ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 816/686/17
касаційне провадження № К/9901/40477/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 (суддя Клочко К.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (головуючий суддя - Зеленський В.В.; судді: Чалий І.С., П`янова Я.В.) у справі № 816/686/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2017 № 0003651404.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 01.06.2017 адміністративний позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.09.2017 залишив постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Полтавській області оскаржило їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Полтавській області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 226.2, 226.11 статті 226, пункту 228.9 статті 228 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, зазначає, що встановлений під час проведення контрольного заходу факт знаходження з метою реалізації на вітрині в ресторані, який належить позивачу, алкогольної продукції із закінченим терміном придатності в повній мірі підтверджується поданими відповідачем документами.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ресторану «Хутірець», розташованого за адресою: Обухівський район, с. Підгірці, вул. Боровикова, 88, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , результати якої оформлено актом від 14.12.2016 № 3166/1000/14/2470403587.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на зберігання з метою реалізації алкогольних напоїв, маркованих недійсними (не встановленого зразка) марками акцизного податку.
Зокрема, під час контрольного заходу виявлено факт зберігання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з метою реалізації алкогольних напоїв із закінченим терміном придатності, а саме: пляшки вина « Малезан Медок», 0,75 л., за ціною 279,94 грн., дата виготовлення 08.08.2011, термін придатності 5 років, акцизна марка ААВФ094769 12/11; двох пляшок вина «Тейлорс 10 років Тауні», 0,75 л., за ціною 398,20 грн., дата виготовлення 26.02.2013, термін придатності 2 роки, акцизні марки ААФФ015424 10/12 та АААА015571 10/12; двох пляшок вина «Тейлорс 20 років Тауні», 0,75 л., за ціною 490,53 грн., дата виготовлення 23.08.2013, термін придатності 2 роки, акцизні марки АААС002602 10/12 та АААС002601.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2017 № 0003651404, згідно з яким до позивача на підставі абзацу шістнадцятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.
Відповідно до пунктів 226.1, 226.2, 226.3 статті 226 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.
Підприємства, які виробляють вина виноградні з додаванням спирту та міцні, вермути, інші зброджені напої з додаванням спирту, суміші із зброджених напоїв з додаванням спирту, суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями з додаванням спирту, сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виробництві яких використовується спирт етиловий (підпункт 222.1.3 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Отже, марками відповідного зразка є марки, які відповідають сумі акцизного податку на дату розливу продукції.
У справі, яка розглядається, фінансові санкції згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії застосовано до позивача відповідно до абзацу шістнадцятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за змістом якого в разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Тобто, законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу саме за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
При цьому немаркованими вважаються алкогольні напої, за які не сплачено або сплачено не в належному розмірі (на момент розливу) акцизний податок, а підставою для притягнення до відповідальності згідно із наведеними положеннями є ухилення від сплати акцизного податку.
Натомість ототожнення контролюючим органом факту зберігання в господарській одиниці позивача пляшок вина, в яких сплив термін придатності до споживання, із зберіганням алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка не відповідає правильному змісту наведеного правового регулювання.
Також, варто враховувати, що відповідно до пункту 24 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII строк (термін) придатності - це строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.
За правилами частин чотирнадцятої, п`ятнадцятої, дев`ятнадцятої Закону України від 16.06.2005 № 2662-IV «Про виноград та виноградне вино» гарантійні терміни зберігання вин шампанських, ігристих та тихих, коньяків України, які встановлено чинними стандартами та нормативною документацією, є мінімальними термінами, протягом яких виробник несе відповідальність за невідповідність показників якості продукції нормативним вимогам, і не є термінами придатності виноробної продукції до споживання.
Виробники виноробної продукції мають право встановлювати власні гарантійні терміни зберігання окремих найменувань вин шампанських, ігристих та тихих, коньяків України, які перевищують мінімальні гарантійні терміни, встановлені чинними стандартами та нормативною документацію, з обов`язковою відповідальністю за відповідність їх якості нормативним вимогам. Власні гарантійні терміни повинні бути внесені у розроблені виробником технологічні інструкції на окремі найменування продукції, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, у встановленому порядку.
Вина шампанські, ігристі та тихі, вермути, коньяки України і бренді, в яких після закінчення гарантійних термінів зберігання не з`явилося помутніння чи видимого осаду, придатні для подальшого зберігання та реалізації.
Отже, зазначений виробником на етикетках пляшок вин термін зберігання є мінімальним терміном, протягом якого виробник гарантує відповідність продукції вимогам нормативно-правових актів щодо її якості та безпеки.
Тобто, поняття «гарантійний строк зберігання» не є тотожним поняттю «термін придатності», а тому закінчення гарантійного строку зберігання вин автоматично не обумовлює закінчення строку придатності таких вин до споживання за умови відсутності ознак помутніння та видимого осаду.
Такий висновок узгоджується з вимогами, передбаченими Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 15 яких встановлено, що вина шампанські, ігристі та тихі, вермути, коньяки України і бренді, в яких після закінчення гарантійних строків зберігання не з`явилося помутніння чи видимого осаду, придатні для подальшого зберігання та реалізації.
Аналогічні за змістом положення містить і ДСТУ № 4807:2007 «Вина ігристі. Технічні умови».
В свою чергу, акт перевірки, як встановлено попередніми судовими інстанціями, не містить будь-яких відомостей про те, чи досліджувались під час проведення контрольного заходу пляшки вин, гарантійний термін придатності яких минув, на предмет наявності ознак помутніння та осаду.
Не подано відповідних доказів на підтвердження таких обставин органом доходів і зборів й у судовому процесі.
За таких обставин висновок судів про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є цілком об`єктивним.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Полтавській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 у справі № 816/686/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк