ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2020 року
Київ
справа №816/538/16
адміністративне провадження №К/9901/6545/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
заяву Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2017 року (судді Приходько І.В., Бухтіярова І.О., Веденяпін О.А.) по справі № 816/538/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Арія» до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Арія» (далі - позивач, ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Арія») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2016 № 0000052202, № 0000072202.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2016в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2016 № 0000052202 та задоволено позовні вимоги в цій частині: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.03.2016 № 0000052202. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції переглядалося в частині задоволених позовних вимог.
Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області звернулася до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 у справі № 816/538/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Арія» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
У заяві відповідач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2016.
У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Юрченко В.П.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача у справі ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області на ГУ ДФС у Полтавській області.
Розглянувши подане позивачем клопотання, суд приходить до висновку щодо його задоволення в порядку, встановленому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
В якості підстав для перегляду судового рішення за пунктом першим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44, статті 198, статті 121 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. На підтвердження зазначеного надає копію судових рішень цього ж суду від 15.10.2014 у справі № 2а-5722/12/0170/1, від 31.08.2016 у справі № 2а-10574/10/2670, від 21.01.2015 у справі № 2а-8862/112/0170/7, від 13.01.2016 у справі № 0670/1865/12, від 17.03.2015 у справі № 826/16962/13-а, від 20.04.2016 у справі № 804/19861/14, прийнятих за подібних обставин та предмета спору.
Суди попередніх інстанцій установили, що в період з 11.02.2016 по 22.02.2016, на підставі направлення від 16.02.2016 № 174, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1, пунктом 78.2, абзацом 2 статті 78, статтею 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказів від 11.02.2016 № 167 та № 191, посадовою особою ДПІ у м. Полтаві була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ВКК «Арія» з питань правомірності проведених господарських відносин з ТОВ «Лайфіт» за червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 29.02.2016 № 560/16-01-14-01/23560575 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.5, 44.6 статті 44, статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання за червень 2015 року всього на суму 2 127 440 грн. та завищення від`ємного значення за червень 2015 року на суму 49 848 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 15.03.2016 були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000052202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3 191 160 грн., з яких 2 127 440 грн. - за основним платежем та 1 063 720 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000072202, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 020 грн.
Крім того, судами встановлено, що 11 лютого 2015 року о 16:50 год. фахівцями ДПІ у м. Полтаві на підставі наказу від 11.02.2016. №167 та направлення від 11.02.2016. №66 на проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ ВКК «Арія» з питань правомірності проведених господарських відносин з ТОВ «Лайфіт» за червень 2015 року, здійснено вихід на податкову адресу ТОВ ВКК «Арія» для вручення копії наказу від 11.02.2016 №66 та пред`явлення направлення від 11.02.2016 №66.
В зв`язку з відрядженням посадових осіб ТОВ ВКК «Арія», ДПІ у м. Полтаві наказом від 11.02.2016 №191 внесено зміни до п.1 наказу №167 від 11.02.2016, щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ ВКК «Арія» з питань правомірності проведених господарських відносин з ТОВ «Лайфіт» за червень 2015 року, терміном 5 робочих днів з 16.02.2016р.
16.02.2016 року позивач повідомив податковий орган, що первинні документи, що підтверджують фінансово-господарські відносини ТОВ ВКК «Арія» з ТОВ «Лайфіт» за червень 2015 року викрадені. На підтвердження зазначених обставин надав Витяг з кримінального провадження № 12016170030000182 від 12.02.2016.
Як вбачається з акту перевірки від 29.02.2016 № 560/16-01-14-01/23560575, підставами для донарахування позивачу зазначених податкових зобов`язань слугували твердження перевіряючих про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Лайфіт», оскільки, на переконання податкового органу, правочин укладений позивачем із вказаним суб`єктом господарювання було укладено без мети настання реальних наслідків обумовлених ним. Оскільки до перевірки не було надано необхідного обсягу первинних документів.
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду.
У справі, що розглядається суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення. В матеріалах справи в повному об`ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Крім того, судом зазначено, що право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).
В рішенні Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 у справі № 2а-5722/12/0170/1, суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що за відсутності у постачальника об`єктивних умов для виконання розглядуваних операцій (основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо) наявні в матеріалах справи документи не є достатніми для підтвердження як існування активу, так і його фактичного руху на шляху до платника податків-набувача. Використання позивачем придбаних будівельних матеріалів у ході провадження своєї господарської діяльності у сфері будівництва не є підтвердженням отримання цих товарів саме від ПП «Антарес-К». У постачальника були відсутні основні фонди для надання послуг з механізмів, будівельної техніки та транспортних засобів, тоді як відповідні об`єкти основних фондів були в наявності у Товариства.
У справі № 2а-10574/10/2670 Вищий адміністративний суд України погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з Приватним підприємством «ЗМВ-Сервіс», Приватним підприємством «Укрпостач», Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мірта», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс С-К», не підтверджено факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на відсутність фактичного переміщення товарно-матеріальних цінностей, відсутність складських ресурсів необхідних для зберігання таких товарно-матеріальних цінностей, відсутність документів щодо транспортування, зберігання та подальшої реалізації придбаного товару. Судами також обґрунтовано взято до уваги обставини щодо неможливості виконання контрагентами спірних операцій з огляду на відсутність у підприємств основних засобів, необхідних для ведення господарської діяльності.
У рішенні Вищого адміністративного суду України від 21.01.2015 у справі 2а-8862/12/0170/7 суд прийшов до висновку щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами з огляду на встановлені у судовому процесі обставини щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, їх відсутність за місцезнаходженням, участі в схемах незаконної податкової мінімізації, реєстрації ПП «Сіті Буд» ОСОБА_1 за винагороду, відсутності фактичної діяльності з боку цього підприємства. Надані позивачем податкові накладні на підтвердження суми податкового кредиту не містять інформації щодо особи, яка склала податкову накладну. У судовому процесі позивачем не були надані докази транспортування міні-АТС від КП «Альянс», будівельних матеріалів, використання яких вказано в актах приймання виконаних будівельних робіт (форма Кб-2), складених з посиланням на поставку підрядних послуг від ПП «Сіті Буд».
Вищий адміністративний суд України у справі № 0670/1865/12 відмовив у задоволенні позовних вимог товариству, виходячи з того, що позивачем як на запит відповідача, так і під час перевірки, не було надано документів, які б підтверджували правомірність включення позивачем сум податкового кредиту (такі документи були надані позивачем лише в процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, а відтак у суду не було підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. З огляду на відсутність під час перевірки документів, які б підтверджували підстави для збільшення суми податкового кредиту в податковій декларації за вересень 2011 року на 86 120,00 грн., контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, діяв у відповідності з нормами ПК.
У справі 826/16962/13-а Вищий адміністративний суд України, застосувавши положення пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, прийшов до висновку, що враховуючи відсутність на момент проведення перевірки первинної документації та ненадання платником податків належних доказів на підтвердження виїмки документації правоохоронними органами, податковим органом правомірно донараховані позивачу грошові зобов`язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями та застосовано штраф у розмірі 510 гривень.
Вищий адміністративний суд України у справі 804/19861/14, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, застосував правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі № 21-421а11, згідно якої податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Під час розгляду вказаної справи судами було встановлено, що засновник та директор ТОВ «Батіман» Голенко Л.О. заперечив свою причетність до реєстрації та діяльності очолюваної ним юридичної особи, що свідчить про нелегальний характер такої діяльності; у контрагентів позивача відсутні трудові та матеріально-технічні ресурси для виконання зобов`язань перед позивачем; подані платником первинні документи не дозволяють встановити порядку транспортування товару, осіб, які безпосередньо відвантажували та приймали товар, тощо, а відтак правочини між позивачем та названими постачальниками мали фіктивний характер та не були спрямовані на настання відповідних ним правових наслідків. Доводи позивача про неможливість надати витребувані документи, у зв`язку з вилученням (виїмкою) у 2012 році правоохоронними органами, не підтверджені протоколом виїмки, який міг би бути підставою для підтвердження вилучення документів позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Лінктехсервіс».
Відтак, у заяві про перегляд судового рішення податковим органом порушується питання про різне застосування норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит, а також про підтвердження/непідтвердження платниками податку товарності господарської операції належними і допустимими доказами.
Крім того, в межах розгляду даної справи податковим органом ставиться питання щодо неоднакового застосування норм матеріального права, якими встановлено порядок проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки у випадку ненадання платником податку первинних бухгалтерських документів під час проведення перевірки, в зв`язку з їх втратою (викраденням).
Обов`язок контролюючого органу здійснювати виїзну перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК прирівнюється до їх відсутності.
При цьому, нормами Податкового кодексу України, зокрема, пунктів 44.5 та 44.7 статті 44 передбачені процедури захисту прав платника податків у разі неналежного виконання посадовими особами контролюючого органу обов`язку врахувати при перевірці всі документи, надані платником податків та у випадку втрати документів із встановленням строку на їх відновлення.
Разом з тим, в судових рішеннях, наданих до порівняння, судами не було встановлено наявності обставин, які б підтверджували про дотримання позивачем процедури повідомлення податкового органу про втрату документів чи їх вилучення, в зв`язку з чим суди дійшли висновку про можливість застосування положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.
Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв`язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Із зіставлення рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішенням на яке робиться посилання як на приклад неоднаковості у правозастосуванні, вбачається, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення в оскарженому рішенні були оцінені як такі, що документально підтверджують фактичність, товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку (позивачу) сформувати податковий кредит за такими господарськими операціями, а в порівняних рішеннях - як такі, що не давали для цього підстав.
Наведене вище дає можливість дійти до висновку, що рішення Вищого адміністративного суду України додані на обґрунтування заяви, прийняті судами за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
За таких обставин, керуючись статтями 235-242 244 244-1 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2017 року по справі № 816/538/16 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко