ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №813/2416/16
адміністративне провадження №К/9901/19403/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 (суддя Кухар Н.А.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 (Головуючий суддя Шинкар Т.І., судді: Пліш М.А., Ільчишин Н.В.)
у справі № 813/2416/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправним рішення, -
В С Т А Н О В И В:
15.07.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовами до Головного управління ДФС у Львівській області, в яких просила визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 05.07.2016 № 0000931406, від 05.07.2016 № 0000911406, від 05.07.2016 № 0000921406.
Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2016 справу №813/2417/16 та справу №813/2418/16 об`єднано для спільного розгляду зі справою №813/2416/16.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем перед початком перевірки не пред`явлено належним чином оформленого направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, зазначених у направленнях на проведення перевірки. У податкового органу не було правових підстав здійснювати перевірку позивача в силу положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII. Судами попередніх інстанцій не наведено жодних доказів, які б свідчили, що ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 .
Відповідач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.06.2016 посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на підставі наказу від 14.06.2016 № 554 та направлень проведено фактичну перевірку магазину, розташованого за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Рихтичі , що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , про що складено акт перевірки №0648/13/09/РРО/269002066.
Відповідно до вказаного акта перевіркою встановлено, що позивачем: не проведено через РРО розрахункової операції з продажу (відпуску) товару та невидано при цьому розрахункового документа встановленої форми на повну суму покупки через РРО, неподано до органів ДФС по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті РРО або в пам`яті модему, який до них приєднано; порушено ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме в реалізації знаходяться алкогольні напої на загальну суму 3 294, 00 грн, на які не представлено накладні.
21.06.2016 ОСОБА_1 подала заперечення на акт перевірки №0648/13/09/РРО/ НОМЕР_1 , яке розглянуто на засіданні постійно діючої комісії по розгляду спірних питань ГУ ДФС у Львівській області 01.07.2016 та відповідно до висновків ГУ ДФС у Львівській області за результатами розгляду заперечення ФОП ОСОБА_1 від 21.06.2016 прийнято рішення: висновки акта №0648/13/09/РРО/ НОМЕР_1 від 15.06.2016 залишити без змін та врахувати при прийняті податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду акта перевірки та заперечення платника, ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
-від 05.07.2016 № 0000931406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1 гривні з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
-від 05.07.2016 № 0000911406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 170 сімдесят гривень з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 9 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
-від 05.07.2016 № 0000921406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 6588 гривень з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статтю 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Згідно з пунктом 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 проведено на підставі Наказу від 14.06.2016 №554 відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та направлень на перевірку від 14.06.2016 №1724 та №1725.
Перевірку магазину проведено в присутності продавця ОСОБА_3 (як встановлено зі слів такої), якій пред`явлено службове посвідчення та направлення на проведення перевірки та вручено копію наказу від 14.06.2016 №554, що підтверджено підписом останньої (а.с.79-82).
При цьому суд першої інстанції викликав в судове засідання продавця - ОСОБА_3 в якості свідка та зобов`язував представника позивача забезпечити участь вказаного свідка в судовому засіданні, проте свідок в судове засідання суду першої інстанції не з`явився.
Відтак, доводи касаційної скарги в цій частині спростовані судами попередніх інстанцій.
Крім того, у червні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання дій Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області щодо призначення перевірки за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій протиправними, визнання дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області щодо проведення перевірки за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій протиправними, визнання висновків викладених в акті № 0648/1309/РРО/ НОМЕР_1 перевірки за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій протиправними.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 у справі № 813/2043/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2016 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття рішень судами попередніх інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Касаційна скарга позивача не містить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій щодо факту встановлених порушень, які знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
За правилами частини першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243 246 250 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі № 813/2416/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко