ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2020 року
Київ
справа №813/4038/17
адміністративне провадження №К/9901/48443/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року (судді: Гулид Р.М., Кузьмич С.М., Запотічний І.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитина Ігоря Йосифовича, третя особа - Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області про визнання протиправними дій,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитина Ігоря Йосифовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення обмежень у періоді та території надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до контракту №167/17-К від 18 жовтня 2017 року та недотримання гарантій адвокатської діяльності позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області укладено контракт №167/17-к, відповідно до якого він прийняв на себе обов`язки безперервного надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» у межах м. Львова та Львівської області. Позивач вважає, що директором Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області ОСОБА_2 неправомірно, з перевищенням повноважень затверджено графік чергувань адвокатів, так як у графіку зазначено про його можливу діяльність тільки з 01 листопада 2017 року по 06 листопада 2017 року на території м.Львова, а не щоденне чергування на території м.Львова та Львівської області. Вважає, що такі дії відповідача є неправомірними, безпідставними та такими, що порушують його професійні та громадянські права.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що адвокат ОСОБА_1 висловив бажання про щоденне та цілодобове чергування у м. Львові та на території Львівської області. На думку суду, це суперечить вимогам, встановленим у наказі №1 від 16 січня 2017 року «Про затвердження Порядку розподілу справ між адвокатами, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області» (далі - Порядок), а також самій суті поняття «чергування», крім того, спричинить нерівні умови чергування для інших адвокатів, з якими укладено контракти з Регіональним центром. За таких обставин, дії директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області ОСОБА_2 є правомірними, перевищення повноважень відповідачем при затвердженні графіку чергувань адвокатами Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області судом не було встановлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі №813/4038/17 та прийнято нову, якою позов задоволено. Визнано протиправними дії директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитина Ігоря Йосифовича щодо встановлення обмежень у періоді та території надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до контракту №167/17-К від 18 жовтня 2017 року та недотримання гарантій адвокатської діяльності адвоката ОСОБА_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати у розмірі 1 344,00 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції тим, що відповідач склав графік чергувань адвокатів Львівської області, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом на листопад 2017 року. При цьому, відповідач необ`єктивно та упереджено використовуючи свої владні повноваження, односторонньо вніс зміни у контракт №167/17-к від 18 жовтня 2017 pоку, тобто прийняв рішення про звуження професійних прав адвоката ОСОБА_1 щодо надання громадянам безоплатної вторинної правової допомоги, - означивши їх лише в період з 01 по 06 листопада 2017 р. та тільки на території м. Львова. Порушуючи принцип неупередженості відповідачем одноособово надано перевагу та визначено одних й тих самих адвокатів, які отримують доручення на надання безоплатної правової допомоги на певній території. Внаслідок неправомірних дій відповідача з 310 доручень виданих третьою особою адвокатам, в листопаді 2017 року позивачу надано лише 1 (одне). Вказані дії відповідача були явно упередженими та неправомірними, а також такими, котрі свідчать про явне втручання посадової особи державної установи у цивільно-правові відносини позивача та третьої особи, порушують професійні та етично громадянські права позивача. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На переконання скаржника, Регіональний центр не є суб`єктом владних повноважень, не здійснює публічно-владних функцій, не надає адміністративних послуг, не є суб`єктом виборчого процесу, а тому спір не є публічно-правовим у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, а тому справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Скаржник не заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.
Позиція інших учасників справи.
Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Позивач заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області Микитина Ігоря Йосифовича, третя особа - Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області про визнання протиправними дій.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/48443/18 (адміністративна справа №813/4038/17) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Шарапи В. М., суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року № 802/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Позивач - адвокат ОСОБА_1 проживав у м. Донецьку. У зв`язку із активізацією бойових дій, був змушений покинути постійне місце проживання та виїхати звідти у більш безпечніше місце. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» він був взятий на облік Управлінням соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 02 жовтня 2017 року № 0000352185 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення.
18 жовтня 2017 року між Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області в особі директора Микитина Ігоря Йосифовича, що діє на підставі Положення про Центр та адвокатом ОСОБА_1 укладено контракт №167/17-к, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі у кримінальному процесі.
Відповідно до контракту адвокат зобов`язується за дорученнями Центру надавати безоплатну вторинну правову допомогу у межах адміністративно-територіальної одиниці: м. Львів, Львівської області, а також в інших адміністративно-територіальних одиницях у разі розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанції або зміни підсудності кримінального провадження, цивільної, адміністративної, господарської справи (для засуджених) чи підслідності кримінального правопорушення, а Центром здійснювати оплату послуг адвоката та відшкодовувати його витрати, пов`язані з наданням ним безоплатної вторинної правової допомоги.
Контракт укладено строком на два місяці, а саме: з 00:00 год 01 листопада 2017 року до 24:00 год 31 грудня 2017 року, що не заперечувалося сторонами.
Відповідно до наказу №1 від 16 січня 2017 року директором Центру ОСОБА_2 затверджено Порядок розподілу справ між адвокатами, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області, відповідно до якого графік чергувань адвокатів затверджується щомісячно та оприлюднюється до 1-го числа місяця на офіційному веб-сайті Центру та надсилається на електронні адреси адвокатів.
25 жовтня 2017 року директор Центру ОСОБА_2 затвердив графік чергувань адвокатів Львівської області, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом на листопад 2017 року.
30 жовтня 2017 року не погодившись з графіком чергувань адвокатів Львівської області адвокат ОСОБА_1 звернувся з листом до директора Центру ОСОБА_2 . щодо належного виконання умов укладеного контракту №167/17-к, та включення його до щоденного чергування на території м. Львова та Львівської області.
Відповідно до листа директора Центру Микитина І.Й. №532 від 13 листопада 2017 року вбачається, що включення адвоката ОСОБА_1 до щоденного чергування приведе до дискримінації та порушення, зауваження прав та інтересів інших 113 адвокатів, з якими теж укладено контракти.
Позивач, не погодившись із отриманою відповіддю, звернувся з позовом до суду, оскільки вважає, що відповідач порушив його права адвокатської діяльності відповідно до статей 4, 8 Закону України «Про державну службу», статей 5, 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статей 3 43 Конституції України, статей 5, 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб».
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Як установлено матеріалами справи, адвокат ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування наказу директора Регіонального центру, яким було затверджено Порядок.
Відповідно до частини першої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначено Законом № 3460-VI.
Частинами першою та другою статті 13 Закону № 3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правова допомога є видом державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Приписами статті 16 Закону № 3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги.
Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.
Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел.
Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України.
Під час виконання функцій з надання безоплатної вторинної правової допомоги центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Діяльність Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги визначені статтею 17 Закону № 3460-VI та полягають у: 1) прийнятті рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги; 2) забезпеченні складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) забезпеченні участі захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 4) забезпеченні участі захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 5) забезпеченні здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 6) укладенні контрактів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі; 7) укладенні договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг);8) виданні доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 9) прийнятті рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону; 10) поданні клопотання до Координаційного центру з надання правової допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 24 цього Закону; 11) прийнятті рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги; 12) поданні Координаційному центру з надання правової допомоги звітів про свою діяльність; 13) виконанні інших функцій, передбачених Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Частиною першою статті 21 Закону № 3460-VI встановлено, що після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.
За змістом статті 29 Закону № 3460-VI фінансування безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на утримання відповідних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів та інших джерел.
Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 8 затверджено Порядок і умови укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі (далі - Порядок і умови), які визначають відповідно до Закону № 3460-VI механізм укладення центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі.
Згідно з пунктом 3 Порядку і умов (тут і далі - у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 року № 1214) контракти (договори) з адвокатами укладаються з урахуванням принципу незалежності адвокатської діяльності, положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), законів № 3460-VI, № 5076-VI, інших актів законодавства та цих Порядку і умов.
На підставі пункту 5 Порядку і умов контракт укладається з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, за формою згідно з додатком 1, який, у свою чергу, містить примірний контракт з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі.
Місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснюють свою діяльність на підставі Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2012 року № 967/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2016 року №9 1487/5, зі змінами, внесеними наказом від 22 грудня 2016 року № 3752/5).
Відповідно до Положення про Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції за пропозицією Координаційного центру з надання правової допомоги і є його територіальними відділеннями. Центри діють на підставі положення, яке розробляється відповідно до цього Положення і затверджується Координаційним центром. Центри є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.
Відповідно до пункту 13 Положення про Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області директор Регіонального центру затверджує графік цілодобового чергування адвокатів, з якими укладено контракт про надання безоплатної вторинної правової допомоги для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги кожній затриманій особі з моменту її затримання.
Згідно із наказом №1 від 16 січня 2017 року «Про затвердження Порядку розподілу справ між адвокатами, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області» вбачається, що графіки чергувань затверджуються директором Регіонального центру щомісячно, оприлюднюються до 1-го числа місяця на офіційному веб-сайті Регіонального центру та надсилається на електронні адреси адвокатів.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унесені зміни.
Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Позиція Верховного Суду.
Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області є місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою адвоката ОСОБА_1 щодо встановлення обмежень у періоді та території надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до контракту №167/17-к від 18 жовтня 2017 року та недотримання гарантій його адвокатської діяльності. Позивач вимагає усунути обставини, що, на його думку, перешкоджають реалізації договірних відносин, що виникли між ним та відповідачем.
Зі змісту контракту з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, укладеним між Регіональним центром в особі директора та адвокатом ОСОБА_1 вбачається, що для належного виконання покладених на адвоката обов`язків Регіональний центр зобов`язується надавати доручення для підтвердження повноважень адвоката відповідно до Закону № 3460-VI, а адвокат, у свою чергу, зобов`язується надавати безоплатну правову допомогу у визначені строки протягом дії доручення, чергувати згідно з графіком тощо.
Для забезпечення обов`язків сторін, передбачених контрактом, та належної організації роботи адвоката директор Регіонального центру, зокрема: видає накази; затверджує порядок розподілу справ між адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу; затверджує графіки; видає доручення, тобто вчиняє дії на врегулювання внутрішніх організаційних (робочих) процесів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що черговими працівниками Регіонального центру, котрі працюють в центрі розробляється примірний графік чергувань адвокатів, який розсилається кожному адвокатові на електрону скриньку. Після отримання графіку адвокат може скерувати свої пропозиції чи побажання щодо чергування, наприклад, у випадку перебування у відрядженні чи за інших особливих обставин. При цьому, чергові центру беруть такі обставини до уваги, не видають доручень у дні, вказані адвокатом.
Щодо критеріїв, за якими встановлюється графік чергувань адвокатів Львівської області, то судом встановлено, що вони були розроблені та погоджені з адвокатами, з якими було укладено контракти, у 2012році (на початку роботи Регіонального центру) та закріплені у Порядку розподілу справ між адвокатами, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області (п.3-4 вказаного Порядку).
Крім того, відповідач зазначив, що при підписанні контракту між адвокатом ОСОБА_1 та Центром, адвокат ОСОБА_1 попросив директора ОСОБА_2 врахувати його побажання та поставити в графік чергування якнайшвидше. Цим і було зумовлено те, що адвоката ОСОБА_1 поставили в графік чергувань адвокатів Львівської області з 01 листопада 2017 року по 06 листопада 2017 року у першу зміну чергувань у листопаді 2017 року.
Відтак вимоги ОСОБА_1 стосуються порушення її цивільних прав у договірних відносинах з Регіональним центром, а саме права на належні та справедливі умови праці, рівномірний розподіл доручень між адвокатами, належний розмір оплати праці, що визначені контрактом.
Отже, між сторонами у справі існує приватноправовий спір, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд зазначає, що відповідач у цих правовідносинах виступає як роботодавець, з рішеннями якого не погоджується позивач, оскільки вважає, що у зв`язку з втручанням посадової особи державної установи у цивільно-правові відносини позивача, що порушує його професійні права та умови контракту.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, колегія Верховного Суду дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 140/2195/18 (номер провадження №11-866апп19). Колегія суддів Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від зазначених позицій.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.
Пунктом 5 частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Таким чином, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 238 345 349 354 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасувати.
3. Провадження у справі №813/4038/17, відкрите в порядку адміністративного судочинства, закрити.
4. Роз`яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов