№ 813/2656/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 813/2656/15

адміністративне провадження № К/9901/25973/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Хохуляк В.В. , Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник ГУ ДПС у Львівській області)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 року (суддя Костецький Н.В.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді: Пліш М.А., Шинкар Т.І.)

у справі № 813/2656/15 (№ 876/9253/15)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»

до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі відповідач, податковий орган), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими зменшено суму бюджетного відшкодування, збільшено суму бюджетного відшкодування, зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб та застосовано суму штрафних санкцій.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 19.08.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року, задовольнив позовні вимоги.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0004782202 , № 0004792202, № 0004742202, № 0004732202, № 0010431702 та № 0004772203 від 13.05.2015 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Податковий орган, зокрема, зазначає, що судами не встановлено, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші дані, які мають значення для справи, яку норму належить застосувати.

У запереченні на касаційну скаргу товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 24.04.2015 року № 910/22-01/30823262 (із змінами від 13.05.2015 року № 6510/13-04-22-01).

Висновками акта встановлено порушення:

- п.п.14.1.56, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4.п.135.5 ст.135, пп.138.8 ст.138, пп.139.1.1, п.п.139.1.9 ст.139, п..144,3 ст.144, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в наслідок чого встановлено:

- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2014 рік на суму 12 759 600 грн,

- заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 239 055,51 грн;

- п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, пп. «б» п.185.1 ст.185, ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податкові зобов`язання на суму 254 419,83 грн, що призвело до:

- завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 231 177,13 грн;

- заниження бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 231 006, 67 грн;

- п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85. п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, а саме ненадання платником податків оригіналів документів;

- п.46.1 ст.46 та п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України;

- пп.14.1.85 п.14.1 ст.14, п.160.2, ст.160 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку з доходу нерезидента за 2013 рік в сумі 39 259,36 грн;

- п.п.164.2.17 п.164.2., п.164.5 ст.164, л.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1, ст.168 Податкового України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 5 293,33 грн;

- п.51.1 ст.51, пп. «б» п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України;

- п.3.1 п. 7.39 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме відсутність платіжних документів, які підтверджують сплату підприємством готівкових коштів в розмірі 2 295,35 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 13.05.2015 року, зокрема, прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004782202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 231 177,13 грн та нараховано 115 588,59 грн за штрафними санкціями;

- № 0004792202, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 231 006,67 грн;

- № 0004742202, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 759 600 грн;

- № 0004732202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 548 089,39 грн, в тому числі 1 239 055,51 грн за основним платежем та 309 763,88 грн за штрафними санкціями;

- № 0010431702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами на суму 7 126,66 грн, в тому числі 5 293,33 грн за основним платежем та 1 833,33 грн за штрафними санкціями;

- № 0004772203, яким за порушення норм регулювання обігу готівки застосовано штрафні санкції в сумі 2 295,35 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд переглядає судові рішення в порядку доводів, наведених в касаційній скарзі.

1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період 2012-2014 роки між позивачем та компанією-нерезидентом VEIKI - VNL Electric Large Laboratories Ltd. (Угорщина) укладено ряд контрактів на випробування продукції позивача. Відповідно до умов контрактів компанія VEIKI - VNL Electric Large Laboratories Ltd. надавала послуги щодо типових випробувань та спеціальних тестувань скляних ізоляторів типу ANSI Class 52-3, 52-5 в тому числі: випробування напругою перекриття низької частоти в сухому стані, під дощем, під напругою, критичним імпульсом, випробування на визначення рівня радіоперешкод при напругах низької частоти, випробування термомеханічним навантаженням, тепловим ударом, випробування імпульсною пробивною напругою в повітрі та інше.

За результатами проведених випробувань продукції сторонами складені акти про надання послуг. Відповідно до яких випробування ізоляторів проведені в повному обсязі та складено протоколи, в яких задокументовано інженерні послуги з випробування ізоляторів.

На підтвердження того, що послуги надані контрагентом, є інженерними позивачем надано лист VEIKI - VNL Electric Large Laboratories Ltd. від 10.12.2014 року.

Факт отримання відповідних послуг, їх вартість тощо не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги.

Відповідно до пп. «в» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), місцем постачання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Таким чином, місцем постачання інженерних послуг з випробування ізоляторів наданих нерезидентом компанією VEIKI - VNL Electric Large Laboratories Ltd. є саме митна територія України.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться до того, що судами не проаналізовано переліку КВЕД для кваліфікації послуг як інженерних.

Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган як в акті перевірки (том 2 арк. с. 73-79), так і в касаційній скарзі, не навів жодного доводу, зокрема і з посиланням на класифікатор видів економічної діяльності, які б доводили, що отримані товариством послуги не є інженерними. В свою чергу, покладання на суд обов`язку обґрунтувати висновки податкового органу протиричіть принципам адміністративного судочинства.

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ ВТП «РИФ» укладено договорі підряду:

- № 16/10-12 від 25.10.2012р. на проведення ремонтних робіт в санвузлах II поверху прохідної в м. Львові по вул. Зелена, 301;

- № 15/01-13 від 15.01.2013р. «Ремонт випробувальної лабораторії товариства в м. Львові на вул.3еленій,301;

- № 05/08 від 05.08.2013 року на виконання ремонтно-будівельних робіт;

- №08/10 від 15.10.2013 року на виконання ремонтно-будівельних робіт по ремонту даху приміщення складального цеху бук. «О» за адресою: м. Львів, вул. Зелена,301.

Суди попередніх інстанцій встановили, що грошові кошти за отримані послуги підряду сплачені в повному обсязі.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що судами не досліджено факту проведення оплати за надані послуги, тобто судами не встановлено підставу та дату виникнення права позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту.

В той же час, в акті перевірки зазначено, що Товариством проведено оплату по контрагенту ТОВ ВТП «РИФ» (том 2 арк. с. 88), на що звернули увагу суди попередніх інстанцій.

3. Судом встановлено, що 06.06.2012 року між товариством та компанією «International Investment & Trading Corp» (В`єтнам) укладено контракт №21-LIC/12/C151 та додаток № 1 до нього у відповідності до яких позивач здійснював продаж скляних ізоляторів марки ПС70Е (U70BS) в кількості 6480 шт. вартістю 44 128,80 доларів США.

Відповідно до п. 4.1 вказаного контракту поставка здійснюється на умовах FCA, м. Львів, Україна (Інкотермс 2010). Згідно п.5.1. цього ж контракту оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем на умовах 100 % попередньої оплати на протязі 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від продавця. При цьому, у відповідності до положень п. 5.3 Контракту №21-LIC/12/C151 від 06.06.2012 року оплата за товар може здійснюватись не покупцем, а іншою фірмою нерезидентом (том 1 арк. с. 153-155).

У відповідності до положень Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010) термін FCA «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження, в такому разі поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару перевізнику.

Відвантаження продукції (скляних ізоляторів) відбулося 22.06.2012 року на території Товариства за адресою м. Львів, вул. Зелена, 301 в контейнері №FCIU8851394 відповідно до ВМД №209140000/2012/020460 (том 1 арк. с. 156).

При завантаженні транспортного засобу перевізника ПП «СКАТ ТРАНС» (реєстраційний номер транспортного засобу та причепу НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) та при оформленні вантажу на митному посту Малехів Львівської митниці в контейнері №FCIU8851394 знаходилися скляні ізолятори ПС70Е (U70BS) в кількості 6480 шт. Завантаження ізоляторів на автомобіль перевізника підтверджується актом завантаження від 22.06.2012 року з підписом водія ПП «СКАТ ТРАНС» - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 ) та працівників позивача, міжнародною товарно-транспортною накладною б/н від 22.06.2012 року (том 1 арк. с. 157-158).

Крім цього, згідно листа Південної митниці від 09.08.2012 року № 05/5-12210 22.06.2012 року Львівською митницею було оформлено вантажну митну декларацію (ВМД) №209140000/2012/020640 на товар «скляні ізолятори для ліній електропередач U70ВS» (далі ізолятори) у кількості 27 місць, вагою нетто 23328 кг. Відправником ізоляторів є ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», одержувачем - компанія «International Investment & Trading Corp» (В`єтнам). Зазначений товар 22.06.2012 року у контейнері під митним забезпеченням Львівської митниці - металева пломба №209/228 було направлено під митним контролем до Південної митниці для подальшого вивезення ізоляторів до В`єтнаму. Після прибуття контейнера на зазначеному автомобілі під керуванням ОСОБА_1 до митного поста «Одеса-порт» Південної митниці та надання митному органу, як підстави для переміщення товарів документів контейнер було відкрито для проведення митного огляду. В ході огляду встановлено, що замість ізоляторів у контейнері фактично знаходиться лом кольорових металів при цьому металева пломба №209/228 на контейнері була у наявності та в непошкодженому стані. Проведеною експертизою було встановлено, що відтиски на пломбі, з якою контейнер було доставлено ОСОБА_1 до митного поста «Одеса-порт» Південної митниці зроблено не пломбіратором Львівської митниці №209/228 (висновок НДКЦ при ГУМВС України в Одеській області від 10.07.2012 року № 585). Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , ним за розпорядженням невідомої йому особи контейнер було доставлено до невідомої йому бази у м. Миколаєві, де з ізоляторами, які переміщувались ОСОБА_1 здійснювались вантажні операції (які саме йому не відомо). Зазначений факт свідчить про вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, направлених на переміщення через митний кордон України одних товарів під виглядом інших (том 4 арк. с. 3).

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що оплата за поставку позивачем скляних ізоляторів була здійснена 21.06.2012 року в сумі 44 129,00 доларів США третьою особою, а саме фірмою MD Company ING (Панама), що відповідає умовам контракту №21-LIC/12/C151 від 06.06.2012 року та положенням ч. 1 ст. 528 ЦК України. Факт надходження коштів на розрахунковий рахунок Товариства встановлений в ході перевірки.

В касаційній скарзі податковий орган стверджує, що обов`язок оплати за поставлений товар покладається на покупця, або третю особу, яка зазначена в переліку. MD Company ING в переліку 5.3 договору не значиться. Отже, на думку податкового органу, кошти отримані від MD Company ING є безповоротною допомогою.

Суд не погоджується з таким доводом податкового органу, оскільки п. 5.3 договору містить не виключний перелік нерезидентів, вказаний пункт містить перелік 3 підприємств - нерезидентів та вислів «або іншими», що беззаперечно відомо податковому органу, оскільки на дане формулювання відповідач посилається в попередньому абзаці касаційної скарги.

Суд не погоджується з доводом податкового органу, що судами не підтверджено, що призначенням платежу, здійсненого MD Company ING, було виконання умов договору №21-LIC/12/C151 від 06.06.2012 року, оскільки саме посилання на вказаний договір міститься у призначенні платежу (том 3 арк. с. 199).

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно статуту Товариства в редакції від грудня 2014 року учасниками позивача були дві юридичні особи, а саме: Дочірнє підприємство «Глобал Інсулейтор Груп» Компанії «Майті Спарк Холдінгз Лімітед» з часткою 76,3 % статутного капіталу, що становить 8 317 215,70 грн та Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГ Холдінгс» з часткою 23,7 % статутного капіталу, що становить 2 584 012,28 грн.

19.12.2014 року загальними зборами учасників Товариства (протокол № 12/2014 від 19.12.2014 року) прийнято рішення про завершення процедури реорганізації шляхом приєднання до позивача його засновника - Дочірнього підприємства «Глобал Інсулейтор Груп» Компанії «Майті Спарк Холдінгз Лімітед» та встановлено, що позивач є правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків (активів та пасивів) Дочірнього підприємства «Глобал Інсулейтор Груп». Крім того, зі змісту даного протоколу вбачається, що учасники прийняли рішення «анулювати внесок Дочірнього підприємства «Глобал Інсулейтор Груп» Компанії «Майті Спарк Холдінгз Лімітед» в сумі 8 317 215,70 грн у зв`язку з його приєднанням до самого товариства» (том 1 арк. с. 173-174).

Відповідно до Передавального акту прав та обов`язків, майна Дочірнього підприємства «Глобал Інсулейтор Груп» Компанії «Майті Спарк Холдінгз Лімітед», що передаються Товариству від 11.12.2014 року вбачається, що Дочірнім підприємством «Глобал Інсулейтор Груп» Компанії «Майті Спарк Холдінгз Лімітед» було передано позивачу частку в статутному капіталі ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» у розмірі 76,3 %, що становить 8 317 215,70 грн (том 1 арк. с. 175-179).

У відповідності до п.153.15.1 ст. 153 Податкового кодексу України (яка діяла на час зміни статуту Товариства) не включається до складу доходу платника податку - правонаступника сума коштів, боргових вимог, вартість матеріальних та нематеріальних активів, отриманих від юридичної особи, що припиняється у зв`язку із проведенням реорганізації.

Об`єкти основних засобів та нематеріальних активів юридичної особи, що припиняється у зв`язку з проведенням реорганізації, включається до складу відповідних груп основних засобів та нематеріальних активів платника податків - правонаступника за балансовою вартістю на дату затвердження передавального акта та підлягає амортизації в порядку, визначеному цим Кодексом.

Собівартість запасів, що обліковуються в обліку юридичної особи, що припиняється, включається до складу собівартості запасів правонаступника на дату затвердження передавального акта.

Відповідно до 4. ст 147 Цивільного кодексу України у разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов`язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що учасник Товариства - Дочірнє підприємство «Глобал Інсулейтор Груп» Компанії «Майті Спарк Холдінгз Лімітед» в процесі приєднання до позивача передало частку статутного капіталу Товариства безпосередньо самому позивачу, яке по відношенню до Дочірнього підприємства «Глобал Інсулейтор Груп» Компанії «Майті Спарк Холдінгз Лімітед» стало правонаступником усіх його прав та обов`язків та майна.

Підтвердженням належним чином проведеної реорганізації Дочірнього підприємства «Глобал Інсулейтор Груп» Компанії «Майті Спарк Холдінгз Лімітед» шляхом його приєднання до позивача є зареєстрована 26.12.2014 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції нова редакція статуту Товариства де на сторінці 2 в розділі 1 прямо вказано, що Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків (зобов`язань), усього майна Дочірнього підприємства «Глобал Інсулейтор Груп» Компанії «Майті Спарк Холдінгз Лімітед» зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером 1 415 102 0000 004834 від 11.05.2005 року, ідентифікаційний код 33533194, місцезнаходження: 79024, Україна, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 188 (том 3 арк. с. 182-189).

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що отримання коштів від ДП «Глобал Інсулейтор Груп», як внесок у статутний фонд Товариства, без повернення коштів засновнику в момент анулювання внеску, є безповоротною фінансовою допомогою. При цьому доведення цього висновку податковий орган покладає на суд, зазначаючи, що суди повинні дослідити, що відбулось із статутним капіталом у результаті поєднання в одній особі емітента та власника корпоративних прав. Наявність в матеріалах справи нової редакції статуту, відповідно до якої розмір статутного капіталу залишено без змін, податковим органом проігноровано.

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством та ТОВ «Укр Енерго Холдинг» укладено договір № Г- 12/008 від 20.02.2012 року, на виконання, якого ТОВ «Укр Енерго Холдинг» зобов`язується надати покупцю природний газ (товар).

Транспортування природного газу від ТОВ «Укр Енерго Холдніг» до позивача здійснювалось на підставі договору № Б-4-П-10 від 31.12.2009р. на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами укладеним між Товариством та Бібрським лінійним виробничим управлінням МГ філії УМГ «Львівтрансгаз».

Розподіл газу здійснювалось на умовах договорів № Г-158 на розподіл природного газу від 30.12.2011р., № Г-158 на розподіл природного газу від 28.12.2012р., № Г-158 на розподіл природного газу від 30.12.2013р. укладених між Товариством та УЕГГ м. Львова ПАТ «Львівгаз».

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що факт отримання газу та його оплата підтверджується відповідними трьохсторонніми актами приймання-передачі газу, двосторонніми актами приймання-передачі газу, рахунками на транспортування газу за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень, березень, квітень 2013 року, а також відповідними банківськими виписками.

Доводи податкового органу в цій частині зводяться до твердження, що фінансово господарська діяльність ТОВ «Євро тек 2011» (контрагента ТОВ «Укр Енерго Холдинг») знаходиться за межами правового поля.

В свою чергу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що таких доказів не надано й до касаційної скарги.

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в 2008 році Товариство придбало автомобіль марки PORSHE CAYENNE T, і в цьому ж році здійснило розрахунок амортизації цього автомобіля та згідно розрахунку проводило амортизаційні відрахування.

Податковий орган не наводить в касаційній скарзі (як і в акті перевірки) жодного доказу того, що позивачем невірно визначена первісна вартість автомобілю, строк використання, норми амортизації тощо. Всі ці обставини, на думку податкового органу, повинен з`ясувати саме суд.

Суд не погоджується з таким доводом податкового органу, оскільки саме на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок довести правомірність прийнятого рішення.

7. Згідно п. 140.1.7 ст. 140 Податкового кодексу України витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до авансових звітів на підтвердження вартості проїзду на таксі в сумі 25455,38 грн надано квитанції транспортних організацій, які надають послуги перевезення пасажирів легковими автомобілями.

До авансового звіту ЛК 0000296 від 28.11.2013 року ОСОБА_2 (том 2 арк. с. 34) надано відрядну посвідку № 225 від 21.11.2013 року, проїзні документи на поїзд зі Львова до Києва і з Києва до Львова, проїзні документи на переліт літаком з Києва в Будапешт і назад та посадкові талони на відповідні рейси (том 2 арк. с. 20-24).

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що судами не досліджено обставин з приводу здійснення авіа перельоту, з огляду на наявність всіх необхідних документів, долучених до авансового звіту, відсутність електронного купону, маршруту тощо не спростовує суму коштів, витрачених у відрядженні, про що складено відповідний звіт.

8. На підтвердження вартості проїзду на метро по авансових звітах ЛК 0000200 від 13.08.2013р. ЛК 0000301 від 05.12.2013 року ЛК 0000309 від 11.12.2013 року ЛК 0000286 від 22.11,2013 року ЛК 0000295 від 27.11.2013 року в сумі 138,35 грн перевіряючим надано квитанції про купівлю жетонів для проїзду в метро, виданих відповідними станціями метрополітену на яких здійснювалась купівля жетонів.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки до вищезгаданих авансових звітів про відрядження працівники додали квитанції, квитки, посадочні талони, квитанції на купівлю жетонів метрополітену, то Товариство, на підставі пп. 140.1.7 п 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, правомірно включило суми витрат на проїзд до складу своїх витрат у відповідних періодах.

Податковий орган не навів жодного доводу, який поставив би під сумнів вказаний висновок судів попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243 246 250 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник ГУ ДПС у Львівській області) залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року у справі № 813/2656/15 (№ 876/9253/15) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко