ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 813/1527/14
касаційне провадження № К/9901/25721/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 (головуючий суддя - Левицька Н.Г., судді - Обрізко І.М., Сапіга В.П.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівське АТП-14630» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000982210/9062 від 09.12.2013 та № 0000432210/3488 від 19.09.2013.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що: Інспекція вийшла за межі предмету перевірки та власних повноважень, здійснивши оцінку економічної доцільності та виробничої потреби придбання Товариством послуг, безпідставно заперечив право позивача на віднесення до складу витрат сум орендної плати за оренду автобусів, безпідставно не врахував первинні документи про придбання товарів, вартість яких віднесено до складу витрат; Інспекція при проведені перевірки здійснила перерахунок земельного податку, згідно якого його сума склала 108421,95 грн, при цьому не зазначила із чого виходив контролюючий орган, тоді як Товариство вважає розрахунок Інспекції неправильним, а висновки щодо заниження позивачем земельного податку - протиправними.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 07.05.2014 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0000982210/9062 від 09.12.2013 та № 0000432210/3488 від 19.09.2013.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що: господарські операції між Товариством та СПД - ФО ОСОБА_1 , СПД - ФО ОСОБА_2 , ТОВ «НВП «Екіпаж» та ТОВ «Ярус. Аудиторські послуги» мали реальний характер та призвели до руху активів, під час здійснення господарських операцій вказані контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими суб`єктами підприємницької діяльності, зазначені господарські операції безпосередньо стосуються господарської діяльності Товариства та були використані (продовжують використовуватися) у його господарській діяльності; чинне законодавство не наділяє податковий орган повноваженнями оцінки економічної доцільності, спрямування в будь-якій формі напрямків господарської діяльності та способів її здійснення; надані Товариством первинні документи, зокрема, прибуткові накладні, прибуткові ордери, відомості про надходження товарно-матеріальних цінностей, , підтверджують факт придбання Товариством у 1 та 2 кварталах 2011 року товарів, а результати попередньої перевірки (акт № 18/391/23-121/ НОМЕР_1 ) підтверджують, що витрати на придбання таких товарів не були включені Товариством до складу витрат у жодному з перших трьох кварталів 2011 року, з огляду на що Товариство мало право включити зазначені витрати до складу витрат за 4 квартал 2011 року; під час розгляду справи Товариство та Інспекція пояснили свої способи та методи розрахунків земельного податку, з огляду на що суд з`ясував, що сторони однаково та вірно здійснили розподіл площ земель згідно з призначенням, розрахували ставки податку, а розбіжності у сторін виникли внаслідок не однакового застосування пільг, що діяли в 1 кварталі 2012 року; упродовж 2012 року діяли пільги, встановлені ухвалами Львівської міської ради: №37 від 16.12.2010 р. (30%), №1224 від 16.02.2012 р. (70%), №1372 від 22.03.2012 р. (60%); Інспекція здійснювала розрахунок за 1 квартал 2012 року, виходячи з пільги, яка встановлювалась п. 1.1 ухвали Львівської міської ради №1372 від 22.03.2012, проте контролюючий орган неправомірно не врахував того, що зазначена ухвала прийнята міською радою 22.03.2012, з огляду на що її норми не можуть мати зворотної дії в часі та, відповідно, не можуть поширюватись на періоди до дати набрання чинності, а також не врахував вимог ухвали Львівської міської ради №1224 від 16.02.2012, зокрема п. 1.1, яким встановлено пільгу у розмірі 70% від суми нарахованих платежів.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.02.2016 задовольнив клопотання Інспекції та визнав умови примирення сторін внаслідок досягнення податкового компромісу; визнав нечинною постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000982210/9062 від 09.12.2013 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 535838,30 грн. та закрив провадження у цій частині у зв`язку з досягненням податкового компромісу; в іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 залишив без змін.
Визнаючи рішення суду нечинним в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000982210/9062 від 09.12.2013 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 535838,30 грн. та закриваючи провадження у справі в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що процедуру податкового компромісу сторонами було застосовано у відповідності до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000982210/9062 від 09.12.2013 в частині 3948,41 грн., суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що воно підлягає скасуванню, оскільки висновок Інспекції про відсутність необхідності купівлі Товариством юридичних, аудиторських послуг, послуг з мийки автобусів, ремонту обладнання є перевищенням повноважень контролюючим органом, виходить за межі документальної перевірки зокрема та державного контролю загалом та спростований наданими позивачем доказами. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000432210/3488 від 19.09.2013 суд апеляційної інстанції погодився з мотивами суду першої інстанції та зазначив, що Інспекція не навела правових обґрунтувань з приводу незастосування до спірних правовідносин пільги в розмірі 70%, передбаченої ухвалою Львівської міської ради № 1224 від 06.02.2012.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду, який ухвалою від 29.11.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, вимог пункту 271.1 статті 271, пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, оскільки в силу положень зазначених правових норм базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, а ставка податку становить 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як Товариством у порушення зазначених норм неправильно обраховано плату за землю за 2012 рік (з урахуванням ухвал Львівської міської ради).
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.09.2021 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 14.09.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом № 116/5/22-1009/03114744 від 03.09.2013, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги пункту 271.1 статті 271, пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено плату за землю за 2012 рік на загальну суму 17206,38 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 003411 від 21.05.1998 Товариства має у користуванні земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 47, призначення земельної ділянки - «землі транспорту, зв`язку для виробничих потреб» площею 27945 м2.
Згідно витягів Управління держкомзему у місті Львові з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки від 03.11.2011 № 40/01-15/5317-1, № 40/01-15/5317-2 та довідки Управління держкомзему у місті Львові від 22.12.2011 Товариству належать земельні ділянки:
- м. Львів, вул. Городницька, 47, призначення земельної ділянки - «землі транспорту», площа 30207 м2, нормативна грошова оцінка одиниці земельної ділянки з коефіцієнтом індексації становить 793,85 грн./м2, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 23979826,95 грн.;
- м. Львів, вул. Городницька, 47, призначення земельної ділянки - «землі для комерційних цілей», площа 500 м2, нормативна грошова оцінка одиниці земельної ділянки з коефіцієнтом індексації становить 1984,63 грн./м2, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 992315,00 грн.
Станом на 01.01.2012 розподіл земельної ділянки загальною площею 27945 м2 був наступний: землі транспорту, зв`язку для виробничих потреб - 27439,82 м2, землі для комерційний цілей - 505,18 м2; станом на 01.06.2012: землі транспорту, зв`язку для виробничих потреб - 27413,62 м2, землі для комерційний цілей - 531,38 м2; станом на 16.11.2012: землі транспорту, зв`язку для виробничих потреб - 27201,62 м2, землі для комерційний цілей - 743,38 м2.
За висновками, викладеними в акті перевірки, Товариством було неправильно обраховано плату за землю за 2012 рік, що призвело до її заниження на 17206,38 грн. При цьому. Сума заниження визначена з урахуванням ухвали Львівської міської ради № 37 від 16.12.2010 «Про порядок застосування відкоригованої нормативної грошової оцінки земель м. Львова», ухвали Львівської міської ради № 1224 від 16.02.2012 «Про нарахування та сплату до міського бюджету м. Львова на 2012 рік орендної плати за землю та земельного податку», ухвали Львівської міської ради № 1372 від 22.03.2012 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 16.02.2012 № 1224», згідно яких платники орендної плати та плати за землю здійснюють сплату земельного податку за період з прийняття ухвали з пільгою в розмірі 30% від суми нарахованих платежів в період 1 кварталу 2012 року та з пільгою 60% від суми нарахованих платежів в період 2 кварталу до кінця 2012 року.
На підставі висновків акту перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000432210/3488 від 19.09.2013, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на 17206,38 грн. - за основним платежем, 8603,19 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Інспекції касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права під час встановлення правомірності прийнятого Інспекцією податкового повідомлення-рішення № 0000432210/3488 від 19.09.2013, оскільки доводів щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення № 0000982210/9062 від 09.12.2013 в частині 3948,41 грн. касаційна скарга не містить.
Зі змісту Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) убачається, що користування землею в Україні є платним.
За визначеннями, наведеними у пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74); плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).
Відповідно до положень пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1); площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (271.1.2).
Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, передбачені у статті 275 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Ухвалою Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова» було встановлено, що середня (базова) вартість одного квадратного метра земель міста Львова з врахуванням регіональних факторів становить 470,29 грн.
З урахуванням ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2712 нормативна грошова оцінка земельних ділянок за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 47, які перебувають у користуванні Товариства, була визначена: у сумі 992315,00 грн., де середня вартість за квадратний метр землі склала 470,29 грн., що підтверджується витягом Управління Держкомзему у місті Львові від 03.11.2011 №40/01-15/5317-2; у сумі 23979826,95 грн., де середня вартість за квадратний метр землі склала 470,29 грн., що підтверджується витягом Управління Держкомзему у місті Львові від 03.11.2011 №40/01-15/5317-1.
В свою чергу, за інформацією, наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду встановив, постановою Галицького районного суду міста Львова від 18.08.2015 у справі № 461/8220/113-а, яка набрала законної сили 19.11.2015, було визнано нечинною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова» з моменту її прийняття.
Таким чином, виходячи із системного аналізу статей 162 171 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час ухвалення постановою Галицького районного суду міста Львова від 18.08.2015 у справі № 461/8220/113-а), ухвала Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова», якою було встановлено вартість одного квадратного земель міста з врахуванням регіональних факторів у розмірі 470,29 грн., втратила чинність з моменту її прийняття, а саме - з 18.06.2009, про що зазначено Галицьким районним судом міста Львова у резолютивній частині судового рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі, повинен був встановити, чи була проведена грошова оцінка земельних ділянок, які знаходилися у користуванні Товариства, до прийняття ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2712, а у випадку невстановлення такої - перевірити правильність застосування Товариством та Інспекцією норм права, які регулюють спірні правовідносини, з урахуванням встановлених обставин.
Поверховий підхід та неповнота при з`ясуванні обставин справи вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у даній справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432210/3488 від 19.09.2013 із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 скасувати в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432210/3488 від 19.09.2013, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В решті ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова