ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа №814/2482/16
адміністративне провадження № К/9901/34949/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 (суддя: Гордієнко Т.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 (головуючий суддя: Шеметенко Л.П., судді: Шляхтицький О.І., Семенюк Г.В.) у справі №814/2482/16 за позовом Офісу великих платників податків ДПС до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Миколаївського міського управління юстиції Глушак Ольги Олегівни, Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2016 року Офіс великих платників податків ДПС (правонаступник СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (первісний позивач); далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Миколаївського міського управління юстиції Глушак Ольги Олегівни, Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, в якому просив:
скасувати рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14.12.2012 №1300 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за юридичними особами» в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення в будівлі за літ. Г-1 в частині підвалу на 1-му поверсі загальною площею 336,1 кв.м., які розташовані по вул. Нікольській, 67/3 за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради;
визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миколаївського міського управління юстиції від 25.12.2015 року №27528464 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;
зобов`язати Виконавчий комітет Миколаївської міської ради повторно розглянути заяву СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 67/3.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.23017) у зв`язку із тим, що спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.11.2016 ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі за позовом про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора від 25.12.2015 №27528464 та зобов`язання Виконкому Миколаївської міськради повторно розглянути заяву про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення скасував, а справу в цій частині направив до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду 22.08.2016 залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 в частині закриття провадження у справі за позовом про скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міськради від 14.12.2012 №1300, а також ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 залишено без змін.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Миколаївського міського управління юстиції від 25.12.2015 №27528464 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
У задоволенні позову в частині зобов`язання Виконком Миколаївської міськради повторно розглянути заяву податкового органу про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 67/3 - відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2021 здійснено процесуальне правонаступництво позивача у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
28.02.1992 виконком Миколаївської міської Ради народних депутатів ухвалив рішення № 81, яким передав безоплатно на баланс ДПІ м. Миколаєва нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Рози Люксембург, 67.
18.06.1997 нежитлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська (стара назва Рози Люксембург), 67 зареєстровано Миколаївським бюро технічної інвентаризації за ДПА.
22.04.2010 Миколаївська міська рада ухвалила рішення №45/31, яким скасувала рішення виконкому Миколаївської міської Ради народних депутатів від 28.02.1992 №81.
14.12.2012 виконком Миколаївської міськради ухвалив рішення № 1298 «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради», яким нежитловому приміщенню на вул. Нікольська, 67 надав нову адресу: вул. Нікольська, 67/3, а також рішення №1300 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за юридичними особами», пунктом 1.25 якого вирішено оформити право власності на нежитлові приміщення в будівлі за літ. Г-1 у частині підвалу на першому поверсі загальною площею 336,1 кв. м, які розташовані на вул. Нікольська, 67/3 за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.
Вже 18.12.2012 виконком Миколаївської міськради оформив свідоцтво про право власності САЕ 837843 на право власності територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради на нежитлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 67/3.
26.12.2012 право власності територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради на нежитлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 67/3 зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Проте 20.02.2015 Центральний районний суд м. Миколаєва у справі №490/10528/13-а) прийняв постанову якою визнав протиправним та скасував рішення Миколаївської міської ради від 22.04.2010 № 45/31 «Про скасування рішення виконкому Миколаївської міської Ради народних депутатів від 28 лютого 1992 року № 81».
21.12.2015 позивач подав до Миколаївського міського управління юстиції документи щодо реєстрації за СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС права власності на нежитлове приміщення за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 67/3.
25.12.2015 державний реєстратор прав на нерухоме майно Миколаївського міського управління юстиції прийняв рішення №27528464, яким відмовив позивачу у реєстрації за ним права власності на нежитлове приміщення за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 67/3. В обґрунтування причин відмови державний реєстратор послався на те, що у ході розгляду поданих на реєстрацію документів встановлено наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, згідно сформованих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виявлено вже зареєстроване право власності на об`єкт - нежитлові приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 67/3, за іншою особою на підставі інших правовстановлюючих документів. З посиланням на інформацію, зазначену у витягу з рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2012 №1298 «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради» державний реєстратор зазначив про належність нежитлових приміщень по вул. Нікольська, 67, яким надано нову адресу: вул. Нікольська, 67/3, до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва.
Правовою підставою для відмови відповідач зазначив статтю 24 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1952-IV).
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відмова у державній реєстрації за ним права власності на згадані вище нежитлові приміщення є протиправною, оскільки ще у 1992 році такі були безоплатно передані на баланс позивача на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської Ради народних депутатів від 28.02.1992 №81 та згідно з реєстраційним посвідченням, виданим Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації, зареєстровані за позивачем. Зазначає, що рішення Миколаївської міської ради 22.04.2010 №45/31, яким раніше було скасовано рішення виконкому Миколаївської міської Ради народних депутатів від 28.02.1992 №81, визнано протиправним і скасоване у судовому порядку (справа №490/10528/13-а), відповідно реєстрація спірних будівель за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради є незаконною.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у реєстрації за позивачем права власності на нежитлові приміщення відповідач не зазначив законних підстав, визначених частинами першою, четвертою статті 24 Закону №1952-IV.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Виконкому Миколаївської міськради повторно розглянути заяву податкового органу про державну реєстрацію за ним права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 67/3, то суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради не є правонаступником Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, реєстратором якої приймалося спірне рішення. Відповідно, на переконання суду першої інстанції, відсутній орган уповноважений здійснювати розгляд заяви позивача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що оскаржуване рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є законним та обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції констатував, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. В свою чергу, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Отже з огляду на те, що позивач заявив вимогу про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що в установленому порядку вже зареєстрований за іншим суб`єктом, у державного реєстратора не було законних підстав для проведення реєстраційних дій.
Водночас скасування у судовому порядку рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2012 №1298 «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради» не спростовує факту реєстрації в установленому порядку за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради права власності на спірні нежитлові приміщення. Рішення Миколаївської міськради №1300 від 14.12.2014 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за юридичними особами», на підставі якого проведено реєстрацію речового права на нежитлові приміщення за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради є чинним, та в установленому порядку на момент прийняття реєстратором рішення про відмову не скасовано.
Також суд апеляційної інстанції не погодився із висновками суду першої інстанції, що відсутність правонаступника Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області є підставою для відмови особі у належному способі захисту порушених прав. На переконання суду апеляційної інстанції, у такому випадку суд першої інстанції мав встановити орган уповноважений на розгляд заяви позивача про державну реєстрацію права власності станом на момент прийняття судового рішення. Однак, з огляду на результат апеляційного перегляду (визнано законним оскаржуване рішення державного реєстратора) підстави для повторного розгляду заяви позивача - відсутні.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи. Скаржник наполягає, що суд апеляційної інстанції з перевищенням меж повноважень переглянув рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, оскільки в цій частині судове рішення сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалося. Водночас скаржник погодився із висновками суду апеляційної інстанції про необхідність встановлення, у випадку ліквідації (припинення) органу державної влади (відповідача) іншого органу, який уповноважений вчиняти реєстраційні дії. Також скаржник наполягає на незаконності оскаржуваного рішення державного реєстратора, позаяк вважає, що у реєстрації речових прав відмовлено з непередбачених на те законом підстав.
Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Спірним питанням у цій справі є: чи були у державного реєстратора підстави для відмови позивачу у державній реєстрації права власності на нежитлові приміщення, за наявності інформації про реєстрацію речових прав на зазначені приміщення за іншим суб`єктом.
Так, спірні правовідносини врегульовані Законом №1952-IV, який відповідно до преамбули, визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Згідно із положеннями статті 1 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
За правилами, встановленими частиною сьомою статті 16 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктами 1, 2 частини другої статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Частиною першою статті 15 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
У відповідності до частини четвертої цієї норми державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до статті 15 Закону №1952-IV Кабінет Міністрів України постановою від 17.10.2013 №868 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення; втратив чинність з 01.01.2016), яким визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно із пунктом 20 цього Порядку, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
Пунктом 28 Порядку №868 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом №1952-IV.
Так, пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (частина друга статті 24 вказаного Закону).
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (частина четверта статті 24 Закону №1952-IV).
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. При цьому, розглядаючи заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Водночас, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду поданої позивачем заяви про державну реєстрацію права власності, державним реєстратором було виявлено, що право власності на об`єкт - нежитлові приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 67/3 вже зареєстровано за іншою особою на підставі інших правовстановлюючих документів.
Так, згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.124-125 т.2), 26.12.2012 було проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення загальною 336,1 кв.м., які розташовані в частині підвалу та І поверху в будівлі за літ. Г-1 за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 67/3 за територіальною громадою міста в особі Миколаївської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 18.12.2012 №САЕ 837843.
Чинність, на момент розгляду заяви позивача та прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення, правовстановлюючих документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за територіальною громадою міста в особі Миколаївської міської ради, позивачем не спростовано.
За таких обставин, а також враховуючи встановлення наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для відмови у державній реєстрації за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна на підставі пункту 4 частини першої статті 24 Закону №1952-IV.
Водночас скасування у судовому порядку рішення Миколаївської міської ради від 22.04.2010 №45/31 «Про скасування рішення виконкому Миколаївської міської Ради народних депутатів від 28 лютого 1992 року №81» не призводить до автоматичного скасування інших рішень органу місцевого самоврядування на підставі яких було зареєстровано за територіальною громадою міста в особі Миколаївської міської ради право власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 67/3.
Також колегія суддів критично сприймає доводи скаржника про те, що переглядаючи рішення суду першої інстанції повністю апеляційний суд вийшов за межі визначених законом повноважень, оскільки відповідно до статті частини другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права.
Верховний Суд враховує, що позивач у касаційні скарзі просив скасувати обидва рішення судів попередніх інстанцій, однак з огляду на те, що суд апеляційної інстанції скасував повністю рішення суду першої інстанції та прийняв своє рішення, з яким погоджується колегія суддів, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 підлягає залишенню без змін.
Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №814/2482/16 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
О. П. Стародуб
В. М. Шарапа