ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа №812/791/17
касаційне провадження №К/9901/40130/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 (суддя Пляшкова К.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 (головуючий суддя - Сухарьок М.Г.; судді: Гаврищук Т.Г., Ястребова Л.В.) у справі № 812/791/17 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгоспхімія» до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Сільгоспхімія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому, з урахуванням ухвали від 07.06.2017 про роз`єднання позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0002521203.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 13.07.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.09.2017 залишив постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Луганській області оскаржило їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Луганській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 5 30 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 70 86 138 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, зазначає, що в розглядуваній ситуації в Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгоспхімія» були відсутні підстави для зменшення податкових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки комунальної та державної власності й подання уточнюючих декларацій щодо Бутівської сільської ради Старобільського району Луганської області за період з 2015 року по червень 2016 року.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгоспхімія» та Бутівською сільською радою Старобільського району Луганської області укладено договори оренди земельних ділянок: від 30.01.2006 № 9, терміном дії до 30.01.2026, та від 15.06.2012 № 4425100040004307, терміном дії до 15.06.2032.
Позивачем подано до Старобільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): 19.02.2015 за 2015 рік, відповідно до якої нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності в сумі 81004,45 грн.; 03.02.2016 за 2016 рік, згідно з якою нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності в розмірі 116064,35 грн.
20.03.2017 Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгоспхімія» подано до контролюючого органу уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): за 2015 рік, відповідно до якої розмір завищення податкового зобов`язання минулих періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати, визначено в сумі 81004,45 грн.; за 2016 рік, згідно з якою розмір завищення податкового зобов`язання минулих періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати, визначено в розмірі 50616,96 грн.
Головним управлінням ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (уточнюючих) за 2015 - 2016 роки, результати якої оформлено актом від 21.04.2017 № 214/12-32-12-03/13391456.
Перевіркою встановлено порушення Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгоспхімія» вимог пункту 286.2 статті 286, пунктів 288.1, 288.4, 288.7 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок заниження податкових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки, розташовані в межах Бутівської сільської ради Старобільського району Луганської області.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0002521203, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 131621,41 грн. за основним платежем та 32905,35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями
Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За правилами пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.
Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Зазначений Указ Президента України набрав чинності 14.04.2014.
З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII.
Статтею 1 названого Закону визначено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не приймався, тобто період проведення антитерористичної операції триває.
На виконання вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких в охоплений перевіркою період здійснювалась антитерористична операція, до якого, зокрема, включено с. Бутове Старобільського району Луганської області.
Статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками є здійснення суб`єктом господарювання діяльності саме на території проведення антитерористичної операції та в період її проведення.
Інших умов (підстав) для звільнення платника податку від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності нормами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено.
За таких обставин, оскільки позивач у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 перебував на обліку та здійснював діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується, він в силу приписів статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звільнявся від плати за землю за розглядувані земельні ділянки.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Луганській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 у справі № 812/791/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк