28.02.2024

№ 813/6452/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 813/6452/15

адміністративне провадження № К/9901/38201/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року (Суддя: Мартинюк В.Я.),

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (Судді: Макарик В.Я., Коваль Р.Й., Глушко І.В.),

у справі № 813/6452/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Торг»

до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ» (враховуючи зміну найменування юридичної особи з ТОВ «Галицька кабельна компанія» на ТОВ «ГАЛ-КАБЕЛЬ» і в подальшому на ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ», далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, Залізнична ОДПІ), в якому, враховуючи зміну позовних вимог просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.12.2015 року №0000852200 та за №0000862200 (т. 1 а.с. 3-40, т. 5 а.с. 10, 43, 99-104, 200-202, 208).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено (т. 5 а.с. 99-104, т. 207-211).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилався на неврахування судами попередніх інстанцій, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій не представлено до перевірки подорожні листи та товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування (перевезення) пластин EN 13599 Cu-ETP від ТОВ «Метал Холдінг Груп», у зв`язку з чим не підтверджується факт перевезення товару та його передачі, як і не надано Сертифікати відповідності на пластини EN 13599 Cu-ETP, отримані від ТОВ «Метал Холдинг Груп» (стаття 13 Закону України «Про підтвердження відповідності»). Крім цього судами не враховано, що згідно податкової інформації від 04.06.2015 року № 404/03-06-22 щодо неможливості підтвердження відомостей з придбання товарів ТОВ «Метал Холдинг Груп» (ЄДРПОУ 39400251) у ТОВ «Вест Метал Груп» (ЄДРПОУ 39289556), ТОВ «Галицька Кабельна компанія» (ЄДРПОУ 32800603), ТзДВ «Гал-Кат» (ЄДРПОУ 38456790) та його подальшої реалізації, листа від 18.11.2015 № 789/03-06-22 «Про надання додаткової інформації» Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, ТОВ «Метал Холдинг Груп» проводило лише документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались. Також, судами не взято до уваги, що номенклатура (пластина EN 13599 Cu-ETP), вказана в податкових накладних, виписаних ТОВ «Метал Холдинг Груп» та ТОВ «Захід Метал Торг» на адресу позивача не співпадає з номенклатурою товарів, придбаних у контрагентів-постачальників ТОВ «Метал Холдинг Груп». Крім того, у наданих до перевірки податкових накладних не ідентифіковано осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, а відтак дані документи не є первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Враховуючи викладене, за доводами скаржника посилання судів попередніх інстанцій на первинні документи без їх правової оцінки в сукупності із доводами скаржника призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та норм процесуального права, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та відмови в задоволенні адміністративного позову (т. 5 а.с. 221-222).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань господарських відносин з ТОВ «Захід Метал Торг» (ЄДРПОУ 39460808) за січень, лютий 2015 року, з ТзОВ «Метал Холдинг Груп» (код ЄДРПОУ 39400251) за січень-березень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, відповідачем складено акт перевірки від 04.12.2015 року № 1058/13-05-22/32800603 з висновками про порушення позивачем вимог ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України в результаті чого завищено суму податкових зобов`язань за березень 2015 року на суму 200 101 грн 50 коп. по операціях з ТзОВ «Гал-Кат», а також встановлено завищення ТзОВ «Галицька кабельна компанія» суми податкового кредиту на загальну суму 43 238 973 грн. 48 коп., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 5 957 692 грн та заниження податку на додану вартість на суму 37 081 179, 98 грн за рахунок відображення взаєморозрахунків з ТзОВ «Метал Холдинг Груп» та ТОВ «Захід Метал Торг».

Зазначені порушення ґрунтуються на висновках контролюючого органу про не підтвердження позивачем реального факту здійснення господарських операцій з ТДВ "ГАЛ-КАТ", ТОВ "Метал Холдинг Груп", ТОВ "Захід Метал Торг" на виконання укладених угод з документальним підтвердженням використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, які сформовані контролюючим органом, зокрема, враховуючи податкову інформацію від 04.06.2015 року за №404/03-06-22, згідно якої основним постачальником ТзОВ «Метал Холдинг Груп» є ТзОВ «Вест Метал Груп», перевірку якого не можна провести у зв`язку з відсутністю за місцем знаходження, та як наслідок підтвердити реальність господарських операцій; акті перевірки ТзОВ «Захід Метал Торг» від 19.05.2015 року за №370/03-06-22-39460808, в якому зазначено, що товар від основного постачальника ТзОВ «Фірма «Сталь Трейд» не постачався; не надання до перевірки подорожних листів та товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування (перевезення) пластин EN 13599 Cu-ETP від ТОВ «Метал Холдінг Груп», а також Сертифікатів відповідності на пластини EN 13599 Cu-ETP, отримані від ТОВ «Метал Холдинг Груп».

На підставі висновків акта перевірки, 25.12.2015 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000862200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 957 692 грн. 00 коп (т. 5 а.с. 38);

- № 0000852200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 46 351 474 грн. 98 коп., в тому числі за основним платежем 37 081 179 грн. 98 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9 270 295 грн (т. 5 а.с. 39).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку про документальне підтвердження реальності господарських операцій на виконання укладених договорів з «ТзОВ Метал Холдинг Груп» та ТзОВ «Захід Метал Торг», зокрема видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними (протоколом про зарахування зустрічних вимог від 30.04.2015 року - ТзОВ «Захід Метал Торг»), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105, копією свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технічного засобу НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2, зі змісту яких вбачається, що на балансі товариства знаходиться автонавантажувач, яким здійснювалось транспортування пластин від ТзОВ «Метал Холдинг Груп». Також, суди попередніх інстанцій посилались на рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2015 року у справі за № 914/1953/15, від 31.08.2015 року за № 914/1949/15, від 16.07.2015 року за № 914/1950/15, якими встановлено обставини виконання зазначених вище договорів укладених між позивачем та ТзОВ «Метал Холдінг Груп», ТзОВ «Захід Метал Торг», які в силу положень статті 72 КАС України за висновками судів попередніх інстанцій не підлягають доказуванню. За висновками судів попередніх інстанцій, подорожній лист не є первинним бухгалтерським документом, який безумовно підтверджує рух активів, а наказ Міністерства транспорту України від 29.12.1995 року за №488/346, на який посилається контролюючий орган в акті перевірки, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. До того ж за висновками судів попередніх інстанцій, згідно листа Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, які відповідно до законодавства надають право на формування податкового кредиту, а доводи контролюючого органу в частині необхідності надання сертифікатів відповідності на пластини EN 13599 Cu-ETP судами відхилені, оскільки така продукція не включена до переліку, яка підлягає обов`язковій сертифікації в Україні згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року за №28. При цьому, висновок контролюючого органу, зафіксований в акті перевірки в частині завищення суми податкових зобов`язань за березень 2015 року на суму 200101 грн. 50 коп. по операціях з ТзОВ «Гал-Кат» не досліджувався судами попередніх інстанцій, оскільки не знайшов відображення у податкових повідомленнях-рішеннях, які є предметом оскарження в даній справі.

Досліджуючи правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (підпункт 201.10. статті 201 ПК України).

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені цією статтею.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 10 липня 2020 року у справі № 813/6510/15 (адміністративне провадження № К/9901/26029/18).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТзОВ «Метал Холдинг Груп» (продавець) та позивачем, ТзОВ «Галицька кабельна компанія» (покупець) укладено договір купівлі-продажу за №1 від 24.09.2014 року, згідно якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця пластини EN 13599 Cu-ETP, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору (т. 1 а.с. 43). Також, між ТзОВ «Метал Холдинг Груп» (продавець) та ТзОВ «Галицька кабельна компанія» (покупець) укладено договір купівлі-продажу за №01/15 від 05.01.2015 року, згідно якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору (т. 2 а.с. 69). Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні. Крім цього, судами встановлено, що між ТзОВ «Захід Метал Торг» (продавець) та ТзОВ «Галицька кабельна компанія» (покупець) укладено договір за №з02/12 від 19.12.2014 року, згідно якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця пластини EN 13599 Cu-ETP, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору. В матеріалах справи наявні видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, протокол про зарахування зустрічних вимог від 30.04.2015 року.

За висновками судів попередніх інстанцій, рішеннями Господарського суду Львівської області від 19.08.2015 року у справі за № 914/1953/15, від 31.08.2015 року за № 914/1949/15, від 16.07.2015 року за № 914/1950/15, встановлено обставини виконання зазначених вище договорів укладених між позивачем та ТзОВ «Метал Холдінг Груп», ТзОВ «Захід Метал Торг», які в силу положень статті 72 КАС України не підлягають доказуванню.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про реальність господарських операцій позивача із контрагентами, лише перелічили укладені позивачем договори із контрагентами ТОВ "Метал Холдинг Груп" (№1 від 24.09.2014 року, №01/15 від 05.01.2015 року), ТОВ "ЗАХІД МЕТАЛ ТОРГ" (№з02/12 від 19.12.2014 року), а також здійснили посилання на надання останнім до матеріалів справи видаткових, податкових накладних, платіжних доручень і товарно-транспортних накладних (в частині транспортування товару від ТзОВ «Захід Метал Торг»), без аналізу суті господарських операцій на виконання укладених угод, можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів (в тому числі, враховуючи одномоментну поставку пластин EN 13599 Cu-ETP у значному обсязі, перевезення якої за доводами контролюючого органу від ТОВ «Метал Холдинг Груп» документально не підтверджено), економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, що і є підставою для формування платником податкового обліку цих операцій та подальше формування податкового кредиту з ПДВ. Тоді, як за висновком акту перевірки, відсутнє підтвердження фактичного отримання саме цих пластин контрагентами, як і подальше використання у власній господарській діяльності. До того ж судами попередніх інстанцій взагалі не надано предметну оцінку укладеного між ТзОВ «Метал Холдинг Груп» (продавець) та ТзОВ «Галицька кабельна компанія» (покупець) договору купівлі-продажу за №01/15 від 05.01.2015 року в розрізі виду товару, придбаного позивачем, та документального підтвердження придбання такого товару.

Крім того колегія суддів відхиляє посилання судів попередніх інстанцій на рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2015 року у справі за № 914/1953/15, від 31.08.2015 року за № 914/1949/15, від 16.07.2015 року за № 914/1950/15, як безумовну преюдицію виконання укладених позивачем договорів із контрагентами на підставі вимог статті 72 КАС України (в ред. Закону від 05.01.2017 № 1798-VIII), з огляду на нступне.

Так, у відповідності до вимог частини 1 статті статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших, зокрема господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

До того ж, враховуючи вимоги підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до вимог частини 5 статті 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В даній справі, саме контролюючий орган, який не брав участі в господарській справі, під час розгляду даної адміністративної справи спростовував реальність виконання укладених угод, зафіксувавши висновками акта перевірки, що помилково не враховано судами попередніх інстанцій.

Всі інші встановлені контролюючим органом і зафіксовані в акті перевірки порушення, зокрема, в частині використаної податкової інформації по ланцюгу постачання і попереднього отримання товару контрагентами позивача, товарно-транспортних накладних, Сертифікатів відповідності на пластини EN 13599 Cu-ETP, на які в доводах касаційної скарги посилається скаржник, повинні оцінюватись в сукупності з іншими первинними документами, наданими платником в підтвердження реальності виконання укладених угод. Однак, судами попередніх інстанцій реальність господарських операцій із ТОВ «Метал Холдинг Груп» та ТОВ «Захід Метал Торг» на виконання укладених угод з документальним підтвердженням використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, досліджені не в повному обсязі.

Разом із тим, за приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі № 813/6452/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк

Судді Верховного Суду