№ 815/6478/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №815/6478/17

адміністративне провадження №К/9901/55199/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколов В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року (Завальнюк І.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (судді: Ступакова І.Г.,Бітов А.І., Лук`янчук О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області (далі - відповідач ), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про скасування державної реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки Toyota Highlander, чорного кольору, д/н НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , інд НОМЕР_3 , 2011 року випуску; зобов`язати відповідача поновити державну реєстрацію вказаного автомобіля за позивачем.

В обгртування позовних вимог позивач зазначив, що 15 квітня 2014 року він придбав автомобіль марки Toyota Highlander чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 , ідентифікаційним номер двигуна НОМЕР_3 , 2011 року випуску та зареєстрував на своє ім`я у ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області. В квітні 2017 року, з метою подальшого продажу вказаного автомобіля, проведена експертиза, якою встановлено, що на автомобілі здійснено заміну ідентифікаційного номера кузова шляхом перебивання символів не в заводських умовах та нанесено маркування НОМЕР_2, ідентифікаційний номер двигуна НОМЕР_3 . Після виявлення вказаних обставин слідчим СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення № 12017160470001707 за статтею 290 КК України. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2017 року накладено арешт на вказаний транспортний засіб. 25 липня 2017 року позивач отримав повідомлення від ТСЦ 5142 РСЦ МВС України в Одеській області від 13 червня 2017 року про те, що реєстрацію транспортного засобу скасовано на підставі пункту 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388.

Позивач вважає вказане рішення таким, що порушує його право користування рухомим майном.

На переконання позивача, відповідач позбавив його права користуватися ТЗ, тобто правом, яке гарантоване Конституцією України. При цьому позивач опинився в такій ситуації внаслідок дій органу держави - ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, яким ТЗ було зареєстровано із перебитими символами. В даному випадку ризик помилки державного органу повинен покладатися на державу та її органи, а не на позивача, який покладався на легітимність та добросовісність дій державного органу під час придбання ТЗ. Оскаржуване рішення порушує законні права та інтереси позивача, оскільки унеможливлює користування ТЗ.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення судів мотивовані тим, що встановивши факт реєстрації транспортного засобу за підробленими документами, реєстраційний орган має усі правові підстави для скасування державної реєстрації транспортного засобу. Відтак відповідач правомірно прийняв висновок про скасування державної реєстрації спірного транспортного засобу, оскільки мав у наявності належні підтверджуючі докази, які встановлюють факт перебитих номерів кузова та двигуна автомобіля марки Toyota Highlander, чорного кольору, д/н НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , інд НОМЕР_3 , 2011 року випуску.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

На переконання позивача, прийняте Регіональним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області рішення про скасування державної реєстрації ТЗ фактично порушило положення статті 129 Конституції України та статті 533 КПК України, оскільки згідно з статтею 34 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ «Про дорожній рух» та пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 забороняється експлуатація (тобто користування) незареєстрованими транспортними засобами. Отже, скасування державної реєстрації транспортного засобу прирівнюється до позбавлення позивача права користування ним, що також прямо суперечать висновкам суду, які викладені в ухвалі від 27 квітня 2017 року у справі № 521/6503/17.

При цьому, скаржник зазначає, що у мотивувальній частині ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2017 року зазначено про відсутність підстав для заборони позивачу користуватись вказаним транспортним засобом.

Позиція інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на правомірність прийняття рішень судами попередніх інстанцій та відсутність підстав для їх скасування.

Рух касаційної скарги

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Білоус О.В., суддів: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 639/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоус О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

15 травня 2014 року позивач придбав автомобіль Toyota Highlander чорного кольору, д/н НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер двигуна НОМЕР_3 , 2011 року випуску.

15 травня 2014 року Центром ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області за ОСОБА_1 здійснено реєстрацію вказаного автомобіля Toyota Highlander.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 виявив бажання продати автомобіль Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 2011 року випуску, у зв`язку з чим 25 квітня 2017 року експертом НДЕКЦ за адресою: м. Одеса вул. Аеропортівська, 29а, проведена експертиза транспортного засобу.

В результаті проведення експертизи встановлено, що на автомобілі Toyota Highlander чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснена заміна ідентифікаційного номера кузова шляхом перебивання символів не в заводських умовах; маркування НОМЕР_2 нанесене не заводським способом, а також ідентифікаційний номер двигуна НОМЕР_3 нанесений не заводським способом.

В зв`язку з викладеним слідчим СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про скоєне правопорушення № 12017160470001707 за статтею 290 КК України.

Ухвалою Малиновського районного суду від 27 квітня 2017 року накладено арешт на автомобіль Toyota Highlander чорного кольору, д/н НОМЕР_1 . Заборонено розпоряджатися вказаними майном. Повернуто володільцю ОСОБА_1 вказаний автомобіль. Попереджено позивача, у володінні якого перебуває майно про кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт за статтею 388 КК України.

Регіональним сервісним центром МВС України 02 червня 2017 року затверджено висновок про скасування державної реєстрації автомобіля марки Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

25 липня 2017 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від Територіального сервісного центру 5142 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 13 червня 2017 року про скасування реєстрації легкового автомобіля марки Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 на підставі пункту 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388.

Не погоджуючись з рішенням про скасування державної реєстрації транспортного засобу автомобіля марки Toyota Highlander, чорного кольору, д/н НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , інд НОМЕР_3 , 2011 року випуску позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 34 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух»: державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Частина перша статті 37 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Згідно з абзацом другим пункту 7 вказаного Порядку №1388 експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Абзац четвертий пункту 15 Порядку №1388 передбачає, що державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не допускається. Перша державна реєстрація таких засобів, а також ввезених на митну територію України транспортних засобів, що розшукуються правоохоронними органами інших держав, не проводиться.

Відповідно до абзацу першого пункту 16 Порядку № 1388 на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки, що відповідають державному стандарту України: два номерні знаки - на автотранспорт, один - на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп, дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових і (або) звукових сигнальних пристроїв. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ідентифікаційний номер двигуна не зазначається.

Приписами абзацу третього пункту 40 Порядку № 1388 встановлено, що у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.

Відповідно до пункту 5.7 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція № 379), на підставі документів, що підтверджують встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин ТЗ, виявлення ТЗ, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в Центрі, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, або інформацію про реєстрацію яких не санкціоновано внесено до автоматизованої бази даних АІС Автомобіль та (або) Єдиного державного реєстру Державтоінспекції, працівники Центру оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку ТЗ і передають усі відповідні документи до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Системний аналіз вищевикладених приписів надає підстави вважати, що підставою для скасування державної реєстрації транспортного засобу є встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням.

З огляду на встановлений факт зміни ідентифікаційного номера кузова шляхом перебивання символів не в заводських умовах; маркування НОМЕР_2 нанесене не заводським способом, а також нанесення ідентифікаційного номеру двигуна НОМЕР_3 не заводським способом суд касаційної інстанції погоджується з правомірністю дій відповідача щодо скасування автомобіля марки Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до пункту 40 Порядку №1388 на підставі висновку експертного дослідження транспортного засобу НДЕКЦ МВС України в Одеській області від 25 квітня 2017 року № 16/5142/6/Д.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року № 815/3994/17.

При цьому Верховний Суд зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Позивач, наполягаючи на своїй добросовісності під час придбання ТЗ з перебитими номерами, фактично просить суд узаконити користування та експлуатацію ним джерела підвищеної безпеки, агрегати та вузли якого є предметом злочину за статтею 290 КК України. При цьому позивач не заперечує, що оскаржуване рішення про скасування реєстрації ТЗ переслідувало легітимну мету та прийнято згідно із законом, однак вважає останній «неякісним» внаслідок настання «несправедливих» наслідків для нього.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch v. the United Kingdom», заява №44277/98).

Слід зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Протоколу першого, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Справа «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06) - будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів"; питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (пункт 50); говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки", заява № 26449/95, пункт 54).

У справі «Трегубенко проти України» (заява №61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Тому, посилання позивача на недотримання державою справедливого балансу при скасуванні реєстрації ТЗ за ним, через що він втратив право користуватися належним йому майном є передчасним, оскільки чинним національним законодавством передбачений інститут компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в т.ч. за результатами відповідного судового розгляду. Позивач помилково ототожнює такі різні за своєю правовою природою інститути як реєстрація ТЗ, право власності на рухоме майно та заподіяна кримінальним правопорушенням шкода.

В даному випадку позивач можливо постраждав від злочину, в результаті чого став власником ТЗ зі зміненими номерами агрегатів та вузлів, який при продажі був оформлений відповідним державним органом. При цьому за даним фактом позивач звернувся лише 23 серпня 2017 року до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій.

Державна реєстрація ТЗ визначена Законом України «Про дорожній рух», який в свою чергу визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Реєстраційні дії щодо ТЗ в першу чергу здійснюються з метою державного обліку та контролю за використанням автомобілів, а не посвідчення права власності та користування рухомим майном.

Врегулювання процедури державної реєстрації ТЗ шляхом скасування реєстрації, яка заснована на злочинному походженні рухомого майна, сприяє протидії злочинності в Україні та не суперечить вимогам міжнародно-правових документів та практиці ЄСПЛ.

Натомість ЄСПЛ вважає, що втручання у право власності особи не суперечить принципу верховенства права навіть у випадку набуття права на майно, що підлягає конфіскації на законних підставах.

Отже, в даному випадку втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, оскільки безумовного здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та вилучення з дорожнього руху ТЗ, реєстрація якого заснована на злочинному походженні майна.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірного застосування до спірних правовідносин приписів пункту 40 Порядку № 1388 є помилковими, оскільки в даному випадку приписи пункту 40 Порядку № 1388 є чинними і у встановленому порядку не визнавались неконституційними, а отже є обов`язковими до виконання на всій території України, зокрема суб`єктами владних повноважень.

Таким чином Верховний Суд з урахуванням наведених правових норм актів національного законодавства в контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи із застосуванням практики Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необгрунтованість позовних вимог, оскільки скасовуючи державну реєстрацію ТЗ - автомобіля марки Toyota Highlander, чорного кольору, д/н НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , інд НОМЕР_3 , 2011 року випуску, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Отже, оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М.Соколов