ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №814/1439/15
адміністративне провадження №К/9901/20532/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року (головуючий суддя Птичкіна В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (головуючий суддя Турецька І.О., судді - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС, за участі прокуратури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ТОВ «Миколаївський глиноземний завод») звернулося до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року № 27, яким позивачу визначено податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб`єктами підприємницької діяльності» у сумі 1350066,70 грн, яких 1163772,83 грн - основний платіж та 186293,87 грн - штрафні санкції).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року № 27. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС на користь ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» судовий збір у сумі 2294 грн, що був сплачений платіжним дорученням від 27 травня 2013 року № 2099.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Миколаївська митниця ДФС звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування скарги посилається на те, що за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Митним кодексом України відповідно до Закону України від 13 березня 2012 року №4495-VІ, може бути застосована відповідальність, передбачена цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Митним кодексом України у редакції Закону України від 11 липня 2002 року № 92-ІV. Саме тому, на думку відповідача, є обґрунтованим зазначення в акті перевірки норм Митного кодексу України, чинних на день оформлення вантажних митних декларацій, а при прийнятті рішення, є правильним застосовування норм митного законодавства, чинного на момент коригування митної вартості. Крім того, у скарзі митний орган зазначає, що взаємопов`язаність фірми «Alumina Trade LLP» (продавець), позивача (покупець) та експортера-нерезидента - фірма «Rusal Trading International Limited» (далі - «RTI Limited»), у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, вплинула на ціну товару, а тому метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) у даному випадку не може бути застосований. Відповідач наполягає на тому, що фірма «RTI Limited» є офіційним трейдером об`єднаної Компанії «РУСАЛ», яка володіє 100% акцій «RTI Limited», а «Миколаївський глиноземний завод» також належить до структури об`єднаної Компанії «РУСАЛ». Позивач та «Alumina Trade LLP» юридично визнані партнерами по бізнесу (співпрацюють більше 3 років як за давальницькими схемами так і за договорами купівлі-продажу); посадова особа фірми «Alumina Trade LLP» M. Almeida одночасно займає одну з керівних посад у фірмі «RTI Limited». А тому враховуючи зазначене скаржник вважає, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення він діяв у порядку, у спосіб та в межах повноважень, наданих законодавством.
ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зокрема, позивач у відзиві зазначає, що відповідач, на якого покладено обов`язок доказування правомірності прийняття свого рішення, не довів належними та допустимими доказами існування обставин щодо пов`язаності між ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та продавцем товару фірмою «Alumina Trade LLP».
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно контрактів поставки від 13 квітня 2011 року, від 20 квітня 2011 року та від 5 вересня 2011 року, укладених позивачем з компанією «Alumina Trade LLP» (м. Лондон, Великобританія), на адресу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» було поставлено від нерезидента України товар «Сода каустична рідка» в обсягах 5149712 кг, 5013291 кг та 5008595 кг відповідно.
Митне оформлення вказаного товару було здійснено відповідачем на підставі вантажних митних декларацій від 19 квітня 2011 року № 504010000/2011/000726, від 28 квітня 2011 року № 504010000/2011/000788 та від 22 вересня 2011 року №504010000/2011/001908, а також декларацій митної вартості (за ідентичними номерами та датою), в яких вказана митна вартість становила 7426719,66 грн, 7210278,65 грн та 5705188,25 грн відповідно.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач разом із деклараціями митної вартості подав усі документи, передбачені пунктом 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, чинною на час прийняття митних декларацій.
Також, позивачем було надано зовнішньоекономічний контракт та додатки до нього, рахунок-фактуру (інвойс) та інші документи.
Подання всіх необхідних документів та відомостей позивачем при митному оформленні товарів підтверджується випуском товарів для вільного обігу на митній території України.
Відповідачем у період з 4 по 22 квітня 2013 року була проведена документальна невиїзна перевірка правильності визначення митної вартості товару «Cода каустична рідка», ввезеного на митну територію України позивачем у митному режимі «імпорт» за зазначеними вище митними деклараціями.
Необхідність проведення перевірки була визначена на підставі отриманої інформації, викладеної у листі Міністерства митної справи та торгівлі Республіки Туреччина від 21 листопада 2012 року №В.21.0.ABD.0.01.01.00/724.01.03.UA/9736-6211/8132-10720, який надійшов до Миколаївської митниці ДФС 2 січня 2013 року листом Департаменту боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Державної митної служби України від 26 грудня 2012 року № 20/1-21/014291. Митний орган, на підставі отриманого листа від Республіки Туреччини встановив, що митна вартість товару «сода каустична рідка», що фактично була придбана позивачем у його виробника та вантажовідправника, а саме фірми «PETKIM PETROKIMYA HOLDING A.S.» (Туреччина) складає 470 доларів США/т, а це є значно вищою за ціну, зазначену у документах, поданих позивачем до митного оформлення, яка становить 370 доларів США/т.
За наслідками перевірки відповідачем 29 квітня 2013 року було складено Акт №Н/0016/3/504000000/ 0033133003 , в якому зазначено про порушення ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» статей 81, 88, частини першої статті 264 Митного кодексу України (далі - МК України), що призвело до заниження ним митної вартості товару та відповідно заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1163772,83 грн.
На підставі зазначеного Акта відповідачем 21 травня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 27, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1163772,83 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 186293,87 грн.
В акті перевірки зазначено, що позивач при декларуванні товарів неправильно використав основний метод визначення митної вартості товарів, передбачений статтею 267 МК України (за ціною контракту). На думку відповідача цей метод не може бути застосований до вказаних вище операцій з поставки товарів, оскільки позивач та компанія «Alumina Trade LLP» є пов`язаними особами.
Також, в акті зазначено, що митна вартість товарів була визначена на підставі документів, що стосуються відносин між двома юридичними особами - компанією «PETKIM PETROKIMYA HOLDING A.S.» (Туреччина) та компанією «RTI Limited» (Джерсі), а саме інвойсів, експортними деклараціями та коносаментами. Відповідач вважає, що компанія «PETKIM PETROKIMYA HOLDING A.S.» (Туреччина) направило на адресу позивача (Дніпро-Бузький морський порт) товар «Cода каустична рідка», оскільки між зазначеними компаніями існували господарські відносини за контрактами поставки від 13 квітня 2011 року, від 20 квітня 2011 року та від 5 вересня 2011 року.
Відповідно до листа Міністерства митної справи та торгівлі Республіки Туреччина від 21 листопада 2012 року, компетентними органами Туреччини не встановлено жодної інформації щодо контрактів від 13 квітня 2011 року, від 20 квітня 2011 року та від 5 вересня 2011 року, оскільки фірма «Petkim Petrokimya Holding A.S.» не є в них стороною.
Саме за зазначеними контрактами поставки був імпортований товар «Cода каустична рідка» в Україну, що підтверджується копіями контрактів з поставки соди у яких сторонами поставки є позивач та компанія «Alumina Trade LLP».
Відповідно до листа Міністерства митної справи та торгівлі Республіки Туреччина, між компаніями «PETKIM PETROKIMYA HOLDING A.S.» та «Alumina Trade LLP» не було укладено жодного контракту на поставку 15171598 кг каустичної соди, а компанія «PETKIM PETROKIMYA HOLDING A.S.» не надавала жодних рахунків для оплати компанією «Alumina Trade LLP».
Відповідно до зазначеного листа, експортні операції за контрактами купівлі-продажу каустичної соди між компаніями «PETKIM PETROKIMYA HOLDING A.S.» (Туреччина) та «RTI Limited» (Джерсі) були оплачені останньою, а не будь-якими третіми особами.
Вважаючи прийняте Миколаївською митницею ДФС 21 травня 2013 року податкове повідомлення-рішення № 27 протиправним, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулося до суду з позовом про його скасування.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Так, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року, було задоволено позов ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2015 року було частково задоволено касаційну скаргу митного органу, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції вказав на передчасність висновків судів про задоволення позову, оскільки під час розгляду справи судами не було досліджено питання взаємопов`язаності фірми «Alumina Trade LLP» та позивача і відповідно вплив цієї обставини на ціну товару.
Зокрема, судом касаційної інстанції було вказано, що при новому розгляді справи, суд першої інстанції має надати оцінку обставинам на які посилається суб`єкт владних повноважень, а саме: фірма «RTI Limited» є офіційним трейдером об`єднаної Компанії «РУСАЛ», яка володіє 100% акцій «RTI Limited», позивач також належить до структури об`єднаної Компанії «РУСАЛ».
ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та «Alumina Trade LLP» юридично визнані партнерами по бізнесу (співпрацюють більше 3 років як за давальницькими схемами так і за договорами купівлі-продажу); посадова особа фірми «Alumina Trade LLP» M. Almeida одночасно займає одну з керівних посад у фірмі «RTI Limited».
Доведеність зазначених обставин, буде свідчити про те, що позивач (покупець), фірма «Alumina Trade LLP» (продавець) та експортер-нерезидент - фірма «RTI Limited» є взаємопов`язаними особами, у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
На виконання вказаних вимог Вищого адміністративного суду України, Миколаївським окружним адміністративним судом 5 жовтня 2015 року було постановлено ухвалу про судове доручення, в якій, зокрема, зобов`язано Державну фіскальну службу України звернутися до компетентних митних та фіскальних органів іноземних держав з метою отримання інформації від компетентних органів Великої Британії (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії):
а) щодо власників (акціонерів) компанії ALUMINA TRADE LLP (150-152 Fenchurch Street, London, EC3M 6BB, Велика Британія), щодо кінцевого власника компанії ALUMINA TRADE LLP (Велика Британія);
б) щодо доказів пов`язаності компанії ALUMINA TRADE LLP (Велика Британія) та компанії «Rusal Trading International Limited («RTI Limited») (Ogier House The Esplanade St. Helier, Jersey, Je4, 9WG, Джерсі), у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року;
в) щодо доказів перебування пана M. Almeida у статусі посадової особи компанії ALUMINA TRADE LLP (Велика Британія) у період квітень-вересень 2011 року, та чи є інформація щодо перебування пана M. Almeida посадовою особою компанії «Rusal Trading International Limited («RTI Limited») (Джерсі) у цей же період часу;
г) копій контрактів, інвойси, інші документи, згідно яких компанія ALUMINA TRADE LLP (Велика Британія) придбала права на товар - сода каустична рідка, який в подальшому був цією компанією проданий на користь ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» відповідно до контрактів від 13 квітня 2011 року, 20 квітня 2011 року та 5 вересня 2011 року.
Також, Миколаївським окружним адміністративним судом, на адресу компетентного органу Джерсі, у порядку отримання правової допомоги, відповідно до розділу ІІ «Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень», через Міністерство юстиції України було направлено доручення про отримання доказів за аналогічними питаннями, що викладені вище.
З метою виконання вказаного доручення було також залучено Міністерство закордонних справ України, яке зверталося до компетентних органів Великої Британії щодо отримання інформації про проведення відповідних процесуальних дій.
6 січня 2017 року Королівським судом Джерсі було видано наказ про зобов`язання компанії «RTI Limited» надати докази та документи, зазначені у дорученні Миколаївського окружного адміністративного суду.
Компанія «RTI Limited» у свою чергу оскаржила наказ Королівського суду та подала апеляцію, у зв`язку з чим, дія наказу була призупинена.
21 вересня 2018 року Королівський суд прийняв рішення, яким задовольнив апеляцію «RTI Limited» та скасував наказ від 6 січня 2017 року про необхідність надання доказів та документів на вимогу доручення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2015 року.
Таким чином, суд першої інстанції під час нового розгляду справи вичерпав усі можливості для офіційного з`ясування всіх обставин справи та виконав всі вимоги передбачені Кодексом адміністративного судочинства України для дослідження питання взаємопов`язаності фірми «Alumina Trade LLP» та позивача.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що митним органом не доведено наявність законних підстав для проведення документальної невиїзної перевірки позивача. Так, в акті перевірки не було встановлено факту порушення позивачем п.1 (d) статті 1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, пункту 4 частини четвертої статті 267 МК України від 11 липня 2002 року №92-ІV, пункту 4 частини першої статті 58 МК України у редакції Закону України від 13 березня 2012 року №4495-VI, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, а тому суб`єкт владних повноважень не мав права визначати суму податкового зобов`язання з посиланням на доведеність порушення позивачем вказаних норм. Також суд зазначив, що факт вчинення позивачем вказаного в акті порушення (неподання позивачем достовірних відомостей) не доведено та спростовується інформацією, що викладена у самому акті. Крім того, судом зазначено, що зміст порушення, вказаний у податковому повідомленні-рішенні, не відповідає змісту порушення, вказаному в акті, адже у рішенні про донарахування податку на додану вартість, відповідач зазначив про порушення платником податків норм МК України, який чинний з 1 червня 2012 року, при тому, що митне оформлення було здійснено у 2011 році.
Зазначена позиція підтримана П`ятим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-VI (чинного на момент здійснення митного оформлення товару), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 260 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 264 вказаного Кодексу, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до положень статті 266 МК України, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Інші методи визначення митної вартості товарів можуть бути застосовані виключно у разі неможливості застосування основного методу.
Згідно приписів частин першої-другої статті 267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
покупець і продавець не є пов`язаними між собою особами або хоч і є пов`язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою тільки в разі, якщо: 1) вони є посадовими особами або керівниками підприємств один у одного; 2) вони є партнерами у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законодавством; 3) вони є роботодавцем і найманим працівником; 4) будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; 5) один з них прямо або опосередковано контролює іншого; 6) обидва вони прямо або опосередковано контролюються третьою особою; 7) разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу; 8) вони є членами однієї сім`ї.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, Миколаївська митниця ДФС, на яку в силу вимог частини другої вказаної статті покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, стверджуючи про взаємопов`язаність фірми «Alumina Trade LLP» (продавець), ТОВ «МГЗ» (покупець) та фірми «RTI Limited» не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.
Судами також зазначено, що доручення суду першої інстанції про зобов`язання Державної фіскальної служби України звернутися до компетентних митних та фіскальних органів іноземних держав з метою отримання інформації, що підтверджує правильність нарахування ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» податкового зобов`язання з податку на додану вартість контролюючий орган навіть не намагався виконати. Тобто, контролюючим органом не надано жодного доказу, який би підтвердив їх спроби довести ті обставини на яких ґрунтується акт перевірки.
За приписами частин першої-третьої статті 90 вказаного Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оскільки Миколаївською митницею ДФС не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №27, яким визначено податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб`єктами підприємницької діяльності» у сумі 1350066,70 грн, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.
Що стосується посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності МК України відповідно до Закону України від 13 березня 2012 року №4495-VІ, може бути застосована відповідальність, передбачена цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Митним кодексом України у редакції Закону України від 11 липня 2002 року № 92-ІV, то колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що частиною першою статті 3 МК України, в редакції що діє з 1 червня 2012 року передбачено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (в редакції чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх