ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа №815/6803/17
касаційне провадження № К/9901/58649/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді - Градовський Ю.М., Лук`янчук О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі - Товариство) до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000108/2 від 24.07.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00823 від 24.07.2017.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначені причини, які не свідчать про не правильність визначення митної вартості товару декларантом. Клас товару не впливає на його митну вартість, оскільки код товару для обох класів ідентичний та клас товару зазначений в інвойсі, а тому його зазначення в декларації не обов`язкове. Дані бази ЄАІС не можуть бути достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних Товариства щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, та не можуть бути використані в якості належного доказу.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14.03.2018 у задоволенні позову відмовив повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Митниця, приймаючи спірне рішення, запропонувала декларанту Товариства надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, провела консультацію з декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями, а тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів прийняла обґрунтоване рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом, зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожен з методів, що передує методу, обраному митним органом. Також, суд першої інстанції зазначив, що відсутність перекладу митної декларації країни відправлення виключало можливість перевірки Митницею числового значення заявленої митної вартості.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.07.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000108/2 від 24.07.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00823 від 24.07.2017.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (другорядним) методом. Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що у Державному класифікаторі продукції та послуг, який є систематизованим зведенням назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації, взагалі відсутнє розподілення товару, який ввозив позивач, по класах, а згідно цього класифікатора для персиків визначений єдиний код - 0809309000 та одна позиція без виділення класів вказаного товару.
Митниця оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 18.10.2018 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на правомірність дій Митниці щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови, оскільки під час митного контролю за МД № UA500060/2017/012017 від 24.07.2017, поданої позивачем, АСАУР сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення Митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах; у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Відповідач вважає, що зазначені обставини не були враховані судом апеляційної інстанції. Зокрема, на думку Митниці, у поданих декларантом документах містились розбіжності та були відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у поданих до митного оформлення документах , зокрема, у копії митної декларації країни відправлення від 19.07.2017 № 17GREX410100045580, не визначено клас товару, тоді як у декларації, поданій Товариством до митного оформлення, останній вказав персики класу А, В. Також, Митниця вказує на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме: рівень митної вартості товару № 1 митної декларації є більшим (митні декларації від 15.07.2017 № UA500060/2017/011342, від 15.07.2017 № UA102150/2017/203185) та становить 0,55 дол. США/кг нетто, ніж заявлений декларантом - 0,53 дол. США/кг нетто; рівень митної вартості товару № 2 митної декларації є більшим (митна декларація від 14.07.2017 № UA125220/2017/706544) та становить 0,75 дол. США/кг нетто, ніж заявлений декларантом - 0,66 дол. США/кг нетто; рівень митної вартості товару № 3 митної декларації є більшим (митна декларація від 14.07.2017 № UA125220/2017/706544) та становить 0,75 дол. США/кг нетто, ніж заявлений декларантом - 0,49 дол. США/кг нетто. В обґрунтування своїх вимог Митниця ДФС посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 52-55 58 254 256 337 Митного кодексу України.
Товариство не скористалося своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.09.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 20.09.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 05.07.2017 Товариством (покупець) та Фірма "FRUTOPOLIS S.A." (Греція) (продавець) був укладений контракт на поставку №341/17, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, вказаний у інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в контракті. Пунктом 1.2 контракту передбачено, що поставка товару відбувається партіями, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами та визначається в замовленні, наданому покупцем. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, вказаної в інвойсі по кожній партії товару.
Відповідно до умов контракту Фірма "FRUTOPOLIS S.A." поставила Товариству партію товару за специфікацією №18 від 19.07.2017, а саме:
- персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках 1440шт., на 18 дерев`яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - Фірма "FRUTOPOLIS S.A.", вага "брутто" - 15719 кг, вага "нетто" - 14729 кг., на загальну суму: 5449,73 Євро, де 0,37 Євро за 1 кг без урахування транспортних витрат;
- нектарини свіжі, класу А, у пластикових ящиках 477 шт., на 7 дерев`яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - Фірма "FRUTOPOLIS S.A.", вага "брутто" - 5221 кг, вага "нетто" - 4877 кг., на загальну суму: 240,96 Євро, де 0,48 євро за 1 кг, без урахування транспортних витрат;
- нектарини свіжі, класу В, у пластикових ящиках 50 шт., на 1 дерев`яному піддоні, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - Фірма "FRUTOPOLIS S.A.", вага "брутто" - 566 кг, вага "нетто" - 562 кг, на загальну суму: 173,58 Євро, де 0,33 Євро за 1 кг, без урахування транспортних витрат.
24.07.2017 Товариство подало до Митниці митну декларацію № UA500060/2017/012017 від 04.08.2017, в якій визначило митну вартість товарів, що імпортуються, за ціною контракту №341/17 від 05.07.2017.
На підтвердження митної вартості задекларованих товарів декларантом Товариства було надано митному органу: зовнішньоекономічний контракт №341/17 від 05.07.2017; специфікацію №18 від 19.07.2017; інвойс №074 від 19.07.2017; прайс-листи; пакувальний лист; сертифікат походження товару; митну декларацію країни відправлення; документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспорті витрати, книжка МДП) та інші.
В свою чергу, на електронну адресу декларанта надійшло повідомлення, в якому митний орган повідомив про виявлення в поданих документах розбіжностей та запропонував протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару сировини. Також, Митниця зазначила про необхідність надання перекладу копії митної декларації країни відправлення на українську мову відповідно до статті 254 Митного кодексу України.
Причиною витребування Митницею додаткових документів в порядку частини третьої статті 53 Митного кодексу України слугували наступні обставини: у декларації країни відправлення від 19.07.2017 № 17GREX410100045580 не визначено клас товару (А,В), що не дає змоги перевірити його вартість.
На вимогу митного органу позивач відповідачу повідомлення № 2407-2 від 19.07.2017, в якому вказав про відсутність можливості подати додаткові документи протягом 10 днів, а також зазначив про те, що клас товару зазначений в пакувальному листі №74 від 19.07.2017, де зазначено клас по кожному товару у митній декларації.
24.07.2017 Митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000108/2, у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00823.
Скориставшись положеннями частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, позивач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії, проте подав до Митниці скаргу та додаткові документи у підтвердження заявленої митної вартості товару, однак у її задоволенні було відмовлено.
Відповідно до статей 49 50 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Митний кодекс України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.
Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, зокрема, щодо відсутності в декларації країни відправлення інформації щодо класу товару (А,В) судами було встановлено, що крім інвойсу та експортної митної декларації декларантом надано специфікацію до контракту на постачання товару, прайс-листи виробника товару та пакувальний лист, в яких зазначено розподілення товару на класи. Тобто, з наданих позивачем документів митний орган мав можливість встановити клас товару, який ввозився Товариством.
Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відсутність розподілення товарів по класах не є визначальним для підтвердження митної вартості товару, оскільки в Державному класифікаторі продукції та послуг (систематизоване зведення назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації), затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відсутнє розподілення товару, який ввозив позивач, по класах.
Державний класифікатор продукції та послуг узгоджується із Statistical classification of Products by Activity (CPA) (Статистичною класифікацією продукції та послуг за видами діяльності) редакції 2008 року до рівня підкатегорій, а також з PRODucts of the European COMmunity (PRODCOM) (Переліком промислової продукції Європейського Союзу) редакції 2008 року на рівні позицій; узгоджено з ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" (далі - КВЕД). У державному класифікатору продукції та послуг продукція/послуга - це результат окремого виду економічної діяльності відповідно до КВЕД, тобто кожному угрупованню видів економічної діяльності за КВЕД на ієрархічних рівнях "секція - клас" відповідає угруповання (одне чи кілька) продукції, яка є результатом його виконання; пов`язано з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що відображено через посилання на відповідні коди УКТЗЕД.
Так, згідно вказаного вище Державного класифікатору продукції та послуг, товару «персики» визначений єдиний код « 0809309000» та одна позиція у класифікаторі, товару «нектарини» визначений єдиний код « 0809301000» та одна позиція у класифікаторі, без розподілення вказаних товарів на класи А і В.
Відсутність розподілення товару на класи не є розбіжностями у числових значеннях митної вартості товару, які б унеможливили визначення митної вартості за першим методом - ціною контракту.
В свою чергу, декларація країни відправлення від 19.07.2017 №17GREX410100045580 містить в собі всі дані, які дають можливість встановити факт того, що вказані в ній товарі експортуються за контрактом від 05.07.2017 №341/17 на підставі інвойсу від 19.07.2017 №074.
Крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення».
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. При цьому, декларація країни відправлення була оформлена не позивачем, а продавцем товарів - Фірмою "FRUTOPOLIS S.A." у відповідності до вимог Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), яка не визначає вимог для оформлення такого виду товарів, як персики та нектарин, по класам якості.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв`язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що Товариством було подано до Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Отже, рішення суду апеляційної інстанції щодо скасування рішення Митниці про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін.
При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду відхиляє як безпідставні, посилання скаржника на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме: рівень митної вартості товару № 1 митної декларації є більшим (митні декларації від 15.07.2017 № UA500060/2017/011342, від 15.07.2017 № UA102150/2017/203185) та становить 0,55 дол. США/кг нетто, ніж заявлений декларантом - 0,53 дол. США/кг нетто; рівень митної вартості товару № 2 митної декларації є більшим (митна декларація від 14.07.2017 № UA125220/2017/706544) та становить 0,75 дол. США/кг нетто, ніж заявлений декларантом - 0,66 дол. США/кг нетто, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконані всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлене обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду апеляційної інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова