ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 815/2307/15
адміністративне провадження № К/9901/26047/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року (головуючий суддя - Бойко О.Я.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Скрипченко В.О., судді - Золотніков О.С., Осіпов Ю.В.)
у справі №815/2307/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Транс»
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Транс» (далі - позивач, платник, ТОВ "Олімпекс Транс", Товариство) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Приморському районі) про скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування даних податкового обліку у періоді, що перевірявся. Вказав, що операції з відчуження квартир фізичним особам за договорами купівлі-продажу правомірно не оподатковувалися ПДВ, оскільки відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України є операціями, що звільнені від оподаткування ПДВ.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі №0003792206 від 19.11.2014.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що операцією з першого постачання житла є саме постачання послуг зі спорудження такого житла, які надавалися генпідрядною організацією замовнику (позивачу). Натомість операції з постачання житла замовником за договорами купівлі-продажу фізичним особам не є першим постачанням житла, а тому звільняються від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу №0003792206 від 19.11.2014.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судам попередніх інстанцій, враховуючи специфіку господарських операцій, слід було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його генпідрядників щодо можливості виконання обумовлених договорами підряду робіт як самостійно позивачем так і генпідрядними організаціями, зокрема, наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб`єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв`язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення генпідрядними організаціями з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов`язаних із таким залученням. Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що згідно з дозволом на виконання будівельних робіт № 660/06 від 12.12.2006 будівельні роботи проводить ТОВ «Метроном», а згідно з сертифікатом відповідності № 15002128 генпідрядником є ТОВ «СП МІСЬКІ ФАСАДИ».
За результатами нового розгляду справи постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі №0003792206 від 19.11.2014;
- стягнуто з ДПІ у Приморському районі м. Одеси за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Олімпекс Транс" сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських відносин між ТОВ «Олімпекс Транс» та ТОВ «ВОДОЛІК», ПП «ЛОТОС», ПП «Технострой», ТОВ «МЕТРОНОМ», ПП «Кровлан», ПП «Акварт Сантехмонтаж», ТОВ «СП Міські фасади» у періоді, що перевірявся. Вказали, що позивач та його контрагенти мали можливості та усі необхідні умови для виконання обумовлених договорами підряду робіт. Контрагенти належним чином зареєстровані в ЄДРПОУ і обумовлені договорами підряду роботи співпадають з видами діяльності зазначених суб`єктів господарювання за КВЕД. Крім того суди зазначили, що будівництво житлового комплексу здійснювалось шляхом надання підрядними організаціями позивачу послуг зі спорудження житла і саме ця операція відноситься до першого постачання. А оскільки ТОВ «Олімпекс Транс» здійснювало відчуження на користь фізичних осіб за договорами купівлі-продажу квартир, які належали йому на праві приватної власності, зазначені операції у відповідності до вимог податкового законодавства звільнені від оподаткування ПДВ.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що операції по реалізації Товариством на користь фізичних осіб за договорами купівлі - продажу квартир не є операціями звільненими від оподаткування відповідно до вимог підпункту 197.1.14, пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, а тому платником занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на 12048013,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
02 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 14.10.2014 по 20.10.2014 посадовими особами відповідача проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Олімпекс Транс» з питань правомірності декларування та застосування пільг з ПДВ за період з 24.03.2011 по 31.08.2014, за результатами якої складено акт від 27.10.2014 №6020/15-53-22-06/19346586 (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 12048130,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 19 листопада 2014 року №0003792206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 12048130,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6024065,00 грн.
Як вбачається з Акта перевірки підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства слугувало те, що у період з 01.01.2012 по 31.12.2013 ТОВ «Олімпекс Транс» застосовувало пільги, встановлені підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, по операціях із переоформлення на фізичних осіб права власності на квартири, що призвело до заниження задекларованих ТОВ «Олімпекс Транс» показників податку на додану вартість на суму 12048130,00 грн.
Вважаючи податкове повідомлення - рішення відповідача від 19 листопада 2014 року №0003792206 протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.
У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає:
а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;
б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.
Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що операцією з першого постачання житла вважатимуться операції з:
- передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло (об`єкт житлового фонду) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства-замовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій;
- передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на реконструйоване або капітально відремонтоване житло (об`єкт житлового фонду) особі іншій, ніж власник такого об`єкта на момент введення такого житла в експлуатацію (використання);
- постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження нового житла чи реконструкції або капітального ремонту житла за рахунок замовника.
Таким чином, у випадку, коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника. Подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, у розумінні норм ПК України, не буде вважатися операцією з першого постачання житла, а тому дана операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість відповідно до ПК України.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 826/1513/17, від 10 грудня 2019 року у справі № 817/223/15.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є замовником будівництва житлового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Віри Інбер №3, 5, 7. За доводами Товариства, будівництво житлового комплексу здійснювалося за рахунок власних коштів замовника із залученням генпідрядних організацій.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що для правильного вирішення цієї справи, судам необхідно з`ясувати можливості виконання обумовлених договорами підряду робіт як самостійно позивачем так і генпідрядними організаціями, перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його генпідрядників щодо виконання обумовлених договорами підряду робіт, наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб`єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв`язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення генпідрядними організаціями з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов`язаних із таким залученням.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 11.07.2007 між ТОВ «ВОДОЛІК» (Підрядник) та ТОВ «Олімпекс Транс» (Замовник) укладено договір підряду №СМР-01/07/07-ВК на виконання будівельних робіт, за умовами якого Замовник поручає, а Підрядник приймає на себе виконання будівельних робіт по будівництву і реконструкції мереж водопровідної лінії, хозфекальної каналізації та елементів поновлення благоустрою до рекреаційно-житлового комплексу з паркінгом у м. Одеса, по вул. В. Інбер, 3, 5, 7.
Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ «ВОДОЛІК» (Підрядник) укладено договір підряду №ПИР-СМР-01/06/08-ВК на виконання будівельних робіт, за умовами якого Замовник поручає, а Підрядник приймає на себе виконання будівельних робіт по будівництву камери з водомірним вузлом на ділянці об`єкту. Пунктом 1.2.14 договору передбачено, що замовник поручає підряднику розробку та узгодження необхідної для виконання цього договору проектної документації.
Крім того, 05.08.2008 між ПП «ЛОТОС» (Підрядник) та ТОВ «Олімпекс Транс» (Замовник) укладено договір підряду № 05-08-08-13 ВК на виконання монтажних робіт. Згідно з пунктом 2.1 цього договору Замовник поручає, а Підрядник приймає на себе обов`язки з виконання робіт по обладнанню стяжок в рекреаційному житловому комплексі по вул. В. Інбер, 3,5,7 в м. Одесі.
04 жовтня 2006 року між ТОВ «Олімпекс Транс» (Замовник) та ПП «Технострой» (Підрядник) укладено договір №4/08/6, за умовами якого Замовник поручає, а Підрядник зобов`язується виконати за рахунок залучених або власних сил і коштів роботи по зовнішньому електропостачанню рекреаційного жилого комплексу на 123 квартири з офісними приміщеннями та паркінгом, потужністю 506 кВт 2-ї категорії електропостачання за адресою: м. Одеса, вул. В. Інбер, №3, 5, 7.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.07.2007 між ТОВ «МЕТРОНОМ» (Підрядник) та ТОВ «Олімпекс Транс» (Замовник) укладено договір підряду на виконання будівельних робіт №18/07, за умовами якого замовник поручає, а підрядник приймає на себе виконання будівельних робіт по обладнанню зовнішніх та внутрішніх стін з газобетонних блоків «ютонг» рекреаційно-житлового комплексу по вул. В. Інбер 3,5,7 у м. Одеса.
19.05.2010 між ПП «Кровлан» (Підрядник) та ТОВ «Олімпекс Транс» (Замовник) укладено договір підряду з виконання будівельних робіт №20100519, за умовами якого Замовник поручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по обладнанню стяжок з 7 по 16 поверх (7812, 36 м2) в рекреаційному житловому комплексі по вул. В. Інбер, 3,5,7 в м. Одеса, детальний опис яких зазначений в додатку №1, а також виконання робіт по обладнанню стяжок на офісному поверсі (1455,9 м2).
Крім того, між ПП «Акварт Сантехмонтаж» (Підрядник) та ТОВ «Олімпекс Транс» (Замовник) укладено договір підряду на виконання монтажних робіт від 05.05.2008 №05/05/2008/03, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов`язки з виконання монтажних робіт системи водопостачання і каналізації в рекреаційному житловому комплексі по вул. В. Інбер, 3, 5, 7 в м. Одеса.
21.07.2008 між ПП «Акварт Сантехмонтаж» (Підрядник) та ТОВ «Олімпекс Транс» (Замовник) укладено договір підряду на виконання монтажних робіт №21-07-08-09, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов`язки з виконання монтажних робіт: сантехнічна система пожежогасіння в рекреаційному житловому комплексі по вул. В. Інбер, 3, 5, 7 в м. Одеса.
На підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності з вказаними вище контрагентами позивач надав копії проектної документації, завдання на проектування, договірних цін на будівельні роботи, протоколів узгодження, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, графіка проведення робіт, вимоги до будівельної готовності об`єкта, актів приймання виконаних підрядних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, звітів про витрати, банківських виписок тощо. Суди попередніх інстанцій встановили, що обумовлені договорами підряду роботи співпадають з видами діяльності зазначених контрагентів за КВЕД. Також позивачем долучено до матеріалів справи укладений між позивачем (Замовник) та ТОВ «СП Міські фасади» (Генпідрядник) договір генпідряду №05/05/2010 від 05 травня 2010 року, акт прийому-передачі будівельного майданчика від 05 травня 2010 року, узгоджений перелік та вартість робіт, акт прийому-передачі виконаних робіт, виписки по рахунку, договір підряду від 15 липня 2010 року №12072010, угоду про розірвання договору підряду №12072010 від 19 лютого 2011 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи підтверджують фактичне виконання господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами.
Відповідно до частини 5 статті 227 КАС України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи не виконано вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року, а саме всупереч вказівок суду касаційної інстанції не перевірено фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його генпідрядників щодо виконання обумовлених договорами підряду робіт, наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб`єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв`язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення генпідрядними організаціями з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов`язаних із таким залученням. Судами не встановлено, ким фактично виконувалися обумовлені договорами підряду роботи.
За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити, якими доказами вони підтверджуються, витребувати у сторін необхідні докази, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийняти законне і обґрунтоване рішення.
У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року скасувати.
Справу №815/2307/15 направити на новий розгляд то суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова