№ 812/771/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 812/771/16

касаційне провадження № К/9901/39516/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.12.2016 (суддя Борзаниця С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 (головуючий суддя - Чебанов О.О., судді - Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги, -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, підприємець) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2016 №0001841303, № 0001871303, № 0001881303 № 0001851303, від 23.06.2016 № 0005751303, рішення від 23.06.2016 № 0005781303, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2016 №Ф-0005771303.

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що висновки, зроблені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам, є суперечливими, не підтвердженими документально, а відтак оскаржувані рішення відповідача є протиправними.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 30.12.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, позов задовольнив повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинними документами бухгалтерського обліку позивача, які були предметом судово-економічної експертизи, не підтверджуються висновки акту перевірки, які були зроблені виключно на підставі відомостей Луганської та Харківської митниць, податкової інформації від ПАТ "Луганське регіональне управління автобусних станцій", інформації прокуратури Луганської області, інформації щодо розрахунків ТОВ "Русские Автобусные Линии" з позивачем за квітень-серпень 2015 року, які, в свою чергу, не є первинними документами фінансово-господарської діяльності позивача.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 11 69 159 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, скаржник стверджує, що позивачем під час перевірки не надано документів в підтвердження отримання ним доходу, зокрема, книги обліку доходів і витрат, висновки акту перевірки висновувались на даних інформаційних баз даних «ІС Податковий блок», відомостей Луганської та Харківської митниць, інформації прокуратури Луганської області, інформації щодо розрахунків ТОВ "Русские Автобусные Линии" з позивачем за квітень-серпень 2015 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.08.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій з підстав їх правомірності та обґрунтованості.

Верховний Суд ухвалою від 27.02.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 28.02.2023.

Відповідачем заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893 і наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено процесуальну заміну відповідача - Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області (ЄДРПОУ 39890583) на Головне управління ДПС у Луганській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44082150).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 відповідно до затвердженого плану перевірки на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.1 статті 82 ПК України, Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-УІ та у зв`язку з надходженням постанови слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Луганській області Куцелепи Д.О. від 29.10.2015, за результатами якої складено акт від 21.03.2016 №443/12-14-13-02/21-2557308337 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

пункту 291.4 статті 294, підпункту 1 пункту 293.4 статті 293, пунктів 295.3, 295.7 статті 295 ПК України, в наслідок чого позивач не сплатив суму єдиного податку 731861,30 грн з суми заниження обсягу доходу 18 296 532,41 грн та не сплатив суму єдиного податку у розмірі 1236375,95 грн з суми перевищення граничного обсягу доходу (20000000 грн) 8242506,35 грн. Разом недоплата єдиного податку за результатами перевірки складає 1968237,25 грн;

пункту 163.1 статті 163, підпунктів 164.2.1, 164.2.2, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168 статті 168, абзацу «а» пункту 171.2 статті 171, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176, пункту 177.7 статті 177 ПК України, в наслідок чого не утримано податок з доходів при виплаті грошових коштів неоформленим найманим працівникам у загальній сумі 22784,10 грн, а саме за січень 2015 року у сумі 1644,30 грн, за лютий 2015 - 2009,70 грн, за березень 2015 року - 2192,40 грн, за квітень 2015 року - 1827,00 грн, за травень 2015 року - 2192,40 грн, за червень 2015 року - 3288,60 грн, за липень 2015 року - 4202,10 грн, за серпень 2015 року - 2740,50 грн, за вересень 2015 року - 2687,10 грн;

пункту 2 статті 6, пункту 1 статті 7, пункту 5 статті 8, пункту 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині не нарахування єдиного внеску на суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг), в наслідок чого занижено єдиний внесок у загальній сумі 33416,68 грн;

підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині не нарахування та не сплати військового збору у загальній сумі 2278,41 грн;

пункту 51.1 статті 51, абзацу «б» пункту 176.2 статі 176 ПК України, наказу Міндоходів України від 20.01.2014 № 49 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», в наслідок чого позивачем не в повному обсязі з недостовірними відомостями відображено інформацію про суми нарахованих та виплачених доходів найманим працівникам за 1-3 квартали 2015 року.

пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, пунктів 6, 7 статті 128 ГК України в частині не зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи, а саме не зберігання книги обліку доходів за період 01.01.2015 - 30.09.2015.

На підставі висновків акту перевірки, з урахуванням розгляду скарг, поданих до Головного управління ДФС у Луганській області, контролюючим органом прийняті такі рішення:

податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 0001841303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб на загальну суму 2460296,56 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 1968237,25 грн та штрафних санкцій у розмірі 492059,31 грн;

податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 № 0005751303, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 37545,52 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 22191,79 грн, за штрафними санкціями у розмірі 15353,73 грн;

податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 0001851303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями в сумі 510,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 0001871303, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 3854,78 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 2278,41 грн, за штрафними санкціями у розмірі 1576,37 грн;

податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 0001881303, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 510,00 грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2016 № Ф-0005771303 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 56656,73 грн;

рішення від 23.06.2016 № 0005781303, яким позивачу нараховані штрафні санкції у сумі 28328,37 грн за своєчасно не нарахований єдиний внесок.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 164.2.1, 164.2.2, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України).

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (підпункт «а» пункту 171.2 статті 171 ПК України)

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (підпункт «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України).

Згідно з пунктом 295.7 статті 295 ПК України єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин правомірності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як було установлено судами попередніх інстанційи, за договором оренди транспортних засобів з екіпажом між ПП ОСОБА_2 (орендодавець) та позивачем (орендар) від 15.12.2014 №1217 позивачу передано у тимчасове володіння транспорт для міжнародних перевезень згідно додатків №1, 3 до договору.

До обов`язків орендодавця ( ОСОБА_2 ), серед іншого, відноситься надання орендареві ( ОСОБА_1 ) послуг по керуванню та технічному використанню транспорту; забезпечення відповідності складу екіпажу та його кваліфікації вимогам звичайної практики експлуатації транспорту даного виду та умовам договору; нести витрати по оплаті послуг екіпажу, а також витрати на їх утримання.

Члени екіпажу є працівниками орендодавця ( ОСОБА_2 ) та підпорядковуються розпорядженням орендодавця.

Між позивачем та ТОВ "Русские Автобусные Линии" укладено агентський договір реалізації транспортних послуг від 28.11.2014 №45/14-А, серед умов зазначеного договору визначений розмір агентської винагороди в розмірі 20% від вартості реалізованих послуг перевезення та 50 % грошових коштів, отриманих від реалізації пасажирам вантажних квитанцій на провіз вантажу. Агентська винагорода утримується агентом самостійно з отриманих грошових коштів.

Листом від 10.05.2016 №6 ФОП ОСОБА_2 надав інформацію стосовно нарахування заробітної плати та зроблених утримань водіїв згідно переліку.

Матеріали справи містять висновок судово-економічної експертизи № 1-09/06/2016-се, проведений у кримінальному провадженні № 32015130000000042, який був проведений проведено експертом на підставі наданих позивачем копій: акту перевірки, посадкової відомості пасажирів позивача, за період з 01.01.2015 по 30.09.2015; агентського договору №45/14-А від 28.11.2014; договору № 1217 від 15.12.2014 оренди транспортного засобу з екіпажом (фрахтування на час); листа № 6 від 06.05.2015 ФОП ОСОБА_2 ; виписки по рахункам позивача в ПАБ «КБ «Хрещатик» за період з 01.01.2015 по 30.09.2015; податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за період з 01.01.2015 по 30.09.2015; податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 1-3 квартали 2015 року; листа позивача на запит захисника Воронова Р.С. № 15 від 07.06.2016; наказів прийняття та звільнення водіїв позивача за 2015 рік.

За результатами проведеної судово-економічної експертизи експертом встановлено, що з 01.01.2015 по 30.09.2015 позивач використовував працю найманих осіб, оформлених належним чином.

За наслідками співставлення даних, які містяться у додатках № 2, № 3 до акту перевірки, вбачається, що інформація щодо кількості пасажирів, які в`їжджали до України, вказаних у додатку №2, суттєво відрізняється від цієї ж інформації, вказаної в додатку № 3. Додатки №2, № 3 до акту перевірки свідчать, що не кожний з пасажирів, який сідав на автобуси позивача у м. Москва, перетинав державний кордон України, та не кожний з пасажирів, які перетинали на автобусах позивача державний кордон України, сідав на ці автобуси саме у м. Москва.

Експертом встановлено, що при проведенні перевірки перевіряючими не були враховані суттєві факти щодо можливості придбання квитків дітьми до 12 років вартістю 50% тарифу, чи перевозилися особи, які мають пільги, не врахований курс обміну валют станом на реальний момент отримання виручки.

За висновками експерта, при проведенні документальної перевірки перевіряючими не були враховані суттєві факти, які впливають на встановлення суми грошового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб, загальна сума доходу, отриманого та задекларованого позивачем від провадження діяльності за спрощеною системою оподаткування, підтверджено документально у сумі 1634479,87 грн, що відповідає положенням пункту 292.1 статті 292 ПК України.

Позивачем до Інспекції 30.04.2015 подано податкову декларацію платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця за 1 квартал 2015 року, за півріччя 2015 року, за три квартали 2015 року разом із податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Стосовно порушення позивачем вимог пункту 291.4 статті 294, підпункту 1 пункту 293.4 статті 293, пунктів 295.3, 295.7 статті 295 ПК України, внаслідок чого позивач, на думку податкового органу не сплатив суму єдиного податку у розмірі 1968237,25 грн колегія суддів приймає до уваги встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на підставі відомостей Луганської та Харківської митниць, податкової інформації від ПАТ «Луганське регіональне управління автобусних станцій», інформації прокуратури Луганської області, інформації щодо розрахунків ТОВ "Русские Автобусные Линии" з позивачем за квітень-серпень 2015 року, а не на підставі первинних документів фінансово-господарської діяльності позивача, які були надані позивачем під час перевірки та були вилучені правоохоронними органами.

Верховний Суд приймає до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що відповідач під час проведення перевірки та під час розгляду справи не пояснив, з яких причин при наявних розбіжностях він застосовував лише певні показники, не спростувавши протиріччя; контролюючий орган під час проведення перевірки мав у своєму користуванні агентський договір №45/14-А від 28.11.2014, договір № 1217 від 15.12.2014 оренди транспортного засобу з екіпажом (фрахтування на час); відповідачем не враховано суттєві умови договорів (можливість придбання квитків дітьми до 12 років вартістю 50% тарифу, чи перевозилися особи, які мають пільги), які впливали на процедуру визначення вартості квитка та визначення суми доходу, який повинен був отримати позивач з урахуванням відрахування агентської винагороди в розмірі 20% вартості квитка; наявність в розпорядженні контролюючого органу копій документів, вилучених при проведенні обшуку 18.09.2015, де були акти звірення взаємних розрахунків за перевіряємий період, однак відповідачем ніякого аналізу та застосування цих документів проведено не було.

Колегія суддів враховує встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що наявними матеріалами у справі не підтверджуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог пункту 163.1 статті 163, підпунктів 164.2.1, 164.2.2, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168 статті 168, абзацу «а» пункту 171.2 статті 171, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176, пункту 177.7 статті 177 ПК України щодо не утримання податку з доходів при виплаті грошових коштів неоформленим найманим працівникам у загальній сумі 23332, 20 грн, оскільки лише відносно водіїв ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за січень, березень та вересень 2015 року відомості не відображені в податковому розрахунку за формою №1-ДФ.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що за висновками експерта підтвердити інформацію щодо ненарахування та несплати позивачем податку з доходів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору з суми доходів зазначених осіб експерту не надається можливим у зв`язку з відсутністю в документах, наданих на проведення експертизи, даних щодо основного місця роботи, нарахованої заробітної плати та відсутності перерахування податків з доходів вказаних осіб.

Щодо порушення положень пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, пунктів 6, 7 статті 128 ГК України в частині не зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи, а саме: не зберігання книги обліку доходів за період 01.01.2015 - 30.09.2015, колегія суддів враховує встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що відповідно до протоколу огляду від 23.09.2015 оглядалися усі документи, вилучені під час обшуку 18.09.2015, зокрема і книга обліку доходів та витрат за період 01.01.2015 - 30.09.2015.

Окрім того, позивач просив провести перевірку за наявними документами або витребувати вилучені у нього документи зі слідчого управління ГУ ДФС у Луганській області, копія такої заяви була долучена до скарги на податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 №0001881303, у змісті самої скарги також було зазначено, що під час обшуку 18.09.2015 книга доходів та витрат за період 01.01.2015 - 30.09.2015 була вилучена.

Підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджено наявними матеріалами у справі, позивач скористався своїм правом подати в установленому порядку контролюючому органу скаргу на прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення, в якій посилався на обставини, що не були досліджені під час перевірки, зазначаючи, що об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Позивач стверджував, що книга доходів та витрат за період 01.01.2015 - 30.09.2015 була вилучена під час обшуку 18.09.2015, а відповідач в акті перевірки зазначив, що вказана книга не була надана до перевірки.

Водночас, контролюючий орган, розглядаючи скаргу, не надав оцінку вказаним обставинам.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не виконані вимоги підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України щодо проведення документальної позапланової перевірки при наявності обставини посилання платника податків у скарзі на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки.

Ураховуючи встановлені судовими інстанціями обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про необґрунтованість висновків контролюючого органу заниження позивачем оподатковуваного доходу.

Вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2016 № 0001841303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб на загальну суму 2460 296,56 грн, від 23.06.2016 № 0005751303, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 37545,52 грн, від 19.04.2016 № 0001851303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями в сумі 510 грн; від 19.04.2016 №0001871303, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 3854,78 грн, від 19.04.2016 № 0001881303, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 510 грн, вимоги від 23.06.2016 № Ф-0005771303 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 56656,73 грн, рішення від 23.06.2016 № 0005781303, яким позивачу нараховані штрафні санкції у сумі 28328,37 грн за своєчасно не нарахований єдиний внесок, є похідними від первинної вимоги та стали наслідком висновку податкового органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу і, відповідно, також підлягають задоволенню.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку обставин, викладених у акті перевірки, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 52 341 349 350 355 356 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача - Державну податкову інспекцію у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області (ЄДРПОУ 39890583) її процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Луганській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44082150).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.12.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк