. ст. 9, 14, 44, 46, 49, 198, 401 ПК України, маючи умисел, спрямований на ухилення ТОВ «Інтертехторг» шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість від сплати до бюджету вказаного податку, відобразила у податкових деклараціях з податку на додану вартість цього підприємства за вересень, жовтень, листопад 2014 року та січень, лютий 2015 року відомості про придбання товарів та послуг у підпорядкованих їй фіктивних підприємств - ПП «Машсервіс-Локомотив», код ЄДРПОУ 34792186…склала та видала завідомо неправдиві офіційні документи».

Вироки Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2016 у справі №646/2539/16-к за обвинуваченням ОСОБА_9 та від 20.05.2016 у справі №646/2543/16-к за обвинуваченням ОСОБА_12 , набрали законної сили.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені контролюючим органом при проведенні перевірки, а також на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначає щодо реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки такі підтверджені належно оформленими первинними документами відповідно до вимог чинного податкового законодавства, а також вказує, що судами при прийнятті рішень не було враховано положення частини першої статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій на нарахування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

10.2. Пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

11. Господарський кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Частини перша та друга статті 250.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

12. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 2 грудня 2010 року:

12.1. Пункт 2.

У Господарському кодексі України статтю 250 доповнити частиною другою такого змісту: "2. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України ( 2755-17 ) та іншими законами, контроль за дотриманням яких

покладено на органи державної податкової служби та митні органи".

13. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

13.2. Стаття 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

13.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

14. Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155:

14.1. Пункт 5.4.1.

Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

14.2. Пункт 7.5.8.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

15. Інструкція з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121:

15.1. Пункт 6.1.4.

Перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно: відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та розділу 4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань; перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок; зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою N 3-НК і провести приймально-здавальні випробування; порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту; записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

15.2. Підпункти 6.1.18 - 6.1.20, 6.1.22.

Для визначення фактичної якості нафти та/або нафтопродукту здійснюється відбирання проб у відповідності до вимог ДСТУ 4488. Сукупні проби поділяються на три частини, що опечатуються або пломбуються і споряджаються етикетками з підписами осіб, які брали участь у їх відбиранні. Про відбирання проб складається акт за підписами всіх осіб, які брали у цьому участь. Перша (для випробувань в обсязі контрольних випробувань) і друга (арбітражна) проби направляються до акредитованої (атестованої) у встановленому порядку випробувальної лабораторії для випробувань на відповідність якості нафти та/або нафтопродукту вимогам нормативного документа, а третя (арбітражна) - залишається на підприємстві.

За даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою N 14-НК, у якому має бути вказано: назва вантажоодержувача нафти та/або нафтопродукту і його місцезнаходження; номер і дата складання акта, місце приймання нафти та/або нафтопродукту, час початку і завершення приймання. У разі, коли приймання здійснено з порушенням термінів, в акті зазначається причина затримки і час її виникнення; прізвище, ім`я та по батькові осіб, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродукту за якістю, місце їх роботи, посади, дата і номер довіреності (доручення) представника на приймання продукції за якістю, а також довідка про ознайомлення цих осіб з порядком приймання продукції, установленим цією Інструкцією; найменування і місцезнаходження вантажовідправника; дата і номер телеграми про виклик представника вантажовідправника; номер і дата договору про поставку нафти та/або

нафтопродуктів, рахунку-фактури, транспортного документа (накладної, коносамента тощо) і паспорта якості; дата надходження нафти та/або нафтопродукту до станції призначення, час видачі вантажоодержувачу вантажу органом транспорту, час відкриття опломбованих транспортних засобів; номер і дата складання комерційного акта, якщо такий складено під час отримання нафти та/або нафтопродуктів від органів транспорту; умови зберігання нафти та/або нафтопродуктів на складі вантажоодержувача до складання акта; стан тари на момент огляду, стан зовнішнього маркування тари, а також кількість (маса) нестандартної продукції; за чиїми пломбами (ЗПП вантажовідправника чи транспортувальника) відвантажено й отримано нафту та/або нафтопродукти, їх справність, наявність відтисків, відповідність фактичних відтисків на пломбах відтискам, зазначеним у транспортних документах; відомості про відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів, номер і дата акта відбирання проб і надання проб до відповідної випробувальної лабораторії на випробування; номер і назва нормативних документів, згідно з якими здійснювалось контролювання якості нафти та/або нафтопродуктів; висновки випробувальної лабораторії щодо можливості доведення до відповідної якості (виправлення) нафтопродукту або переведення його до іншої марки з посиланням на нормативний документ; інші відомості, які на думку осіб, що беруть участь у

прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю, необхідно зазначити в акті.

Акт приймання нафтопродуктів за якістю за формою N 14-НК підписується всіма особами, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю.

До акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою N 14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, мають бути додані: паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов`язковій сертифікації в Україні); транспортний документ (накладна, коносамент); пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості; документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю; паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби; інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

17. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

18. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

19. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

20. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

21. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

22. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

23. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

24. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин; неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

25. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

26. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

27. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

28. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.03.2017: № 0000051400 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 224 901,00 грн (179 273,00 грн - за податковим зобов`язанням та 44 818,00 грн - за штрафними (фінансовими санкціями)), № 0000121402 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 41 685,76 грн, діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства.

29. Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, стосуватись саме господарських операцій за якими було сформовано спірні суми податкового кредиту, та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що надані позивачем первинні документи вищезазначених обставин не підтверджують, а також такі документи не підтверджують отримання позивачем нафтопродуктів саме від вказаного контрагента, їх транспортування, прийняття, облік та реалізацію у відповідності до вимог зазначеного законодавства.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що предметом договорів поставки є специфічний товар - нафтопродукти, відповідно до правовідносин з постачання, перевезення, прийняття, обліковування та ін. має застосовуватись порядок приймання та транспортування нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, що врегульований Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008. Відповідно судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, недотримання вказаного нормативно-правового акту, зокрема, при виконанні договору поставки, а також відсутність обов`язкових первинних документів, що передбачені ним. Позивачем не було надано до судів першої та апеляційної інстанції документів первинного обліку, які б підтвердили фактичний рух нафтопродуктів від постачальника до покупця: не надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства, надані транспортні документи складені з порушеннями законодавчо встановлених вимог та/або не містять обов`язкову інформацію (щодо відповідальних осіб при транспортуванні, підписів водіїв тощо), оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства актів матеріально- відповідальної особи про прийняті нафтопродукти, актів приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою № 14-НК (у відповідності до вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України).

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2016 у справі №646/2539/16-к за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України встановлено, що « 12.01.2007 ОСОБА_10 у Луганському міському управлінні юстиції здійснено державну реєстрацію ПП «Машсервіс-Локомотив»… У грудні 2014 року, знаходячись у м. Харкові, ОСОБА_11 , шляхом умовлянь та підкупу у вигляді обіцянки грошової винагороди запропонував ОСОБА_10 передати йому установчі документи та печатку ПП «Машсервіс-Локомотив», з метою його подальшого використання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 для прикриття та незаконної діяльності. На початку грудня 2014 року ОСОБА_10 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 передав ОСОБА_11 печатку та екземпляр статуту підприємства з відміткою про державну реєстрацію, після чого ОСОБА_12 надала ОСОБА_11 2000,00 грн для подальшої передачі їх ОСОБА_10 , як грошову винагороду за вчинення вищевказаних дій, які він отримав у повному обсязі. Використання печатки та установчих документів ПП «Машсервіс-Локомотив», отримання необхідних реквізитів, відкриття розрахункових рахунків у банківських установах та казначейській службі, надало можливість ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , використати реквізити цього підприємства та його розрахункові рахунки для здійснення незаконної діяльності». Також, вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.05.2016 у справі № 646/2543/16-к за обвинуваченням ОСОБА_12 встановлено, що « ОСОБА_12 , в порушення вимог ст. ст. 9, 14, 44, 46, 49, 198, 401 ПК України, маючи умисел, спрямований на ухилення ТОВ «Інтертехторг» шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість від сплати до бюджету вказаного податку, відобразила у податкових деклараціях з податку на додану вартість цього підприємства за вересень, жовтень, листопад 2014 року та січень, лютий 2015 року відомості про придбання товарів та послуг у підпорядкованих їй фіктивних підприємств - ПП «Машсервіс-Локомотив», код ЄДРПОУ 34792186…склала та видала завідомо неправдиві офіційні документи».

Вироки Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2016 у справі №646/2539/16-к за обвинуваченням ОСОБА_9 та від 20.05.2016 у справі №646/2543/16-к за обвинуваченням ОСОБА_12 , набрали законної сили.

30. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що до документального забезпечення господарських операцій з нафтопродуктами існують додаткові вимоги, тоді як позивачем не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження отримання ним нафтопродуктів від ПП «Машсервіс-Локомотив» та їх транспортування.

31. Щодо посилань позивача про порушення контролюючим органом положень чинного законодавства (зокрема, частини першої статті 250 Господарського кодексу України) при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 0000121402 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 41 685,76 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 2 грудня 2010 року статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, яка набрала законної сили з 1 січня 2011 року. Відповідно до частини другої статті 250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів. Таким чином, з набранням чинності Податкового кодексу України, положення частини першої статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій на нарахування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, зокрема, за незабезпечення надходження та оприбуткування готівки, не розповсюджуються.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 0000121402 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства.

32. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові, апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Селянського фермерського господарства «Агротранс» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року слід залишити без задоволення.

34. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

35. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства «Агротранс» залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 812/692/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова