ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №813/2091/18
адміністративне провадження №К/9901/66603/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року (головуючий суддя Макарик В.Я., судді: Глушко І.В., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними дій Митниці у вигляді вимог по відшкодуванню ОСОБА_1 витрат на зберігання на складі Митниці товару загальною вагою 18300 кг, вилученого на підставі протоколу про порушення митних правил №3220/20900/17 від 06 липня 2017 року, та зазначеного як "шасі з комутаційним обладнанням, які є частинами бувшої в користуванні та демонтованої АТС, не придатні для використання за прямим призначенням, код УКТЗЕД 7112990000"; зобов`язання видати уповноваженому представнику ОСОБА_1 товар загальною вагою 18300 кг, вилучений на підставі протоколу про порушення митних правил №3220/20900/17 від 06 липня 2017 року, та зазначений як "шасі з комутаційним обладнанням, які є частинами бувшої в користуванні та демонтованої АТС, не придатні для використання за прямим призначенням, код УКТЗЕД 7112990000" без відшкодування витрат на зберігання цього товару на складі Митниці.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувала, що вважає дії Митниці у вигляді вимог по відшкодуванню витрат на зберігання на її складі товару, вилученого на підставі протоколу №3220/20900/17 від 06 липня 2017 року протиправними, оскільки відповідно до частини 1 статті 520 Митного кодексу України (далі - МК України) витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються лише особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, проте постановою Галицького районного суду м.Львова від 30 листопада 2017 року у справі №461/8076/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2018 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 МК України («Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю») закрито у зв`язку із спливом строку накладення адміністративного стягнення, а вилучений товар повернуто ОСОБА_1 , тобто останню не було визнано винною у вчиненні порушення митних правил та на неї не було накладено адміністративного стягнення; крім того позивач не припустилась жодного зволікання із зверненням за вилученим товаром, оскільки не мала можливості подати Митниці заяву про повернення товару раніше, ніж вона отримала належним чином оформлене судове рішення апеляційного суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями у справі №461/8076/17 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 МК України закрито, а відтак не встановлено протиправності її дій, вини та порушення як такого митних правил, як наслідок, витрати митного органу за зберігання товару, який був вилучений у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили зазначеними судовими рішеннями відшкодуванню не підлягають.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд, дослідивши обставини справи, прийшов до висновку, що постановою Галицького районного суду м.Львова від 30 листопада 2017 року у справі №461/8076/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2018 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 МК України закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення, а не за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, в зв"язку з чим остання, у відповідності до приписів частини 3 статті 243 МК України зобов"язана відшкодувати митному органу витрати на зберігання вилученого товару на її складі.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила його скасувати з підстав, що вже наводились нею в позовній заяві, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а постанову апеляційного суду, яку він просив залишити без змін, - обґрунтованою та законною.
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 06 липня 2017 року на митному пості «Рава-Руська» Митниці складено протокол про порушення митних правил №3220/20900/17 стосовно громадянки Республіки Польща ОСОБА_1 , яка працює директором «ТДМ Електронікс», згідно з яким на підставі статті 511 МК України тимчасово вилучено товар, який у протоколі зазначено як «шасі з комутаційним обладнанням, які є частинами бувшої у використанні та демонтованої АТС, не придатні для використання за прямим призначенням. Код УКТЗЕД 7112990000», загальною вагою 18 300 кг.
Постановою Галицького районного суду міста Львова від 30 листопада 2017 року у справі №461/8076/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2018 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 483 МК України закрито на підставі частини 2 статті 467 МК України, тобто за закінченням строку накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил, оскільки, як зазначено в судових рішеннях, порушення митних правил вчинене 24 квітня 2017 року, а отже шестимісячний з вчинення правопорушення строк для накладення адміністративного стягнення закінчився 24 жовтня 2017 року.
При цьому в резолютивній частині постанови Галицького районного суду міста Львова від 30 листопада 2017 року зазначено про повернення вилученого товару ОСОБА_1
10 квітня 2018 року ОСОБА_1 на адресу Митниці подано заяву щодо повернення товару, а саме: «шасі з комутаційним обладнанням, які є частинами бувшої у використанні та демонтованої АТС, не придатні для використання за прямим призначенням», загальною вагою 18300 кг, вилученого відповідно до протоколу про порушення митних правил №3220/20900/18 від 06 липня 2017 року.
23 квітня 2018 року представник позивача прибув на склад митниці на митний пост «Рава Руська» для фактичного отримання вилученого за протоколом про порушення митних правил №3220/20900/17 товару, проте йому повідомили, що товар може бути виданий тільки після сплати коштів за його зберігання на складі в сумі 107 689,47 грн., про що було видано відповідне повідомлення від 23 квітня 2018 року №РА 010938.
Також листом №3687/10/13-70-03-05/19 від 23 квітня 2018 року Митниця повідомила, що для отримання майна, на підставі постанови суду від 30 листопада 2017 року у справі №461/8076/17 позивачу потрібно звернутися на склад митниці, а також зазначила, що відповідно до статті 242 МК України товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
На вказані дії посадових осіб Митниці позивачем подано скаргу від 25 квітня 2018 року, в якій також порушено питання про вжиття заходів для невідкладного повернення вилучених 06 липня 2017 року товарів ОСОБА_1 на підставі заяви її представника від 10 квітня 2018 року без висування вимог щодо сплати будь-яких платежів за зберігання цього товару.
07 травня 2018 року за наслідками розгляду скарги Митницею надано відповідь №245/У/13-70-03-05/19, в якій повідомлено, що частиною 3 статті 243 МК України передбачено, що якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати органу доходів і зборів на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються. Інших випадків звільнення особи від оплати витрат за зберігання товарів МК України не містить.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 201 МК України товари з моменту пред`явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.
Згідно із частиною 1 статті 239 МК України під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
За змістом пункту 6 частини 5 статті 238 МК України на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися, зокрема, товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу.
В свою чергу частиною 1 статті 511 МК України передбачено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.
Відповідно до частини 6 статті 239 МК України витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині 5 статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини 5 статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини 3 статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.
Товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів (стаття 242 МК України).
Згідно ж із частиною 3 статті 243 МК України якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати митного органу на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.
Витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи (частина 1 статті 519 МК України).
Відповідно до частин 1 та 3 статті 520 МК України Витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Витрати на оплату послуг перекладача відшкодовуються з державного бюджету.
Порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України №731 від 15 червня 2012 року затверджено Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів (далі - Порядок), за змістом пункту 2 розділу II якого витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (далі - платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів
Пунктом 3 розділу III Порядку визначено, що розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі. День видачі зі складу митного органу товарів, транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.
Відповідно до пункту 9.1 Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627, товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах Митниць під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат Митниць на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Як вже вказувалось в цій постанові, постановою Галицького районного суду м.Львова від 30 листопада 2017 року у справі №461/8076/17 провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 МК України закрито саме за закінченням строку накладення адміністративного стягнення, тобто не за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому відсутність події і складу адміністративного правопорушення та закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, є окремими підставами для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, які визначені різними пунктами частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення (зокрема, першим та сьомим).
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду