27.12.2024

№ 815/4203/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 815/4203/16

адміністративне провадження № К/9901/41883/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

судді: Юрченко В.П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник Головне управління ДПС в Одеській області)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 (Суддя: Вовченко О.А.),

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 (Судді: Стас Л.В., Турецька І.О., Косцова І.П.),

у справі № 815/4203/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Хендлінг»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Хендлінг» (далі - позивач, ТОВ «Аеропорт Хендлінг») 23 серпня 2016 року звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, скаржник, контролюючий орган, податковий орган), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2016 № 0000202202, № 0000212201 про донарахування зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 342083 грн та штрафних санкцій у розмірі 171041,50 грн і визначення суми від`ємного значення;

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, що полягає у невиконанні посадовими особами контролюючого органу вимог пунктів 5, 7 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015, не складанні та не надісланні у встановлені діючим законодавством строки податкових повідомлень-рішень, що містять зменшену суму грошових зобов`язань в результаті зменшення останніх за результатом процедури адміністративного оскарження та часткового задоволення повторної скарги платника податків згідно рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 20.07.2016 № 15576/6/99-99-11-01-01-25;

- вжити передбачуваних законом заходів по припиненню протиправних діянь посадових осіб органів Державної фіскальної служби України та притягненню до відповідальності причетних до прийняття протизаконних, оскаржуваних рішень посадових осіб органів Державної фіскальної служби України, прийнявши відповідні окремі ухвали.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що контролюючий орган за результатами проведення перевірки прийняв зазначені вище податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня. Первинна скарга позивача була залишена без змін рішенням територіального органу ДФС. За результатами розгляду повторної скарги Державна фіскальна служба України скасувала оскаржувані податкові повідомлення-рішення у частині висновків акта перевірки щодо завищення податкового кредиту на 2550000,00 грн по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Одеса», а в іншій чистині - залишила податкові повідомлення-рішення без змін.

Як зазначає позивач, у разі часткового скасування податкових повідомлень-рішень за результатами адміністративного оскарження, контролюючий орган, що склав попередні податкові повідомлення-рішення, зобов`язаний скласти та направити платникові податків нові податкові повідомлення-рішення, що містять зменшену суму грошових зобов`язань. Проте, станом на день подання позовної заяви такі податкові повідомлення-рішення не надходили.

Після відкриття провадження у цій справі до позивача надійшло податкове повідомлення-рішення від 10.08.2016 № 0002511401, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за грудень 2014 року у сумі 640 640 грн.

У зв`язку з цим, позивач подав уточнення до позову, в якому просив суд розглядати позовні вимоги у новій редакції, а саме:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2016 № 0002511401;

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, що полягає у невиконанні посадовими особами контролюючого органу вимог статті 60 Податкового кодексу України та пунктів 5, 7 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015, не складанні та не надісланні у встановлені діючим законодавством строки податкових повідомлень-рішень, що містять зменшену суму грошових зобов`язань в результаті зменшення останніх за результатом процедури адміністративного оскарження та часткового задоволення повторної скарги платника податків згідно рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 20.07.2016 № 15576/6/99-99-11-01-01-25;

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.08.2016 № 0002511401;

- визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області щодо не прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.08.2016 року № 0002511401 та не надіслання податкового повідомлення-рішення від 10.08.2016 року № 0002511401 на адресу ТОВ "Аеропорт Хендлінг" у строки, встановлені діючим на момент виникнення спірних правовідносин Податковим кодексу України та Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняте нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач не подав відзиву на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження повідомлений належним чином.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій установили, що Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провела документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №1/15-53-22-02/37282171 від 04.01.2016, в якому, серед іншого (у контексті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), встановлено порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, підпункту «в» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 1503498 грн.

Зазначена в акті перевірки загальна сума заниження податку на додану вартість у розмірі 1 503 498 грн складається з кількох окремих епізодів порушень, виявлених за результатами перевірки, кожен з яких відображає невиконання окремих положень Податкового кодексу України.

По-перше, було установлено, що підприємство оподатковує за нульовою ставкою податку на додану вартість не тільки безпосередньо оплату контрагентів за послугами за обслуговування повітряних суден, які виконують міжнародні рейси, що підтверджуються актами виконання робіт (послуг) та картами обслуговування, а й суми отримання авансів у грошовій формі. Проте при отримання передплати неможливо визначити підставу для застосування нульової ставки з податку на додану вартість. Отже, у грудні 2014 року позивач помилково не відніс до податкових зобов`язань з податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків операції на суму 1538675,37 грн, що спричинило заниження суми податкових зобов`язань на 307735 грн.

По-друге, на формування показника податкових зобов`язань мали вплив проведені позивачем коригування у зв`язку із зміною умов постачання, поверненням коштів та допущенням помилки, у зв`язку з чим було безпідставно зменшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Публічним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на суму 34348 грн.

По третє, встановлено у спірному періоді завищення податкового кредиту у грудні 2014 року на загальну суму 2 550 000 грн за правовідносинами позивача з ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса».

Інших правопорушень щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість контролюючий орган не виявив та в акті про них не зазначив.

З урахуванням зазначених висновків контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 04.03.2016 № 0000202202, яким встановлено завищення суми від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2014 року у розмірі 1 687 142,00 грн, та № 0000212201, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1 503 498 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 751749 грн.

Державна фіскальна служба України рішенням від 20.07.2016 № 15576/6/99-99-11-01-01-25 скасувала зазначені вище податкові повідомлення-рішення в частині висновків акта перевірки щодо завищення податкового кредиту на 2550000,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» та залишила без змін вказані податкові повідомлення-рішення в іншій частині.

10 серпня 2016 року ДПІ у Приморському районі Головного управління ДФС в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0002511401, яким позивачу на підставі акту перевірки від 04.01.2016 № 1/15-53-22-02/37282717 від 04.01.2016 року, з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України № 15576/6/99-99-11-01-01-25 від 20.07.2016, за порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, підпункту «в» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 640 640,00 грн.

Як вже було зазначено вище, висновки перевірки про завищення податкового кредиту на 2550000 грн по операціях позивача з ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» не забезпечені належною доказовою базою, а тому є необґрунтованими та не можуть тягнути за собою наслідки у вигляді донарахування грошового зобов`язання або зменшення від`ємного значення.

Відтак, підставою для прийняття нового податкового повідомлення-рішення після процедури адміністративного оскарження були тільки лише два епізоди, що були виявлені під час перевірки, а саме: 1) оподаткування за нульовою ставкою передоплати, яка надходила за договорами про обслуговування повітряних суден, що здійснюють міжнародні рейси (сума заниження податкових зобов`язань - 307735 грн); 2) правомірність коригування показників у зв`язку з самостійним виявленням помилки у податковій звітності (сума заниження податкових зобов`язань - 34348 грн).

Відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг:

а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом;

б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об`єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об`єкта;

в) послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.

До послуг з обслуговування повітряних суден, які виконують міжнародні рейси, відносяться послуги, які комплексно необхідні та безпосередньо пов`язані з виконанням міжнародного рейсу, а саме:

обслуговування повітряних суден та пасажирів в аеропорту (посадка-зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, наднормативна стоянка повітряного судна);

послуги з наземного обслуговування повітряних суден та пасажирів в аеропортах;

оренда аеропортових приміщень у частині використання для обслуговування міжнародних рейсів (офіси, стійки реєстрації та інші службові приміщення, які орендуються авіаперевізниками, що виконують міжнародні рейси);

послуги персоналу з обслуговування повітряних суден;

г) послуги з перевезення пасажирів швидкісними поїздами Інтерсіті+.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

У цьому випадку позивач надавав послуги з обслуговування повітряних суден на умовах передоплати. На момент періоду, що перевірявся, підприємство мало кредиторську заборгованість, що складалося з сум передоплати, які надійшли на його рахунок від його контрагентів за надання послуг з обслуговування повітряних суден.

Відповідач стверджує, що кошти передоплати не можуть бути оподатковані за нульовою ставкою, оскільки на момент сплати авансу, за відсутності актів виконаних робіт, неможливо визначити реальний зміст проведеної операції та, відповідно, визначити підставу для застосування нульової ставки податку на додану вартість.

Верховний Суд вважає, що операція з надання послуг з обслуговування повітряних суден, які виконують міжнародні рейси, є нерозривною та завершеною у межах визначеного договору. Одержуючи передоплату, платник податку вже володіє конкретною інформацією про зміст майбутньої операції. Договори, рахунки-фактури та інші первинні документи, на підставі яких отримується передоплата, вже свідчать про здійснення господарської операції, що передбачає нульову ставку податку на додану вартість, що додатково підтверджує призначення платежу та свідчить про намір сторін застосовувати саме нульову ставку до даних операцій із самого початку.

Нарахування податку за звичайною ставкою на передоплату, а потім застосування нульової ставки до завершеної операції створюватиме податковий облік з подвійним підходом, що впливає на точність бухгалтерського обліку платника та його контрагентів. Відповідно, коректне застосування нульової ставки ПДВ до всієї суми є логічним з огляду на принцип економічної єдності операції, що охоплює як передоплату, так і подальшу повну оплату за фактом виконання послуг.

Щодо епізоду щодо коригування показників звітності внаслідок самостійного виправлення помилок суд зазначає таке.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов`язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вимоги до первинного документу встановлені статтею 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

З Акту перевірки судами попередніх інстанцій встановлено, що у січні 2014 року позивачем визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» у розмірі 34 347,71 грн.

Як стверджує позивач, 15.01.2014 були відсутні підстави або події, які б привели до виникнення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», так як позивач не отримав ні передоплати, ні оформлював акти надання послуг.

Суди встановили, що 31.01.2014 ТОВ «Аеропорт Хендлінг» подано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №15 від 15.01.2014 року (а.с.137) у якому зазначено суму коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту - 34 347,71 грн.

При цьому, у Декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року (від 20.02.2014 №9009015589) підприємством зменшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на 34347,71 грн та у додатку 1 Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року причиною коригування визначено помилку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді .покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 192 Податкового кодексу України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, оскільки позивач склав відповідний розрахунок коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної, результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, то суд дійшов правильного висновку, що висновки контролюючого органу про безпідставне зменшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» у розмірі 34347,71 грн, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами.

Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Також, відповідач надіслав на адресу суду клопотання про передачу справу до суду господарської юрисдикції та закриття провадження у справі, оскільки вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду. Отже за доводами скаржника, з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість цього спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням положень статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі № 916/1428/19 про банкрутство ТОВ "Аеропорт Хендлінг". Наведене на думку заявника відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20).

Перевіривши наведені заявником доводи в обгрунтування заявлених клопотань, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 21.09.2021 по справі №905/2030/19 (905/1159/20) банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. У правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу з 21 жовтня 2019 року підлягають застосуванню положення статті 7 КУзПБ, які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство у господарському судочинстві (абз. 29, 44).

У даній справі позивач звернувся до суду із позовом до набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства і судові рішення у справі прийняті також до 21.10.2019 року, що свідчить про відсутність підстав для застосування до розглядуваних правовідносин правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20).

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник Головне управління ДПС в Одеській області) залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді В.П. Юрченко

Л.І. Бившева