ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2021 року
м. Київ
справа № 815/2362/17
адміністративне провадження № К/9901/51166/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інвестбанк" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 06.02.2017 року, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інвестбанк" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017року (прийняту в складі: головуючого судді Гусева О.Г.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітні 2018 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Джабурія О.В., суддів Вербицької Н.В., Крусяна А.В.)
УСТАНОВИВ:
1. Публічне акціонерне товариства „Комерційний банк „Інвестбанк" (далі - позивач) до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган) за результатом якого позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління ДФС в Одеській області від 06.02.2017 року.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «КБ «Інвестбанк» 07.03.2017 р. одночасно отримало податкову вимогу № 951-17 від 07.02.2017 р. та рішення про опис майна у податкову заставу від 24.02.2017 р. Проте, одночасне прийняття рішення про опис майна у податкову заставу та надсилання податкової вимоги є недопустимим, оскільки обмежує права платника податків та суперечить вимогам ПК України.
2.1. Позивач вважає, що посадовими особами контролюючого органу було порушено законні права та інтереси ПАТ «КБ «Інвестбанк», а висновки, викладені у рішенні про опис майна у податкову заставу від 24.02.2017 є помилковими, рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що направлення позивачу податкової вимоги про сплату податкового боргу відповідає положенням Податкового кодексу України та не порушує приписів Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та "Про банки і банківську діяльність", тому податкова вимога про сплату податкового боргу є обґрунтованою.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ПАТ «КБ «Інвестбанк», звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду
5. Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Як уважає позивач, направлення податкової вимоги є складовими процедури примусового стягнення податкового боргу, тому є протиправним, оскільки відповідно до пункту 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. У касаційній скарзі ПАТ "Родовід банк" просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
6. Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
7. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
8. Як установлено судами попередніх інстанцій, 5.12.2016 р. Рішенням Національного банку України №190-рш/БТ віднесено Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Інвестбанк» до категорії неплатоспроможних.
9. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2856 від 15.12.2016р. «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Інвестбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Інвестбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16 грудня 2016 року по 15 січня 2017 року (включно).
10. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №86 від 12.01.2017 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Інвестбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» вирішено припинити тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «Інвестбанк» з 13.01.2017 року; запровадити процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Інвестбанк» строком на 2 роки з 13.01.2017 року по 12.01.2019 року включно.
11. У ПАТ «КБ «Інвестбанк» виник податковий борг по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 6836,61 грн.
12. 07.02.2017 року ГУ ДФС в Одеській області складено податкову вимогу № 951-17, якою повідомлено ПАТ «КБ «Інвестбанк» про те, що станом на 06.02.2017р. сума податкового боргу платника податку склала 6 836,61 грн.
13. Не погодившись з прийнятим ОДПІ рішенням, ПАТ «КБ «Інвестбанк» звернулося до суду з позовом про скасування податкової вимоги від 07.02.2017 № 951-17.
14. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
15. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
16. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
17. Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
18. Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
19. Згідно пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
20. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
21. Пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
22. Форма бланку податкової вимоги встановлена наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576 "Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків".
23. Отже, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов`язку та виникнення у нього податкового боргу.
24. При цьому, якщо платник податків самостійно узгодив суму податкового зобов`язання шляхом подання податкової декларації, але не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання у встановлений строк, контролюючий орган одразу направляє йому податкову вимогу, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
25. Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що Рішенням Національного банку України №190-рш/БТ віднесено Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Інвестбанк» до категорії неплатоспроможних.
26. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2856 від 15.12.2016р. «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Інвестбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «Інвестбанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16 грудня 2016 року по 15 січня 2017 року (включно).
27. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №86 від 12.01.2017 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Інвестбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» вирішено припинити тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «Інвестбанк» з 13.01.2017 року; запровадити процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Інвестбанк» строком на 2 роки з 13.01.2017 року по 12.01.2019 року включно.
28. Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VІ.
29. Згідно з пунктом 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
30. Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
31. Згідно з частиною п`ятою статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед кредиторами.
32. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої вказаної статті Закону, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
33. Таким чином, протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань перед кредиторами та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
34. З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Податковим кодексом України за невиконання чи неналежне виконання банком зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.
35. Як установлено судами, у ПАТ «КБ «Інвестбанк» станом на 06.02.2017р. рахується податковий борг з плати за землю у розмірі 6 836,61 грн. з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачені юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. При цьому, ця сума не включає в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені.
36. Судами зауважено, що направлення позивачу податкової вимоги 07.02.2017 року ГУ ДФС в Одеській області складено податкову вимогу № 951-17 не пов`язано з жодною обставиною, яка передбачена частиною 5 статі 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
37. З урахуванням встановленого, судами правомірно вказано, що направлення спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку. Слід також зазначити, що викладене у спірній податковій вимозі попередження про виникнення права податкової застави на майно позивача не можна вважати накладенням арешту на кошти та майно банку.
38. Відтак, скерування на адресу банку податкової вимоги не свідчить про провадження органом доходів і зборів заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії відповідача лише формують та документально визначають податковий борг, при цьому останні об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу.
39. Сама собою обставина прийняття податкової вимоги не порушує приписів підпунктів 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки в даному випадку контролюючим органом не здійснювалось нарахування будь-яких санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), не накладався арешт на кошти чи майно банку, не здійснювалось примусове стягнення його коштів та майна.
40. Указана позиція викладена в постановах Верховного Суду 14 травня 2020 року у справі №804/4735/16.
41. Ураховуючи викладене, касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивачем не сплачено узгоджене грошове зобов`язання по податковому боргу в установлені законодавством строки, надсилання податковим органом податкової вимоги є правомірним.
42. Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надано належну правову та обґрунтовану оцінку на підставі норм закону.
43. За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
44. Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
45. Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інвестбанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітні 2018 року у цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко