ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
справа №813/2930/16
адміністративне провадження № К/9901/36577/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (головуючий суддя Гулид Р.М., судді: Шавель Р.М., Бруновська Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» до Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «БК «Прогрестехбуд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області; яку Львівським апеляційним адміністративним судом було замінено на правонаступника - Залізничну об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області, що відображено в його постанові від 27 червня 2017 року, а Верховним Судом згідно його ухвали від __ вересня 2022 року - на Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 травня 2016 року №0000171400.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом (ТОВ «Укр Сервіс Груп»), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області №0000171400 від 24 травня 2016 року.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ), у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «БК «Прогрестехбуд» відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано жодного доказу чи вмотивованих пояснень стосовно того, які заходи він вживав для отримання інформації щодо добросовісності та господарської діяльності його контрагента, а реальність господарських операцій з таким контрагентом не підтверджується належно оформленими документами.
Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «БК «Прогрестехбуд» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків суду попередньої інстанції та прийняття ним рішення за неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють порядок формування податкової вигоди, й вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Так, позивач вказує на реальність його господарських операцій з контрагентом ТОВ «Укр Сервіс Груп», на підставі яких ним формувались дані податкового обліку, а також про їх належне підтвердження поданими доказами, що оформлені у відповідності до вимог нормативних актів.
Відповідач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди встановили, що посадовою особою контролюючого органу у період з 13 по 19 квітня 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БК «Прогрестехбуд» з питань господарських відносин з ТОВ «Укр Сервіс Груп» за квітень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначеного контрагента, за результатами якої 26 квітня 2016 року складено акт №342/13-05-14-00/33316751, в якому, в свою чергу, встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за квітень 2015 року на загальну суму 182 986,00 грн., що потягло за собою заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 182 986,00 грн.
Виявлені контролюючим органом порушення полягали у тому, що позивач безпідставно завищив суму податкового кредиту по господарських відносинах з ТОВ «Укр Сервіс Груп», оскільки такі операції не знайшли свого належного документального підтвердження.
Так, зважаючи на кількість працюючих в ТОВ «Укр Сервіс Груп» робітників (відповідно до поданої звітності в ІІ кварталі 2015 року працювало 10 осіб за трудовими договорами), останнє не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності їх виконання, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.
Водночас, зазначене товариство згідно наявної в органах ДФС України інформації (дані, що містяться в ІС «Податковий блок», Єдиному реєстрі податкових накладних) в квітні 2015 року також виконувало роботи й для інших суб`єктів господарювання.
В той же час, як вказано в акті перевірки, контролюючим органом отримано податкову інформацію від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві №287/26552202 від 09 липня 2015 року, якою встановлено, що у підприємства-контрагента відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення та устаткування, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, в тому числі і стосовно виконання для позивача будівельних робіт; крім того, названим суб`єктом господарювання не подавалась звітність щодо сум нарахованої працівникам заробітної плати й нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень 2015 року.
Крім того, ТОВ «БК «Прогрестехбуд» не надано до перевірки доказів передачі підряднику ані самого об`єкту для виконання робіт (будівельного майданчику), ані будівельних матеріалів для їх здійснення.
Відтак, врахувавши наведене вище в сукупності, контролюючий орган дійшов переконання, що господарські операції між ТОВ «БК «Прогрестехбуд» та ТОВ «Укр Сервіс Груп» не мали реального характеру та фактично не відбулися.
На підставі висновків вказаного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000171400 від 24 травня 2016 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 274 479,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 182 986,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 91 493,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення рішеннями Головного управління ДФС у Львівській області та Державної фіскальної служби України відповідно від 24 червня 2016 року №3120/10/13-01-10-01-05 та від 17 серпня 2016 року №17857/8/99-99-11-01-01-25 останнє залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Також суди з`ясували, що між ТОВ «БК «Прогрестехбуд» (як замовником) та ТОВ «Укр Сервіс Груп» (як підрядником) укладено договори підряду №01-15/03-03 від 03 березня 2015 року та №02-15/02-04 від 02 квітня 2015 року, відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 яких останній зобов`язався на свій ризик виконати комплекс будівельно-монтажних робіт в житлових будинках №ЖБ-03 та №ЖБ-05, розташованих на вул.Пасічній, 133 в м.Львові, згідно з проектною документацією та передати виконані роботи замовнику; замовник же зобов`язався надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) і проектну документацію, а також прийняти виконані роботи та оплатити їх; роботи за цими договорами можуть виконуватись як з матеріалів замовника, так і підрядника.
На підтвердження господарських операцій із ТОВ «Укр Сервіс Груп» позивачем надано: довідки про вартість виконання будівельних робіт за квітень 2015 року, акти №01/04-2015, №02/04-2015, №03/04-2015, №04/04-2015 приймання виконання будівельних робіт за квітень 2015 року, підсумкові відомості ресурсів за квітень 2015 року.
Розрахунки між сторонами вказаних договорів проводились у безготівковій формі.
Також ТОВ «Укр Сервіс Груп» видано податкові накладні №478 від 30 квітня 2015 року, №477 від 29 квітня 2015 року, №479 від 30 квітня 2015 року (зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних), суми ПДВ за якими включено ТОВ «БК «Прогрестехбуд» до складу податкового кредиту за квітень 2015 року.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Податковий кодекс України:
Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV:
Стаття 1.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88:
Пункт 2.4.
Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пункт 2.15.
Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних податкових вигод.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість їх здійснення платником податку з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, визначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписаними уповноваженими особами та які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, свідчитимуть про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції надано належну оцінку поданим сторонами та зібраним судом на підставі статті 11 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) доказам.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, беручи до уваги встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження фактичного здійснення операцій з передачі будівельних матеріалів/отримання послуг, виконання робіт, а відповідно і неправомірності формування позивачем податкового обліку за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам з дотриманням вимог статей 70 - 72 86 КАС України та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку.
При цьому, платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення та оформлення яких чітко передбачено законодавством. Податковим законодавством встановлено вимоги до належного оформлення первинних документів.
Позивачем надано до судів першої та апеляційної інстанції документи, які на його думку є достатніми для підтвердження фактичного вчинення господарських операцій з контрагентом, однак судом апеляційної інстанції встановлено, що останні не відображають реального змісту господарських операцій й складені з порушенням встановлених ПК України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимог до первинних документів (зокрема, до перевірки надано акти приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість останніх, з тексту яких неможливо встановити чи ідентифікувати осіб, які їх підписали як від підрядника, так і від замовника).
Водночас, суд дійшов переконання щодо відсутності у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати укладені з позивачем договори.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов укладених між позивачем та ТОВ «Укр Сервіс Груп» договорів, позивач повинен був передавати контрагенту будівельні матеріали, які мали б використовуватись при виконанні будівельних робіт, проте Товариством не надано жодних доказів виконання цієї частини договірних зобов`язань, як і доказів придбання необхідних будівельних матеріалів підрядником або їх отримання від безпосереднього замовника (генпідрядника).
Крім того, апеляційний суд врахував, що з хронометрії і обсягів виконуваних для позивача будівельних робіт та з врахуванням чисельності працюючих в ТОВ «Укр Сервіс Груп» такі роботи мали б виконуватись впродовж 266 робочих днів, проте за актами виконаних робіт вони були виконані за місяць без будь-якого обліку кількості та прізвищ виконавців, їх допуску до будівельного об`єкту, проведення інструктажів по техніці безпеки, відомостей нарахування їм заробітної плати та проведення належних відрахувань.
Водночас, згідно основоположних принципів та положень цивільного законодавства підприємницька діяльність в Україні здійснюється на підставі принципів її свободи, законності та добросовісності.
При цьому, хоча чинним законодавством і передбачено свободу у виборі напрямків реалізації такої діяльності та її форм, однак підприємницька діяльність повинна бути побудована в першу чергу на добросовісному виконанні суб`єктом господарювання своїх обов`язків, взятих на себе зобов`язань та дотриманні встановлених державою правил поведінки.
Одним із проявів дотримання суб`єктом господарювання принципу добросовісності є розумна обачність, яка реалізується, зокрема, при належному та розумному виборі контрагентів й підготовці доказової бази, яка б підтверджувала реальне здійснення господарських операцій.
Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених позивачем у адміністративному позові й запереченнях на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені позивачем в касаційній скарзі доводи не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому касаційну скаргу Товариства на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року слід залишити без задоволення.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва