ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №813/1770/17
адміністративне провадження №К/9901/40933/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (суддя - Грень Н.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (головуючий суддя - Попко Я.С., судді: Обрізко І.М., Хобор Р.Б.) у справі №813/1770/17 за позовом ОСОБА_1 до Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі також - відповідач) про визнання нечинними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати нечинним та скасувати наказ Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 16 грудня 2016 року №348/6-д про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ;
- визнати нечинним та скасувати наказ Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 12 жовтня 2017 року №005/6-ч/вд про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Червоноградський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги прийняти законний наказ.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в порядку статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року №3460-VI (далі - Закон №3460-VI) звернувся до Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Проте, оскаржуваними наказами йому відмовлено у наданні безоплатної правової допомоги. Відмову у наданні безоплатної правової допомоги ОСОБА_1 відповідач мотивував тим, що його вимоги про захист є неправомірними.
Не погоджуючись із зазначеними наказами відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 16 грудня 2016 року №348/6-д про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 12 жовтня 2017 року №005/6-д/вд про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач фактично відмовив у наданні безоплатної вторинної правової допомоги на підставі пункту 3 частини першої статті 20 Закону №3460-VI, однак з оскаржуваних наказів встановлено, що останні прийняті на підставі пункту 1 частини першої статті 17, частини третьої статті 19 та пункту 1 частини першої статті 20 Закону №3460-VI. Тобто, мотиви якими відповідач керувався при прийнятті рішення про відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги суперечать фактично прийнятому рішенню. Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання прийняти законний (чинний) наказ, суди попередніх інстанцій зазначили, що суд не повноважний перебирати на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме зобов`язати відповідача прийняти законний наказ.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено невірний висновок про те, що його вимога про зобов`язання відповідача прийняти законний наказ належить до дискреційних повноважень Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Скаржник вказує, що обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. З огляду на зазначене та з метою ефективного захисту порушених прав, позивач вважає, що слід зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання йому безоплатної вторинної правової допомоги.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Рух касаційної скарги
19 березня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року було відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 12 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Соколову В.М., суддям: Єресько Л.О., Загороднюку А.Г.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
З метою отримання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 звернувся до Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Наказом Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 16 грудня 2016 року №348/6-д відмовлено ОСОБА_1 у наданні безоплатної вторинної правової допомоги на підставі пункту 1 частини першої статті 17, частини третьої статті 19, пункту 1 частини першої статті 20 Закону №3460-VI, оскільки його вимоги про захист є неправомірними.
Наказом відповідача від 12 жовтня 2017 року №005/6-ч/вд також відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 17, частини третьої статті 19 Закону №3460-VI, оскільки вимоги позивача про захист або відновлення його прав є неправомірними.
Не погодившись із зазначеними наказами ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання їх нечинними, скасування наказів та зобов`язання відповідача видати законний наказ про надання йому безоплатної вторинної правової допомоги.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, визначені Законом №3460-VI.
Відповідно до статті 3 Закону №3460-VI, право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
За приписами статті 13 Закону №3460-VI безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.
Пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №3460-VI визначено, що право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім`ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не оскаржується відповідачем, що ОСОБА_1 належить до категорії осіб, передбачених пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №3460-VI.
Згідно із статтею 17 Закону №3460-VI центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги; забезпечує складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; забезпечує участь захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; забезпечує участь захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; забезпечує здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; укладає контракти з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі; укладає договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг); видає доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; приймає рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону; подає клопотання до Координаційного центру з надання правової допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 24 цього Закону; приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги; подає Координаційному центру з надання правової допомоги звіти про свою діяльність; виконує інші функції, передбачені Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Згідно частини 3 статті 19 Закону №3460-VI якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.
На підставі статті 20 Закону №3460-VI особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону;
2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;
4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;
5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.
У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги на підставі пункту 5 частини першої цієї статті, до рішення про відмову додається письмове роз`яснення про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги оскільки, відмовляючи у наданні безоплатної вторинної правової допомоги відповідач керувався пунктом 1 частини першої статті 17, частиною третьою статті 19, пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №3460-VI, проте мотивував фактично пунктом 3 частини першої статті 20 Закону №3460-VI (вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними). Таким чином, суди дійшли висновку, що мотиви відповідача, якими він керувався при прийнятті цих наказів суперечать фактично прийнятим рішенням.
Судові рішення в цій частині учасниками справи в суді касаційної інстанції не оскаржуються.
Поряд з цим, щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги видати законний наказ суди попередніх інстанцій дійшли висновку, про відмову у її задоволенні з тих підстав, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим нормами КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та з цього приводу зазначає наступне.
За змістом пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина четверта статті 245 КАС України).
З урахуванням наведених норм процесуального закону слідує, що суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, якщо чинне законодавство не допускає іншої поведінки такого суб`єкта.
Як встановлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 належить до категорії осіб, передбачених пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №3460-VI,тобто має право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом.
За приписами частини 3 статті 19 Закону №3460-VI якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.
Поряд з цим, відповідно частини першої до статті 20 Закону №3460-VI особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону; 2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними; 4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання; 5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.
Аналізуючи наведені правові норми Верховний Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні, у разі встановлення, що особа, яка потребує безоплатної правової допомоги, належить до категорії осіб, передбачених пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №3460-VI, у поєднанні з приписами частини першої до статті 20 Закону №3460-VI не має обов`язку беззаперечно прийняти рішення про надання такій особі безоплатної вторинної правової допомоги, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відсутні підстави для застосування положень частини четвертої статті 245 КАС України, оскільки саме до дискреційних повноважень відповідача належить право прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Поняття дискреційні повноваження викладено в Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року N 1395/5. Відповідно до даного акту дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-IX та статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №813/1770/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду