ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 812/946/17
касаційне провадження №К/9901/40061/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 (суддя Свергун І.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 (головуючий суддя - Чебанов О.О.; судді: Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі № 812/946/17 за позовом ОСОБА_1 до Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у визнанні безнадійною та списанні недоїмки зі сплати єдиного внеску; зобов`язати контролюючий орган визнати недоїмку, що виникла у платника єдиного внеску ОСОБА_1 за період з 14.04.2014 по 01.01.2016, безнадійною та провести списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 18.07.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.09.2017 залишив постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 без змін.
ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2017, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 2, пунктів 9-3, 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 1, 2, 4, 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, статті 21 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2 7 8 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
При цьому наголошує на нездійсненні судовими інстанціями належного аналізу дій відповідача щодо відмови у списанні недоїмки позивача зі сплати єдиного внеску, що, в свою чергу, призвело до порушення його прав і свобод як внутрішньо переміщеної особи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18.08.2010 по 03.02.2017 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на податковому обліку в Луганській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області.
Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Крюківського району м. Кременчук від 12.12.2016 № 0000063905 ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Згідно з актами звірення розрахунків від 14.02.2017 № 4-12 та від 14.02.2017 № 6-12 станом на 07.02.2017 за позивачем обліковується податковий борг з єдиному внеску в розмірі 11576,95 грн.
Відповідно до даних інтегрованої картки платника станом на 30.04.2017 за ОСОБА_1 рахується податковий борг з єдиного внеску в сумі 13035,36 грн.
В матеріалах справи наявна заява позивача від 24.02.2017, скерована на адресу заступника начальника Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, в якій заявник просить, зокрема, визнати недоїмку, яка зазначена в актах звірення розрахунків від 14.02.2017 № 4-12 та від 14.02.2017 № 6-12, безнадійною та списати податковий борг.
11.05.2017 платник звернувся зі скаргами на бездіяльність відповідача до Головного управління ДФС у Луганській області та до Державної фіскальної служби України.
Головне управління ДФС у Луганській області листом від 23.05.2017 № П-670/14/12-32-13-01-05 повідомило позивача про те, що на адресу контролюючого органу 09.03.2017 від ОСОБА_1 надійшло поштове відправлення від 24.02.2017 № 9211301503545, за яким отримано десять копій документів згідно з наявним списком складу поштового відправлення, завіреним штемпелем поштового відділення м. Кременчук Полтавської області та підписом відправника, проте у складі вищевказаного поштового відправлення будь-яке звернення/заява позивача відсутня, а тому відповідь на отримані копії документів Луганською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області на ім`я відправника не надавалась.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Зазначений Указ Президента України набрав чинності 14.04.2014.
З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII.
Статтею 1 названого Закону визначено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не приймався, тобто період проведення антитерористичної операції триває.
На виконання вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких у розглядуваний період здійснювалась антитерористична операція, до якого, зокрема, включено м. Красний Луч Луганської області.
Пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Так, відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Підпунктом 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під терміном «безнадійний» розуміється, у тому числі податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 101 Податкового кодексу України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ якого передбачено, що під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.
Згідно з підпунктом 4.1 розділу ІV названого Порядку у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.
До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 24.02.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з листом, до якого відповідно до списку складу поштового відправлення, завіреного штемпелем відділення поштового зв`язку м. Кременчук та підписаного позивачем як відправником, вкладено: копію паспорта громадянина України; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію довідки внутрішньо переміщеної особи; копію свідоцтва платника податку; копію довідки про взяття на облік платника податків; копію повідомлення про взяття на облік страхувальника; копію опису вхідного пакета документів для отримання адміністративної послуги; копію опису документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності»; копію акта звірення розрахунків платника від 14.02.2017 № 4-12; копію акта звірення розрахунків платника від 14.02.2017 № 6-12.
При цьому заява ОСОБА_1 про визнання недоїмки безнадійною та списання податкового боргу від 24.02.2017, адресована заступнику начальника Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, яка наявна в матеріалах справи, в указаному списку поштового відправлення відсутня. Відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України позивачем до органу доходів і зборів також не скеровано.
За наведених обставин висновок судових інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі № 812/946/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк