ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 813/7464/14
касаційне провадження № К/9901/26430/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 (суддя Кузан Р.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 (головуючий суддя - Яворський І.О., судді - Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі за позовом Приватного підприємства «Галенерго» (далі - Підприємство) до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2014 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0003742204 та № 0003752204.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ «Капістрано», ТОВ «Вайз юніон», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Фірма «Домус-стиль», ПП «Західна енергетична спілка» щодо придбання товарів (робіт, послуг) підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбані у зазначених постачальників товари були використані у власній господарській діяльності, а саме - використано в процесі виконання Підприємством своїх зобов`язань за договорами з іншими суб`єктами господарювання, у яких Підприємство виступало виконавцем робіт (послуг), що підтверджено належним чином оформленими первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку; Інспекцією використано інформацію, яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб`єктів господарювання; Підприємством під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 17.09.2014 № 1341/13-04-22-40/34462266, були надані усі документи, які підтверджують дані, визначені у податковій звітності, проте вони не визнані такими внаслідок суб`єктивних суджень податкового органу.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення 15.10.2014 № 0003742204 та № 0003752204.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Підприємством та ТОВ «Капістрано», ТОВ «Вайз юніон», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Фірма «Домус-стиль», ПП «Західна енергетична спілка» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товари були використані Підприємством у власній господарській діяльності, а саме - фактично вказані вище контрагенти залучались позивачем як субпідрядні організації при виконанні Підприємством своїх зобов`язань замовникам відповідних робіт (послуг); Інспекцією ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів, укладених між Товариством із зазначеними контрагентами, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами, а також іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих потужностей; акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб`єктів господарювання; зі змісту акту перевірки судом встановлено, що Інспекцією під час здійснення перевірки було проведено аналіз господарських операцій Підприємства на підставі досліджених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.08.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: Підприємство не надало до перевірки документи, які підтверджують факт проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Західна енергетична спілка»; актами про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність здійснених господарських операцій; згідно відповіді ПАТ «Тернопільський молокозавод» від 11.12.2014 генпідрядником по договору № 66/12 від 01.11.2012 виступало Підприємство, субпідрядні організації для виконання робіт не залучались, а згідно відповіді ПАТ «Банк Форум» від 15.12.2014 Підприємство виконувало електромонтажні роботи на об`єктах ПАТ «Банк Форум», інформація щодо залучення субпідрядних організацій відсутня. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм податкового законодавства та змісту акту перевірки.
У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.02.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 02.02.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Будівельна компанія «Аструм» за лютий, березень 2013 року, ТОВ «Капістрано» за липень, серпень 2013 року, ТОВ «Вайз юніон» за серпень, листопад, грудень 2012 року, ТОВ «Конді 50» за вересень, жовтень, листопад 2012 року, ТОВ «Фірма «Домус-стиль» за січень, лютий 2012 року, ПП «Західна енергетична спілка» за листопад, грудень 2011 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вище перелічених контрагентів, результати якої були оформлені актом від 17.09.2014 № 1341/13-04-22-40/34462266, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 225548,17 грн. (у тому числі: за грудень 2011и року - 900,00 грн., за січень 2012 року - 24556,66 грн., за лютий 2012 року - 3546,15 грн., за серпень 2012 року - 36056,88 грн., за вересень 2012 року - 5563,07 грн., за жовтень 2012 року - 8333,33 грн., за листопад 2012 року - 28905,40 грн., за грудень 2012 року - 42064,80 грн., за вересень 2013 року - 22900,21 грн., за жовтень 2013 року - 52721,67 грн.); пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, що мало вираз у ненаданні до перевірки первинних документів.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно сформувало податковий кредит за відповідні податкові періоди по господарських операціях з ТОВ «Капістрано», ТОВ «Вайз юніон», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Фірма «Домус-стиль», ПП «Західна енергетична спілка», оскільки: згідно акту ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.10.2013 № 305/22-04/38402939 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капістрано» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.04.2013 по 31.08.2013» ТОВ «Капістрано» не знаходиться за податковою адресою, що обумовлює відсутність первинних бухгалтерських документів та свідчить про відсутність у ТОВ «Капістрано» об`єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) у постачальників та покупців; згідно акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.05.2013 № 1796/22.10/37569727 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вайз юніон» щодо підтвердження фінансово-господарських відносин з контрагентами (покупцями та продавцями) за період з 01.01.2012 по 30.04.2013» ТОВ «Вайз юніон» за податковою адресою не знаходиться, що свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Вайз юніон» здійснюється поза межами правового поля; згідно акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.05.2013 № 1695/22-3/38149196 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Конді 50» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.06.2012 по 31.03.2013» ТОВ «Конді 50» не знаходиться за місцезнаходженням, що свідчить про те, що ТОВ «Конді 50» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з надання податкової вигоди третім особам; згідно акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.07.2013 № 352/26-55-22-08/31215859 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма «Домус-Стиль» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2011 по 28.02.2012» звірки ТОВ «Фірма «Домус-Стиль» не знаходиться за податковою адресою, що обумовлює відсутність первинних бухгалтерських документів та свідчить про відсутність у ТОВ «Фірма «Домус-Стиль» об`єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) у постачальників та покупців; згідно акту ДПІ у Камянка-Бузькому районі від 16.03.2011 № 70/23-0/36153242 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Західна енергетична спілка» з питань правомірності формування податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.12.2010 по 31.12.2010» ПП «Західна енергетична спілка» у грудні 2010 року формувало значні суми податкового кредиту по господарських операціях з МПП «Промтехресурс» та ТОВ «ВТ-Техбуд», які мають стан « 10 - запит на встановлення місцезнаходження», що свідчить про те, що діяльність ПП «Західна енергетична спілка» здійснюється поза межами правового поля; Підприємство не надало до перевірки документи, які підтверджують факт проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівельна компанія «Аструм», ТОВ «Капістрано», ТОВ «Вайз юніон», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Фірма «Домус-стиль», ПП «Західна енергетична спілка», про що складено акт від 8/13-04-22-04/34462266.
На підставі висновків вказаного акта перевірки 15.10.2014 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0003742204, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 225548,17 грн. - за основним платежем, 112774,09 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003752204, яким застосувала до Підприємства штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1020,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Положеннями підпунктів «а», «б» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.
При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування), та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.
Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.
Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У справі, що розглядається, суди встановили, що: господарські операції між Підприємством та ТОВ «Капістрано», ТОВ «ВАЙЗ ЮНІОН ЛТД», ТОВ «Конді 50», ТОВ «Фірма «Домус-стиль», ПП «Західна енергетична спілка» щодо придбання товарів (робіт, послуг) підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, з урахуванням того, що такі товари (роботи, послуги) були використані Підприємством у власній господарській діяльності, а саме - в процесі виконання своїх зобов`язань перед замовниками, що підтверджено відповідними договорами та первинними бухгалтерськими документами і регістрами бухгалтерського обліку.
Зокрема, судами було встановлено, що між Підприємством (замовником) та ТОВ «Капістрано» (підрядником) були укладені договори підряду на проектні та електромонтажні роботи від 10.07.2013р. №37/12П, від 17.07.2013р. №37/13П, від 20.07.2013р. №35/13 та від 01.08.2013р. №39/13П, відповідно до умов яких ТОВ «Капістрано» виконало для Підприємства роботи на загальну суму 637646,28 грн., в тому числі податок на додану вартість - 106274,55 грн., на підтвердження чого позивач надав податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт. Розрахунок за виконані роботи проведено в повному обсязі. Суми податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Капістрано» включено позивачем до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2013 року.
Між Підприємством (замовником) та ТОВ «ВАЙЗ ЮНІОН ЛТД» (підрядником) були укладені договори підряду на електромонтажні роботи: від 14.04.2012 №31/12П, від 01.08.2012№1/2_08_2012, від 30.10.2012. №48/12, відповідно до умов яких ТОВ «ВАЙЗ ЮНІОН ЛТД» виконало для Підприємства роботи в сумі 637646,28 грн., в тому числі 106274,55 грн., на підтвердження чого позивач надав податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вказані у договорах періоди, акти приймання виконаних робіт. Розрахунок за виконані роботи з вказаним контрагентом проведено в повному обсязі. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість за серпень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 20І2року в загальній сумі 106274,55грн.
Між Підприємством (покупцем) та ТОВ «Конді 50» (постачальником) були укладені договори купівлі-продажу від 10.09.2012р. №10/09-01 та від 01.11.2012р. №1/11, на виконання умов яких ТОВ «Конді 50» поставило Підприємству продукцію на загальну суму 87893,59 грн., у тому числі податок на додану вартість - 14648,92 грн., на підтвердження чого позивач надав видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Згідно акта перевірки сальдо Підприємства станом на 01.01.2014 по взаєморозрахунках з ТОВ «Конді-50» становить 0,00 грн. Суми податку на додану вартість по вказаних господарських операціях включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість за вересень - листопад 2012 року у загальній сумі 14648,92 грн.
Між Підприємством (замовником) та ТОВ «Фірма «Домус-Стиль» (підрядником) були укладені договори підряду на електромонтажні роботи від 03.11.2011 №2/3П, від 03.01.2012 №1/3П_01_2012, від 07.02.2012 №11/1П, відповідно до умов яких ТОВ «Фірма «Домус-Стиль» виконало для Підприємства роботи в сумі 168616,83 грн., в тому числі податок на додану вартість 28102,81 грн., на підтвердження чого позивач надав податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вказані у договорах періоди, акти приймання виконаних робіт. Згідно акту перевірки сальдо Підприємства станом на 01.01.2014 року по взаєморозрахункам з ТОВ «Фірма «Домус-Стиль» становить 0,00 грн. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість за січень-лютий 2012 року в загальній сумі 28102,81 грн.
Також, судами було встановлено, що за період листопад-грудень 2011 року Підприємство отримало від ПП «Західна енергетична спілка» товар на загальну суму 5400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 900,00 грн., на підтвердження чого позивач надав видаткові та податкові накладні. Згідно акту перевірки на момент завершення перевірки заборгованість Підприємства перед ПП «Західна енергетична спілка» відсутня.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що: висновки Інспекції, викладені у акті перевірки, ґрунтуються на обставинах, викладених у актах про неможливість проведення зустрічної звірки, тоді як в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб`єктів господарювання, оскільки складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання; висновки акта перевірки є лише відображенням дій податкових інспекторів та не створюють для платника податків правових наслідків, з урахуванням того, що під час перевірки, результати якої оформлені актом від 16.03.2011 № 70/23-0/36153242, не досліджувались операції між Підприємством та ПП «Західна енергетична спілка», а період, який перевірявся (грудень 2010 року), не стосується періоду, у якому здійснювались господарські операції між Підприємством та ПП «Західна енергетична спілка» (листопад-грудень 2011 року); в силу положень статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи, з огляду на що посилання Інспекції на листи ПАТ «Тернопільський молокозавод» та ПАТ «Банк Форум» є безпідставними.
Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що Підприємством під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 17.09.2014 № 1341/13-04-22-40/34462266, були надані усі документи, які підтверджують дані, визначені у податковій звітності, що знайшло своє відображення у акті перевірки.
Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова