ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 813/1880/15
адміністративне провадження № К/9901/35478/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
судді - Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спільного Українсько-німецького підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі Пак»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 року (Судді: Каралюс В.М., Затолочний В.С., Матковська З.М.),
у справі № 813/1880/15 (817/3347/17)
за позовом Спільного Українсько-німецького підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі Пак»
до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2015 Спільне Українсько-німецьке підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Полі Пак» (далі - позивач, СП ТОВ «Полі Пак») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Пустомитівському районі №17/2822/10/13-25-22-00 від 16.03.2015 щодо не погодження застосування податкового компромісу; зобов`язати ДПІ у Пустомитівському районі відобразити в інтегрованій картці СП ТзОВ «Полі Пак» за платежем «податок на прибуток» узгодження податкових зобов`язань СП ТзОВ «Полі Пак» за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 року у розмірі 1 132,23 грн та досягнення СП ТзОВ «Полі Пак» податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 року (т.1 а.с. 4-11).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 109-113).
Мотивуючи такий висновок, суд першої інстанції керувався тим, що Податковий кодекс України не виключає можливості досягнення податкового компромісу щодо частини податкових зобов`язань, які визначені у податковому повідомленні - рішенні, враховуючи їх статус неузгодженості у зв`язку із судовим розглядом станом на час звернення до контролюючого органу з відповідною заявою, а також дотриманням позивачем всіх необхідних умов, з якими підрозділ 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пов`язує досягнення податкового компромісу, зокрема, подання заяви і сплата 5 % від визначеної в ній суми. Враховуючи повноваження контролюючого органу, передбачені Податковим кодексом України, суд зобов`язав відповідача відобразити у інтегрованій картці платника відомості про узгодження податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 року у розмірі 1 132,23 грн, внаслідок досягнення податкового компромісу.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року скасовано вищенаведену постанову суду першої інстанції від 28.05.2015 року та відмовлено в задоволенні адміністративного позову з підстав, що прийняття відповідачем рішення про погодження чи непогодження застосування податкового компромісу не може порушувати прав позивача, оскільки досягнення податкового компромісу пов`язане зі сплатою узгодженого грошового зобов`язання (5%), а не з прийняттям вказаного рішення. Тому таке рішення не може бути оскаржене у судовому порядку, а дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків, не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків (т. 1 а.с. 185-189).
За наслідками касаційного перегляду справи, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.02.2017 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 1 а.с. 237-240).
Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, стали висновки Вищого адміністративного суду України про не надання судом апеляційної інстанції оцінки доводам позивача про те, що достатнім для застосування податкового компромісу в розумінні вимог підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу. Також Судом зазначено, що встановленню апеляційним судом підлягає саме факт дотримання сторонами всіх необхідних умов, з якими закон пов`язує досягнення податкового компромісу (т. 1 а.с. 237-240).
Після нового розгляду справи, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року та відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, Суд апеляційної інстанції посилався на те, що для податкових зобов`язань, які є неузгодженими внаслідок триваючої процедури судового та/або адміністративного оскарження, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми. Але, після аналізу судом апеляційної інстанції вимог підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що законодавець залишає за платником право скористатись податковим компромісом з податку на прибуток (у зв`язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування) від усієї суми завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування донарахованої податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2014 року №0000342200, а не від частини суми, визначеної у наведеному податковому повідомленні-рішенні (щодо якої суд першої інстанції у справі № №813/5571/14 відмовив у задоволенні позовних вимог). Вищенаведене за висновками суду апеляційної інстанції свідчить про не дотримання позивачем всіх необхідних умов, з якими закон пов`язує досягнення податкового компромісу. Також суд апеляційної інстанції посилався на те, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків, не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків (т. 1 а.с. 257-161).
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на порушенні судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, внаслідок не дослідження в повному обсязі питання, яке стало підставою для направлення справи ВАС України на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема того, що достатнім для застосування податкового компромісу в розумінні вимог абз. 1 п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу. Скаржник посилається на необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про те, що «законодавець залишає за платником право скористатись податковим компромісом з податку на прибуток від усієї суми завищення витрат», оскільки, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції підміняє поняття «право» та «обов`язок» платника на власний вибір скористатись податковим компромісом лише щодо частини суми завищених витрат, тоді, як податкове законодавство не містить такої заборони. Позивач звертав увагу на те, що в умовах невизначеності спірного питання, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції правильно застосував вимоги пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України та положення п.56.21. ст.56 ПК України та дійшов висновку, що ПК України не виключає можливості досягнення податкового компромісу щодо частини податкових зобов`язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні. До того ж, скаржник наполягав на необґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відображення в інтегрованій картці платника узгодження податкових зобов`язань з податку на прибуток та досягнення СП ТзОВ «Полі Пак» податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 року у розмірі 1132,23 грн, оскільки такий спосіб захисту є необхідним для відновлення прав та законних інтересів позивача, у зв`язку з не погодженням контролюючим органом застосування податкового компромісу. Враховуючи викладене, скаржник просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції (т. 2 а.с. 3-13).
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.05.2014 року ДПІ у Пустомитівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000342200, яким збільшило СП ТОВ «Полі Пак» суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 223 752 грн, у тому числі за основним платежем: 195 805 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 27 947 грн (т. 1 а.с. 12).
Не є спірним між сторонами, що за результатами судового оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення позивачем у справі № 813/5571/14, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 року (з урахуванням ухвали від 03.03.2015 про виправлення описки), скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.05.2014 року № 0000342200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на загальну суму 195 446,36 грн, у тому числі за основним платежем 173 160, 49 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 22 285, 87 грн (т. 1 а.с. 13-33, 37-39). В іншій частині задоволених позовних вимог відмовлено (зокрема, основний платіж з податку на прибуто 22 644,51 грн, штрафні санкції 5 661, 13 грн).
Судами встановлено, що не погоджуючись з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі №813/5571/14, ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області оскаржило її в апеляційному порядку і просило скасувати постанову суду першої інстанції повністю та відмовити в задоволенні адміністративного позову (20.02.2015 року т. 1 а.с. 99-104).
27.02.2015 року СП ТзОВ «Полі Пак» подало ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області заяву про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000342200 від 07.05.2014 року на суму 22644,51 грн (за наслідками операцій отримання СП ТзОВ «Полі Пак» послуг від ТзОВ «Аторіс-Т» (код ЄДРПОУ 37801156), які мали місце у ІІ, ІІІ та IV кварталах 2012, відображені у звітних податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року, ІІІ квартали 2012 та цілий 2012 і оформлені договором №1-03-12 від 01.03.2012, актами актом прийому-передачі наданих послуг від 03.05.2012 на суму 18330,00 грн., від 05.09.2012 на суму 30000,00 грн., від 05.10.2012 на суму 30000,00 грн. та від 05.11.2012 на суму 29501,00 грн). Сума узгоджених податкових зобов`язань СП ТзОВ «Полі Пак» за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 була визначена позивачем як 5% від суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств (22644,51 грн.) і становить 1132,23 грн (т. 1 а.с. 41-42).
Платіжним дорученням від 05.03.2015 №1446 СП ТзОВ «Полі Пак» сплатило до державного бюджету суму узгоджених податкових зобов`язань у розмірі 1132,23 грн (5% від суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств) (т. 1 а.с. 43).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі №813/5571/14 (т. 1 а.с. 98-104).
16.03.2015 року ДПІ у Пустомитівському районі прийнято рішення №17/2822/10/13-25-22-00, яким не погоджено застосування податкового компромісу СП ТОВ «Полі Пак». Вказане рішення мотивоване тим, що загальна сума заниження податкових зобов`язань у податковому повідомленні-рішенні, щодо якої може бути застосована процедура податкового компромісу, відповідно до Закону України № 63-VIII складає 172349 грн, а тому загальна сума податкових зобов`язань, що підлягають сплаті СП ТОВ "Полі Пак" для досягнення податкового компромісу, складає 8618 грн (5%). Однак, із змісту заяви вбачається, що СП ТОВ "Полі Пак" вирішило досягти податкового компромісу лише щодо частини грошових зобов`язань з податку на прибуток на суму 28 305,64 грн, у тому числі за основним платежем: 22644, 51 грн, та за штрафними санкціями на суму 5 661,13 грн, стосовно якої постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 року у справі №813/5571/14 відмовив у задоволенні позовних вимог, що на думку контролюючого органу суперечить вимогам, встановленим Законом України № 63-VIII (т. 1 а.с. 45-46).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Законом України від 25.12.2014 № 63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу», який набрав чинності з 17.01.2015 року, Розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2, яким визначено Особливості уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу (далі - підрозділ 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).
Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.
Сума заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов`язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України)
Згідно з абз. 1 пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов`язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов`язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов`язання вважається неузгодженим.
Згідно з пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов`язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов`язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що у разі несплати платником податків податкового зобов`язання у відповідному розмірі, таке зобов`язання вважається неузгодженим, натомість якщо платник сплатив таку суму, то компроміс вважається досягнутим, при цьому, момент узгодження грошового зобов`язання в такому випадку переноситься на момент звернення платника із заявою про ініціювання процедури податкового компромісу. Тобто, податковий компроміс не може вважатися досягнутим до моменту здійснення оплати відповідної суми (п.8), водночас несплата такої суми в будь-якому випадку має наслідком неузгодженість податкового зобов`язання в силу пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (останнє речення).
Вищенаведена правова позиція викладена в постанові від 24 січня 2019 року у справі №810/571/15 (адміністративне провадження №К/9901/8383/18), але не виключно.
Згідно пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Керуючись наведеними законодавчими положеннями, суди попередніх інстанцій, установили, що станом на час подання позивачем заяви від 27.02.2015 року про застосування процедури податкового компромісу, грошове зобов`язання з податку на прибуток, визначене податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2014 року №0000342200 не було узгодженим, оскільки щодо останнього тривала процедура судового оскарження відповідачем в апеляційному постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 року у справі №813/5571/14 і в подальшому, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року було відкрито апеляційне провадження у справі №813/5571/14.
Судом першої інстанції встановлено, що заява про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2014 № 0000342200 в частині грошових зобов`язань з податку на прибуток за основним платежем 22 644, 51 грн (щодо якої позивачем ставилося питання в заяві про досягнення податкового компромісу), відповідала вимогам, передбаченим підрозділом 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а на вказану у заяві СП ТзОВ «Полі Пак» суму податкових зобов`язань поширювалася можливість застосування процедури податкового компромісу, передбаченої п.7 підрозділу 9-2 розділу XX ПК України, в тому числі, щодо частини суми завищених витрат (в розмірі 22 644, 51 грн) з податку на прибуток, щодо якого тривала процедура судового оскарження у справі №813/5571/14.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, відхиляючи висновок суду першої інстанції про те, що заява про погодження податкового компромісу відповідала вимогам підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та дійшовши за результатами апеляційного перегляду справи висновку, що законодавець залишає за платником право скористатись податковим компромісом з податку на прибуток від усієї суми завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, донарахованої податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2014 року №0000342200, а не від частини, та як наслідок, не дотримання необхідних умов, з якими закон пов`язує досягнення податкового компромісу, не врахував висновки суду першої інстанції, в яких вірно, із посиланням на вимоги пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України та п.56.21 ст.56 ПК України, акцентовано увагу на те, що в даній ситуації, ПК України не виключає можливості досягнення податкового компромісу щодо частини податкових зобов`язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні, оскільки податкове законодавство не містить і такої заборони.
Також, судом першої інстанції було враховано і позицію ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області, яка відображена у оскарженому рішенні №17/2822/10/13-25-22-00 від 16.03.2015 та у запереченнях на позовну заяву, про те, що податкові зобов`язання, визначені у вищевказаному податковому повідомленні-рішенні на даний час є неузгодженими та відповідають критеріям, встановленим Законом України № 63-VIII, як такі, що прийняті в період 1095 днів до 01.04.2014 року.
Контролюючим органом під час розгляду справи взагалі не обґрунтовані підстави для не погодження податкового компромісу із посиланням на неможливість виділення суми завищених витрат з податку на прибуток, тоді, як заява позивача відповідала вимогам, передбаченим підрозділом 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України і платіжним дорученням від 05.03.2015 №1446 СП ТОВ «Полі Пак» сплатило до державного бюджету суму узгоджених податкових зобов`язань у розмірі 1132,23 грн (5% від суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств). Тоді, як визначальною умовою досягнення податкового компромісу є сплата такої суми на виконання вимог п. 8 підрозділу 9-2 Перехідних положень ХХ ПК України і згідно п.7 підрозділу 9-2 розділу XX ПК України, враховуючи процедуру судового оскарження, днем узгодження платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (в частині), є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу (27.02.2015 року).
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до п. 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).
Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).
Також, у відповідності до п. 3 розділу І Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України № 765 від 05.12.2013 і зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994, встановлено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.
Суд касаційної інстанції, не заперечуючи проти того, що ведення інтегрованої картки платника податків є формою оперативного обліку податків, зборів, а внесення змін в інтегровану картку в розумінні вимог ПК України є службовою діяльністю контролюючого органу, звертає увагу на те, що контролюючий орган під час розгляду справи, як в запереченнях на адміністративний позов, так і в апеляційній скарзі не виклав незгоди щодо заявленої позивачем вимоги, задоволеної судом першої інстанції про зобов`язання останнього відобразити в інтегрованій картці СП ТзОВ «Полі Пак» за платежем «податок на прибуток» узгодження податкових зобов`язань СП ТзОВ «Полі Пак» за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 року у розмірі 1 132,23 грн та досягнення СП ТзОВ «Полі Пак» податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 року, обгрунтовуючи свою позицію тільки відсутністю підстав для погодження податкового компромісу відносно частини суми, визначеної позивачем.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Отже висновки суду апеляційної інстанції (враховуючи межі перегляду, передбачені статтею 195 КАС України), на відміну від висновків суду першої інстанції за результатами розгляду справи, не відповідають правильному змісту правового регулювання вищенаведених норм, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених статтею 202 КАС України, для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Спільного Українсько-німецького підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі Пак» задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 року у справі № 813/1880/15 (817/3347/17), скасувати. Залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року у справі № 813/1880/15 (817/3347/17).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко
Л.І. Бившева
Судді Верховного Суду