№ 813/8725/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року

м.Київ

справа № 813/8725/14

адміністративне провадження № К/9901/816/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай Агро" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року (суддя Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року (головуючий суддя Сапіга В.П., судді: Кухтей Р.В., Обрізко І.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай Агро" до Львівської митниці ДФС про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунай Агро" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом (з врахуванням заяв про уточнення та зменшення позовних вимог) до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів №209000006/2014/000012/1 від 26 вересня 2014 року, зобов`язання Митниці визначити митну вартість товарів, яку було скориговано на підставі рішення про коригування митної вартості товарів №209000006/2014/000012/1 від 26 вересня 2014 року, за методом визначення митної вартості за ціною контракту №UA01-2014 від 25 березня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, за другорядним (резервним), а не по основному (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методом суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Справа розглядалась судами неодноразово й востаннє постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідач мав обґрунтовані сумніви щодо правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані, а тому Митниця правомірно відмовила у митному оформленні товарів за заявленою Товариством митною вартістю та прийняла рішення про її коригування.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, зазначаючи про безпідставне визначення митним органом митної вартості імпортованого Товариством товару із застосуванням другорядного методу, зважаючи, що митна вартість останнього, визначена за основним методом, була належним чином підтверджена поданими під час митного оформлення доказами.

Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Судами встановлено, що 25 березня 2014 року між Probstdorfer Saatzbcht GesmbH&CoKG (як продавцем) та Товариством (як покупцем) укладений контракт №UA01-2014 на купівлю насіння на умовах поставки FCA 2301 Пробстдорф, Австрія.

Під час митного оформлення імпортованого на виконання умов названого договору товару (митна декларація №209160000/2014/014335), а саме - зразків насіння озимої м`якої пшениці Triticum aestivum врожаю 2014 року, сорту «MIDAS» (МІДАС) перша репродукція, обробленого, розфасованого у паперові мішки по 30 кг, призначених для вивчення попиту і реклами та продукції, Товариством заявлено митну вартість за основним методом на рівні 51,60 Євро (20 Євро за тону товару).

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 25 березня 2014 року №UA01-2014, рахунок-фактуру (інвойс) від 04 вересня 2014 року №UA04-2014, міжнародну автомобільну накладну від 17 вересня 2014 року №40004, сертифікати країни експортера на насіння, садивний матеріал від 16 вересня 2014 року ISTA №01654512 та від 15 вересня 2014 року OECD №A4M1746/1, фітосанітарний сертифікат від 11 вересня 2014 року №153423 (2014/55240), сертифікат про походження товару від 10 вересня 2014 року №L 709752 158237, копію митної декларації країни відправлення від 17 вересня 2014 року №14AT100200ENKY6E14, інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролю товару, повідомлення про ввезення дослідних зразків сортів рослин для експертизи та придатність на поширення сорту від 15 травня 2014 року №140643.

26 вересня 2014 року Митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209160000/2014/00070 та прийнято рішення №209000006/2014/000012/1, яким заявлену митну вартість скориговано за резервним методом в сумі 1 780,20 Євро (МД №125110011/2014/15194 від 29 серпня 2014 року), у зв`язку із тим, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товару, який імпортується, внаслідок неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 3 статті 53 МК України, а також зазначено про наявність розбіжностей у документах, що подано.

Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільних обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Не погоджуючись зі здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3, 8 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як встановлено судами, експортна декларація країни відправлення від 17 вересня 2014 року №14AT100200ENKY6Е14 подавалася декларантом разом із митною декларацією від 25 вересня 2014 року №209160000/2014/014233. Однак для митного оформлення була подана спрощена версія декларації країни відправлення, яка не передбачає заповнення ряду граф, зокрема, щодо умов поставки, фактурної вартості, тому декларанту було запропоновано надати повну версію документа.

Під час здійснення митного оформлення імпортованого товару відповідачем встановлено, що фактурна вартість, вказана в рахунку-фактурі (інвойсі) №UA04-2014 від 04 вересня 2014 року, складає 51,60 Євро. Натомість статистична вартість цього товару, вказана в декларації країни відправлення від 17 вересня 2014 року №14AT100200ENKY6Е14, становить 7551,60 Євро, що суперечило інформації з рахунку-фактури та потребувало додаткового з`ясування.

Рахунок-фактура відноситься до переліку обов`язкових документів, який наведено у частині 2 статті 53 МК України.

Зважаючи на виявлені розбіжності, суди прийшли до висновку, що відповідач відповідно до частини 3 статті 53 МК України обґрунтовано витребував у декларанта додаткові документи, на підставі яких митна вартість може бути визнана, а саме зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, додатки до нього, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (платіжне доручення про передоплату товару, рахунок-проформу, замовлення), каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, договір про транспортно-експедиційне перевезення, заявку на перевезення, акт виконаних робіт, міжнародний транспортний документ.

Разом з тим, витребовувані документи були Товариством подані не в повному обсязі, а саме надано: зовнішньоекономічний договір та додаток до нього, міжнародний транспортний документ (CMR), прайс-лист, копію митної декларації країни відправлення, пакувальний аркуш, міжнародний сертифікат про підтвердження сорту, сертифікат країни експортера на насіння, сертифікат походження товару.

Також судами враховано, що відповідно до додатку №4 від 04 вересня 2014 року до контракту №UA01-14 від 25 березня 2014 року та інвойсу №UA04-14 від 04 вересня 2014 року оплата за товар згідно цих документів не здійснюється, він переміщується на безоплатній основі, а ціна вказана лише для митних цілей.

В той же час, за змістом положень частин 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За наведеного суди дійшли переконання, що при відсутності умови проведення оплати за товар та вказівки ціни лише для митних цілей, застосування першого методу визначення митної вартості товарів не є можливим.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 16 статті 58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Частиною 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року передбачено, що для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Відповідно до пункту 4.5 статті 15 цієї Угоди особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

Судами встановлено, що за даними сайту LinkedIn ОСОБА_1 (директор Товариства) є працівницею фірми Probstdorfer Saatzucht Gmbh та займається розвитком бізнесу в Україні. Це підтверджується відомостями з сайту mauthner.co.at (офіційна сторінка фірми-засновника компанії Probstdorfer Saatzucht Gmbh - Mauthner Warenhandels - und Vermogensverwaltungs Gmbh.), де ОСОБА_1 визначена як керівник бізнесу в Україні та має поштову скриньку на сайті компанії - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Такі ж обставини підтверджуються відповіддю митних органів Республіки Австрія від 02 жовтня 2015 року за вих. №100000/85171/2015 на запит щодо перевірки законності зовнішньоекономічної діяльності Товариства, згідно якої компанія Probstdorfer Saatzucht Gmbh & Со KG володіє 50% акцій компанії Agro Consulting Gmbh, а Компанія Bio Oil Equity Gmbh володіє іншими 50% акцій. Корпоративною ціллю компанії Agro Consulting Gmbh є торгівля сільськогосподарською продукцією в Україні. Пані ОСОБА_1 працює в компанії Probstdorfer Saatzucht Gmbh & Со KG з 01 червня 2014 року та є відповідальною за бізнес компанії в Україні, а також менеджером Товариства, яке є 100% філією компанії Agro Consulting Gmbh, а отже асоційованою компанією компанії Probstdorfer Saatzucht Gmbh & СоKG.

Отже, суди встановили, що покупець та продавець за контрактом №UA01-2014 від 25 березня 2014 року пов`язані між собою у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року й докази того, що така пов`язаність не вплинула на митну вартість товару, в матеріалах справи відсутні.

Водночас суди з`ясували, що відповідно до статті 57 МК України митний орган провів консультації з декларантом, за результатами яких прийнято рішення про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (статті 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) у зв`язку із відсутністю вартісної основи для розрахунку митної вартості (шляхом додавання або віднімання) й, як наслідок застосовано метод 2ґ (стаття 64 МК України).

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №813/8570/14 (адміністративне провадження №К/9901/14498/18).

Враховуючи викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, прийшли до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунай Агро" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко