ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №815/3484/16
касаційне провадження №К/9901/13761/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Інверт-Сервіс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 (суддя Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 (судді: Осіпов Ю.В., Золотніков О.С., Скрипченко В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Інверт-Сервіс» до Одеської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ТОВ «Інверт-Сервіс» подало до суду позов до Одеської митниці Державної фіскальної служби, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо повернення помилково сплачених коштів, зобов`язати його скласти висновок про повернення позивачу помилково сплаченого податку на додану вартість в сумі 153726,53 грн та направити цей висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що він є суб`єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість, який має рахунок в системі електронного адміністрування № 37513000161580 , та суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності. При оформленні 21.12.2015 у зоні митного контролю ВМД № 500060006/2015/012852 позивач помилково сплатив до бюджету 220609,38 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 133526,73 грн. За листом позивача від 20.01.2016 № 20/01-15 11.02.2016 відповідач через третю особу повернув на поточний рахунок позивача тільки помилково сплачені митні збори в сумі 87027,65 грн, а податок на додану вартість в сумі 133526,73 грн на поточний рахунок не повернув. Оскільки в листі від 20.01.2016 № 20/01-15 позивач помилково зазначив напрям і казначейський рахунок для повернення податку на додану вартість у системі електронного адміністрування податків, позивач двічі звернувся до відповідача з клопотанням переказати податок на додану вартість в сумі 133526,73 грн з електронного рахунку на свій банківський рахунок. Відповідач відмовив позивачу в задоволенні цього клопотання. ДФС України на скаргу позивача від 12.05.2016 № 15/05/16 із суттєвим запізненням відповіла порадою звернутися до відповідача. Після отриманих відмов позивач звернувся до відповідача на підставі пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань в сумі 133526,73 грн. Відповідач у листі від 20.05.2015 № 1804/10/15-70-19-01 у задоволенні заяви відмовив. Протиправна бездіяльність позивача позбавила відповідача можливості розпоряджатися власними активами.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 11.08.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016, відмовив у задоволенні адміністративного позову.
ТОВ «Інверт-Сервіс» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права. Скаржник наголошує на тому, що податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість не виникали, оскільки ввезення товарів на митну територію України та їх розмитнення не здійснювалось. Відбулась лише помилково здійснена попередня оплата, а отже застосування норм Податкового кодексу України, що регулюють повернення помилково сплачених сум в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, до спірних правовідносин є неправильним. Нормами, що регулюють виправлення помилок в подібних за змістом правовідносинах, є зокрема норми розділу 4 «Виправлення помилок у первинних документах та облікових регістрах» Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, прийнятого відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.10.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 22.04.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 23.04.2020.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
При оформленні 21.12.2015 в зоні митного контролю ВМД № 500060006/2015/012852 позивач помилково сплатив до бюджету митні платежі в сумі 220609,38 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 133526,73 грн.
Позивач 04.01.2016 звернувся до Одеської митниці ДФС з листом від 29.12.2015 № 29/12, в якому просив повернути на його рахунок в митниці надмірно сплачені митні платежі в сумі 220609,38 грн за митною декларацією від 21.12.2015 № 500060006/2015/012852. Цей лист надійшов до митниці 04.01.2016.
У відповідь на зазначений лист Одеська митниця ДФС листом від 19.01.2016 № 129/10/15-70-25-03 повідомила позивача про те, що відповідно до частини першої статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України, тому питання щодо повернення зарахованих до бюджету митних платежів буде розглянуто за умови дотримання вимог цих законів.
Позивач 22.01.2016 звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою від 20.01.2016 № 20/01-15 про повернення надміру сплачених унаслідок переплати, що утворилась у зв`язку з технічною помилкою при оформленні митної декларації № 500060006/2015/012852, платежів у сумі 220 609,38 грн, а саме мита та додаткового імпортного збору в сумі 87082,65 грн на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 у AT «ОТП Банк», МФО 300528, та податку на додану вартість у сумі 133526,73 грн на рахунок № 37513000161580 у Казначействі України (електронне адміністрування податків), МФО 899998.
На підставі положень статті 301 Митного кодексу України, пунктів 43.4, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках того органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, за заявою позивача від 20.01.2016 №20/01-15, Одеська митниця ДФС підготувала висновок від 05.02.2016 № 5 про повернення TOB «Інверт-Сервіс» з бюджету податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів в сумі 133526,73 грн за митною декларацією №500060006/2015/012852 від 21.12.2015 на рахунок платника № 37513000161580 , відкритий у Державній казначейській службі України, МФО 899998, за формою, встановленою додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 15.12.2015 № 1146.
Відповідно до виписки Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області за 10.02.2016 зарахування податку на додану вартість у сумі 133526,73 грн проведено на рахунок платника податків - TOB «Інверт-Сервіс» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість № 37513000161580 у Державній казначейській службі України, МФО 899998.
Позивач 25.03.2016 звернувся до Одеської митниці ДФС з листом від 25.03.2016 № 25/03-16 про надання підтвердження повернення надміру сплачених коштів податку на додану вартість у сумі 133526,73 грн на рахунок TOB «Інверт-Сервіс» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість № 37513000161580 у Державній казначейській службі України, МФО 899998.
У відповідь на зазначений лист Одеська митниця ДФС листом від 07.04.2016 № 1211/10/15-70-19-01 повідомила позивача про те, що за даними виписки Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області за 10.02.2016 проведено зарахування податку на додану вартість у сумі 133526,73 грн на рахунок платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість № 37513000161580 у Державній казначейській службі України, МФО 899998.
Позивач 17.05.2016 звернувся до Одеської митниці ДФС з листом від 12.05.2016 № 12/05-16 про повернення помилково сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 133526,73 грн на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 у AT «ОТП Банк», МФО 300528.
Одеська митниці ДФС листом від 20.05.2016 № 1804/10/15-70-19-01 повідомила позивача про те, що у відповідності до його заяви від 20.01.2016 № 20/01-15, на підставі положень статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, Одеська митниця ДФС підготувала на направила до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновки за формою, встановленою додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 15.12.2015 № 1146. Згідно з випискою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області за 10.02.2016 зарахування податку на додану вартість у сумі 133 526,73 грн проведено на рахунок платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість № 37513000161580 у Державній казначейській службі України, МФО 899998.
Підпунктом 3 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) до платників податку на додану вартість віднесена будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.
Відповідно до підпункту «в» пункту 27 статті 1 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) належить до митних платежів.
Частиною 1 статті 293 МК передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант.
Пунктом 1 частини 1 статті 265 МК визначено, що декларантами мають право виступати при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір.
Відповідно до частин першої, третьої статті 301 МК повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до підпункту 14.1.182 ПК помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань.
Пунктом 43.1 статті 43 ПК передбачено, що помилкове та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до пункту 43.4 статті 43 ПК платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Згідно з абзацами першим і другим пункту 43.5 статті 43 ПК контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами визначена Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, який затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.
Пунктом 1 розділу III цього Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 ПК система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку, зокрема суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України.
Згідно з пунктом 200-1.2 статті 200-1 ПК платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту «г» пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
Таким чином, надміру чи помилково сплачені суми коштів грошових зобов`язань з податку на додану вартість, що повертаються платнику податків за його заявою з бюджету у порядку, встановленому статтею 43 ПК, за вимогами цього закону зараховуються виключно на рахунок платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Установлені судом обставини засвідчують, що Одеська митниця ДФС виконала вимоги закону і за заявою позивача
підготувала висновок про повернення відповідних сум податку на додану вартість з відповідного бюджету та подала його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, виконав вимоги закону та здійснив повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість на рахунок позивача - платника податку на додану вартість у системі електронного адміністрування цього податку.
Правові підстави для перерахування Одеською митницею надміру сплачених коштів з податку на додану вартість за заявою позивача з його рахунку платника податку на додану вартість у системі електронного адміністрування на його поточний рахунок у банку відсутні.
Так, відповідно до пункту 200-1.7 статті 200-1 ПК кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
В абзаці 1 пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК визначено, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
Відповідно до пункту 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 56 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов`язань з податку.
При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися за відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих в Реєстрі, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих в податковій звітності з податку у цьому звітному періоді.
Сума податку, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, зменшується на суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника на дату її подання, шляхом зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (УПопРах). Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (УПопРах) не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку (УНакл).
Для відповідного перерахування коштів ДФС надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку заяви про повернення коштів на його поточний рахунок).
Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п`яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов`язань, здійснює відповідне перерахування.
Якщо протягом десяти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов`язань, відповідне перерахування не здійснилося, сума, на яку зменшено загальну суму поповнення електронного рахунка (УПопРах) відповідно до першого речення абзацу третього цього пункту, підлягає сторнуванню.
Суд касаційної інстанції зазначає, що повернення коштів з електронного рахунку платника податку на поточний рахунок здійснюється на підставі додатка 4 до податкової декларації з податку на додану вартість - заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4), форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.
Форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ цього Порядку декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.
Одеська митниця ДФС не була контролюючим органом за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.
Отже, повернення коштів з податку на додану вартість з електронного рахунку платника податку на поточний рахунок могло бути здійснено тільки у вищезазначеному порядку і тільки контролюючим органом за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.
Зважаючи на викладене, Одеська митниця ДФС не допустила протиправної бездіяльності щодо повернення помилково сплачених коштів, тому суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.
Суд касаційної інстанції відхиляє доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, про те, що кошти з податку на додану вартість в сумі 133526,73 грн були нараховані та сплачені до бюджету як авансові платежі помилково, без здійснення операцій з ввезення товарів на митну територію України на суму 665911,42 грн (в тому числі податок на додану вартість в сумі 133526,73 грн) та їх розмитнення, тобто фактично ці кошти не є надміру сплаченим податком на додану вартість, на який поширюється порядок його зарахування на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника, визначений у підпункті «г» пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК. При цьому суд виходить з того, що ці кошти були зайво сплачені саме як податок на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України за митною декларацією № 500060006/2015/012852 і підпадають під поняття «надміру сплачених грошових зобов`язань», що визначене у підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК, і не відповідають ознакам поняття «помилково сплачених грошових зобов`язань», що визначене у підпункті 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК.
Норми розділу 4 «Виправлення помилок у первинних документах та облікових регістрах» Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, не регулюють спірні правовідносини, на чому помилково наполягає позивач, оскільки це положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.
Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, викладені у касаційній скарзі, спростовані зазначеними висновками суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 343, 345, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Інверт-Сервіс» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду