ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №815/4478/16
адміністративне провадження №К/9901/21878/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року, прийняту в складі головуючого судді Стеценко О.О., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Шевчук О.А., суддів Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області - генерала поліції 3 рангу Лорткіпанідзе Г. від 30 червня 2016 року №581 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №580-VIII) майора поліції Гайваненка О.В. - заступника начальника відділу Суворовського ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 01 липня 2016 року;
- поновити його на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу Суворовського ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 01 липня 2016 року;
- стягнути на його користь з Головного управління Національної поліції в Одеській області середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 липня 2016 року по день фактичного поновлення на службі з розрахунку 6338,47 грн за кожний місяць;
- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на службі в поліції та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.
2. ОСОБА_1 посилається на незаконність його звільнення і наявність правових підстав для скасування оскаржуваного наказу з поновленням його на посаді та стягненням грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року позов задоволено частково. Змінено дату звільнення майора поліції ОСОБА_1 - заступника начальника відділу Суворовського ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 01 липня 2016 року, визначену в наказі т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області - генерала поліції 3 рангу Лорткіпанідзе Г. від 30 червня 2016 року №581 о/с, і визнано датою звільнення майора поліції ОСОБА_1 - заступника начальника відділу Суворовського ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) перший робочий день після виходу з лікарняного, а саме: 02 серпня 2016 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату (грошове забезпечення) за період з 01 липня 2016 року по 01 серпня 2016 року включно з урахуванням перебування його на лікарняному. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року - без змін.
5. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем доведено порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, наслідком чого стало звільнення його зі служби в поліції. З огляду на тяжкість вчиненого позивачем проступку та зважаючи на те, що у даному випадку наявність самого лише факту винесення відповідачем оскаржуваного наказу у період тимчасової непрацездатності позивача не є достатньою підставою для поновлення його на роботі, а тому належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на працю є зміна дати звільнення зі служби.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права. У касаційній скарзі вказано про те, що оскаржуваний наказ видано відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, що є безумовною підставою для його скасування з поновленням позивача на посаді та стягненням на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
IV. Позиція інших учасників справи
8. Відповідачем заперечення (відзив) на касаційну скаргу не подано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2018 року касаційну скаргу відповідно до підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О.В. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.).
11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30 травня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А., яку ухвалою від 12 серпня 2019 року прийнято до провадження.
12. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 05 березня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. ОСОБА_1 з серпня 2001 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з листопада 2015 року - в Національній поліції на посаді заступника начальника відділу Суворовського ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.
14. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04 травня 2016 року №930 призначено службове розслідування за фактом отриманої інформації щодо грубого порушення позивачем Правил дорожнього руху, за результатами якого складено відповідний висновок від 25 травня 2016 року.
15. У ході службового розслідування встановлено, що 03 травня 2016 року приблизно о 01 год 20 хв по пр-ту Добровольського, 34 у м.Одесі екіпажем патрульної поліції був зупинений автомобіль «Nissan Micra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням заступника начальника відділу Суворовського ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області - майора поліції ОСОБА_1 , який у порушення вимог п.п. 2.1 «а», 2.1 «б», 2.5, 2.9 «а» Правил дорожнього руху керував транспортним засобом без відповідних документів та з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей та обличчя, невиразна мова).
16. Для встановлення факту вживання алкоголю та ступеню алкогольного сп`яніння позивачеві було запропоновано пройти тест за допомогою прибору контролю тверезості «Драгер» або проїхати до медичного закладу для проведення медичного огляду з метою встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння. Проте останній, у порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, від проходження тесту та медичного огляду категорично відмовився.
17. Також ОСОБА_1 відмовився від надання документів, що засвідчують його особу, мотивуючи їх відсутністю, у зв`язку з чим був доставлений до Суворовського ВП, де, скориставшись особистою обізнаністю щодо розташування приміщень, самостійно піднявся на третій поверх, зайшов до кабінету №29, де зачинився із середини та виключив мобільний телефон.
18. Про вказану подію було повідомлено УВБ в Одеській області та відділ УКЗ Головного управління Національної поліції в Одеській області, по прибуттю працівників яких позивач поводив себе негідно, відмовлявся відчиняти двері, створюючи перешкоди у роботі працівникам Управління патрульної поліції в м.Одесі.
19. Тільки після прибуття працівника РСС Суворовського ВП двері були відчинені дублікатом ключа та працівники Управління патрульної поліції в м.Одесі склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), від підписів у якому останній відмовився.
20. На підставі висновку службового розслідування, за грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, пунктів 2.5, 2.9 Правил дорожнього руху та Присяги працівника поліції, що виразилося у керуванні 03 травня 2016 року транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, непред`явленні відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмові від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння, особистій безвідповідальності у спробі уникнення від складання адміністративних матеріалів, відмові виконати вказівки працівників апарату ГУНП та НПУ, виявленні неповаги до патрульних поліцейських, а також у невиході на службу без поважних причин, відповідно до статей 2, 13, пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Головним управлінням Національної поліції в Одеській області 03 червня 2016 року прийнято наказ №1271 про звільнення майора поліції ОСОБА_1 - заступника начальника відділу Суворовського ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.
21. На підставі наказу від 03 червня 2016 року №1271, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 30 червня 2016 року №581 о/с позивача з 01 липня 2016 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
22. На дату звільнення ОСОБА_1 , останній перебував на лікарняному, що підтверджується довідками Комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5», Комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня», довідкою про тимчасову непрацездатність військовослужбовця, співробітника МВС України, студента, учня, виданою Комунальною установою «Міська поліклініка №29», та довідкою Комунальної установи «МКЛ №11, які зараховані в якості лікарняних листків у профільній лікарні відповідача.
23. Наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, встановлено постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 18 серпня 2016 року в справі №522/8620/16-п, яка набрала законної сили 30 серпня 2016 року та якою провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.
26. У статті 1 Закону №580-VIII закріплено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
27. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (стаття 2 Закону №580-VIII).
28. Згідно з частиною першою статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
29. Зміст Присяги працівника поліції закріплений у статті 64 Закону №580-VIII, відповідно до частини першої якої особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».
30. Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
31. Поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (частина перша статті 18 Закону №580-VIII).
32. У частинах першій та другій статті 19 Закону №580-VIII закріплено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
33. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
34. Відповідно до пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію»» від 23 грудня 2015 року №901-VIII до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
35. Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
36. У статті 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
37. Службова дисципліна відповідно до частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
38. У частинах першій та другій статті 5 Дисциплінарного статуту закріплено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
39. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
40. Порядок накладання дисциплінарних стягнень встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов`язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням. Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
41. Порядок проведення службових розслідувань регулюється Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція №230).
42. Відповідно до частин першої та другої статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
43. За приписами частин першої та другої статті 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
VІІІ. Позиція Верховного Суду
44. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
45. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
46. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
47. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
48. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
49. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.
50. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
51. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
52. Наявність чи відсутність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку встановлюється за результатами проведеного службового розслідування, яким у даній справі, серед іншого, установлено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме: керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, непред`явлення відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмова від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння, особиста безвідповідальність у спробі уникнення від складання адміністративних матеріалів, відмова виконати вказівки працівників апарату ГУНП та НПУ, виявлення неповаги до патрульних поліцейських.
53. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність факту скоєння майором поліції ОСОБА_1 - заступником начальника відділу Суворовського ВП в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області вчинків, що свідчать про порушенням ним вимог статті 7 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону №580-VIII та Присяги працівника поліції, що встановлено за результатами проведеного службового розслідування.
54. Верховний Суд не має обґрунтованих підстав уважати, що за встановлених у цій справі обставин відповідач свого обов`язку не виконав. Право вибору виду дисциплінарного стягнення відповідно до приписів статей 13, 14 Дисциплінарного статуту належить відповідній особі з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.
55. Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій належним чином обґрунтували свій висновок про правомірність застосування відповідачем до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби. Оскаржуваний наказ видано відповідачем на підставі всебічного, об`єктивного дослідження обставин та за результатами проведення службового розслідування, стягнення накладено співмірно із тяжкістю вчиненого проступку.
56. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно відхилили доводи позивача щодо протиправності проведення службового розслідування з огляду на те, що в період його проведення позивач перебував на лікарняному, оскільки ні Дисциплінарним статутом, ні Інструкцією №230 не заборонено проведення службового розслідування в період тимчасової непрацездатності особи, відносно якої проводиться службове розслідування.
57. Також судами встановлено, що відповідачем дотримано право позивача на надання пояснень в ході службового розслідування, проте останній таким правом не скористався та відмовився від надання пояснень, про що посадовими особами відповідача складений акт про відмову від надання пояснень від 23 травня 2016 року. Будь-які пояснення чи клопотання щодо перенесення строків службового розслідування позивач на адресу відповідача не подавав.
58. ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на те, що за рішенням суду його не було притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому відповідач безпідставно звільнив його із займаної посади на підставі встановлених у ході службового розслідування обставин. Проте такі доводи Верховний Суд не бере до уваги, оскільки постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 18 серпня 2016 року в справі №522/8620/16-п, яка набрала законної сили 30 серпня 2016 року, встановлено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП, що жодним чином не спростовує встановлених у ході службового розслідування обставин.
59. Сам факт не притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ніяким чином не ототожнюється з відсутністю в його діях порушення службової дисципліни. Адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними і самостійними видами відповідальності особи.
60. Спірним питанням у цій справі залишається правомірність реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту, у період тимчасової непрацездатності поліцейського.
61. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що чинне законодавство не передбачає можливості накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції у період тимчасової непрацездатності поліцейського.
62. Реалізація такого дисциплінарного стягнення у разі тимчасової непрацездатності поліцейського можлива лише у день прибуття його до місця проходження служби, після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.
63. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на дату звільнення позивача, останній перебував на лікарняному.
64. За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуваний наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області - генерала поліції 3 рангу Лорткіпанідзе Г. від 30 червня 2016 року №581 о/с у частині винесення його у період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 є таким, що винесений передчасно і суперечить нормам Дисциплінарного статуту виключно в частині визначення дати звільнення позивача зі служби.
65. У той же час Верховний Суд констатує, що позивач, будучи працівником поліції, вчинив проступок, який негативно впливає на імідж та репутацію Національної поліції України, підриває довіру населення до поліцейських та є істотним порушенням службової дисципліни і за своїм змістом оскаржуваний наказ від 30 червня 2016 року №581 о/с є правомірним, таким, що відповідає вимогам Дисциплінарного статуту, способом реалізації накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
66. З огляду на тяжкість вчиненого ОСОБА_1 проступку та зважаючи на те, що у цьому випадку наявність самого лише факту винесення відповідачем оскаржуваного наказу у період тимчасової непрацездатності позивача не є достатньою підставою для поновлення його на роботі, Верховний Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача на працю є зміна дати звільнення зі служби в поліції відповідно до приписів частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту із зазначенням дати звільнення зі служби - наступного робочого дня, після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, тобто 02 серпня 2016 року.
67. При касаційному розгляді справи ураховано позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 20 листопада 2019 року в справі №823/810/17 та від 13 січня 2020 року в справі №823/411/17 і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.
68. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених ними обставин справи.
69. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
IХ. Судові витрати
70. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року в справі №815/4478/16 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
С. А. Уханенко