№ 813/2757/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 813/2757/18

адміністративне провадження № К/9901/20262/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-ЛТД" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (головуючий суддя: Улицький В.З., судді: Кузьмич С.М., Шавель Р.М.) у справі № 813/2757/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-ЛТД" до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа Зарічанська сільська рада Жидачівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

27 червня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-ЛТД" (далі також позивач або ТОВ "Колос-ЛТД") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі також відповідач або ГУ Держгеокадастру), в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладеного у формі листа № ЮР-562/0-622/0/37-18 від 26 лютого 2018 року "Про розгляд клопотання", яким відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 11,00 га для видобування гравійно-піщаних порід, придатних для дорожнього будівництва та для виробництва гравію та щебню на території Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області;

зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 11,00 га для видобування гравійно-піщаних порід, придатних для дорожнього будівництва та для виробництва гравію та щебню на території Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, викладене у формі листа № ЮР-562/0-622/0/37-18 від 26 лютого 2018 року "Про розгляд клопотання", яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Колос-ЛТД" в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 11,00 га для видобування гравійно - піщаних порід, придатних для дорожнього будівництва та для виробництва гравію та щебню на території Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-ЛТД" від 02 лютого 2018 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 11,00 га для видобування гравійно - піщаних порід, придатних для дорожнього будівництва та для виробництва гравію та щебеню на території Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу Львівської обласної державної адміністрації задоволено.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 18 липня 2019 року), у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

14 серпня 2019 року від особи, яка подавала апеляційну скаргу - Львівської обласної державної адміністрації, надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки ТОВ "Колос-ЛТД" Жидачівською районною адміністрацією Львівської області надано погодження на надання гірничого відводу та проектну документацію погоджено в Територіальному управлінні Держгірпромнагляду у Львівській області, товариство 02 лютого 2018 року звернулося до начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 11,00 га, для видобування гравійно-піщаних порід, придатних для дорожнього будівництва та для виробництва гравію та щебню за рахунок земель згідно КВЦПЗ - землі запасу, яка розташована за адресою: територія Зарічанської сільської ради (за межами населеного пункту) Жидачівського району Львівської області. Проте відповіддю в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області, оформленої листом № ЮР-562/0-622/0/37-18 від 26 лютого 2018 року "Про розгляд клопотання", товариству відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з підстав відсутності погодження Зарічанської сільської ради, оскільки обов`язковість такого погодження передбачена дорученням Віце прем`єр-міністра України № 37732/0/1-14 від 08 жовтня 2014 року, рішенням колегії Держземагенства України № 2/1 від 14 жовтня 2014 року та дорученням Голови Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10 лютого 2015 року. Позивач вважає таку відповідь відповідача протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

В свою чергу відзив відповідача обґрунтований тим, що Віце-прем`єр-міністром - Міністром регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсманом В.Б. надано Держземагентству України доручення від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14 з терміном виконання з 15 жовтня 2014 року. В ньому, зокрема, йдеться про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні. На виконання вищезазначеного доручення, Держземагентством України прийнято наказ 15 жовтня 2014 року № 328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014", зокрема - рішення колегії Держземагентства України № 2/1 "Про обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності", яким запроваджено з 15 жовтня 2014 року обов`язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності. За позицією відповідача, відповідно до доручення Віце-прем`єр-міністра України від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагентства України № 2/1 від 14 жовтня 2014 року Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності зобов`язане враховувати обов`язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. Зазначене стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Зарічанська сільська рада Жидачівського району Львівської області надала до суду заперечення, в обґрунтування якого покликалася на рішення № 335 від 05 лютого 2018 року 16 сесії 7 - скликання Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області, згідно з яким пропоновану позивачем земельну ділянку площею 11,00 га зарезервовано для військовослужбовців.

У відповіді на відзив позивач також вказує, що підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою можуть бути лише підстави, що визначені частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України (далі також ЗК України).

ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 січня 2009 року Державною службою геології та надр України видано ТзОВ "Колос-ЛТД" спеціальний дозвіл на користування надрами за реєстраційним № 4870, згідно з яким товариство отримало дозвіл на видобування гравійно-піщаних порід, придатних для дорожнього будівництва та для виробництва гравію та щебню. Цей дозвіл надано для здійснення видобування на ділянці площею 11,00 га Зарічанського родовища (Західна ділянка), 0,5 км. на північний захід від с. Заріччя Жидачівського району Львівської області.

02 лютого 2018 року позивач, завершивши роботи щодо відведення земельного відводу під розробку родовища, звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 11,00га, для видобування гравійно-піщаних порід, придатних для дорожнього будівництва та для виробництва гравію та щебню за рахунок земель згідно КВЦПЗ - землі запасу, яка розташована за адресою: територія Зарічанської сільської ради (за межами населеного пункту) Жидачівського району Львівської області.

В.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області листом № ЮР-562/0-622/0/37-18 від 26 лютого 2018 року "Про розгляд клопотання" відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з підстав відсутності погодження Зарічанської сільської ради, оскільки обов`язковість такого погодження передбачена дорученням Віце-прем`єр-міністра України № 37732/0/1-14 від 08 жовтня 2014 року, рішенням колегії Держземагенства України № 2/1 від 14 жовтня 2014 року та дорученням Голови Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10 лютого 2015 року.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування визначений частиною 3 статті 123 ЗК України.

За позицією суду першої інстанції, покликання відповідача, як на підставу прийняття оскаржуваної відповіді у формі листа "Про розгляд клопотання" № ЮР-562/0-622/37-18 від 26.02.2018, на виконання доручення Віце-прем`єр-міністра України № 37732/0/1-14 від 08.10.2014, рішення колегії Держзеагенства України №2/1 від 14.10.2014 та доручення Голови Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10.02.2015, не є підставою, що передбачена частиною 3 статті 123 ЗК України.

Водночас суд наголосив, що відповідач не надав суду доказів того, що ним була з`ясована позиція Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області з метою обов`язкового врахування позиції органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема, 11,00 га щодо яких позивач звернувся до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Щодо покликання третьої особи, як на підставу своїх заперечень, на рішення № 335 від 05 лютого 2018 року 16 сесії 7-скликання Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області, згідно із яким пропоновану позивачем земельну ділянку площею 11,00 га зарезервовано для військовослужбовців, то суд зазначив, що це рішення не стосується з`ясування Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області позиції сільської ради як органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, оскільки таке з`ясування не відбувалося.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивачів є рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та вимог Земельного кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що Головним управлінням Держгеокадстру у Львівській області 26 лютого 2018 року правомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки зазначений земельний масив, в межах якого позивач бажаєте отримати земельну ділянку у власність, передбачений для передачі у власність виключно громадянам-учасникам АТО та членам сімей загиблих на сході України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 05 лютого 2018 року № 335 "Про резервування земельної ділянки військовослужбовцям (учасникам АТО)" зарезервовано земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу державної власності на території Зарічанської сільської ради в урочищі "Волуєць" орієнтовним розміром 11.00 га про що листом № 68 від 12 березня 2018 року повідомлено ГУ Держгеокадстр у Львівській області про прийняте рішення.

Також судом апеляційної інстанції враховано лист Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 26 квітня 2018 року № 98, згідно із яким на підставі розпорядження голови Жидачівською районної державної адміністрації від 17 лютого 2017 року № 67 та рішення Зарічанської сільської ради від 13 жовтня 2017 року № 273 між Зарічанською сільською радою ТА ФОП ОСОБА_1 було укладено угоду з внесенням змін до проекту роздержавлення земель АТ "Золотий колос", який в 1994 році розроблений Державним підприємством "Львівський інститут землеустрою" та затверджений рішенням Жидачівською районної ради від 11 серпня 1995 року № 93.

Розроблені ФОП ОСОБА_1 пропозиції по внесенні змін до проекту роздержавлення АТ "Золотий колос" та розподіл земельних часток (паїв) погоджено двома третинами пайовиків, які отримали середню-земельну частку (пай) в АТ "Золотий колос".

Розпорядженням голови Жидачівської районної державної адміністрації від 21 лютого 2017 року № 782 затверджено проект землеустрою та визначено загальна площа сільськогосподарських угідь, які підлягають паюванню становить 1322, 6600 га, в тому числі за межами населеного пункту: ріллі - 917,3100 га, садів - 1,0000 га, сіножатей 165,2100 га, пасовищ - 189,2900 га.

За позицією суду апеляційної інстанції, на час розгляду клопотання ТзОВ "Колос-ЛТД" існували законні підстави для відмови в надані дозволу на розробку проекту землеустрою.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ І ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування і цей перелік чітко визначений частиною третьої статті 123 ЗК України.

Стверджує, що відповідач в оскаржуваній відповіді "Про розгляд клопотань" не зазначає про невідповідність поданих позивачем документів вимогам частини 3 статті 123 ЗК України.

За позицією скаржника, зміст положень рішення колегії Держземагенства України №2/1 від 14 жовтня 2014 року вказує на те, що підставою відмови заявнику може бути лише мотивовані заперечення органу місцевого самоврядування, які передбачені виключно законом та надійшли у десятиденний строку. За відсутності мотивованих заперечень ГУ Держгеокадастру у Львівській області повинен забезпечити розгляд клопотання у встановленому порядку. Водночас закон зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

Також вважає, що пункт 18 частини 1 статті 13 та частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не встановлюють підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у користування. Наведені норми стосуються переліку пільг, які надаються особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам війни.

Стверджує, що Західна ділянка Зарічанського родовища гравійно-піщаних порід, яка розміщена на земельній ділянці площею 11,0 га віднесена до корисних копалин державного фонду надр. Відповідна можлива забудова, після надання земельних ділянок учасникам АТО, площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво не пов`язаних з видобування корисних копалин, допускається лише за наявності спеціальних дозволів, погоджених уповноваженими органами.

Щодо висновків апеляційного суду про віднесення земельної ділянки в урочищі "Волуєць" орієнтованою площею 11,0 га, на яку товариству видано спеціальний дозвіл на користування надрами до земель пайового фонду, позивач з покликанням на пункт 3 частини 4 статті 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначає, що із площ земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку.

В свою чергу, Львівська обласна державна адміністрація вважає доводи, наведені в касаційній скарзі, безпідставними та необґрунтованими, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, такою, що прийнята з урахуванням всіх обставин справи та винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За позицією Львівської обласної державної адміністрації, судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 26 лютого 2018 року правомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки зазначений земельний масив, в межах якого позивач бажає отримати земельну ділянку у власність, передбачений для передачі у власність виключно громадянам - учасникам АТО та членам сімей загиблих на сході України.

Водночас звертає увагу, що судом першої інстанції не було досліджено та не встановлено, що земельна ділянка в урочищі "Волуєць" орієнтованою площею 11.00 га та, на яку видано спеціальний дозвіл на користування надрами, відноситься до земель пайового фонду.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-IX) Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 4 статті 66 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Відповідно до частин 2-3 статті 93 ЗК України, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений статтею 124 ЗК України, відповідно до якого передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 2 статті 134 цього ж Кодексу встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі - використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховна рада Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина 2 статті 123 ЗК України).

Відповідно до частини 3 статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Водночас вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування визначений частиною 3 статті 123 ЗК України.

У листі "Про розгляд клопотання" № ЮР-562/0-622/37-18 від 26 лютого 2018 року зазначено:

"Порядок надання земель в оренду регламентований статтями 123 124 134 ЗК України.

Крім цього, відповідно до доручення Віце-прем`єр-міністра України № 37732/0/1-14 від 08 жовтня 2014 року, рішення колегії Держзеагенства України №2/1 від 14 жовтня 2014 року та доручення Голови Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10 лютого 2015 року Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов`язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, відсутність погодження Заріченської сільської ради, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовляє у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок".

Водночас судом першої інстанції встановлено, що відповідач не надав суду доказів того, що ним була з`ясована позиція Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області з метою обов`язкового врахування позиції органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема, 11,00 га щодо яких позивач звернувся до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При оцінці повноважень, способу та форми прийняття рішення відповідачем щодо дозволу на розробку проекту землеустрою, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

За приписами наведених нормативно-правових актів, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. Проте листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Отже, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

В межах цього спору позивач звернувся до відповідача із клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За приписами пункту 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зазначені вимоги КАС не є формальними, оскільки рішення відповідача оцінюється у тому числі з приводу підстав його прийняття.

Водночас суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в листі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Проте, в порушення вимог пункту 2 статті 77 КАС України судом апеляційної інстанції в обґрунтування правомірності відмови прийняті доводи відповідача, які не були покладені в основу відмови, оформленої листом № ЮР-562/0-622/0/37-18 від 26.02.2018, та оцінені на користь відповідача.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що наданий позивачу відповідачем лист № ЮР-562/0-622/37-18 від 26 лютого 2018 року, не може визнаватись судом як рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Отже, саме дії суб`єкта владних повноважень щодо надання позивачу відмови, оформленої листом № ЮР-562/0-622/0/37-18 від 26 лютого 2018 року "Про розгляд клопотання" є протиправними.

За змістом статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Відтак, з урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із прийняттям відповідного владного рішення.

Відповідно до частини першої, третьої та четвертої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року необхідно скасувати повністю, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року в частині з ухваленням у відповідній частині нового рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-ЛТД" задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року скасувати.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у формі листа № ЮР-562/0-622/0/37-18 від 26 лютого 2018 року "Про розгляд клопотання» та прийняти цій частині нове рішення.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо надання відмови, оформленої листом № ЮР-562/0-622/0/37-18 від 26 лютого 2018 року "Про розгляд клопотання", в наданні Товариству з обмеженою відповідальністю "Колос-ЛТД" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 11,00 га для видобування гравійно-піщаних порід, придатних для дорожнього будівництва та для виробництва гравію та щебню на території Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області".

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

О.П. Стародуб

В.М. Шарапа