05.09.2024

№ 815/102/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2020 року

Київ

справа №815/102/14

адміністративне провадження №К/9901/12362/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) Данилевич Н.А.,

суддів Бевзенка В.М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року (головуючий суддя Стефанов С.О.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року (головуючий суддя Кравець О.О., судді Домусчі С.Д., Турецька І.О.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління служби безпеки України в Одеській області, Служби безпеки України, Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

08 січня 2014 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, скаржник) до Служби безпеки України (далі вдповідач-1), Управління служби безпеки України в Одеській області (далі відповідач-2), Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (далі відповідач-3), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України №1150 о/с від 30.09.2013 про пониження його у військовому званні на один ступінь;

- визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України №1174 о/с від 02.10.2013 про звільнення його з військової служби у зв`язку з службовою невідповідністю;

- визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України №1228-ос від 17.10.2013 про звільнення позивача відповідно до п.п. «б» п. 61 та п.п. «е» п. 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України;

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Служби безпеки України в Одеській області №323-ос від 22.10.2013 про виключення позивача із списків особового складу;

- поновити позивача на посаді старшого оперуповноваженого Котовського міжрайонного відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути за рахунок коштів державного бюджету України через Головне управління Держанвого казначейства України в Одеській області на користь позивача суму в розмірі 50000грн в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.

Ухвалою суду від 03.09.2015, яка занесена до журналу судового засідання, здійснено заміну відповідача Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на його правонаступника Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що спірні накази є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в період проведення співробітниками ЦУ СБУ службового розслідування за фактом втрати співпрацівником Котовського МРВ УСБУ України в Одеській області ОСОБА_2 документів в період з 22 по 29 серпня 2013 року особовий склад Котовського МРВ, в тому числі і позивач, на протязі 8 діб був позбавлений можливості вільно пересуватися, покидати територію відділу, потрапити додому, спілкуватися з рідними.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління служби безпеки України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів № 1150 о/с від 30.09.2013 року, № 1174 о/с від 02.10.2013 року, № 1228-ос від 17.10.2013 року, № 323-ос від 22.10.2013 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд зазначив, що позивач під час судового розгляду справи підтвердив факт здійснення ним 24.08.2013 випадкового пострілу з вогнепальної зброї, яка не була за ним закріплена. При цьому в обґрунтування протиправності зазначеного наказу позивач не наводив жодних обґрунтованих доводів та не надавав будь-яких доказів про відсутність в його діях порушень діючого законодавства України, пов`язаних зі здійсненням ним несанкціонованого пострілу в приміщенні міжрайонного підрозділу Управління Служби безпеки України в Одеській області, а натомість стверджує, що здійснення ним пострілу під час заступання у добовий наряд, сталося внаслідок порушення керівництвом міжрайонного підрозділу УСБУ в Одеській області вимог ст.ст. 152, 283, 284, 286 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, а саме не проведення інструктажу та медичного обстеження перед вступом до добового наряду, а також видачі йому незакріпленої за ним зброї. Разом з тим, суд наголосив на тому, що дії керівництва міжрайонного підрозділу УСБУ в Одеській області не є предметом доказування у даній справі та будь-яких позовних вимог щодо протиправності цих дій позивачем не заявлено. Аналізуючи зміст положень Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, суд дійшов висновку, що факт видачі особистої зброї майору ОСОБА_1 прапорщиком ОСОБА_3 замість начальника міжрайонного відділу підполковника ОСОБА_4 (закріплений відповідальним за зберігання зброї та боєприпасів) не спростовує грубого порушення майором ОСОБА_1 вимог п.1.4.3, 1.4.4, 1.5.1, 1.5.3, 1.5.5, 1.5.6 та розділу 2 Інструкції з охорони праці при поводженні з табельною вогнепальною зброєю №10, затвердженою начальником Управління 24.10.2011 року (далі Інструкція). Суд зазначив, що дотримання майором ОСОБА_1 приписів Інструкції мало повністю виключити можливість здійснення ним необережного, з його слів, переведення затворної рами у крайнє заднє положення без зняття спорядженого магазину та заведення патрону в патронник, чим було взведено пістолет у бойову готовність, після чого здійснення несанкціонованого пострілу в тумбу стола чергового по підрозділу, що категорично забороняється вчиняти п.1.5 Інструкції. Виходячи із встановлених судом обставин та системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення - пониження військового звання на один ступінь було здійснено за наявності для цього достатніх підстав, у межах повноважень та в порядку, що передбачені нормативно-правовими актами.

Також суд зазначив, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з військової служби став наказ Служби безпеки України по особовому складу №1174-ос від 02.10.2013, яким на нього накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю (п. «є» ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України). Встановлені у висновку службового розслідування обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, зокрема ці обставини були підтверджені поясненнями допитаних судом свідків, а також довідками за результатами опитування позивача з використанням поліграфа від 04.09.2013 та від 23.09.2013, рапортами, які наявні в матеріалах справи. Так, позивач під час судового розгляду справи не спростовував факт подання ним 31.08.2013 рапорту на ім`я Голови СБУ (№ 65/20/3722нт від 03.09.2013) щодо своєї причетності до зникнення відповідних секретних документів.

Судом було взято до уваги, що відповідно до матеріалів особової справи ОСОБА_1 на момент прийняття відповідачем рішення про накладення на позивача стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, останній мав такі не зняті дисциплінарні стягнення: догана, дві суворі догани та пониження військового звання на один ступінь. Отже, з урахуванням абз.3 ст.5 та абз.2 ст.86 Дисциплінарного статуту, а саме характеру та обставини вчинення правопорушення, його наслідків, ступеня вини, попередньої поведінки військовослужбовця, в рамках наданої компетенції до ОСОБА_1 було застосовано одне з передбачених ст.68 Дисциплінарного статуту стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що накладення на позивача дисциплінарних стягнень пониження військового звання на один ступінь та звільнення з військової служби за службовою невідповідністю здійснювалося за наявності для цього достатніх підстав, у межах повноважень та в порядку, що передбачені нормативно-правовими актами. Оскільки судом встановлено правомірність оскаржуваних наказів відповідачів в частині підстав звільнення позивача із військової служби, позовні вимоги останнього щодо поновлення на посаді, суд визнав безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

За наслідками розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що позивачу не була спричинена моральна шкода, оскільки накладаючи на позивача дисциплінарне стягнення та звільнення з військової служби відповідачі діяли в межах чинного законодавства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року змінено, виключено з мотивувальної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року посилання на довідки за результатами опитування ОСОБА_1 з використанням поліграфу від 04.09.2013 року та від 23.09.2013 року, як на доказ вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного порушення.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу позивача, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та допустимих доказів у матеріалах службового розслідування, висновки якого були підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що свідчать про наявність та доведеність винних дій майора ОСОБА_1 , що призвели до втрати секретних документів лейтенанта ОСОБА_2 , у зв`язку із чим було правомірно накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, передбачене ст. 68 Дисциплінарного статуту у вигляді звільнення з військової служби у зв`язку зі службовою невідповідністю та відповідно відсутні підстави для скасування наказу Служби безпеки України від 02.10.2013 року №1174-ос про накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, наказу голови Служби безпеки України №1228-ос від 17.10.2013 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пунктом б пункту 61 та підпунктом є пункту 62 Положення (через службову невідповідність) та наказу начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області від 22.10.2013 року № 323-ос він був виключений із списків особового складу, які також є правомірними, оскільки при їх прийнятті відповідачем враховувалося тяжкість проступку, обставини, за яких було скоєно, заподіяна шкода та попередня поведінка позивача, та відмові позивачу у задоволенні позову. Також суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачу в порядку ст. 1167 Цивільного кодексу України не була завдана моральна шкода, так як дисциплінарне стягнення та звільнення з військової служби було накладено на позивача згідно чинного законодавства, але визнав, що посилання суду 1-ої інстанції на довідки за результатами опитування ОСОБА_1 з використанням поліграфу від 04.09.2013 року та від 23.09.2013 року, як на доказ вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного порушення та підставу відмови у задоволенні позову є безпідставним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

11 липня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що при ухваленні судових рішень судами не враховано, що з позивачем ані в день заступання в наряд, ані в передостанній робочий день тижня напередодні заступання в наряд положення Інструкції не вивчались, знання спеціальних обов`язків не перевірялись, інструктаж та практичні зайняття не проводились, а останній інструктаж проводився за півтора місяця до заступання в наряд. Посилається на те, що в день заступання в наряд його медичний огляд не проводився. Вважає, що відповідачем не доведено порушення ним вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Вказує, що суди не звернули уваги на те, що наказ про заступання у наряд і зобов`язання прийняти чужу зброю в порушення встановленого порядку від особи, яка на це не вповноважена, виданий з порушенням вимог законодавства, що і відобразилось на подальших діях позивача. Вказує на порушення відповідачем порядку притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Зазначає, що при накладенні на нього дисциплінарного стягнення не враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, тривалість військової служби та рівень знань про порядок несення служби. Вважає посилання суду апеляційної інстанції на пояснення свідків як на доказ причетності його до зникнення документів ОСОБА_2 безпідставними та необґрунтованими. Посилається на порушення відповідачем строків проведення службового розслідування, неознайомлення його з правами та обов`язками особи, відносно якої проводиться службове розслідування, ненадання можливості ознайомлення з матеріалами службового розслідування. Також посилається на обставини упередженості та непрофесійності всього складу суду, яким здійснювався розгляд цієї справи.

Представником відповідачів 1, 2 до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Представник відповідачів просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з червня 2002 року по жовтень 2013 року проходив військову службу за контрактом у Службі безпеки України, у тому числі з 2005 року - на посаді старшого оперуповноваженого Котовського міжрайонного відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області, що згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України підпадає під визначення публічної служби, спори щодо проходження якої, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України відносяться до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач у званні майора проходив військову службу в органах Служби безпеки України з 15 червня 2010 року на підставі контракту від 05.04.2012 року, укладеного зі Службою безпеки України терміном на п`ять років (а.с. 66 том 1, 67 том 3).

Згідно з пунктом 1 контракту про проходження військової служби у Службі безпеки України від 05 квітня 2012 року ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання проходити військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Службі безпеки України протягом строку дії цього контракту на умовах і в порядку, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють проходження військової служби у Службі безпеки України, сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів Служби безпеки України, інших актів законодавства, службові обов`язки, накази командирів і начальників (а.с. 66-том 1).

З 23.07.2005 року позивач перебував на посаді старшого оперуповноваженого Котовського міжрайонного відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області (а.с. 70 том 3).

Наказом Служби безпеки України по особовому складу № 1150-ос від 30.09.2013 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на майора ОСОБА_1 » майору ОСОБА_1 , старшому оперуповноваженому Котовського міжрайонного відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області понижено військове звання на один ступінь (а.с. 98 том 1).

Наказом Служби безпеки України по особовому складу № 1174-ос від 02.10.2013 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на капітана ОСОБА_1 » за порушення військової дисципліни відповідно до пункту «є» ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, капітана ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого Котовського міжрайонного відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області звільнено з військової служби за службовою невідповідністю відповідно до пункту «є» ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (а.с. 99 том 1).

Наказом голови Служби безпеки України по особовому складу № 1228-ос від 17.10.2013 року капітана ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого Котовського міжрайонного відділу звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «е» пункту 62 (через службову невідповідність) у запас Збройних Сил України (а.с. 96 том 1).

Наказом Управління Служби безпеки України в Одеській області № 323-ос від 22.10.2013 року капітана ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого Котовського міжрайонного відділу, звільненого наказом голови Служби безпеки України від 17.10.2013 року № 1228-ос за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «е» пункту 62 (через службову невідповідність) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України в у запас Збройних Сил України без права носіння військової форми одягу, з 22 жовтня 2013 року виключено зі писків особового складу (а.с. 87-88 том 1).

Судом першої інстанції встановлено, що 18.09.2013 року начальником Управління Служби безпеки України в Одеській області полковником ОСОБА_5 затверджено висновок за результатами службового розслідування стосовно порушення майором ОСОБА_1 правил поводження з вогнепальною зброєю.

Висновок, який має гриф - ДСК, містить в собі опис конкретних порушень військової дисципліни позивачем.

Як було зазначено у висновку службового розслідування, за результатами перевірки комісією порядку отримання майором ОСОБА_1 вогнепальної зброї було встановлено, що вказаний військовослужбовець 24 серпня 2013 року отримав незакріплений за ним 9 мм пістолет Макарова № НОМЕР_1 (закріплений за прапорщиком ОСОБА_6 ), 2 магазина та 16 патронів до нього (зроблено запис у книзі №100 від 20.07.2012 року, рядок 1220, ч.2 форми 15-арт) від прапорщика ОСОБА_3 (рапорт майора Пізінцалі В.В від 10 09.2013 року, рапорт майора ОСОБА_7 від 10.09.2013 року, старшого прапорщика ОСОБА_8 від 12.09.2013 року, рапорт прапорщика ОСОБА_3 від 10.09.2013 року, рапорт підполковника ОСОБА_4 ). Через здійснення майором ОСОБА_1 (приблизно о 9 г. ранку) випадкового пострілу ст. прапорщик ОСОБА_9 відібрав зазначену вогнепальну зброю - 9 мм пістолет Макарова № НОМЕР_1 , витягнув магазин з 6 патронами та розрядив пістолет (витягнув 7-й патрон). Надалі ст. прапорщик ОСОБА_9 передав вказаний пістолет, 2 магазина та 15 патронів начальнику МРВ підполковнику ОСОБА_4 , які у встановленому порядку були долучені до сховища зберігання зброї (металева шафа №2) та здійснено відповідний запис у книзі №100 від 20.07.2012 року (рядок 1223, ч.2 форми 15-арт). Комісією також встановлено, що зброя 9 мм пістолет Макарова № НОМЕР_2 (закріплена за ст. прапорщиком ОСОБА_6 ) видавалась з 22.08.2013 року по 24.08.2013 року та використовувалась ст. прапорщиком ОСОБА_10 , прапорщиком ОСОБА_3 та майором ОСОБА_1 .

Також як зазначено у висновку «комісією ретельно вивчено сукупність обставин, які призвели до порушення майором ОСОБА_1 вимог відомчих нормативно-правових актів СБ України, які визначають правила поводження військовослужбовця з вогнепальною зброєю. Відповідно до рапорту спеціаліста 3 сектору ВКЗ Управління підполковника ОСОБА_11 від 12.09.2013 року, останній інструктаж і перевірка знань майора ОСОБА_1 з охорони праці при поводженні з табельною зброєю (Інструкція з охорони праці №10 при поводженні з табельною вогнепальною зброєю від 24.10.2011 року, затверджена начальником УСБУ в Одеській області 24.10.2011 року) було проведено 17.07.2013 року (журнал ВКЗ з питань реєстрації інструктажів №1/38 від 04.01.2011 року). У рапорті підполковник ОСОБА_12 , також відмічає, що порушень правил поводження з табельною зброєю під час виконання стрільб майором ОСОБА_1 допущено не було. Наприкінці рапорту підполковник ОСОБА_11 викладає, що відповідно до п.п 1.6.2, 1.6.3 зазначеної Інструкції № 10, цільовий інструктаж перед виконанням службових завдань, пов`язаних із можливим застосуванням табельної зброї проводить керівник підрозділу. Одночасно, комісією встановлено, що майор ОСОБА_1 у своєму рапорті від 10.09.2013 року щодо пояснення обставин здійснення ним 24.08.2013 року пострілу вказав, що впродовж 2012-2013 років учбові заняття з питань порядку обліку, зберігання, видачі і використання озброєння з ним не проводились. Комісія констатує, що це ствердження майора ОСОБА_1 не відповідає дійсності (рапорт підполковника ОСОБА_11 від 12.09.2013 року). Отже, не дивлячись на те, що майор ОСОБА_1 17.07.2013 року ознайомився з положеннями зазначеної Інструкції № 10 (про що особисто розписався у журналі реєстрації інструктажів), допустив необережне поводження зі зброєю, а саме, здійснив низку грубих порушень її положень: п.п. 1.5.2, 1.5.3, 1.5.5 та 4.1.1, зокрема, п.п. 1.5.2, 1.5.3, 1.5.5 категорично забороняють передавати зброю іншим особам, користуватися без необхідності чужою зброєю та без необхідності тримати палець на спусковому гачку. Майор ОСОБА_1 в порушення вказаних вимог зазначеної Інструкції, 24.08.2013 року власноручно отримав від прапорщика ОСОБА_3 вогнепальну зброю, яка була закріплена взагалі за третьою особою - прапорщиком ОСОБА_6 ; п. 4.1.1 зазначеної Інструкції чітко визначає порядок здачі табельної зброї та боєприпасів, а саме порядок розрядження. Так, розряджання зброї повинно проводитись біля кулеуловлювача (взагалі відсутній у Котовському міжрайвідділі), при цьому ствол має бути спрямований в кулеуловлювач. Враховуючи викладене, комісією викрито низку порушень вимог Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року №548-XIV та відомчих нормативно-правових актів Служби безпеки України (наказ голови Служби безпеки України від 07.02.2002 року №25/ДСК, Інструкція №10 УСБУ в Одеській області від 24.10.2011 року) з боку ... та майора ОСОБА_1 , чисельні факти з їх боку недбалого ставлення до виконання своїх функціональних обов`язків, які у сукупності призвели до порушень останнім правил поводження зі зброєю».

У відповідності до висновку службового розслідування, затвердженого першим заступником голови Служби безпеки України генерал-полковником П. Шатковським 21.09.2013 року, комісією були встановлені порушення майором ОСОБА_1 військової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні вимог ст. 4 (в частині обов`язку кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11 (в частині обов`язків військовослужбовців свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати, виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути пильним, суворо зберігати державну таємницю), 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 28 Закону України «Про державну таємницю», абзаців 18, 23 пункту 120, пунктів 373, 374, 376, 378 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 року № 1561-12, розділу VІ (Знищення секретних документів) Інструкції про порядок організації обігу матеріальних носіїв секретної інформації та функціонування режимних приміщень у системі Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 23.02.2011 року № 80/дск, Військової присяги (в частині обов`язку збереження державної таємниці та зобов`язання у зв`язку з допуском до державної таємниці.

Висновок, який має гриф - ДСК, містить в собі опис конкретних порушень військової дисципліни позивачем (а.с. 113-199 том 2).

Так, відповідно до вказаного висновку службового розслідування, комісією, зокрема, встановлено наступне: «Підставою для призначення цього розслідування стала інформація, що надійшла з УСБУ в Одеській області (від 02.08.2013 року ... №019е та від 03.08.2013 року № 65/20/3419дск), щодо втрати оперуповноваженим Котовського МРВ вказаного регіонального органу СБУ старшим лейтенантом ОСОБА_2 17-ти секретних документів (...). При цьому зазначалося, що вжитими заходами встановити місце знаходження втрачених документів не вдалося. ... З метою спростування підозр у причетності до викрадення секретних документів усі співробітники Котовського МРВ висловили (рапорти від 16.08.2013 року) прохання пройти психофізичне обстеження із застосуванням поліграфу. З урахуванням зазначеного, 28.08.2013 року з метою оцінки достовірності наданих ними у ході службового розслідування пояснень фахівцями УРОС СБУ проведено їх опитування з використанням поліграфу. ...У ході вказаного опитування також з`ясовано, що до зникнення секретних документів з великою долею вірогідності причетний майор ОСОБА_1 , який також знає, що вказані документи знищені (довідка за результатами опитування від 04.09.2013 року № 11/12478). ...31.08.2013 року рапортом на ім`я Голови СБУ (№ 65/20/3722нт від 03.09.2013 року) про свою причетність до зникнення відповідних секретних документів доповів старший оперуповноважений Котовського МРВ майор ОСОБА_1 , робоче місце якого (як зазначалось вище) знаходиться в одному службовому кабінеті (№ 6) зі старшим лейтенантом ОСОБА_2 . Згідно з поясненнями майора ОСОБА_1 , він приблизно наприкінці червня або на початку липня ц.р. прибув у вечірній час до підрозділу, зайшов до свого службового кабінету та побачив, що сейф старшого лейтенанта ОСОБА_2 відчинений, його справи та документи знаходяться на робочому столі. При цьому співробітник охорони відділу повідомив, що вказаний вище співробітник вибув додому. З урахуванням неодноразових зауважень, висловлених старшому лейтенанту ОСОБА_2 особисто ним та іншими співробітниками підрозділу з приводу недбалого ставлення до збереження службових документів, майор ОСОБА_1 , перебуваючи у стані обурення, з виховною метою взяв його документи, що були скріпкою підколоті до документу ... та поклав до свого сейфу. Оскільки старший лейтенант ОСОБА_2 вказаними документами не цікавився, майор ОСОБА_1 про їх перебування у нього в подальшому забув. 19.07.2013 року на службовій нараді підрозділу, яку проводив підполковник ОСОБА_13 , останній повідомив, що у зв`язку із втратою старшим лейтенантом ОСОБА_2 матеріалів щодо перевірки кандидатів на вербування, до них їде комісія та надав вказівку щодо долучення документів до справ та знищення непотрібних оперативних матеріалів. Під час виконання цієї вказівки керівника підрозділу, майор ОСОБА_1 дістав із сейфу папку з непотрібними документами, та знищив їх не переглядаючи шляхом спалення в урні. 01.08.2013 року коли стало відомо про зникнення у старшого лейтенанта ОСОБА_2 й інших документів, ... майор ОСОБА_1 зрозумів, що ненавмисно їх знищив. Враховуючи резонанс, якого набув в СБ України факт зникнення секретних документів, про скоєне він доповісти не наважився. Опитані співробітники Котовського МРВ, робочі місця яких розташовані в одному службовому кабінеті зі старшим лейтенантом ОСОБА_2 (майори ОСОБА_14 та ОСОБА_1 ), вказали, що вимоги режиму секретності в частині збереження секретних документів виключно у сейфі вказаним військовослужбовцем не виконувались і раніше (рапорти від 14.08.2013 року № 65/29/671/дек та від 31.08.2013 року № 65/20/3722 нт відповідно). Крім цього з`ясовано, що майором ОСОБА_1 раніше також допускались дії щодо вилучення вказаним вище чином документів старшого лейтенанта ОСОБА_2 . Зокрема, майор ОСОБА_14 у своїх поясненнях зазначив (рапорт від 14.08.2013 року № 65/29/671/дек), що восени 2013 року був свідком випадку коли майор ОСОБА_1 свідомо, з метою "навчання" поклав до свого сейфу оперативні матеріали, котрі на своєму робочому столі без нагляду залишив старший лейтенант ОСОБА_2 . Прибувши на робоче місце, останній факт відсутності таких документів виявив та, знаючи особистісні якості майора ОСОБА_1 , попросив їх йому повернути. На це прохання майор ОСОБА_1 свою причетність до зникнення документів заперечив, хоча в подальшому вказані документи старшим лейтенантом ОСОБА_2 були виявлені в сейфі майора ОСОБА_1 . Слід зазначити, що ... майор ОСОБА_1 у ході службового розслідування поводились нещиро, наданими попередньо поясненнями, які не відповідала дійсності, намагались ввести членів комісії в оману. …12.09.2013 року майор ОСОБА_1 надіслав поштою на адресу Голови СБУ рапорт (дата підпису відсутня) у якому вказав, що ніякого відношення до втрати документів старшим лейтенантом ОСОБА_2 не має. Зізнання про свою причетність до вказаного факту написав під психологічним та моральним тиском, який здійснювався на нього та членів його сім`ї. Проте, результатами проведеного 17.09.2013 року повторного опитування з використанням поліграфу полковника ОСОБА_15 та майора ОСОБА_1 підтверджено достовірність наданих ними у ході службового розслідування пояснень щодо знищення секретних документів, які належали старшому лейтенанту ОСОБА_2 ...».

У висновку службового розслідування комісію, окрім вищезазначених порушень, також констатовано, що у діях майора ОСОБА_1 , пов`язаних із: вилученням у старшого лейтенанта ОСОБА_2 секретних документів у невстановленому порядку містяться порушення вимог ч. 20 п. 120 Порядку № 1561-12; знищенням через неуважність зазначених вище секретних документів - порушення положень п.п. 373-374, 376, 378 Порядку № 1561-12 та розділу VI (знищення секретних документів) Інструкції № 80/ДСК; нездійсненням невідкладного інформування оператора-секретаря міжрайонного відділу старшого сержанта ОСОБА_16 (уповноваженого співробітника PCO) та начальника підрозділу підполковника ОСОБА_4 про виявлені порушення режиму секретності старшим лейтенантом ОСОБА_2 - порушення вимог ч. 25 п. 120 Порядку №1561-12.

31.08.2013 року на ім`я Голови СБУ позивачем був поданий рапорт щодо своєї причетності до зникнення секретних матеріалів, робоче місце якого знаходилося в одному службовому кабінеті зі старшим лейтенантом ОСОБА_2 .

12.09.2013 року майором ОСОБА_1 було надіслано поштою, на адресу Голови СБУ рапорт, в якому було зазначено, що позивач не мав ніякого відношення до втрати секретних документів лейтенанта ОСОБА_2 , а щодо попереднього зізнання про свою причетність до вказаного факту було написано внаслідок психологічного та морального тиску, який здійснювався на нього та його членів сім`ї.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про Службу безпеки України» кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.

Статтею 20 Закону України «Про Службу безпеки України» встановлено, що на військовослужбовців Служби безпеки України поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.

Підпунктом «б» частини 1 пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007, визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас Збройних Сил України, зокрема, осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби в мирний або воєнний час, у разі недоцільності використання їх у запасі Служби безпеки України або на їх прохання.

Згідно з частинами 2-3 пункту 61 Положення звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється за підставами, передбаченими пунктами 62 і 63 цього Положення, як правило, без зарахування в розпорядження прямих начальників (командирів). Рішення про звільнення з військової служби в запас або у відставку доводиться до відома військовослужбовців Служби безпеки України, як правило, не пізніше ніж за два місяці до подання про звільнення. Безпосередні та прямі начальники проводять з ними особисті бесіди.

Відповідно до частини 4 п.61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудну 2007 року № 1262/2007, порядок звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби визначається Головою Служби безпеки України.

Пунктом 62 Положення встановлено підстави для припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби. Так, зокрема, згідно з підпунктом «е» пункту 62 Положення контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець Служби безпеки України звільняється з військової служби через службову невідповідність.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут».

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Зокрема, стаття 4 Дисциплінарного статуту України встановлює обов`язок кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів. Стаття 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України містить аналогічну норму щодо покладення на військовослужбовців обов`язку свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, а стаття 16 вказаного Статуту встановлює обов`язок військовослужбовця виконувати свої службові обов`язки, визначені статутами Збройних сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За змістом статей 45 та 68 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем, своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення, зокрема, стосовно молодших та старших офіцерів у вигляді:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність;

д) пониження в посаді;

е) пониження військового звання на один ступінь;

є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;

ж) позбавлення військового звання.

Статтями 83 та 84 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Відповідно до вимог ст. 86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 106 Дисциплінарного статуту встановлено, що усі заохочення та дисциплінарні стягнення (крім зауваження), передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).

У разі зняття дисциплінарного стягнення у службовій картці військовослужбовця в розділі "Стягнення" робиться запис - коли й ким стягнення знято.

Якщо накладене на військовослужбовця дисциплінарне стягнення, крім попередження про неповну службову відповідність, після закінчення року не було знято і він не вчинив за цей час іншого правопорушення, за яке був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у відповідній графі розділу "Стягнення" робиться запис про зняття стягнення у зв`язку із закінченням строку.

Пунктом 1.4 Інструкції з охорони праці при поводженні з табельною вогнепальною зброєю №10, затвердженою начальником Управління 24.10.2011 року, встановлено, що військовослужбовець СБ України, за яким закріплена табельна вогнепальна зброя, зобов`язаний: отримавши табельну вогнепальну зброю, перевірити, чи вона не заряджена, оглянути її в зібраному стані та патрони. Вважати зброю зарядженою доти, доки вона не буде перевірена і розряджена (п.п. 1.4.3); розрядивши вогнепальну зброю, поводитися з нею, як із зарядженою (п.п. 1.4.4).

Згідно із п. 1.5 Інструкції з охорони праці при поводженні з табельною вогнепальною зброєю №10, затвердженою начальником Управління 24.10.2011 року, категорично забороняється: при поводженні з вогнепальною зброєю безпідставно спрямовувати ствол зброї у бік людей, транспорту, будинків, інших будівель та споруд. За необхідності вогнепальна зброя має бути спрямована на поверхню, яка зможе прийняти кулю, наприклад, на землю, стовбур дерева, кулеуловлювач або вгору під кутом 45-60 градусів (п.п. 1.5.1); користуватися без необхідності чужою зброєю та зброєю, навички поводження з якою відсутні (п.п. 1.5.3); тримати палець на спусковому гачку без необхідності (п.п. 1.5.5); знімати запобіжник з положення "запобігання" у всіх випадках, не пов`язаних зі стрільбою (п.п. 1.5.6).

Пунктом 2.1 Інструкції з охорони праці при поводженні з табельною вогнепальною зброєю №10, затвердженою начальником Управління 24.10.2011 року, встановлений порядок отримання табельної вогнепальної зброї і боєприпасів.

При отриманні табельної вогнепальної зброї необхідно провести огляд зброї та боєприпасів (п.п. 2.1.1);

При огляді зброї необхідно перевірити:

- чи відповідають номери на затворі, запобіжнику та магазинах номера на рамці пістолета;

- чи немає на металевих частинах пістолета надіту, іржі, бруду, подряпин, тріщин, в якому стані знаходиться мастило;

- чи справно діє затвор, магазин, ударно-спусковий механізм, запобіжник і затворна затримка, справність мушки та цілика;

- чи утримується магазин в основі рукоятки;

Виявлені несправності повинні бути усунуті терміново. Якщо в підрозділі вони не можуть бути усунені, пістолет направляється до ремонтної майстерні. Провівши огляд пістолета, військовослужбовець вміщує його в кобуру (п.п. 2.1.2).

При огляді патронів необхідно перевірити:

- чи немає на гільзах іржі й зеленого наліту, особливо на капсулі, ум`ятин, подряпин, що перешкоджають входженню патрона в патронник;

- чи не витягується куля з гільзи рукою, чи не виступає капсуль вище поверхні дна гільзи. Патрони із вказаними дефектами повинні бути відібрані і здані до чергової частини;

- чи немає серед бойових патронів учбових.

Якщо патрони забруднені, вкриті невеличким зеленим нальотом або іржею, їх необхідно витерти сухою чистою ганчіркою. Після цього військовослужбовець самостійно споряджає магазини патронами (п.п. 2.1.3).

Статтею 283 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, передбачено, що у ніч напередодні заступання в наряд підрозділи та особи, призначені в добовий наряд, звільняються від усіх занять і робіт. Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом надається час для відпочинку та підготовки до наряду.

Статтею 284 вказаного Статуту встановлено, що у день заступання в наряд у години, зазначені в розпорядку дня, особовому складові надається не менше 3 годин для підготовки до несення служби і не менше однієї години для відпочинку (сну).

Відповідно до ст. 286 вказаного Статуту, визначені наказом по військовій частині військовослужбовці відповідно до службового призначення у встановлений час напередодні або в день заступання в наряд прибувають на заняття (інструктаж) добового наряду, який проводиться заступником командира військової частини чи призначеною для цього командиром військової частини іншою службовою особою. З офіцерами, військовослужбовцями військової служби за контрактом, які заступають у наряд у вихідні, святкові та неробочі дні, інструктаж (заняття) проводиться в передостанній робочий день тижня напередодні заступання в наряд.

Особовий склад добового наряду, що несе службу із стрілецькою зброєю, і наряд по їдальні повинен пройти в день заступання медичний огляд.

На занятті (інструктажі) вивчаються положення статутів, інструкцій, вимоги безпеки та порядок дій у разі виникнення пожежі, а також перевіряється знання особовим складом наряду спеціальних обов`язків.

Практичні заняття проводяться в день заступання в наряд у години, зазначені в розпорядку дня, в обладнаних приміщеннях (місцях), визначених командиром військової частини.

У необхідних випадках проводяться заняття, на яких військовослужбовці опановують навички застосування зброї.

Пунктом 7.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України», затвердженої наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 року №772, встановлено, що наказ про накладення на військовослужбовців дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, виданий посадовими особами у межах дисциплінарних повноважень, є підставою для оформлення документів, необхідних для видання наказу по особовому складу про таке звільнення.

Видання наказу по особовому складу щодо звільнення з військової служби військовослужбовців за службовою невідповідністю здійснюється на підставі наказу про накладення такого стягнення.

Також, згідно з абз.2 п.7.15 вищевказаної Інструкції, виключення військовослужбовців, які звільнені з військової служби, зі списків особового складу проводиться на підставі відповідного наказу з урахуванням часу на здавання посади.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Щодо посилань позивача на обставини неврахування судами попередніх інстанцій того, що з позивачем ані в день заступання в наряд, ані в передостанній робочий день тижня напередодні заступання в наряд положення Інструкції не вивчались, знання спеціальних обов`язків не перевірялись, інструктаж та практичні зайняття не проводились, а останній інструктаж проводився за півтора місяця до заступання в наряд, Суд зазначає наступне.

Як встановлено судами, позивач під час судового розгляду цієї справи підтвердив факт здійснення ним 24.08.2013 року випадкового пострілу з вогнепальної зброї, яка не була за ним закріплена.

Таким чином, позивач як особа, яка проходить службу в органах Служби безпеки України, повинен знати положення законодавства, що безпосередньо регламентує його діяльність, та неухильно дотримуватись встановлених ним вимог.

Отже, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивач як досвідчений офіцер, повинен досконало знати та чітко виконувати вимоги всіх нормативно-правових актів, що регламентують службову діяльність співробітника органів СБУ, у тому числі щодо поводження та застосування вогнепальної зброї. При цьому, допущення керівним складом міжрайонного підрозділу УСБУ в Одеській області порушень вимог статей Статуту внутрішньої служби Збройних сил України не може слугувати причиною вчинення позивачем дисциплінарного проступку в частині здійснення випадкового пострілу з вогнепальної зброї.

Крім того, Суд вважає, що проаналізувавши зміст положень Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, суди дійшли обґрунтованого висновку, що факт видачі особистої зброї майору ОСОБА_1 прапорщиком ОСОБА_3 замість начальника міжрайонного відділу підполковника ОСОБА_4 , який закріплений відповідальним за зберігання зброї та боєприпасів, жодним чином не може слугувати підставою допущення грубого порушення майором ОСОБА_1 вимог п.1.4.3, 1.4.4, 1.5.1, 1.5.3, 1.5.5, 1.5.6 та розділу 2 Інструкції з охорони праці при поводженні з табельною вогнепальною зброєю №10, затвердженою начальником Управління 24.10.2011 року (далі Інструкція).

Суд враховує встановлення судами тих обставин, що в ході службового розслідування за фактом здійснення несанкціонованого пострілу, членами комісії було встановлено, що проведення інструктажу ОСОБА_1 та перевірка його знань положень Інструкції з охорони праці при поводженні з табельною вогнепальною зброєю здійснювалися головним спеціалістом 3 сектору відділу кадрового забезпечення Управління підполковником ОСОБА_17 10.07.2013 року під час проведення практичних стрільб особового складу Управління, тобто за півтора місяця до здійснення ним несанкціонованого пострілу.

Також Суд вважає правомірними висновки судів щодо того, що факт отримання позивачем незакріпленої за ним вогнепальної зброї ніяким чином не спростовує факту грубого порушення ним вимог Інструкції та не обумовлює здійснення ним несанкціонованого пострілу.

Посилання позивача на те, що в день заступання в наряд його медичний огляд не проводився, колегія суддів взагалі оцінює критично, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення позивачем безпосередньому керівництву про нібито погане самопочуття, а також жодних письмових звернень останнього з цього приводу.

Також Суд вважає безпідставними та необґрунтованими твердження скаржника про порушення відповідачем порядку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, як то неврахування характеру та обставини вчинення правопорушення, його наслідків, тривалості військової служби та рівня знань про порядок несення служби, порушення строків проведення службового розслідування, ненадання можливості ознайомлення з матеріалами службового розслідування, оскільки такі посилання спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судами обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до матеріалів особової справи ОСОБА_1 на момент прийняття відповідачем рішення про накладення на позивача стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, останній мав наступні не зняті дисциплінарні стягнення: догана, дві суворі догани та пониження військового звання на один ступінь.

Отже, застосування відповідачем дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю було здійснено відповідно до вимог абз.3 ст.5 та абз.2 ст.86 Дисциплінарного статуту з урахуванням характеру та обставини вчинення правопорушення, його наслідків, ступеня вини, попередньої поведінки позивача.

Щодо посилань скаржника на безпідставне врахування судом апеляційної інстанції пояснень свідків як доказів причетності позивача до зникнення документів ОСОБА_2 колегія суддів зазначає, що такі посилання є припущеннями та не містять належного обґрунтування.

Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення у справі судами попередніх інстанцій винесено на підставі встановлених у судовому засіданні фактів, з наданням всебічної оцінки поданим сторонами доказам, якими, зокрема, є і покази свідків. При цьому, матеріали справи не містять доказів посилань позивача на неналежність чи недопустимість того чи іншого доказу під час розгляду цієї справи.

Таким чином, Суд погоджує висновки судів попередніх інстанцій про відсутність з боку відповідачів порушень вимог законодавства при накладенні на позивача таких дисциплінарних стягнень, як пониження військового звання на один ступінь та звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, адже відповідачами було враховано тяжкість проступків, обставини, за яких їх скоєно, заподіяну шкоду, попередню поведінку позивача, його ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, у зв`язку з чим висновки судів про протиправність оскаржуваних наказів та, відповідно, наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача, є обґрунтованими.

Посилання позивача на обставини упередженості та непрофесійності всього складу суду, яким здійснювався розгляд цієї справи, колегія суддів також оцінює критично, оскільки такі не підкріплені відповідними доказами. Суд зазначає, що сама лише незгода позивача з певними процесуальними судовими рішеннями суддів не може свідчити про упередженість суду при їх постановленні та, відповідно, слугувати підставою для заявлення такому суду відводу.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідачН.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

Н.В. Шевцова