№ 812/793/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №812/793/17

адміністративне провадження №К/9901/15629/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (у складі головуючого судді Шишова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Чебанова О.О.)

у справі № 812/793/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Луганській області

про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

I. РУХ СПРАВИ

1. Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування йому винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 7 листопада 2015 року по 20 січня 2016 рік на суму 16663,88 грн. та зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у зазначений період.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він період з 7 листопада 2015 року по 30 червня 2016 рік безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області, про що свідчить довідка Головного управління Національної поліції в Луганській області від 7 липня 2016 року № А-4560.

3. Оскільки Національна поліція України по виконанню своїх функцій та завдань є правоохоронним органом, позивач стверджує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» йому мала виплачуватись винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення. Грошове забезпечення позивача за спірний період складає 16663,88 грн. Відповідно й розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року складає 16663,88 грн.

4. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в розмірі 16663,88 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

6. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. ОСОБА_1 , у період з 7 листопада 2015 року по 30 червня 2016 рік проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області на посаді слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області, про що свідчить довідка про проходження служби, видана управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області від 19 червня 2017 року б/н та витяги з наказів Головного управління Національної поліції в Луганській області від 29 червня 2016 року № 423 о/с та від 5 вересня 2016 року № 597 о/с.

8. Відповідно до наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97, від 17 листопада 2015 року № 321, від 7 грудня 2015 року № 341, від 4 липня 2016 року № 186 дск та довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 7 липня 2016 року № А-4560 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач дійсно брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 22 липня 2014 року по 7 листопада 2015 року та з 7 листопада 2015 року по 30 червня 2016 рік.

9. Відповідно до довідки про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби в слідчому управлінні Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28 липня 2016 року № 1207/111/22-2016 позивачу нараховано грошове забезпечення: за листопад 2015 року (з 7 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 рік) в сумі 5452,00 грн; за грудень 2015 року в сумі 6815,00 грн; за січень 2016 року в сумі 6815,00 грн.

10. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28 липня 2016 року № 1207/111/22-2016 за спірний період позивачу не нараховувалась.

11. Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що відповідними наказами Антитерористичного центру при Службі безпеки України та довідкою ГУ НП в Луганській області підтверджується, що позивач у спірний період брав безпосередню участь у антитерористичній операції на території Луганської області. Тобто, позивач має право на виплату винагороди за участь у антитерористичній операції.

13. Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи не підтверджено саме фактичної участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку поставною Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року №158 встановлено виплату грошової винагороди.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до скасування законного рішення. Зазначає, що саме накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97, від 17 листопада 2015 року № 321, від 7 грудня 2015 року № 341, від 4 липня 2016 року № 186 дск та довідка Головного управління Національної поліції в Луганській області від 7 липня 2016 року № А-4560 підтверджують, що він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. А тому така нагорода повинна бути виплачена позивачу за весь період.

15. ГУ НП в Луганській області надіслало відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін. Зазначило, що оскільки така винагорода виплачується лише за час фактичної участі в антитерористичній операції, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такої участі позивачем, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

17. Законом України від 20 березня 2003 року № 638-VI «Про боротьбу з тероризмом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 638-VI) встановлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

18. Згідно із частиною другою статті 5 Закону № 638-VI Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

19. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №158 від 04 червня 2014 року «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

20. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24 (далі - Постанова № 24), в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

21. Згідно з пунктом 2 Постанови № 24 військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

22. Пунктом 3 Постанови №24 затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.

23. Відповідно до пункту 6 Постанови № 24 визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 4 червня 2014 року № 158 (Офіційний вісник України, 2014 року, № 46, стаття 1211) у частині виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш як 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

24. Наказом Міністерства оборони України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 02 лютого 2015 року № 49, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 року за №135/26580, затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Порядок № 49).

25. Пунктом 4 розділу І Порядку № 49 встановлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

26. Згідно з пунктом 6 розділу 1 Порядку № 49 виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24.

27. Пунктами 1, 2, 3, 7 розділу ІІ Порядку № 49 передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у п. 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

28. Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки), бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання. Крім того, підтверджуючими документами є бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об`єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об`єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання, запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

29. Пунктами 1, 3, 4 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03 лютого 2015 року №123 «Про деякі питання відрядження до зони АТО», передбачено, зокрема, начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів під час підготовки наказів про відрядження до зони проведення антитерористичних операцій чітко визначати перелік завдань відповідно до зазначеного вище Закону, що покладаються на відряджену особу або відряджаються на підконтрольну Україні територію для виконання завдань відповідно до покладених на особу функціональних обов`язків.

30. Начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів до 05 числа надавати до ДФЗБО МВС списик осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій.

31. Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС визначено забезпечити нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу апарату Міністерства, головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів та підпорядкованих МВС відповідно до наданих списків; виплату грошової винагороди здійснювати за наказами міністра внутрішніх справ або особи, яка його заміщує, начальників головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ректорів вищих навчальних закладів на підставі вмотивованих рапортів керівників підрозділів, погоджених керівником або заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, із зазначенням конкретних місць несення служби (населений пункт, блокпост) та бойових зіткнень.

32. Проаналізувавши наведені правові норми, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

33. Судами встановлено, що наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97, від 17 листопада 2015 року № 321, від 7 грудня 2015 року № 341, від 4 липня 2016 року № 186 дск та довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 7 липня 2016 року № А-4560 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, підтверджено, що позивач дійсно брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 22 липня 2014 року по 7 листопада 2015 року та з 7 листопада 2015 року по 30 червня 2016 рік.

34. За спірний період ОСОБА_1 , нараховано та сплачено грошове забезпечення, що підтверджується довідкою Головного управління НП в Луганській області, однак винагорода за безпосередню участь у антитерористичній операції позивачу не нараховувалась.

35. Посилання скаржника на те, що він брав безпосередню участь в АТО з 7 листопада 2015 року по 30 червня 2016 рік суд вважає безпідставними, оскільки вказаний період часу є загальним періодом, що визначає участь позивача в проведенні антитерористичної операції

36. Як уже зазначалось однією з обов`язкових умов для визнання військовослужбовця таким, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО є перебування такої особи у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО.

37. Така фактична участь осіб в Антитерористичній операції має бути підтверджена наказом командира штабу АТО.

38. Проте, скаржником не підтверджено свого перебування у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО у зазначений період.

39. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

40. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 345 350 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року у справі № 812/793/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

.................................

.................................

.................................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду