05.05.2024

№ 815/363/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 815/363/18

адміністративне провадження № К/9901/6062/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Громадська організація «Громада Совіньйону за права», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_10 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_25 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_117 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_160 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 , ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_211 , ОСОБА_212 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_225 , ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 , ОСОБА_231 , ОСОБА_232 , ОСОБА_233 , ОСОБА_234 , ОСОБА_235 , ОСОБА_236 , ОСОБА_237 , ОСОБА_238 , ОСОБА_239 , ОСОБА_240 , ОСОБА_241 , ОСОБА_242 , ОСОБА_243 , ОСОБА_244 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_248 , ОСОБА_249 , ОСОБА_250 , ОСОБА_251 , ОСОБА_252 , ОСОБА_253 , ОСОБА_254 , ОСОБА_255 , ОСОБА_256 , ОСОБА_257 , ОСОБА_258 , ОСОБА_259 , ОСОБА_260 , ОСОБА_261 , ОСОБА_262 , ОСОБА_263 , ОСОБА_264 , ОСОБА_265 , ОСОБА_266 , ОСОБА_267 , ОСОБА_268 , ОСОБА_269 , ОСОБА_270 , ОСОБА_270 , ОСОБА_271 , ОСОБА_272 , ОСОБА_273 , ОСОБА_274 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс», про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 (суддя - Бутенко А. В.) і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 (колегія суддів у складі: Стас Л. В., Осіпова Ю. В., Шеметенко Л. П.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

Позивачі у 2018 році звернулися до суду з адміністративним позовом до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (далі - відповідач, Таїровська сільрада), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадської організації «Громада Совіньйону за права», ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_275 , ОСОБА_276 , ОСОБА_5 , ОСОБА_277 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_62 , ОСОБА_61 , ОСОБА_60 , ОСОБА_59 , ОСОБА_58 , ОСОБА_57 , ОСОБА_56 , ОСОБА_55 , ОСОБА_96 , ОСОБА_53 , ОСОБА_52 , ОСОБА_51 , ОСОБА_50 , ОСОБА_49 , ОСОБА_48 , ОСОБА_47 , ОСОБА_46 , ОСОБА_45 , ОСОБА_44 , ОСОБА_43 , ОСОБА_42 , ОСОБА_41 , ОСОБА_40 , ОСОБА_278 , ОСОБА_39 , ОСОБА_38 , ОСОБА_37 , ОСОБА_36 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_279 , ОСОБА_32 , ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , ОСОБА_80 , ОСОБА_79 , ОСОБА_78 , ОСОБА_77 , ОСОБА_76 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_73 , ОСОБА_72 , ОСОБА_71 , ОСОБА_70 , ОСОБА_69 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_66 , ОСОБА_65 , ОСОБА_64 , ОСОБА_63 , ОСОБА_95 , ОСОБА_94 , ОСОБА_93 , ОСОБА_92 , ОСОБА_91 , ОСОБА_90 , ОСОБА_89 , ОСОБА_82 , ОСОБА_81 , ОСОБА_88 , ОСОБА_87 , ОСОБА_86 , ОСОБА_85 , ОСОБА_84 , ОСОБА_83 , ОСОБА_96 , ОСОБА_280 , ОСОБА_112 , ОСОБА_111 , ОСОБА_110 , ОСОБА_109 , ОСОБА_108 , ОСОБА_107 , ОСОБА_106 , ОСОБА_105 , ОСОБА_104 , ОСОБА_103 , ОСОБА_102 , ОСОБА_25 , ОСОБА_101 , ОСОБА_100 , ОСОБА_99 , ОСОБА_98 , ОСОБА_97 , ОСОБА_116 , ОСОБА_115 , ОСОБА_114 , ОСОБА_132 , ОСОБА_131 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_128 , ОСОБА_127 , ОСОБА_126 , ОСОБА_125 , ОСОБА_124 , ОСОБА_123 , ОСОБА_122 , ОСОБА_121 , ОСОБА_120 , ОСОБА_281 , ОСОБА_118 , ОСОБА_117 , ОСОБА_157 , ОСОБА_156 , ОСОБА_155 , ОСОБА_154 , ОСОБА_153 , ОСОБА_152 , ОСОБА_151 , ОСОБА_135 , ОСОБА_282 , ОСОБА_150 , ОСОБА_149 , ОСОБА_148 , ОСОБА_147 , ОСОБА_146 , ОСОБА_145 , ОСОБА_144 , ОСОБА_143 , ОСОБА_142 , ОСОБА_141 , ОСОБА_140 , ОСОБА_139 , ОСОБА_138 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_134 , ОСОБА_133 , ОСОБА_213 , ОСОБА_159 , ОСОБА_158 , ОСОБА_212 , ОСОБА_211 , ОСОБА_210 , ОСОБА_209 , ОСОБА_208 , ОСОБА_207 , ОСОБА_230 , ОСОБА_205 , ОСОБА_204 , ОСОБА_203 , ОСОБА_202 , ОСОБА_201 , ОСОБА_200 , ОСОБА_199 , ОСОБА_198 , ОСОБА_197 , ОСОБА_196 , ОСОБА_195 , ОСОБА_194 , ОСОБА_192 , ОСОБА_191 , ОСОБА_190 , ОСОБА_283 , ОСОБА_188 , ОСОБА_187 , ОСОБА_186 , ОСОБА_185 , ОСОБА_184 , ОСОБА_160 , ОСОБА_284 , ОСОБА_183 , ОСОБА_182 , ОСОБА_285 , ОСОБА_181 , ОСОБА_180 , ОСОБА_179 , ОСОБА_178 , ОСОБА_177 , ОСОБА_176 , ОСОБА_175 , ОСОБА_174 , ОСОБА_173 , ОСОБА_172 , ОСОБА_171 , ОСОБА_170 , ОСОБА_169 , ОСОБА_168 , ОСОБА_167 , ОСОБА_166 , ОСОБА_165 , ОСОБА_164 , ОСОБА_163 , ОСОБА_162 , ОСОБА_221 , ОСОБА_220 , ОСОБА_219 , ОСОБА_218 , ОСОБА_217 , ОСОБА_216 , ОСОБА_215 , ОСОБА_286 , ОСОБА_287 , ОСОБА_236 , ОСОБА_235 , ОСОБА_234 , ОСОБА_288 , ОСОБА_233 , ОСОБА_232 , ОСОБА_273 , ОСОБА_231 , ОСОБА_230 , ОСОБА_229 , ОСОБА_228 , ОСОБА_227 , ОСОБА_226 , ОСОБА_225 , ОСОБА_224 , ОСОБА_223 , ОСОБА_272 , ОСОБА_222 , ОСОБА_257 , ОСОБА_256 , ОСОБА_255 , ОСОБА_254 , ОСОБА_289 , ОСОБА_252 , ОСОБА_251 , ОСОБА_250 , ОСОБА_249 , ОСОБА_248 , ОСОБА_247 , ОСОБА_274 , ОСОБА_246 , ОСОБА_245 , ОСОБА_244 , ОСОБА_243 , ОСОБА_241 , ОСОБА_242 , ОСОБА_240 , ОСОБА_239 , ОСОБА_238 , ОСОБА_237 , ОСОБА_270 , ОСОБА_271 , ОСОБА_270 , ОСОБА_269 , ОСОБА_268 , ОСОБА_267 , ОСОБА_266 , ОСОБА_265 , ОСОБА_264 , ОСОБА_263 , ОСОБА_262 , ОСОБА_261 , ОСОБА_260 , ОСОБА_259 , ОСОБА_258 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс» (далі - ТОВ «Комунсервіс»), про визнання протиправними дії щодо прийняття рішення та визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2017 № 859-VII «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс»,

На обґрунтування позовних вимог зазначають, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням регламенту селищної ради, без розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг, без доведення до відома споживачів всієї необхідної інформації для прийняття рішення у передбачений законодавством спосіб, без громадського обговорення цього питання та перевірки постійно діючої комісії.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14.06.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019, адміністративний позов задовольнив повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що до відома споживачів не було доведено всю необхідну інформацію для прийняття рішення щодо зміни тарифів на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, обґрунтування причин зміни тарифу, а відповідачем не перевірено виконання з боку ТОВ «Комунсервіс» та самостійно не виконано вимоги Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів. зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад. Доказів виконання зазначених вимог суду не надано. Враховуючи те, що відповідачем в процесі розгляду заяви та прийняття рішення від 22.12.2017 № 859-VII порушено право громадян на участь в управлінні державними справами, не проведено відкриті слухання з громадськістю, не дотримано вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення», Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо прийняття рішення є протиправними, рішення підлягає скасуванню. Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність Положення про громадські слухання або Статуту територіальної громади, в якому визначений порядок проведення громадських слухань, не звільняє ані орган місцевого самоврядування, ані інших осіб від виконання вимог закону. Матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ «Комунсервіс» до відповідача із заявою про проведення відкритих слухань, що передбачені частиною третьою статті 4 Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного постачання та водовідведення».

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Комунсервіс» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та направити справу на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Касаційна скарга на рішення судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору мотивована тим, що в суді першої інстанції позивачами та третіми особами без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача не було надано доказів, що ці особи є споживачами послуг з водопостачання та водовідведення, які надає ТОВ «Комунсервіс». Наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій прийняли достатнім факт, що в шаблонних заявах адресою проживання позивачів та третіх осіб , залучених до участі у справі, зазначена адреса, яка розташована на території, на якій ТОВ «Комунсервіс» здійснює свою діяльність. Під час розгляду справи суди не витребували у позивачів та третіх осіб доказів, які доводять що до них застосовується нормативно-правовий акт, який оскаржується. Крім того, суди не звернули уваги на те, що приписи статті 4 Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного постачання та водовідведення» визначають порядок оприлюднення інформації, зазначеної у пункті 2 частини першої статті 1 цього Закону, та проведення відкритих слухань щодо цієї інформації за місцем надання споживачам послуг суб`єктами природних монополій та суміжних ринків та не містять посилання на обов`язок проведення відповідних громадських слухань місцевими органами самоврядування. Разом з тим, зазначає, що на момент прийняття спірного рішення при Таїрівській сільраді не було створено громадської ради, відповідно не було статуту територіальної громади і як наслідок не визначений порядок організації та проведення громадських слухань.

Касаційна скарга на постанову апеляційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, належним чином не повідомив товариство та його представника про розгляд справи в апеляційному порядку, чим порушив право скаржника на участь у розгляді справи, визначеного статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також скаржник наголошує на тому, що справа була розглянута складом суду, який не мав повноважень продовжувати розгляд справи до вирішення питання щодо відводу колегії суддів, з огляду на те, що в судовому засіданні заяву ТОВ «Комунсервіс» про відвід колегії суддів було розглянуто та оголошено без виходу до нарадчої кімнати, заяву залишено без розгляду з тих підстав, що на думку колегії суддів є надуманою, безпідставною та направлена на затягування розгляду справи. При цьому, протоколом судового засідання зафіксовано, що суд ухваливши рішення про залишення заяви про відвід без розгляду по суті надав оцінку необґрунтованості та безпідставності заяви, що в свою чергу є порушенням статті 40 КАС України. Крім того, скаржник зазначає, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі не містить вимоги щодо виконання відповідачем частини четвертої статті 264 КАС України. Суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання про необхідність виправити порушення норм процесуального права та зобов`язання відповідача опублікувати оголошення у відповідності до частини четвертої статті 264 КАС України, що, на думку скаржника, є порушенням процесуальних норм права.

В доповнення до касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідно до статей 5 245 264 КАС України визнання незаконним (протиправним) та скасування, може стосуватися лише випадків оскарження індивідуальних актів. Натомість оскаржене позивачем рішення є нормативно-правовим актом, який породжує правові наслідки з моменту його прийняття.

Позиція інших учасників справи

Представник ОСОБА_2 - адвокат Канікаєв Ю. О. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідач, позивач ОСОБА_1 та треті особи заяви про приєднання до касаційної скарги ТОВ «Комунсервіс» або відзивів на неї не надали.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стародуба О. П. (судді-доповідача), Анцупової Т. О., Кравчука В. М. від 13.03.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ «Комунсервіс» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.01.2020 № 60/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 815/363/18 у зв`язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27.12.2019 № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Стародуба О. П. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Мартинюк Н. М., Яковенка М. М. для розгляду судової справи № 815/363/18.

Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2020 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04.09.2020 № 1644/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 815/363/18, у зв`язку зі відпусткою судді Яковенка М. М., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 815/363/18.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ТОВ «Комунсервіс» 18.12.2017 направило на ім`я голови Таїровської сільради заяву за № 01-01/79, в якій просило розглянути матеріали щодо встановлення тарифів з послуг водопостачання і водовідведення та затвердити нові тарифи. До заяви додано пояснювальну записку щодо розрахунку тарифу на послуги з водопостачання, розрахунок тарифу на послуги з водопостачання ТОВ «Комунсервіс», пояснювальну записку щодо розрахунку тарифу на послуги з водовідведення, розрахунок тарифу на послуги з водовідведення ТОВ «Комунсервіс».

22.12.2017 Таїровською сільрадою прийнято рішення № 859-VІІ «Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс».

Вказане рішення було поставлене на голосування трьома депутатами на підставі усної пропозиції під час проведення сесії Таїровської сільради та прийняте шляхом відкритого голосування.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 19.05.2016 № 1377-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» село Мізікевича Овідіопольського району Одеської області перейменовано на село Лиманка.

ТОВ «Комунсервіс» є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території с. Лиманка (попередня назва с. Мізікевича) Овідіопольського району Одеської області, іншого виконавця цих послуг судом не встановлено.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачі ОСОБА_290 та ОСОБА_2 зареєстровані та фактично проживають в с. Лиманка Овідіопольського району Одеської області, тому є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються на території с. Лиманка (попередня назва с. Мізікевича) Овідіопольського району Одеської області тільки ТОВ «Комунсервіс».

Треті особи у справі, які залучені до участі у справі ухвалами суду першої інстанції від 21.03.2018, від 02.04.2018, від 15.05.2018 проживають в с. Лиманка Овідіопольського району Одеської області, тому є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються на території с. Лиманка (попередня назва с. Мізікевича) Овідіопольського району Одеської області тільки ТОВ «Комунсервіс».

Позивачі та треті особи, окрім ТОВ «Комунсервіс», вважають, що рішення № 859-V11 «Про встановлення тарифу на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються ТОВ «Комунсервіс», суперечить вимогам чинного законодавства України, тому звернулись до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивачів до суду з цим позовом) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною п`ятою статті 5 КАС України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом (частина перша статті 8 КАС України).

Приписами статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Згідно з частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід судді передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Згідно з частиною третьою статті 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 126 КАС України передбачено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Згідно з частиною восьмою статті 126 КАС України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 127 КАС України, часом вручення повістки вважається день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.

Згідно з частиною першою статті 129 КАС України за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.

Учасник судового процесу, відповідно до частини другої статті 129 КАС України, повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Згідно з частиною другою статті 307 КАС України, про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Частинами першою та другою статті 313 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи складом суду, який не мав повноважень продовжувати розгляд справи до вирішення питання щодо відводу колегії суддів, Верховний Суд враховує таке.

Відповідно до матеріалів справи, 18.02.2019 ТОВ «Комунсервіс» до початку судового засідання до суду подало заяву про відвід колегії суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.

В судовому засіданні 18.02.2019 заяву про відвід колегії суддів залишено без розгляду з тих підстав, що вона є надуманою, безпідставною та направлена на затягування розгляду справи. Ухвала про залишення заяви про відвід колегії суддів без розгляду була оголошена без виходу до нарадчої кімнати, що підтверджується протоколом судового засіданні від 18.02.2019.

Приписами частини третьої статті 39 КАС України визначено, що суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, з ухвали про залишення заяви про відвід колегії суддів без розгляду, яка була оголошена 18.02.2019 без виходу до нарадчої кімнати, не встановлено, що заява про відвід колегії суддів була подана з тих самих підстав, що і заява про відвід колегії суддів від 11.02.2019.

Отже, суд апеляційної інстанції безпідставно застосував частину третю статті 39 КАС України, залишаючи заяву про відвід колегії суддів без розгляду.

В даному випадку, заявлений відвід колегії суддів повинен був вирішуватися в порядку, визначеному статтею 40 КАС України.

Протоколом судового засідання від 18.02.2019 зафіксовано, що суд, ухваливши рішення про залишення заяви про відвід без розгляду по суті надав оцінку необґрунтованості та безпідставності заяви, що в свою чергу є порушенням статті 40 КАС України.

Відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Отже, справа була розглянута складом суду, який не мав повноваження продовжувати розгляд справи до вирішення питання щодо відводу колегії суддів, що згідно з частиною третьою статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення позивача про місце, день та час розгляду справи, Верховний Суд враховує таке.

Виходячи зі змісту норм Конституції України, Конвенції про права людини та основоположні свободи КАС України, які регулюють питання рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, зокрема щодо права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи та забезпечення права доведення переконливості своїх доводів перед судом, Верховний Суд наголошує, що в спірних правовідносинах належним повідомленням третьої особи ТОВ «Комунсервіс» як учасника справи про місце, день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є повідомлення його повісткою чи іншим способом, передбаченим КАС України, не пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання.

Відповідно до матеріалів справи, 16.07.2018 ТОВ «Комунсервіс» подало апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2018, в якій зазначено клопотання про розгляд справи за їх участю.

Ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Комунсервіс» та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.12.2018 о 09 год 30 хв.

На виконання Указів Президента України від 29.12.2017 № 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» та від 28.09.2018 «Про переведення суддів» апеляційну скаргу ТОВ «Комунсервіс» передано до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 визнано відвід колегії суддів Стас Л. В., Осіпова Ю. В., Шеметенко Л. П. необґрунтованим та зупинено провадження у справі № 815/363/18 до вирішення питання про відвід колегії суддів іншим суддею.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.02.2019 поновив провадження у справі № 815/363/18 та призначив розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 18.02.2019 об 11 год 00 хв.

Ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.02.2019.

Докази щодо отримання повістки або будь-які інші докази на підтвердження обізнаності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «Комунсервіс» про дату, час і місце судового засідання у строк, достатній для прибуття до суду, в матеріалах справи відсутні.

Наявна в матеріалах справи телефонограма від 15.02.2019 щодо повідомлення представника ТОВ «Комунсервіс» - Бондарчук про розгляд справи 18.02.2019 о 11 год 00 хв не є документальним підтвердженням належного повідомлення про розгляд справи, оскільки складена менше ніж за п`ять днів до судового засідання.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Комунсервіс» П`ятий апеляційний адміністративний суд про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.02.2019 об 11 год 00 хв повідомляв шляхом надсилання тексту повістки телефонограмою на номер телефону - НОМЕР_1 . Водночас такий номер телефону в якості засобу зв`язку у апеляційній скарзі ТОВ «Комунсервіс» не міститься.

У апеляційній скарзі ТОВ «Комунсервіс» зазначено: поштова адреса для листування: 65037, Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, ж/м «Совіньон», Одеський бульвар, 3; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1; засоби зв`язку: телефон 048 230 10 10, на які, в першу чергу, і повинна була направлятися повістка-повідомлення, відповідно до вимог частини третьої статті 124 КАС України.

Однак, за вказаними адресами ТОВ «Комунсервіс» про дату, час та місце розгляду справи суд апеляційної інстанції не повідомляв.

Отже, ТОВ «Комунсервіс» про час та дату судового засідання не було повідомлено. В матеріалах справи відсутні докази про належне його повідомлення.

Незважаючи на відсутність доказів належного повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «Комунсервіс» про місце, день та час розгляду справи, 18.02.2019 П`ятий апеляційний адміністративний суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні та ухвалив за результатами такого розгляду постанову.

З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції всупереч наведених вище норм розглянуто справу за відсутності ТОВ «Комунсервіс», яке не повідомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що документальне підтвердження щодо належного повідомлення ТОВ «Комунсервіс» про дату, час і місце розгляду справи в матеріалах справи відсутнє, у суду апеляційної інстанції не було законних підстав для розгляду справи без їх участі.

Колегія суддів зауважує, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що неможливо вважати повідомлення ТОВ «Комунсервіс» про розгляд справи таким, що здійснено належним чином та у строк, передбачений КАС України. Верховний Суду звертає увагу, що згідно з вимогами частини третьої статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 9901/740/18, від 01.07.2020 у справі № 9901/79/19 та у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 826/9912/17, від 16.04.2020 у справі № 808/1214/17, від 16.04.2020, 640/1226/19.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Суд зауважує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Українським законодавством визначено принципи адміністративного судочинства, серед яких - рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (статті 8 9 КАС України).

Цей принцип реалізується, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2а-2573/11 та у справі № 2а-4552/11, від 05.06.2018 у справі № 2а-14/11 та постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 761/14902/14-а.

Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішенні від 08.11.2018 у справі «Созонов та інші проти України» (Заява № 29446/12, пункти 7, 8), в якій Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03, пункт 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Враховуючи вищевикладене, зокрема положення процесуального закону та обставини справи щодо відсутності належного повідомлення ТОВ «Комунсервіс» про дату, час та місце судового засідання, а також розгляд апеляційної скарги без їх участі, попри виявлене ним бажання брати участь у судових засіданнях, свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що згідно з частиною третьою статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Під час розгляду цієї справи суду апеляційної інстанції необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, зокрема виконати обов`язок щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце судового розгляду.

Враховуючи безумовність скасування судового рішення постановленого неповноважним складом суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду не розглядає інші доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки судами обставин справи та залучених до неї доказів.

З огляду на наведене, суд касаційної інстанції не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги, а також не перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктами 1, 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Перелік випадків, за яких здійснюється розподіл судових витрат наведений у статях 139 140 КАС України.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX, статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунсервіс» задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк