№ 817/1127/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2022 року

м. Київ

справа № 817/1127/18

касаційне провадження № К/9901/9046/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 (головуючий суддя Зозуля Д.П.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 (головуючий суддя Обрізко І.М., судді: Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.)

у справі № 817/1127/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Рівненській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (надалі - ГУ ДФС у Рівненській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2018 №0000261309, №0000271309, №0000281309, № 0000291309.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він не отримував додаткового блага, а тому відсутні підстави для сплати ним податків. Вказує, що підставою для складання акту перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень стало те, що відповідно до Договору про часткове прощення боргу за кредитним договором №014/53-05/69139 від 27.12.2007, який отриманий ним особисто під підпис 30.11.2016, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснив прощення (анулювання) основної суми боргу для позивача за кредитним договором в сумі 435908,44 грн. Разом з тим, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2018 у справі №569/6710/17 визнано удаваним договір від 30.11.2016 про часткове прощення боргу за кредитним договором № 014/53-05/69139 від 27.12.2007 між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 . Визнано припиненими кредитні зобов`язання за кредитним договором №014/53-05/69139 від 27.12.2007, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 , у зв`язку з переданням позичальником відступного на суму 21137,14 грн по офіційному курсу НБУ на день погашення. Рішення суду набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, тому відсутній об`єкт оподаткування.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення ОСОБА_1 про суми прощеного боргу у зв`язку із укладенням правочину щодо припинення кредитних зобов`язань.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга обґрунтована тим, що перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 не подано до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, в результаті чого не оподатковано дохід в загальній сумі 435908, 44 грн, отриманий в 4 кварталі 2016 року, як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та не сплачено податок на доходи фізичних осіб. Крім того, платник зобов`язаний вести облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів. Також виявлено несплату військового збору. На момент прийняття податкових повідомлень - рішень було відсутнє будь - яке судове рішення про визнання неправомірними дій банку щодо прощення основної суми боргу за кредитним договором, на яке покликаються суди. Окрім того, банком не проведено коригування податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи і сум отриманого з них податку, в частині доходу платника як додаткове благо.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

12.06.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 зазначив про законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі. Просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 27.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Аваль» в особі начальника Базового відділення Рівненської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/53-05/ 69139 , відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 20300,00 дол. США.

Станом на 24.11.2016 у позивача виникла загальна заборгованість перед банком по кредиту на суму 26513,35 дол. США. АТ «Райффайзен Банк Аваль» листом від 24.11.2016 № 114-39/11-2356 для врегулювання проблемної заборгованості було запропоновано припинити кредитні зобов`язання шляхом сплати ОСОБА_1 узгодженої суми заборгованості.

ОСОБА_1 скористався пропозицією банку щодо врегулювання заборгованості та відповідно до квитанцій від 25.11.2016 та від 30.11.2016 сплатив узгоджену суму.

Враховуючи наведене між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про часткове погашення боргу за кредитним договором від 27.12.2007 №014/53-05/ 69139 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 отримав у 4-му кварталі 2016 року додаткове благо від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 435908,44 грн.

Разом з тим, відповідно до заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2018 у цивільній справі № 569/6710/17, яке набрало законної сили 22.02.2018, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано неправомірними дії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо прощення (анулювання) боргу та списання кредитної заборгованості за кредитним договором від 27.12.2007 № 014/53-05/69139, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 у сумі 1508513 грн по офіційному курсу НБУ на день погашення. Визнано удаваним договір від 30.11.2016 про часткове прощення боргу за кредитним договором від 27.12.2007 № 014/53-05/69139 між вказаним Банком та ОСОБА_1 , а також визнано припиненими кредитні зобов`язання за даним договором, у зв`язку із переданням позичальником відступного на суму 21137,14 грн по офіційному курсу НБУ на день погашення.

07.11.2017 ГУ ДФС у Рівненській області проведено позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт №1238/17-00-13-09/ 2308015730 .

Відповідно до висновків акту перевірки встановлені наступні порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :

- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, абзацу в) пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у результаті неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, абзацу а) пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 ПК України, у результаті відсутності ведення обліку доходів та витрат за 2016 рік;

- абзацу д) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 179.7 статті 179 ПК України, а саме: неоподаткування доходу в сумі 435908,44 грн, отриманого у 4 кварталі 2016 року, як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) АТ «Райффайзен Банк Аваль»;

- підпунктів 1.2,1.3, 1.6 пункту 1.61 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, а саме: неоподаткування доходу в сумі 435908,44 грн, отриманого у 4 кварталі 2016 року, як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) АТ «Райффайзен Банк Аваль», що призвело до несплати військового збору за 2016 рік в сумі 6538,63 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 44.3 статті 44 ПК України - незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 10.01.2018 № 0000261309, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн;

- від 10.01.2018 № 0000271309, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн;

- від 10.01.2018 № 0000281309, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результати річного декларування на суму 98079,40 грн, з яких за основним зобов`язанням 78463,52 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 19615,88 грн;

- від 10.01.2018 № 0000291309, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 8173,29 грн, з яких за основним зобов`язанням 6538,63 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1634,66 грн.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для включення додаткового блага до загального річного оподаткованого доходу ОСОБА_1 став договір про часткове прощення боргу за кредитним договором від 27.12.2007 №014/53-05/ 69139 , який отриманий позивачем особисто під підпис 30.11.2016, відповідно до якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснив прощення (анулювання) основного боргу за кредитним договором в сумі 435908,44 грн.

Разом з тим, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2018 у справі №569/6710/17, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Визнано удаваним договір від 30.11.2016 про часткове прощення боргу за кредитним договором від 27.12.2007 № 014/53-05/ 69139 між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 .

Задовольняючи позов, Рівненський міський суд Рівненської області дійшов висновку, що банк не мав правових підстав для анулювання і списання за рахунок страхового резерву боргу за кредитним договором, оскільки цей борг не відповідав жодній з ознак безнадійності, у зв`язку з чим у позивача не можуть виникати, зокрема, податкові зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету. Крім того, зазначив, що фактично між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору про припинення кредитних зобов`язань передачею відступного. Отже, під правочином щодо прощення (анулювання) боргу в дійсності приховався зміст правочину щодо припинення кредитних зобов`язань шляхом передачі відступного відповідачу в грошовій формі одноразовим платежем.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2018 у цивільній справі № 569/6710/17, яке набрало законної сили 22.02.2018, підставою для включення додаткового блага до загального річного оподаткованого доходу ОСОБА_1 слід вважати правочин щодо припинення кредитних зобов`язань. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення ОСОБА_1 про суми прощеного боргу у зв`язку із укладенням правочину щодо припинення кредитних зобов`язань (шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення договору припинення кредитних зобов`язань, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено), то суди дійшли висновку про безпідставне включення до його загального річного оподаткованого доходу додаткового блага на суму 435908,44 грн.

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з наступного.

З аналізу викладених вище положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг, коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення. Зазначена сума є доходом у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку та визначається, як додаткове благо, яке у відповідності до положень ПК України повинно бути включено до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас, судами попередніх інстанцій не досліджено, чи відбувся приріст показників фінансового та/або майнового стану позивача ОСОБА_1 за договором від 30.11.2016 про часткове прощення боргу за кредитним договором від 27.12.2007 № 014/53-05/69139, який Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 22.01.2018 у цивільній справі №569/6710/17 визнав правочином щодо припинення кредитних зобов`язань шляхом передачі відступного відповідачу в грошовій формі одноразовим платежем.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено, чи проводило ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» коригування Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), в частині доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (ознака 126), за період з 1 кварталу 2016 року по 1 квартал 2018 року.

Колегія суддів також зазначає, що під час ухвалення рішень у цій справі судами попередніх інстанцій неправомірно покладено в основу рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2018 у цивільній справі №569/6710/17.

Так, відповідно до частини четвертої статі 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, колегія суддів вважає зазначений висновок судів передчасним, адже передбачене вказаною нормою процесуального права звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статі 78 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд також повинен враховувати вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, суд під час розгляду даної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен був самостійно кваліфікувати поведінку позивача та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій не забезпечили повного і всебічного розгляду адміністративної справи, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 скасувати.

Справу № 817/1127/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова