ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 815/1294/17
адміністративне провадження № К/9901/52851/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу як суд касаційної інстанції за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ФОРМАЦІЯ ЛІМІТЕД» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 (суддя - Катаєва Е.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Вербицька Н.В., Джабурій О.В.) у справі №815/1294/17.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВА ФОРМАЦІЯ ЛІМІТЕД» (далі - ТОВ «НОВА ФОРМАЦІЯ ЛІМІТЕД») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) від 01.02.2017 №0000091401, №0000111401, №0000101401.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.02.2017 №0000091401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» на суму 897545,00грн. (717900,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 179645,00грн. за штрафними (фінансовими)санкціями); №0000111401 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 402 438,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС в Одеській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2017, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх доводів ГУ ДФС в Одеській області зазначає про правомірність нарахування грошового зобов`язання з земельного податку з підстав неподання позивачем податкової декларації з цього податку. Також зазначає, що за відсутності довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір, на момент виплати доходу, нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток є повністю обґрунтованим.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «НОВА ФОРМАЦІЯ ЛІМІТЕД» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.12.2016 №3937/14-01/33568159, в якому відображено висновки про порушення позивачем:
підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, а саме - ТОВ «НОВА ФОРМАЦІЯ ЛІМІТЕД» не подано декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік, у зв`язку з чим податок на нерухоме майно за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 було занижено всього на суму 717900,12грн.;
підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на доход нерезидента сумі 402438,2грн.;
підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, а саме - до звіту про контрольовані операції за 2015 рік не включені нараховані відсотки у сумі 19403434,72грн.
На підставі названого акту перевірки контролюючим органом 01.02.2017 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0000091401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» на суму 897545,00грн. (717900,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 179645,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);
№0000111401 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 402 438,20 грн.;
№0000101401 про застосування штрафних санкцій на суму 194034,00грн. за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.
Підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.
Судами встановлено, що позивачем подано декларацію в електронному вигляді з визначенням в ній податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно договору з ДПІ про визнання електронних документів.
Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 40 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:
за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;
у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
Відповідачем не надано суду доказів направлення позивачу рішення про відмову у реєстрації декларації.
Крім того, судами встановлено, що позивач сплачував податкові зобов`язанні визначені ним в декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується платіжними дорученнями та даними облікової карки позивача з цього податку.
Отже, встановлені судами обставини свідчать про протиправність збільшення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щосплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, згідно податкового повідомлення-рішення від 01.02.2017 №0000091401.
Перевіркою також встановлено, що ТОВ «НОВА ФОРМАЦІЯ ЛІМІТЕД» відповідно до умов кредитної угоди №001-КЛВ-Ю/13/28 від 12.12.2013 та додаткової угоди №2 від 10.06.2014, у періоді, що перевірявся сплачено на користь «Меіпі Bank Aktiengesellsehaft» (Австрія, Відень) відсотки за користування кредитними коштами у сумі 114 800.0 дол.США (що еквівалентно 2 682 92,.0 грн.) згідно платіжних доручень на перерахування валютних коштів від 05.03.2015, 27.11.2015 та 21.12.2015.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушені вимоги пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України позивач не сплатив податок на доходи нерезидента у сумі 402438,2 грн., оскільки ним не було надано під час перевірки та складання акту перевірки довідки про статус податкового резидента за звітний 2015 рік.
Згідно з пунктом 103.2 статті 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Відповідно до пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Як передбачено пунктом 103.8 статті 103 Податкового кодексу України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.
Так, Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, ратифікована Україною 17.03.1999 та набрала чинності для України 20.05.1999. Згідно з пунктом 1 статті 21 «Інші доходи» даної Конвенції, види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі.
Відповідно до положень пунктів 1 і 2 ст. 11 Конвенції проценти, що виникають в одній договірній державі і сплачуються резиденту другої договірної держави, будуть оподатковуватись у цій другій державі.
Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у договірній державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: 2 відсотки від валової суми процентів, що сплачуються: у зв`язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання; у зв`язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству, або за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою у становою; 5 відсотків від валової суми процентів в усіх інших випадках.
При цьому положення пунктів 1 і 2 ст. 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватися оподаткування одержаного доходу у вигляді процентів.
Позивачем було надано до суду довідку про статус податкового резидента «Meinl Bank Aktiegesellschaft» (Австрія, Відень), за відповідний звітний період 2015 року.
Враховуючи положення пункту 103.8 статті 103 Податкового кодексу України щодо отримання її позивачем після звітного 2015 року та надання до суду в обґрунтування своїх позовних вимог довідки про статус податкового резидента за звітний 2015 рік, суди дійшли вірного висновку про протиправність нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 01.02.2017 №0000111401.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 у справі №815/1294/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова