ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа №814/367/17
адміністративне провадження № К/9901/38303/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 (судді - Яковлєв О.В., Зуєва Л.Є., Танасогло Т.М.) у справі № 814/367/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМО» (далі у тексті - ТОВ «ОМО», Товариство) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі у тексті - ГУ ДФС у Миколаївській області, Управління) про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ «ОМО» звернулось до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2017 № 0000101405.
Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним, оскільки позивач не допускав порушення п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки не було підстав для проведення перевірки. У порушення п. 86.5 Податкового кодексу України (далі у тексті ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) не було вручено примірник акта перевірки (акт надісланий поштою неможливо прочитати). Відповідачем не враховано, що реалізація газу не проводилась та інвентаризація при проведені перевірки останнім не здійснювалась, тому податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно.
Відповідач проти позову заперечував та зазначив у запереченнях на нього, що при проведенні перевірки було встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", тому податкове повідомлення - рішення від 27.01.2017 № 0000101405 на суму на суму 72 702, 00 грн прийнято законно й обґрунтовано та скасуванню не підлягає.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду, який постановою від 22.08.2017 скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2017, ухвалив у справі нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМО": визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 27.01.2017 № 0000101405.
Заперечуючи проти рішення суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційної скаргою, у якій, посилаючись на необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційні скарги було передано судді-доповідачу Бившевій Л.І. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Хохуляк В.В. та Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.12.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 21.12.2021 відповідно до статті 343 КАС України.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначив, що вважає рішення суду повністю законним та обґрунтованим, оскільки спірні штрафні санкції накладено на нього через реалізацію скрапленого газу, який не обліковано у встановленому порядку, тоді як податковим органом не встановлено факту реалізації відповідного товару іншим особам, також відсутні докази, що підтверджують наявність необлікованого газу у розмірі, вказаному податковим органом, зважаючи на що позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що з 10.01.2017 Управлянням проведено фактичну перевірку ТОВ «ОМО» на підставі п. 80.2.6 ст. 80 ПК України.
За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт щодо дотримання порядку здійснення платниками платків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів від 12.01.2017, яким встановлено ведення ТОВ «ОМО» з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на автозаправній станції за адресою: м. Миколаїв, вул. Самойловича, 32/13, а саме: здійснення реалізації необлікованого товару на загальну суму 36 351, 00 грн. У наданій відповідачем відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів зазначено, що залишок запасів за даними обліку станом на 11.01.2017 - 474 л газу пропан та фактично залишки виявлені під час перевірки в кількості 3 500 л, надлишок складає 3 026 літрів (ціна 1 л газу складає 12, 00 грн, тому сума надлишку складає 36 312, 00 грн). Усі дані наведено у відомості у повному обсязі згідно з градуйованих таблиць АЗС. Крім того, відомість підписана без зауважень оператором АЗС Онішкевич Г.О. та головним бухгалтером Медведєвою А.О. Облікові дані ТОВ «ОМО» згідно з Х-звітом денного спеціалізованого РРО станом на 15 годину 25 хвилин 11.01.2017 та відомістю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів станом на 15 годину 25 хвилин 11.01.2017 містять дані про встановлені фактично залишки газу, тобто встановлено реалізацію не облікованого товару.
На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 27.01.2017 № 0000101405 на суму 72 702, 00 грн за порушення п. 12.ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.
Правомірність прийняття вищевказаного рішення є предметом розгляду цієї справи.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до приписів статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
За правилами статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.
У свою чергу, законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу.
Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, що використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності встановлений Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, яка затверджена наказом Міністерство палива та енергетики України від 03 червня 2002 року № 332 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за № 331/7652 (далі - Інструкція № 332).
За змістом пунктів 5.2.2, 5.2.4 Інструкції № 332 приймання скрапленого вуглеводного газу (СВГ), що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (далі - ТТН) та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов`язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою №3-ГС. Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства. Інформація про кількість СВГ, що надійшов на підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за формою №2-ГС і після здавання звіту матеріально відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за бухгалтерським обліком.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 9.3 Інструкції № 332 на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС. Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно: визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, які підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок; вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають обєм СВГ; роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну; передають по зміні залишок грошових коштів. Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою №14-ГС в двох примірниках, з яких один з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий залишається на АГЗС (АГЗП).
Пунктами 10.3, 10.4 Інструкції № 332 передбачено, що усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають за реєстрами в бухгалтерію підприємства за підписом. Усі первинні документи перевіряються і групуються в бухгалтерії підприємства за постачальниками і споживачами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для накладення на позивача спірних фінансових санкцій, відповідно до положень ст. 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», став факт виявлення податковим органом на автозаправній станції Товариства необлікованого товару на загальну суму 36 351,00 грн.
У свою чергу, підставою для накладення на суб`єкта господарювання вищевказаних фінансових санкції є встановлення контролюючим органом факту реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що із акту спірної перевірки та зібраних матеріалів у справі вбачається, що податковим органом не виявлено та не доведено факту реалізації Товариством товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Разом з тим єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.
До документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, належать документи щодо походження товару.
Судами встановлено, що під час перевірки позивачем було надано перевіряючим видаткову накладну від 18.05.2016 № РН-0000591 на придбання газу скрапленого 0, 786 т, договір поставки від 17.05.2016, специфікація № 1 до договору, у якій зазначено, що позивач купує 0, 786 т газу на суму 7 938, 60 грн. Х -звіт від 11.01.2017 року свідчить, що у позивача обліковувалося 474 л газу пропан. Крім того, матеріали справи містять акти інвентаризації за формою №7-ГС та 8-ГС станом на 01.01.2017, згідно з якими у резервуарі 6 міститься газ об`ємом 474 л фактичною густиною 0, 524 г/см3 (248 кг) із показником лічильника колонки 1 026 л.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактичні залишки скрапленого газу, виявлені на момент перевірки в кількості 474 л, відповідають обліковим залишкам находження газу станом на 11.01.2017 та підтверджені наведеними відповідними документами, які були предметом дослідження у судах.
Колегія суддів вважає, що судами правомірно взяли до уваги показники Х-звіту, згідно з яким залишок газу на час проведення перевірки становив 474 л, що відповідає даним вищезазначених первинних документів.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341 343 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова