05.12.2024

№ 813/2212/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа № 813/2212/17

адміністративне провадження № К/9901/7017/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/2212/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Розліт» до Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Кухтея Р.В., суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. В червні 2017 року до Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Розліт» (далі - позивач, ТОВ «НВП «Розліт») до Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Миколаївський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області), в якому просило:

1.1. визнати протиправною та скасувати постанову від 02 червня 2017 року винесену начальником Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сідельником Н.М., якою скасовано постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 50991773, ВП № 50991836, ВП № 50497468, ВП № 50094652, ВП № 50994739, ВП № 50094852, ВП № 50094806, ВП № 49565285, ВП № 49565232, ВП № 49478700, ВП № 50496545, ВП № 48987125, ВП № 45452152, ВП № 45452019, ВП № 48986810, ВП № 42267787, ВП № 40352315, ВП № 40727939, ВП № 40352272, ВП № 40352233, ВП № 40352060, ВП № 40352189, ВП № 40351872, ВП № 40352127, ВП № 40352000, ВП № 40351935, ВП № 40351433, ВП № 40351275, ВП № 50991635, ВП № 50497604 винесені 30 червня 2016 року державним виконавцем Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Унгурян О.В. та зобов`язано державного виконавця винести постанову про повернення виконавчих документів відповідно до пункту 3 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року у вказаних виконавчих провадженнях.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постанова від 02 червня 2017 року винесена з порушенням законодавства, а саме з неправильним застосуванням статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Позивач зазначає, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову, або інший процесуальний документ у випадку коли дії державного виконавця суперечать вимогам Закону.

2.1. Однак, позивач наголошує на те, що державним виконавцем було помилково зазначено підставою при поверненні виконавчих документів стягувачеві, а саме пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року замість пункту 3 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, тобто не ту підставу для повернення виконавчих документів, що на переконання позивача вважається помилкою. Враховуючи наведене, позивач вважає, що помилкове зазначення не того пункту в процесуальному документі при здійсненні державним виконавцем своїх повноважень не може бути підставою для скасування процесуальної дії, яка вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, позивач зазначив, що у випадку помилкового зазначення не того пункту статті, законодавством передбачена можливість виправлення граматичних чи арифметичних помилок, шляхом винесення відповідної постанови про виправлення помилки. Враховуючи наведені обставини, позивач не погоджується з винесенням постанови від 02 червня 2017 року, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами проведеної начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області перевірки виконавчих проваджень було встановлено, що постанови про повернення виконавчих документів стягувачу винесені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. При цьому, суд першої інстанції вказав, що описка переважно має поодинокий характер, а у даному випадку державним виконавцем вказано невірний пункт статті Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року у тридцяти постановах зведеного виконавчого провадження, що свідчить про невірне застосування цього Закону та є підставою для їх скасування.

5. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ТзОВ «НВП Розліт» подало апеляційну скаргу, у якій вказували на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Розліт» задоволено.

6.1. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року у справі № 813/2212/17 скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Розліт» до Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено повністю.

6.2. Визнано протиправною та скасовано постанову начальника Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Сідельника Н.М. від 02 червня 2017 року про скасування постанов державного виконавця Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Унгуряна О.В. від 30 червня 2016 року про повернення виконавчого документа ВП № 50991773, ВП № 50991836, ВП № 50497468, ВП № 50094652, ВП № 50094739, ВП № 50094852, ВП № 50094806, ВП № 49565285, ВП № 49565232, ВП № 49478700, ВП № 50496545, ВП № 48987125, ВП № 45452152, ВП № 45452019, ВП № 48986810, ВП № 42267787, ВП № 40352315, ВП № 40727939, ВП № 40352272, ВП № 40352233, ВП № 40352060, ВП № 40352189, ВП № 40351872, ВП № 40352127, ВП № 40352000, ВП № 40351935, ВП № 40351433, ВП № 40351275, ВП № 50991635, ВП № 50497604 та зобов`язання державного виконавця Унгуряна О.В. винести постанову про повернення виконавчих документів відповідно до пункту 3 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у вказаних виконавчих провадженнях.

7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що помилкове зазначення не того пункту в процесуальному документі при здійсненні державним виконавцем своїх повноважень, не може бути підставою для скасування процесуальної дії, яка вчинена відповідно до чинного законодавства, а передбачає можливість виправлення граматичних чи арифметичних помилок, шляхом винесення відповідної постанови про виправлення помилки. Крім того, суд апеляційної інстанції звертав увагу на те, що можливість виправлення описок у судових рішеннях передбачено всіма процесуальними кодексами та з врахуванням людського фактору є звичайною практикою при розгляді судових справ (стаття 169 КАС України, стаття 89 ГПК України, стаття 219 ЦПК України, стаття 379 КПК України).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. 22 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що на виконанні у відділі перебувало зведене виконавче провадження ВП № 35755839, яке об`єднувало 30 виконавчих проваджень про стягнення коштів з ТзОВ "НВП - Розліт" на загальну суму 432129,10 грн. Провадження по цих виконавчих провадженнях було завершено 30 червня 2016 року згідно з пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року.

9.1. В подальшому, начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області було встановлено, що в мотивувальній частині постанови про повернення виконавчого документа стягувачу було зазначено: в ході виконання зведеного виконавчого провадження все рухоме майно, що належить боржнику в процесі виконання зведеного виконавчого провадження реалізовано, кошти від реалізації розподілені між стягувачами згідно Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року. Нерухоме майно, яке належить боржнику в процесі примусового виконання не реалізоване і стягувач не заявив про своє бажання залишити за собою дане майно. Іншого майна, на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено, однак виконавче провадження завершено згідно з пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, що є порушенням вимог даного Закону, оскільки повернення виконавчого документа стягувачу у разі, якщо стягував відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення визначено пункту 3 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року.

9.2. Враховуючи виявлені порушення, начальником відділу на підставі абзацу 2 пункту 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року було винесено постанову від 02 червня 2017 року, якою було скасовано постанови про закінчення виконавчих проваджень у зведеному виконавчому провадженні та зобов`язано державного виконавця винести постанову про повернення виконавчих документів відповідно до пункту 3 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

9.3. Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, адже не враховано те, що Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року не передбачено іншого порядку виправлення помилки державного виконавця, вчиненого в автоматизованій системі виконавчого провадження, ніж як скасування постанови або іншого процесуального документу.

10. 22 січня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О.В., суддів Шарапа В.М., Желтобрюх І.Л.

11. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року № 596/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 05 лютого 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

14. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

15. На виконанні у Миколаївському РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області перебувало зведене виконавче провадження ВП № 35755839, яке об`єднувало 30 виконавчих проваджень про стягнення з ТзОВ НВП «Розліт» коштів на загальну суму 432 129,10 грн. Вказане провадження було завершено 30 червня 2016 року згідно пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, оскільки в ході виконання зведеного виконавчого провадження все рухоме майно, що належало боржнику в процесі виконання зведеного виконавчого провадження реалізовано, кошти від реалізації розподілені між стягувачами згідно Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року. Нерухоме майно, яке належить боржнику, в процесі примусового виконання не реалізовано і стягувач не заявив про своє бажання залишити його за собою. Іншого майна, на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено.

16. 06 квітня 2017 року Товариство подало скаргу до начальника Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, яку останній отримав 12 квітня 2017 року, в якій скаржник просив зняти арешт та вилучити записи обтяжень з нерухомого майна належного ТзОВ «НВП-Розліт», оскільки майно не продавалося тричі на прилюдних торгах, що визначено статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року на підставі чого 30 червня 2016 року державним виконавцем у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 47 цього Закону винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. При цьому, державним виконавцем станом на 22 лютого 2017 року не знято арешти з майна, що належить ТзОВ «НВП-Розліт».

17. 02 червня 2017 року начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області було проведено перевірку вищевказаних виконавчих проваджень та встановлено, що постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві винесені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, оскільки постановлені відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 цього Закону, однак у постанові вказано, що нерухоме майно, яке належить боржникові в процесі примусового виконання не реалізовано і стягувач не заявив про своє бажання залишити за собою дане майно. З урахуванням наведеного, державний виконавець при винесенні вказаних постанов мав би керуватися пунктом третім цієї статті.

18. 02 червня 2017 року начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області на підставі статей 15, 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року було винесено оскаржувану постанову № б/н, якою скасовано постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 50991773, ВП № 50991836, ВП № 50497468, ВП № 50094652, ВП № 50994739, ВП № 50094852, ВП № 50094806, ВП № 49565285, ВП № 49565232, ВП № 49478700, ВП № 50496545, ВП № 48987125, ВП № 45452152, ВП № 45452019, ВП № 48986810, ВП № 42267787, ВП № 40352315, ВП № 40727939, ВП № 40352272, ВП № 40352233, ВП № 40352060, ВП № 40352189, ВП № 40351872, ВП № 40352127, ВП № 40352000, ВП № 40351935, ВП № 40351433, ВП № 40351275, ВП № 50991635, ВП № 50497604 від 30 червня 2016 року, винесених державним виконавцем Унгуряном О.В. та зобов`язано державного виконавця винести постанови про повернення виконавчих документів відповідно до пункту 3 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року у вказаних виконавчих провадженнях.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

19. На момент винесеня оскаржуваної постанови умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регулювалися Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), який набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

20. Відповідно частини 3 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

20.1. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

20.2. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

21. У даному провадженні предметом контролю начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень було застосування державним виконавцем при вірішенні питання про повернення виконавчого документу стягувачу приписів статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-XIV).

22. Питання повернення виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, станом на момент винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві визначала стаття 47 Закону № 606-XIV.

23. Пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, у разі якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

24. За правилами пункту 3 частини 1 статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ повертається у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

26. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

27. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

28. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

30. У даному випадку суди першої та апеляційної інстанцій по різному вирішили питання про застосування начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області статті 74 Закону № 1404-VIII при винесенні оскаржуваної постанови № б/н від 02 червня 2017 року:

- суд першої інстанції виходив з того, що за результатами проведеної начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області перевірки виконавчих проваджень було встановлено, що державним виконавцем вказано невірний пункт статті Закону № 606-XIV у тридцяти постановах зведеного виконавчого провадження, що свідчить про невірне застосування цього Закону та є підставою для їх скасування;

- суд апеляційної інстанції вказував на помилкове зазначення не того пункту в процесуальному документі при здійсненні державним виконавцем своїх повноважень, не може бути підставою для скасування процесуальної дії, яка вчинена відповідно до чинного законодавства, а передбачає можливість виправлення граматичних чи арифметичних помилок, шляхом винесення відповідної постанови про виправлення помилки.

31. Оцінюючи доводи скаржника в межах касаційної скарги, Верховний Суд приходить до таких висновків.

32. У цій справі судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку з надходженням на ім`я начальника Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області скарги ТзОВ НВП "Розліт" від 06 квітня 2017 року, ним було проведено перевірку виконавчих проваджень, в результаті якої було встановлено, що постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві винесені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження". За наслідками цієї перевірки начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Сідельником Н.В. було встановлено, що мало місце порушення вимог державним виконавцем Закону № 606-XIV, а саме вказано невірний пункт статті цього Закону у тридцяти постановах зведеного виконавчого провадження про повернення виконавчого документу стягувачу.

33. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зазначення державним виконавцем невірного пункту статті Закону 3606-XIV у тридцяти постановах зведеного виконавчого провадження свідчить про невірне застосування Закону № 606-XIV.

34. Обранню підстави для повернення виконавчого документа стягувачу та застосуванню відповідної норми закону передує комплекс виконавчих дій, обсяг якого є різним для можливості застосування тієї чи іншої норми закону.

35. Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що начальником Миколаївського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області в оскаржуваній постанові чітко зазначено, що за результатами перевірки зведеного виконавчого провадження встановлено, що мало місце саме порушення вимог Закону № 606-XIV, а не граматична чи арифметична помилка.

36. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні даного адміністративного позову.

37. При цьому, Львівський апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин, а саме абзац третій частини 3 статті 74 Закону № 1404-VIII, помилково скасував рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення.

38. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

39. За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач правомірно прийняв оскаржувану постанову, а суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

40. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним. У свою чергу, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

41. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

42. З урахуванням вищенаведеного постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року підлягає скасуванню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року - залишенню в силі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

43. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Миколаївського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі №816/2212/17 скасувати.

3. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року у справі №816/2212/17 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду