ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 815/3251/16
адміністративне провадження № К/9901/37874/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (головуючий суддя - Тарасишина О.М.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Крусян А.В., судді - Вербицька Н.В., Джабурія О.В.)
у справі №815/3251/16
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі- позивач, платник) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Київському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про правильність визначення платником своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу. Платник вважає помилковими висновки контролюючого органу про заниження ним грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб внаслідок придбання позивачем товарів у фізичних осіб не зареєстрованих як суб`єкти підприємницької діяльності та неутримання ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу фізичній особі із суми такого доходу за відповідною ставкою з огляду на те, що такі висновки контролюючого органу спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, актами закупки, накладними та свідоцтвом про реєстрацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 . Вказує, що контролюючим органом не взято до уваги доводи платника про те, що у липні та серпні 2015 року позивач повернув покупцю товар на суму 180,00 грн та 241,00 грн, чим усунув виявлену контролюючим органом розбіжність між даними позивача і контролюючого органу щодо суми коштів, отриманих платником від реалізації напоїв, що також стало підставою для помилкових тверджень контролюючого органу про неоприбуткування платником 09.08.2015 у Книзі обліку доходів і витрат готівкових коштів на суму 241,00 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано: податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 08.06.2016 за №№0008601301, 0008621301, 0008631301, 0008641301, 0008651301; рішення від 08.06.2016 №0008661301 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; рішення від 06.06.2016 за №0008521301 про застосування штрафних санкцій та перерахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
- стягнуто з ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551,20 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем накладні та свідоцтво про реєстрацію платником єдиного податку ФОП ОСОБА_2 спростовують висновки контролюючого органу про придбання платником товарів у фізичних осіб, що не зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності. Одеський окружний адміністративний суд вказав, що відповідачем безпідставно не враховано того, що у липні 2015 року та у серпні 2015 року позивач повернув покупцю товар на суму 180,00 грн та 241,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи касовими чеками. Тому, контролюючим органом безпідставно завищено суми розбіжностей між даними позивача і відомостями контролюючого органу щодо грошових коштів, отриманих від реалізації напоїв на 421,00 грн та суму визначених платнику контролюючим органом оскаржуваними рішеннями зобов`язань. Крім того, факт повернення платником товару, на думку суду першої інстанції, свідчить про помилковість висновків відповідача про неоприбуткування позивачем готівки у Книзі обліку доходів та витрат у розмірі 241,00 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року скасовано у частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2016 за №№0008601301; 0008641301; 0008651301 та прийнято у цій частині нову постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року залишено без змін.
Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2016 за №№0008601301, 0008641301, 0008651301 суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на спростування виявлених контролюючим органом під час перевірки розбіжностей між задекларованою платником сумою доходів із відомостями контролюючого органу, а тому відповідачем правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 13 865,34 грн податковим повідомленням - рішенням від 08.06.2016 за №0008601301 та визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 950,28 грн, податковим повідомленням - рішенням від 08.06.2016 за №0008651301. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неоприбуткування позивачем (не відображення у Книзі обліку доходів і витрат) суми отриманого платником доходу у розмірі 180,00 грн та 241,00 грн, що призвело до правомірного застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 5 711,00 грн податковим повідомленням - рішенням від 08.06.2016 за №0008641301.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 повністю та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду 31.05.2017 у частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 червня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду у порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 25.04.2016 по 10.05.2016 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 22.07.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 22.07.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 25.05.2016 за №1638/13-01-3034200810 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог:
- п. 46.5 ст. 46, п. 179.9 ст. 179 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженого наказом Міністерств фінансів України від 02.10.2015 №859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015р. №1298/27743(далі - Порядок №859 від 02.10.2015);
- п.177.10 ст.177 Податкового Кодексу України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2013 №481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.10.2013 №1686/24218 щодо неналежного обліку доходів і витрат;
- п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 11 092,27 грн;
- ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, Наказу МДЗ України від 21.01.2014 №49 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 лютого 2014 року за № 228/25005, а саме підприємцем у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) не відображені суми доходів у графі «Сума нарахованого доходу» та сума доходу у графі «Сума виплаченого доходу», сума податку у графі «Сума нарахованого податку» із зазначенням у графі «Податковий номер або серія та номер паспорта» фізичної особи платника податків, про яку надається інформація в податковому розрахунку, а саме: ФОП ОСОБА_1 не відображено суми нарахованих та виплачених доходів по фізичним особам, у яких були придбані ТМЦ;
- п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167, п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України дохід, отриманий фізичними особами, у яких були придбані ТМЦ не оподатковано податком на доходи фізичних осіб у наслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 233,10грн;
- п.п.2,7 ст.7 та п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне старування» із змінами та доповненням підприємцем занижена сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу у розмірі - 24 085,23 грн;
- п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» несвоєчасна сплата єдиного внеску у розмірі 40 372,14 грн, нарахованого по строку сплати 09.02.2016 по звіту №1604630386 від 09.02.2016, термін затримки 1 день;
- п. 2.6. ст. 2, враховуючи вимоги п. 1.2 ст.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, а саме ФОП ОСОБА_1 не оприбуткував готівкові кошти в книги обліку доходів та витрат, як виручку від роздрібної торгівельної діяльності у сумі 1 142, 00 грн;
- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме позивачем не проведено розрахункові операції на суму 241,00 грн через зареєстровані реєстратори розрахункових операцій;
- п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 213, п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суму акцизного податку у розмірі 401,45 грн, у т.ч. за грудень 2015 року на суму 1 739 грн;
- п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4, п.п.1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Прикінцеві та перехідні положення» Податкового кодексу України, п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.5 п. 168.1, п. 162.1 ст. 162, п.п. 168.4.2 п. 168.4 ст. 168, ст. 176 Податкового кодексу України, зокрема, платником не нараховано військовий збір у розмірі 23,31грн;
- п.п. 162.1 ст. 162.1.5, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.п. 177.2 ст. 177, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Прикінцеві та перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема платником не нараховано військовий збір від підприємницької діяльності у розмірі 728,54 грн за 2015рік.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.06.2016:
- за №№0008601301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 13 865,34 грн, з яких за основним платежем - 11 092,27 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 773,07 грн;
- за №0008641301, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 5 711 грн;
- за 0008651301, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 950,28 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 233,10 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 645,79 грн, пеня - 71,39 грн
- за № 0008621301, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 954,85 грн, з яких за податковим зобов`язанням на 751,85 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 195,72 грн, пеня - 6,82 грн;
- 0008631301, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем акцизний податок на загальну суму 2 173,75 грн, з яким за податковим зобов`язанням - 1 739,00 грн, за (штрафними) фінансовими санкціями - 434,75 грн;
- рішення за №0008661301 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2 408,52 грн;
- рішення від 06.06.2016 за №0008521301 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 8 074,43 грн та нарахована пеня у розмірі 40.37 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, в зв`язку з наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пп. 177.4.1 -177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України (у редакції, що діє з 01.01.2015) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Пункт 177.10 статті 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно із пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, що буда чинною на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з вимогами статті 6 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Згідно з частиною 2 статті 9 вказаного вище закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Пунктом 3 частини 11 статті 25 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Згідно з пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України платниками акцизного податку є, зокрема, особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Відповідно до пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із протиправності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу, рішень відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції та частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився з висновками контролюючого органу про порушення позивачем п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 151.12.2004 №637 (порушення платником порядку оприбуткування готівки, а саме позивачем не відображено у Книзі обліку доходів і витрат суми отриманого доходу на загальну суму 421,00 грн) та зазначив про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на підставі статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 за №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» податковим повідомленням - рішенням від 08.06.2016 за №0008641301. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.06.2016 за №0008651301, яким платнику визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 950,28 грн та за №0008601301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходу фізичних осіб на загальну суму 13 865,34 грн зазначивши при цьому, що позивачем не надано доказів на спростування виявлених контролюючим органом під час перевірки розбіжностей.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не забезпечили повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної правової оцінки кожному оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню відповідача та рішенням контролюючого органу про застосування штрафних санкцій. Не перевірили правильності здійснених у таких рішеннях розрахунків. Не витребували у відповідача розрахунки грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями - рішеннями від 08 червня 2016 року за №№0008631301, 0008641301, 0008601301. Суди не перевірили, чи відповідають викладені в Акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства фактичним обставинам справи та не надали належної правової оцінки усім аргументам учасників справи. В оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій відсутня правова оцінка викладених в Акті перевірки висновків контролюючого органу, зокрема, щодо заниження позивачем суми акцизного податку на суму 1 739,00 грн, тощо.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що надаючи правову оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 08.06.2016 за №0008641301, судам слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18, в якій Велика Палата Верховного Суду, відступивши від правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 02.04.2013 у справі №21-77а13, наголосила на неможливості застосування положень Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року скасувати, справу №815/3251/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова