ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2020 року
м. Київ
справа № 815/500/15
касаційне провадження № К/9901/14537/18
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 (суддя - Кравченко М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 (головуючий суддя - Скрипченко В.О., судді - Золотніков О.С., Осіпов Ю.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛС Глобал» (далі - Товариство) до Одеської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - Казначейство) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці та Казначейства, у якому з урахуванням уточнень просило: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500040001/2014/410040/2 від 20.09.2014; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2014/00200 від 20.09.2014; зобов`язати Казначейство повернути надмірно сплачені податки у загальній сумі 97596,04 грн.; зобов`язати Митницю надати висновок за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 882/1188.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України. Митниця витребувала додаткові документи, відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи картку відмови та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати, та зобов`язати Митницю повернути сплачені Товариством платежі у якості фінансових гарантій для випуску товарів у вільний обіг.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 12.10.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № 500040001/2014/410040/2 від 20.09.2014; визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2014/00200 від 20.09.2014. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що Товариство для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надало усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки, та містили відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; Митниця не надала доказів на підтвердження наявності у неї законодавчо визначених підстав для витребування у Товариства додаткових документів; Митниця безпідставно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за другорядним методом. Також суд виходив з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що він не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного органу надмірно сплачені митні платежі.
Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.03.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів; здійснивши аналіз попередніх митних оформлень та рішень інших митних органів щодо митного оформлення подібних товарів, було з`ясовано, що на ідентичний товар наявна інша цінова інформація щодо імпортних операцій по митних деклараціях № 500040001/14/15582 від 12.09.2014 та № 500040001/14/10915 від 27.06.2014. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Митного кодексу України.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2020 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 28.07.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 22.07.2014 між Товариством (покупцем) та Fuji Industries Limited (КНР) (продавцем) був укладений контракт №22/07-СH-ULC, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар згідно специфікацій, проформ-інвойсів або інвойсів, які є невід`ємними частинами цього договору (пункту 1.1 статті 1); кількість товару та ціна за одиницю товару визначається продавцем та зазначається в специфікаціях, проформ-інвойсах або інвойсах, які є невід`ємними частинами цього договору (пункт 2.2 статті 2); покупець зобов`язується оплачувати 100%-ву вартість отриманого товару протягом 60-ти банківських днів прямим банківським платежем на рахунок продавця з моменту підписання повідомлення про доставку партії вантажу та інформування продавця про здійснений платіж з наданням по факсу платіжного документа зі штампом банку продавця (пункту 3.3 статті 3); кількість товару продавець відображає у рахунку (пункт 4.1 статті 4).
Товариство для здійснення митного оформлення поставленого по контракту №22/07-СH-ULC від 22.07.2014 товару (полотно трикотажне з синтетичних волокон, полотняного переплетення, пофарбоване, завширшки 1,5 м, тканини з поліефірних штапельних волокон, змішаних головним чином або винятково з штапельними волокнами з віскози) подало до Митниці митну декларацію форми МД-2 № 500040001/2014/016412. Митну вартість товарів Товариство визначило за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів Товариство подало до Митниці: контракт № 22/07-CH-ULS від 22.07.2014, експортну декларацію КНР № 223120140913567562 з перекладом, інвойс № 11/08-14-UKR-ULS-3, пакувальний лист № 7125645-3, прайс-лист від 08.08.2014 року, коносамент від 17.08.2014 року № KKLUNB7306805, висновок експерта № 51-26/09-2014 від 17.09.2014, акт про зважування від 17.09.2014 та інші документи.
За результатами візуальної перевірки документів Товариство було повідомлене Митницею, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: дані щодо вагових характеристик зазначених у пакувальному аркуші № 7125645-3 від 11.08.2014 містять розбіжності з даними, вказаними в коносаменті від 17.08.2014 № KKLUNB7306805; в прайс-листі виробника від 08.08.2014 неоднозначно вказано за яку саме одиницю виміру визначено ціну товарів; у інвойсі № 11/08-14-UKR-ULS-3 від 11.08.2014 не вказано вагові характеристики товару, в той час як п.4.1 контракту № 22/07-CH-ULS від 22.07.2014 року передбачає відображення кількості товару у рахунку.
Митниця повідомила Товариство про виявлені розбіжності та запропонувала надати протягом 10 календарних днів такі додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації та розрахунок ціни (калькуляцію).
Товариство на пропозицію надати додаткові документи електронним повідомленням повідомило Митницю про неможливість протягом 10 днів надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості у зв`язку з відсутністю таких документів та просило прийняти рішення на підставі наявних документів.
20.09.2014 Митниця рішенням № 500040001/2014/410040/2 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, у якому вказала про неможливість визнання заявленої Товариством митної вартості товару та обґрунтування щодо вибору резервного методу визначення митної вартості. Також, Митниця зазначила, що на підставі аналізу наявної у митного органу інформації щодо митної вартості на товари, митне оформлення яких вже здійснене, Митниця здійснила коригування митної вартості до рівня митної вартості аналогічних товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість в застосуванні методу), митне оформлення яких вже здійснене, з заявленої декларантом товар № 1 з 3,86 доларів США/кг до 5,00 доларів США/кг (МД 500040001/14/15582 від 12.09.2014 року), товар № 2 з 3,85 доларів США/кг до 5,00 доларів США/кг, в тому числі за додаткову одиницю товару з 0,9732 доларів США/м.кв. до 1,2613 доларів США/м.кв. (МД 500040001/14/10915 від 27.06.2014 року).
Також, Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.09.2014 року № 500040001/2014/00200.
Товар, який надійшов за вказаним контрактом, було випущено у вільний обіг на підставі сплати позивачем фінансової гарантії.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що: декларант Товариство одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, тоді як Митниця не довела, що подані Товариством документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням положень контракту та інформації, вказаної у документах, поданих на підтвердження заявленої митної вартості, які містять однакові числові показники. При цьому, Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1). Також, суди виходили з того, що скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 та ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.
При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Т.М. Шипуліна В.В. Хохуляк